Ожиріння - небезпечна хронічна хвороба

"Представники багатьох наукових співтовариств визнають ожиріння хронічним захворюванням, - каже професор Арья Шарма (Arya Sharma) з Університету Альберти на симпозіумі під час конференції Міжнародної діабетичної федерації-2019. - Це пов'язано з тим, що навіть якщо пацієнт втрачає вагу, то через певний період часу він повертається. І винятків у цього правила вкрай мало, вони тільки його підтверджують. Ось чому жертви ожиріння повинні основні зусилля прикладати до збереження втрачених обсягів, а не до безперервного процесу з додану від зайвих кілограмів. Можна контролювати прийом калорій за рахунок обмежень в харчуванні і більшої кількості фізичних навантажень. У теорії це не так складно".

Однак проблема в тому, що існує так званий чорний ящик між контролем прийому калорій і їх витратою, який люди ігнорують. Чорним ящиком професор Шарма називає досить складну ефективну фізіологічну систему, створену для захисту організму тієї чи іншої людини від втрати ваги. Коли ми намагаємося схуднути будь-якими можливими методами, то ця система починає працювати проти нас. Організм включає різні методи адаптації до втрати ваги, включаючи гормональні зміни, збільшення апетиту, зниження швидкості метаболізму.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Уникнути ожиріння допоможе червоне вино

"Я зацікавлений тільки в тому, як найкращим чином зберегти результати схуднення, а не в тому, як краще худнути, - продовжує професор Шарма. - Ми повинні розуміти, що при лікуванні ожиріння пацієнту часом необхідно дотримуватися цього режиму довічно. Якщо він буде сідати на ті чи інші дієти лише час від часу, то з ожирінням він ніколи не справиться. Необхідна модифікація поведінки, тобто контроль того, що людина їсть і скільки займається спортом. З її допомогою можна втратити до 5% маси тіла. Але проблема в тому, що втрачена вага повернеться на місце негайно, як тільки ці модифікації будуть припинені. Навіть хірургічні операції не є перманентним рішенням при лікуванні ожиріння".