Вчені виявили гени, які не дають організму старіти

Ген, ти не один!

Раніше було відомо лише про одну ділянку ДНК, яка відповідає за довголіття - «ген Мафусаїла», названий на честь біблійного патріарха, який помер у віці 969 років. Цей ген був виявлений у людей, що дожили до ста і більше років. Однак останні відкриття голандських вчених показали, що один ген мало що вирішує. Для досягнення якщо не віку Мафусаїла, то хоча б довголіття за сучасними мірками потрібна наявність певного набору генів. Такі люди зустрічаються рідко - лише одна людина з 10 тисяч володіє ними.

Довгожителі мають ряд особливостей

Люди з набором генів довголіття відрізняються від інших тим, що їх організм по-іншому засвоює жири і глюкозу, у них процеси, що відповідають за старіння шкіри, протікають повільніше і нижче ймовірність виникнення серцево-судинних захворювань і діабету. Це не означає, що довгожителі не володіють генами, які запускають хвороби і старіння, але у них є інші гени - здатні придушити негативний вплив перших. У звичайної людини такої страховки немає.

Всі ці особливості підконтрольні генетичному коду, тому вчені говорять про гени довголіття, як про спадкове явище. Іншими словами, ряд цих особливостей може передаватися дітям і онукам довгожителів.

Результати досліджень

«Ген Мафусаїла» включає в себе «гормон голодування». Дослідження показали, що цей гормон зустрічається у віковій групи частіше, ніж у молодого покоління. Лише у 10% респондентів виявили його наявність, в той час як у дорослих він зустрічається в 30% випадків. Крім того, у 20% довгожителів був знайдений транспортер холестерину, тоді як у молодого покоління він зустрічається лише у 10% респондентів.

Відкриття, які перевернуть світ

Дані своїх колег підтвердили американські вчені. Займаючись вивченням цього питання, вони прийшли до висновку, що гени довголіття дійсно існують. Вчені вважають, що ці відкриття дозволять вивести медицину на новий рівень. Так, з'явиться можливість створити ліки, що дозволяють продовжити життя, сповільнюючи процеси старіння. Це дозволить говорити про старість як про звичайну хворобу, а не про природний неминучий процес.