Яблучний Спас: що дозволено їсти на свято

Після церковної відправи вдома влаштовували гостини. Готували борщ та інші страви, але обов’язково на столі були всілякі пироги з яблуками, вареники з яблуками й медом і свіжі яблука та груші. Хто мав пасіку, запрошував сусідів на мед. Частування медом на Спаса означало поминання покійних родичів і близьких. Мед брали з вуликів ціле літо, але після Спаса все зібране бджолами залишали їм на зиму. Приказували: «До Спасівки бджола на пана робить, а потім — на себе».

Пили домашнє яблучне вино, наливки з ягід, виготовлені переважно на цукрі, та неміцні (20-25°) настоянки — горілки на цілющих травах або також на ягодах. Робили кваси: сирівець з усілякими доповненнями, буряковий, яблучний тощо.

Спасівські струдлі готували з пісного тіста без яєць і сметани. До борошна додавали дрібку солі й соди (дуже мало), олію, воду і замішували «молоде», тобто негусте, тісто. Потім робили з нього товсту качалку розміром з руку до ліктя і стукали поперемінно обома кінцями по стільниці, аж поки воно вкривалося пухирями. Тоді загортали у вогкий рушник і ставили на холод. Через 2-3 години, розділивши на частини, кожну вимішували ще раз, робили з тіста м’ячики і розкачували тоненькі коржі. На кожного коржа клали порізані тоненькими скибочками солодкі яблука і загортали у завиванець. Яблука іноді посипали сухарями і цукром, іноді їх попередньо трохи підсмажували в олії. Пекли на великому жару, попроколювавши вершечок виделкою (щоб струдель не тріснув під час випікання) і добре змастивши олією спід дека і верх струдля. Вийнявши, обливали медом або присмачували цукром.