Вчені відкрили новий ефективний спосіб схуднення

Вчені провели дослідження та успішно підтвердили гіпотезу, згідно з якою кремнезем може суттєво «перешкоджати процесам травлення».

Ще в 2014 році фахівці провели експерименти на гризунах і дійшли висновку, що дієта, що містить високий рівень жирів, призводить до меншого набору ваги випробуваними, ніж дієта, куди додають наночастинки пористого кремнезему (MSP), що отримується з очищених частинок піску.

Подальші експерименти продемонстрували, що ефективність цієї дієти пов'язана із розміром частинок кремнезему. Дослідники продовжували вивчати це питання та дійшли висновку про вплив правильного розміру та форми MSP на здатність гризуна перетравлювати їжу у тонкому кишечнику.

2020 року вчені знову провели експерименти з використанням клінічних даних десятка людей, які мають ожиріння. Виявилося, що MSP сприяють зниженню рівня глюкози та холестерину в крові – одні з основних акторів ризику серцево-судинних та метаболічних захворювань. Цікаво, що використання кремнезему не провокувало будь-який дискомфорт у піддослідних і завдавало шкоди звичної роботі кишечника.

Отримані результати заінтригували дослідників, але вони все одно не могли прояснити деталі фактичного механізму зниження ваги, а тому була потреба додаткових досліджень. Саме тому вчені скористалися 13 різними розмірами та формами MSP у моделюванні людського кишечника після рясного прийому їжі, щоб отримати додаткові відомості про вплив пористого кремнезему.

Виявилося, що він суттєво перешкоджає процесам травлення. Кожен із них ввели в модель шлунково-кишкового тракту людини, що включає 30-хвилинне шлункове травлення, а також 6-хвилинне кишкове травлення та всмоктування. Було встановлено, що найефективніші частки кремнезему – шириною часу від 6 до 10 нанометрів.

Є версія, що пористі частинки піску поглинають як перетравлені, так і не перетравлені поживні речовини, до того, як вони опиняються в кровотоку. Очевидно, саме завдяки цьому MSP зупиняють надходження калорій. Тепер заплановано продовжити випробування на тваринних моделях та подальшу перевірку механізму в клінічних випробуваннях на людях.