Яблучний Спас: що готувати у кошик

У Старому Заповіті заповідалося приносити перші плоди землі (перший сніп нового врожаю, перші овочі, перший виноград) для посвячення їх Богу. Ця традиція перейшла і в новозаповітну звичаєвість. Церковним уставом було відписано освячувати грона винограду в день Преображення Господня (на Спаса, Спаса Другого, Спаса яблучного — 19 серпня), а саме тоді коли вони повністю досягають зрілості. Оскільки на більшій території України виноград до тієї пори ще не вистигав, на Преображення святили яблука, груші, сливи та іншу садовину, а також городину і мед. Нині з появою холодостійких сортів святять і виноград.

Святити садовину й городину ходили до церкви лише жінки й чоловіки. Дівчата навіть не підходили до церковної огорожі, боячись, що їм піднесуть яблуко (в них це називалося «сором», можливо, через старозаповітну легенду про спокусу яблуком Єви).

До Спаса взагалі не можна було їсти яблук. Рідко хто нехтував цим звичаєм, а надто суворо дотримувалися його люди, в яких коли-небудь помирали діти. За повір’ям, Матір Божа на тім світі не дасть яблук дітям, чиї батьки порушили цю заборону. За іншою версією, яблук до Спаса не їли, бо саме яблуком змій спокусив Єву, Єва спокусила Адама, і відтоді скінчилося райське життя перших людей.

На середину серпня достигали більшість сортів яблук і груші-спасівки. Їх уперше зривали і несли святити до церкви разом із медом у стільниках. Також освячували цілющі трави, спілу городину, квіти. Первинне значення свята, очевидно, й полягало у відзначенні достигання садових плодів. Після освячення пригощали одне одного струдлями, пирогами з яблуками, свіжими плодами. Роздавали садовину дітям і старцям. Вірили, що чим більше роздаси, тим кращий урожай чекатиметься наступного року.