Що робити людині, яку вкусила скажена тварина

Найбільша небезпека захворіти на сказ — у сільського населення, оскільки хвора тварина сама йде до житла людини і кусає всіх, хто зустрінеться на його шляху, зокрема домашніх вихованців. Проте містянам теж потрібно бути напоготові, вибираючись на природу чи дачу, де є ймовірність зустрічі з хворим звіром.

До речі, тварини, які далеко не завжди заразилися сказом, виявляють агресію, причому у різних видів можуть спостерігатися і різні клінічні ознаки хвороби. У домашніх найчастіше це буйна форма: вони стають агресивними по відношенню до людей та іншої живності, прагнуть втекти. Дикі зазвичай залишають свої звичні місця проживання і починають безцільно бродити по околицях, втрачаючи інстинкт самозбереження та почуття страху. Здорова дика тварина завжди уникає зустрічі з людиною, тому прояв хижаком невластивого "дружелюбності" чи вираженої агресії має насторожити.

Специфічного лікування у разі розвитку клінічних симптомів сказу немає. Але своєчасне призначення та введення антирабічної вакцини та антирабічного імуноглобуліну запобігають розвитку хвороби. Курс профілактичних щеплень складається із шести ін'єкцій на 1-й, 3-й, 7-й, 14-й, 30-й та 90-й дні після укусу. Терміни проведення вакцинації встановлюються лікарем. Якщо за результатами 10-денного спостереження домашній вихованець здоровий, курс щеплень може бути скорочений до трьох ін'єкцій (1-й, 3-й та 7-й дні після укусу).