Чому ми боїмось лоскоту?

Виявилося, що все приховано в роботі певних структур головного мозку, а людині цей рефлекс дістався від далеких предків, які за допомогою нього реагували на комах і тварин.

Єдиної думки про те, звідки взявся лоскіт, в наукових колах немає до сих пір. За однією з версій, це рефлекторна реакція людини на більш дрібних представників тваринного світу, яка в ході еволюції залишилася на місці.

Вона покликана захищати від небезпечних отруйних істот. За іншою гіпотезою, лоскіт є побічним ефектом, що виникли при розвитку ЦНС. На цей вид дотику реагують дві зони мозку. Перша включає захисну функцію, друга - відповідає за приємні відчуття.

При цьому під час реакції у людини блокується робота мовних центрів, і вона не може вимовити жодного членороздільного звуку. Цікавим є той факт, що полоскотати самого себе не вийде. Вся справа в тому, що організм прекрасно розуміє, від чого виникає реакція і реагує очікувано.

Мозочок передбачає дії людини і пригнічує сигнали небезпеки, які повинен подавати в інші системи. Примітно, що на лоскіт реагують мавпи та щури. Вони навіть сміються, правда, не так як це робить людина. При цьому у людей з шизофренією реакції на лоскіт немає. Подібне зустрічається і у пацієнтів з пошкодженням мозочка.