Ліки від а до я -
Хвороби -
Калькулятор калорій -
Магнітні бурі -
Дієти -
Очищення організму -
Схуднення -
Молочниця
Геморой -
Лікування -
Косметологія -
Поради -
Інсульт -
Інфаркт -
Діабет -
Варикоз -
Вправи -
Covid-19
Ліки та препарати
Ауроцеф
Балканфарма-Разгад АТ
Інструкція
Склад:
діюча речовина: цефтазидиму пентагідрат;
1 флакон містить цефтазидиму пентагідрату 1 г;
допоміжні речовини: натрію карбонат безводний.
Лікарська форма. Порошок для приготування розчину для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Код АТС. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Цефалоспорини третьої генерації. Код АТС J01D D02.
Клінічні характеристики.
Показання.
Ауроцеф призначений для лікування моно- та змішаних інфекцій, спричинених чутливими мікро організмами:
тяжкі інфекції: сепсис, бактеріємія, перитоніт, бактеріальний менінгіт;
інфекції у хворих з порушеним імунітетом;
інфекції у відділеннях інтенсивного лікування;
інфекції дихальних шляхів, у тому числі інфекції легень при муковісцидозі;
інфекції ЛОР-органів;
інфекції сечовивідної системи;
інфекції шкіри та м’яких тканин;
інфекції кісток та суглобів;
інфекції травного тракту, жовчного міхура та жовчних шляхів, черевної порожнини;
інфекції, пов’язані з гемодіалізом та перитонеальним діалізом.
Для профілактики перед операціями на передміхуровій залозі (транс уретральна резекція).
При необхідності Ауроцеф можна застосовувати в комбінації з аміноглікозидами, іншими бета-лактам ними антибіотиками або антибіотиками, активними по відношенню до анаеробних мікро організмів при підозрі на наявність B. Fragilis.
Протипоказання.
Гіпер чутливість до цефтазидиму або інших цефалоспоринів та будь-якого іншого компонента препарату.
Спосіб застосування та дози.
Дозування залежить від чутливості, виду, локалізації інфекції, тяжкості захворювання, а також від віку та функції нирок пацієнта.
Дорослі.
Звичайна доза – від 1 до 6 г на добу через 8 – 12 годин внутрішньо венно або внутрішньом’язово; при більшості інфекцій вводять 1 г кожні 8 годин або 2 г через 12 годин.
При інфекції сечостатевих шляхів і менш тяжкі інфекції – 500 мг або 1 г через 12 годин.
При дуже тяжких інфекціях у хворих зі зниженим імунітетом, у тому числі хворих з нейтропенією – 2 г через 8 або 12 годин або 3 г через 12 годин.
Для профілактики при операціях на передміхуровій залозі – 1 г при проведенні анестезії, при видаленні катетера вводять другу дозу.
При муковісцидоз у поєднанні із синьо гнійною інфекцією легенів: від 100 до 150 мг/кг на добу за 3 прийоми.
Застосування дози до 9 г на добу дорослими з нормальною функцією нирок не спричиняло будь-яких ускладнень.
При застосуванні для профілактики при оперативних втручаннях на передміхуровій залозі слід ввести 1 г під час індукції в анестезію
Діти старше 2 місяців.
Звичайна доза – від 30 до 100 мг/кг/добу за 2 або 3 прийоми.
Дітям з порушеним імунітетом, муковісцидозом або менінгітом - 100 - 150 мг/кг/добу (максимальна добова доза - 6 г) за 3 прийоми.
Новонароджені (0 – 2 місяці).
Звичайна доза – від 25 до 60 мг/кг/добу у 2 введення; у новонароджених період напів виведення препарату з плазми може бути у 3-4 рази довшим, ніж у дорослих.
Хворі літнього віку.
Враховуючи зниження кліренса цефтазидиму, для хворих літнього віку, що мають гострі інфекції, добова доза не повинна перевищувати 3 г, особливо для пацієнтів старше 80 років.
Пацієнти з порушеною функцією нирок.
Для пацієнтів з порушенням функції нирок доза повинна бути зменшена. Початкову первісну навантажувальну дозу 1 г Ауроцефу вводять, розділивши на декілька ін’єкцій. Підтримуючу дозу слід визначити після оцінки клуб очкової фільтрації.
Дози цефтазидиму при нирковій недостатності
Кліренс креатині ну Креатинін плазми крові (мкмоль/мл) Рекомендована доза для введення (г) Інтервал введення (години)
> 50 < 150 Звичайна доза
50-31 150-200 1,0 12 годин
31-16 200-350 1,0 24 години
16-5 350-500 0,5 24 години
< 5 > 500 0,5 48 годин
У пацієнтів з тяжкими інфекціями одноразова доза, вказана у таблиці, може бути підвищена на 50 % або збільшена частота введення. Рекомендується спостерігати за концентрацією препарату у плазмі крові, яка не повинна перевищувати 40 мг/л.
У дітей кліренс креатині ну слід вираховувати у відповідності до поверхні тіла або маси тіла.
Гемодіаліз.
Концентрація Ауроцефу при гемодіалізі у плазмі крові зберігається протягом 3 – 5 годин. Вказану вище підтримуючу дозу необхідно вводити після кожного сеансу гемодіалізу.
Перитонеальний діаліз.
Ауроцеф застосовують при перитонеальному діалізі у звичайному режимі та при тривалому амбулаторному перитонеальному діалізі.
У хворих з важкою нирковою недостатністю, що знаходяться на довго тривалому артеріовенозному діалізі або швидкісній гемофільтрації в реанімації, рекомендована доза становить 1 г один раз на добу або поділена на декілька введень. При повільно швидкісній гемофільтрації застосовується звичайна доза, як для хворих з порушенням функції нирок.
У пацієнтів, що знаходяться на веновенозній гемофільтрації та веновенозному гемодіалізі, при дозуванні необхідно дотримуватися рекомендацій, наведених у таблицях.
Дози при довготривалій веновенозній гемофільтрації
Кліренс креатині ну (мл/хв) Підтримуюча доза (мг)
залежно від швидкості ультрафільтрації (мл/хв)
(вводити через кожні 12 годин)
5 16,7 33,3 50
0 250 250 500 500
5 250 250 500 500
10 250 500 500 750
15 250 500 500 750
20 500 500 500 750
Дози при довго тривалому веновенозному гемодіалізі
Кліренс креатині ну (мл/х.) Підтримуюча доза (мг)
залежно від швидкості ультрафільтрації (мл/хв)
(вводити через кожні 12 годи) н
1,0 л/год. 2,0 л/год.
Ультра фільтраційний рівень (л/год.) Ультра фільтраційний рівень (л/год.)
0,5 1,0 2,0 0,5 1,0 2,0
0 500 500 500 500 500 750
5 500 500 750 500 500 750
10 500 500 750 500 750 1000
15 500 750 750 750 750 1000
20 750 750 1000 750 750 1000
Препарат можна вводити внутрішньо венно або глибоко внутрішньом’язово.
Розчини цефтазидиму можна вводити безпосередньо у вену або в систему для внутрішньо венних інфузій, якщо пацієнт отримує рідини парентерально.
Цефтазидим для внутрішньом’язового введення можна розчиняти у 0,5% або 1% розчині лідокаїну.
ІНСТРУКЦІЯ для приготування.
Препарат сумісний з розчинами, що найчастіше використовуються для парентерального застосування. Не рекомендується використовувати розчин бікарбонату натрію для розведення, оскільки препарат не такий стабільний, як в інших розчинах для внутрішньо венного введення. Після додавання розчинника у флаконі утворюється вільний газ CO2.
Доза, що вводиться Необхідна кількість розчинника (мл) Приблизна концентрація (мг/мл)
250 мг Внутрішньом’язово
Внутрішньо венно 1,0
2,5 210
90
500 мг Внутрішньом’язово
Внутрішньо венно 1,5
5 260
90
1 г Внутрішньом’язово
Внутрішньо венний болюс
Внутрішньо венна інфузія 3
10
50* 260
90
20
2 г Внутрішньо венний болюс
Внутрішньо венна інфузія 10
50* 170
40
*Примітка. Розчинник додають 2 рази до відміченої загальної дози.
Для приготування розчинів для внутрішньо венного (болюс) і внутрішньом’язового введення необхідно дотримуватись певної послідовності: голку вводять у флакон і вводять необхідну кількість розчинника, потім голку виймають, а флакон збовтують до отримання прозорого розчину. Флакон повертають, голку шприца вводять у флакон, поршень вводять в шприц і витягують його вміст, причому голка повинна завжди знаходитись у розчині. Можлива поява бульбашок повітря.
При приготуванні розчину для внутрішньо венної інфузії голку вводять через ковпачок і вводять 10 мл розчинника, потім голку виймають, а флакон збовтують до отримання прозорого розчину. Для зрівняння тиску вводять голку без шприца. Додають іншу частину розчинника, не виймаючи голки для повітря. Виймають голку для повітря і голку від шприца, флакон збовтують і готують до інфузії.
Колір розчину може бути від блідо-жовтого до янтарного кольору залежно від концентрації, розчинника та умов зберігання. Ця варіація кольору не має несприятливого впливу на ефективність препарату. Після розчинення готовий розчин можна зберігати не більше 24 годин у холодильнику при температурі 2 – 8 °С.
Побічні реакції.
За частотою виникнення побічні ефекти класифікуються таким чином: дуже поширені: ≥ 1/10; поширені: від ≥ 1/100 до < 1/10; непоширені: від ≥ 1/1000 до < 1/100; рідко поширені: від ≥ 1/10000 до < 1/1000; дуже рідко поширені < 1/10000.
Інфекції та інвазії:
Непоширені: кандидоз (у т. ч. вагініт), афтозний стоматит.
Порушення системи кровотворення:
Поширені: еозинофілі я, тромбоцит оз.
Непоширені: лейкопенія, нейтропенія, тромбоцит опенія.
Дуже рідко поширені: лімфоцитоз, гемолітична анемія, агранулоцит оз.
Порушення центральної та периферичної нервової системи:
Непоширені: головний біль, запаморочення.
Дуже рідко поширені: порушення відчуття смаку, парестезії.
Є дані про випадки неврологічних ускладнень, таких як тремор, міоклонія, судоми, енцефалопатія та кома у хворих з нирковою недостатністю, яким доза цефтазидиму не була відповідно зменшена.
Судинні порушення:
Поширені: флебіт або тромбофлебіт у місці введення препарату.
Порушення травного тракту:
Поширені: діарея.
Дуже рідко поширені: поганий присмак у роті.
Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, можливий розвиток псевдомембранозного коліту.
Порушення гепатобіліарної системи:
Поширені: підвищення одного або декількох печінкових ферментів АСТ, АЛТ та лужної фосфатази.
Дуже рідко поширені: жовтуха.
Алергічні реакції:
Поширені: кропив’янка, озноб або гарячка, макулопапульозний висип, шкірний свербіж.
Непоширені: бронхоспазм, еозинофілі я, ангіо невротичний набряк.
Дуже рідко поширені: анафілактичний шок.
Загальні розлади та порушення у місці введення:
Поширені: біль і/або запалення у місці введення.
Непоширені: лихоманка.
Лабораторні показники:
Поширені: позитивна реакція Кумбса.
Непоширені: підвищення сечовини та сироваткового креатині ну, азоту сечовини.
Передозування.
Передозування може призвести до неврологічних симптомів, таких як енцефалопатія, судоми та кома.
Лікування: підтримування життєвих функцій, при розвитку судом - антиконвульсанти. Рівні Ауроцефу в сироватці крові можна знизити за рахунок перитонеального діалізу або гемодіалізу. При розвитку реакцій надчутливості показано застосування адреналіну, гідрокортизону, антигістамінних препаратів і проведення інших негайних заходів.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Ауроцеф слід з особливою обережністю застосовувати протягом першого триместру вагітності, незважаючи на відсутність даних про ембріопатогенну та тератогенну активність.
Препарат виділяється з грудним молоком, що потребує особливої обережності його застосування у період годування груддю.
Діти.
З обережністю слід застосовувати препарат для лікування новонароджених дітей.
Особливості застосування.
Перед початком лікування потрібно встановити, чи була у пацієнта в анамнезі реакція гіпер чутливості до цефтазидиму, цефалоспоринів, пеніциліні в або інших препаратів.
З особливою обережністю слід призначати цефтазидим пацієнтам, у яких в анамнезі була алергічна реакція на пеніциліни або інші бета-лактамні антибіотики. У випадку виникнення алергічої реакції на цефтазидим необхідно негайно припинити застосування препарату. Тяжкі реакції гіпер чутливості можуть вимагати застосування адреналіну, гідрокортизону, антигістамінних препаратів та інших засобів невідкладної допомоги.
При порушенні функції нирок необхідно застосовувати більш низькі дози, як вказано у таблицях, оскільки Ауроцеф виводиться нирками.
Як і при застосуванні інших антибіотиків широкого спектра дії, тривале лікування Ауроцефом може призвести до надмірного росту нечутливих мікро організмів (наприклад Candida, Enterococci), це може потребувати припинення лікування або вживання інших необхідних заходів. Дуже важливо постійно контролю вати стан хворого.
Необхідно періодично виконувати дослідження на чутливість. Оскільки при застосуванні Ауроцефу, цефалоспоринів і пеніциліні в широкого спектра дії, деякі раніше чутливі штами Enterobacter spp. і Serratia spp. можуть стати резистентними під час лікування цефтазидимом.
При застосуванні всіх антибіотиків широкого спектра дії, у тому числі цефалоспоринів, є інформація про випадки розвитку псевдомембранозного коліту. При підтвердженні діагнозу лікування препаратом слід припинити та перейти на інше адекватне лікування.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.
Не впливає.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Препарат слід з особливою обережністю застосовувати хворим, що приймають нефротоксичні препарати, такі як аміноглікозиди або діуретини (фуросемід), так як комбінація може викликати несприятливу дію на функцію нирок.
При одночасному застосувані Ауроцефу з хлорамфеніколом слід враховувати можливість виникнення антагонізму.
Ауроцеф не впливає на результати визначення глюкозурії ензимними методами, проте невеликий вплив на результати аналізу може спостерігатись при застосуванні методів відновлення міді (Бенедикта, Фелінга, Клінітест). Цього можна уникнути, якщо використовувати ферментні тести, такі як Клінітест та Тестейп.
Як і інші антибіотики, Ауроцеф може впливати на флору кишечнику, що призведе до зменшення реабсорбції естрогенів та зниження ефективності комбінованих пероральних контрацептивних засобів.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Цефтазидим являє собою бактерицидний цефалоспориновий антибіотик. Механізм дії пов× язаний з порушенням синтезу стінок бактеріальної клітини. Препарат стійкий до дії більшості бета-лактамаз, що продукуються як грам позитивними, так і грам негативними мікро організмами. Тому він активний відносно широкого спектра грам позитивних і грам негативних бактерій, включаючи штами, резистентні до гентаміцину та інших аміноглікозидів.
В умовах in vitro та в межах вузького діапазону МІК (мінімальна інгібуюча концентрація) проти більшості збудників інфекцій Ауроцеф має високу активність. В дослідженнях in vitro було показано, що при застосуванні препарату в поєднанні з аміно глікозидними антибіотиками спостерігається адитивний ефект, а в експериментах з деякими штамами були зареєстровані і явища синергізму.
Препарат активний проти наступних штамів:
грам негативні - Pseudomonas spp. (включаючи Ps. pseudomallei), Еscherichia coli, Klebsiella spp. (включаючи Klebsiella pneumoniae), Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii (Proteus morganii), Proteus rettgeri, Providencia spp., Enterobacter spp., Citrobacter spp., Serratia spp., Salmonella spp., Shigella spp., Yersinia enterocolitica, Pasteurella multocida, Acinetobacter spp., Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Haemophilus influenzae (включаючи ампіцилінрезистентні штами), Haemophilus parainfluenzae (включаючи ампіцилінрезистентні штами);
грам позитивні - Staphylococcus aureus (штами, чутливі до метициліну), Staphylococcus epidermidis (штами, чутливі до метициліну), Micrococcus spp., Streptococcus pyogenеs (β-гемолітичні стрептококи групи А), Streptococcus групи В (Strept. agalactiae), Streptococcus pneumoniae, Streptococcus mitis, Streptococcus spp. (виключаючи Streptococcus faecalis);
анаеробні штами – Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Streptococcus spp., Propionibacterium spp., Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Bacteroides spp. (багато штамів Bacteroides fragilis резистентні);
стійкі до метициліну стафілококи - Streptococcus faecalis і багатьох інших ентерококів, Listeria monocytogenes, Campylobacter spp. та Clostridium difficile.
Фармакокінетика.
У пацієнтів після внутрішньом’язової ін’єкції 500 мг та 1 г швидко досягаються середні пікові концентрації 18 і 37 мг/л відповідно. Через п’ять хвилин після внутрішньо венного болюсного введення 500 мг, 1 г або 2 г у сироватці крові досягаються концентрації в середньому 46, 87 або 170 мг/л відповідно.
Ефективні терапевтично ефективні концентрації зберігаються в сироватці крові протягом 8 – 12 годин після внутрішньо венного та внутрішньом’язового введення. Приблизно 10 % введеної дози зв’язуються з білками плазми.
Концентрація цефтазидиму, що перевищує МІК для більшості розповсюджених патогенних мікро організмів, досягається у таких тканинах і середовищах, як кістки, серце, жовч, мокротиння, внутрішньо очна, синовіальна, плевральна та перитонеальна рідини. Цефтазидим швидко проникає через плаценту та екскретується в грудне молоко. При запаленні мозкових оболонок концентрація цефтазидиму у ЦНС становить 4 – 20 мг/л і вище, що відповідає рівню його терапевтичної концентрації.
Цефтазидим не метаболізується в організмі.
Період напів виведення становить приблизно 2 години. Препарат виводиться в незмінному стані, в активній формі із сечею шляхом гломерулярної фільтрації; приблизно 80 – 90 % дози виводиться із сечею. У пацієнтів з порушенням функції нирок елімінація цефтазидиму знижується, тому дозу слід зменшувати. Менше 1 % препарату виводиться з жовчю, що значно обмежує кількість препарату, що потрапляє у кишечник.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: порошок від білого до кремового кольору.
Несумісність.
Цефтазидим менш стабільний у розчині бікарбонату натрію, тому його не рекомендують застосовувати у якості розчинника.
Цефтазидим фармацевтично несумісний з аміноглікозидами, гепарином, ванкоміцином, хлорамфеніколом. Хлорамфенікол діє як антагоніст Ауроцефу та інших цефалоспоринів.
При додаванні ванкоміцину до розчину цефтазидиму відзначається випадіння осаду, тому рекомендується промивати інфузійну систему у проміжках між введенням цих препаратів.
Термін придатності. 2 роки.
Готовий розчин можна зберігати не більше 24 годин при температурі 2 – 8 °С.
Умови зберігання. Зберігати в сухому, захищеному від світлa місці при температурі не вище 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.
Упаковка. По 5 флаконів в картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. Балканфарма-Разгад АТ.
Місцезнаходження. Болгарія 7200, Разгад, б-р Апрельского Восстания, № 68.
| Кількість переглядів: |
| Хвороби |
| А Б В Г Д Е Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Я |
| Ліки від а до я |
| 5 A B C D H L А Б В Г Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Э Ю Я “ |
Група «Здорове харчування»
|