У яких сім'ях діти частіше хворіють на нервову анорексію

У 90 відсотках випадків сім'я, в якій виросла дитина з нервовою анорексією, відноситься до типу соціоцентрованої: зовні вона виглядає зразково-показовою, але всередині, як правило, твориться хаос. Від дитини за замовчуванням вимагається бути успішною: першою у класі, відмінником, прикладом для однолітків та гордістю для мами та тата.

Якщо школяр захворів, але в нього на кону участь у районній чи міській олімпіаді, батьки вимагатимуть від нього "взяти себе в руки та виступити гідно". Подібний підхід формує у дитини таку рису, як перфекціонізм, а перфекціоністи — дуже нервові, тривожні, педантичні люди, які прагнуть у всьому і завжди бути кращими за інших. Звідси і трепетне ставлення дівчаток до своєї фігури, гіпертрофоване прагнення наслідувати модельні ідеали краси.

Поведінка при нервовій анорексії свідомо спрямована на зниження ваги та носить прихований характер: діти приймають їжу на самоті, без дотримання режиму харчування, на ходу, поспішно. Сьогодні для підлітків харчуватися окремо від сім'ї – поширена практика, у цьому випадку кількість з'їденої ними їжі та її якість ніким не контролюються, тому можна легко обдурити домочадців. Часто батьки не знають, з якою періодичністю харчується їхня дитина. І тим більше ні тато, ні мама не в курсі, що саме вона їсть.