Чому УЗД - суб'єктивний метод діагностики

Результати дослідження залежать не тільки від якості апарату, а й від фахівця, який сидить за ним. Кваліфікація одного лікаря дозволяє побачити невелику кісту чи камінь у нирці, а інший ігнорує їх. Так, можна роздрукувати "фото", але це і необов'язково, і досить складно інтерпретувати: "скани" робляться під різним кутом датчика, на вдиху та видиху картинка може змінюватись. Встановити, чи помилився лікар, чи об'єктивно зміни були такими, як сказано у висновку, практично неможливо. Після КТ, МРТ чи рентгена хворий забирає додому диск чи знімки, після УЗД — написаний лікарем висновок.

Ультразвук добре відбивається від щільної поверхні, і ми справді чітко бачимо нирки, печінку, жовчний та каміння в ньому, селезінку. А от щодо порожніх органів — на жаль, візуалізація тут лише ендоскопічна. Повітря діє як подушка для звукової хвилі. У деяких ситуаціях вихід є. Наприклад, можна зробити УЗД сечового міхура, якщо пацієнт вип'є води заздалегідь і орган буде повністю заповнений рідиною.

Шлунок, кишківник видно у вигляді непроникних тіней. Звичайно, наука йде вперед, роздільна здатність та якість апаратів покращуються, і фахівець при належному досвіді може зібрати непряму інформацію про перебіг кишки або наявність у стінці великих ущільнень (наприклад, пухлини). Але все одно діагноз доведеться підтверджувати точнішими методами.