Склад:

діюча речовина: 1 ампула (10 мл) містить мілринону лактат, що еквівалентно мілринону 10 мг;

1 мл містить мілринону лактат, що еквівалентно мілринону 1 мг;

допоміжні речовини: декстроза, натрію лактат, кислота молочна, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма.

Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група.

Не глікозидні кардіотонічні засоби. Інгібітори фосфодіестерази. Мілринон.

Код АТС C01C E02.

Клінічні характеристики.

Показання.

Короткочасна терапія гострої декомпенсації серцевої недостатності, в тому числі після операцій на серці.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до мілринону або до інших компонентів препарату.

Гостра стадія інфаркту міокарда.

Період годування груддю.

Дитячий вік.

Спосіб застосування та дози.

Для внутрішньо венного застосування.

Доза навантаження

Дорослим Мілінон застосовують внутрішньо венно в навантажувальній дозі 50 мкг/кг повільно протягом 10 хвилин. Дозу навантаження можна не розчиняти, однак можливе додавання розчинників до об'єму 10 мл чи 20 мл, що полегшує візуальний контроль за введенням. Розчинниками як при введенні навантажувальної дози, так і для підтримуючої інфузії є 0,9 % розчин натрію хлориду або 5 % розчин глюкози.

Побічні реакції.

З боку серцево-судинної системи: гіпотензія, біль у ділянці серця, гіпокаліємія, аритмія, вентрикулярна аритмія, вентрикулярна тахікардія, суправентрикулярна аритмія, стенокардія.

З боку центральної нервової системи: головний біль, тремор.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: бронхоспазм.

Гепатобіліарні розлади: зміна результатів тестів печінкових проб.

З боку шкіри: можливі шкірні реакції.

З боку системи крові та лімфатичної системи: тромбоцит опенія.

Порушення метаболізму: гіпокаліємія.

Загальні розлади: анафілактичний шок.

Передозування.

При передозуванні може виникнути артеріальна гіпотензія в зв’язку з вазодилататорним ефектом мілринону. В цьому випадку інфузію Мілінону слід сповільнити або припинити до стабілізації стану пацієнта. Специфічного антидоту не існує. Лікування симптоматичне та спрямоване на нормалізацію циркуляції у кров’яному руслі.

Застосування у період вагітністі або годування груддю.

У дослідженнях на вагітних тваринах не було виявлено тератогенної дії мілринону. Не проводилось адекватних контрольованих досліджень мілринону у вагітних жінок, тому застосування Мілінону при вагітності можливе тільки за життєвими показаннями, якщо очікуваний позитивний ефект для матері перевищує потенційний ризик для плода.

У разі необхідності застосування препарату жінкам, що годують груддю, на період лікування потрібно припинити годування груддю.

Діти.

Не встановлена безпека та ефективність Мілринону у дітей, тому не слід застосовувати препарат цій віковій категорії пацієнтів.

Особливі заходи безпеки.

Тривалість терапії. У клінічних дослідженнях не було достатнього досвіду застосування мілринону протягом більш ніж 48 годин.

Особливості застосування.

Моніторинг. При застосуванні Мілінону потрібен постійній контроль гемодинамічних показників і ЕКГ-контроль в зв’язку з можливими випадками зниження артеріального тиску або виникнення аритмії. Інфузію слід сповільнити або припинити при зниженні артеріального тиску до стабілізації стану хворого. Також потрібен контроль функції нирок, електролітного та водного балансу. Збільшення серцевого викиду і, як наслідок, діурезу, може потребувати зменшення дози діуретиків. Посилення діурезу може призвести до гіпокаліємії і збільшення вірогідності виникнення аритмії, особливо у хворих, які отримують серцеві глікозиди.

Аритмії. Над шлуночкові та шлуночкові аритмії часто спостерігають у хворих з серцево-судинними захворюваннями високого ризику, в тому числі як результат дії багатьох лікарських засобів та їх комбінацій. У деяких пацієнтів при застосуванні мілринону також були виявлені аритмії, тому при застосуванні Мілінону необхідно забезпечити наявність медикаментозних та інструментальних засобів для швидкого купірування можливих загрозливих для життя аритмій.

Фібриляція/тріпотіння передсердь. Найбільший досвід застосування мілринону накопичений у хворих, що отримували дигоксин і діуретики. Мілринон мав позитивний інотропний ефект у дигіталізованих пацієнтів без виникнення дигіталісної інтоксикації. Теоретично в випадках фібриляції/тріпотіння передсердь мілринон може прискорити шлуночковий ритм у зв’язку з незначним прискоренням атріовентрикулярної провідності, тому у хворих з фібриляцією/тріпотінням передсердь перед застосуванням Мілінону слід призначити серцеві глікозиди.

Інфаркт міокарда. Не проводилося клінічних досліджень мілринону в гострій фазі інфаркту міокарда. Мілінон не рекомендований для цієї групи пацієнтів.

Обструктивні вади серця. Мілринон не повинен застосовуватися у пацієнтів з важкими обструктивними вадами серця як альтернатива відповідним оперативним втручанням. Як і інші інотропні засоби, він може зменшувати симптоматику при гіпертрофічному субаортальному стенозі.

Ниркова недостатність. В клінічних дослідженнях у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатині ну 0-30 мл/хв) суттєво подовжувався період напів виведення мілринону з крові, тому для хворих із нирковою недостатністю необхідно зменшувати швидкість введення препарату.

Мутагенність і канцерогенез. В дослідженнях на тваринах не було виявлено мутагенної та канцерогенної дії мілринону. Немає даних, які засвідчують наявність мутагенної та канцерогенної дії мілринону у людей.

Похилий вік. Немає необхідності коригувати дозу Мілінону для пацієнтів похилого віку. В експериментальних і клінічних дослідженнях не виявлена різниця в фармакокінетичних показниках, клінічній ефективності та побічній дії у хворих різного віку.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншіми механізмами. Препарат призначено для застосування в умовах стаціонару.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Мілінон фармацевтично несумісний з розчином фуросеміду. В клінічних дослідженнях мілринон застосовувався одночасно з такими лікарськими засобами: серцеві глікозиди, лідокаїн, хінідин, гідралазин, празозин, ізосорбіду динітрат, нітрогліцерин, хлорталідон, гідрохлортіазид, спіронолактон, каптоприл, гепарин, варфарин, діазепам, інсулін, препарати калію. Не було виявлено несприятливих випадків взаємодії між цими лікарськими засобами і мілриноном.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Мілринон – це кардіотонічний не глікозидний засіб, який відрізняється за структурою та механізмом дії від серцевих глікозидів і катехоламінів і виявляє позитивний інотропний, незначний хронотропний, а також вазодилататорний ефекти. Пригнічує активність фосфодіестерази третього типу, за рахунок чого в клітинах міокарда та гладеньких м'язах судин накопи чується цАМФ і збільшується внутрішньоклітинна концентрація іонів кальцію, що призводить до посилення скорочення міокарда та розслаблення гладеньких м'язів судин. Мілринон не виявляє бета-адренергічної активності і не пригнічує натрій-калієву аденозинтрифосфатазу як серцеві глікозиди. Клінічні дослідження у хворих із застійною серцевою недостатністю показали, що мілринон спричиняє залежне від дози та концентрації в плазмі підвищення максимального систолічного тиску в лівому шлуночку, що є показником його прямого інотропного ефекту, а також збільшення швидкості кровотоку в передпліччі, що свідчить про пряму вазодилататорну активність препарату. Крім підвищення скоротності міокарда, мілринон також поліпшує його діастолічну функцію за рахунок більш вираженої діастолічної релаксації лівого шлуночка. Як інотропний, так і вазодилататорний ефекти виявляються в терапевтичних межах плазмових концентрацій мілринону від 100 до 300 нг/мл.

У хворих із застійною серцевою недостатністю Мілринон спричиняє швидке, залежне від дози та концентрації в плазмі, зростання серцевого викиду та зниження тиску в легеневих капілярах і судинного опору без суттєвого збільшення ЧСС та потреби міокарда в кисні. Істотні зміни гемодинамічних параметрів починають реєструватися через 5-15 хвилин від початку введення Мілінону.

Фармакокінетика. Після внутрішньо венної ін'єкції в дозі 12,5-125 мкг/кг маси тіла пацієнтам із застійною серцевою недостатністю об'єм розподілу мілринону становить 0,38 л/кг, середній період напів виведення 2,3 години, кліренс 0,13 л/кг/год. При внутрішньо венній інфузії в дозі 0,20-0,70 мкг/кг/хв пацієнтам із застійною серцевою недостатністю об'єм розподілу мілринону становить 0,45 л/кг, середній період напів виведення 2,4 години і кліренс – 0,14 л/кг/год. Ці фармакокінетичні параметри не залежать від дози препарату. 70 % введеної дози мілринону зв'язується з білками плазми крові.

При постійній інфузії мілринону зі швидкістю 0,50 мкг/кг/хв протягом 6-12 годин, концентрація препарату в плазмі крові становить приблизно 200 нг/мл. Найсприятливіший вплив мілринону на серцевий викид та тиск в легеневих капілярах виявляється при концентрації препарату в плазмі крові від 150 до 250 нг/мл.

Мілринон елімінується нирками в незмінному стані (83 %) та у вигляді глюкуроніду (12 %).

60 % введеної дози виводиться протягом перших двох годин після застосування, через 8 годин виводиться 90 % введеної дози. Нирковий кліренс в середньому становить 0,3 л/хв і відбувається шляхом активної секреції.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: безбарвний прозорий розчин.

Несумісність. Не можна застосовувати разом з фуросемідом або буметанідом.

Не застосовують розчинники, які не вказані в розділі: ‘Спосіб застосування та дози’.

Термін придатності. 2 роки.

Препарат не можна застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці та недоступному для дітей місці. Не заморожувати.

Упаковка.

По 10 мл у ампулі, по 10 ампул в картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Венус Ремедіс Лімітед для

Заявник. Мілі Хелскере Лімітед, Великобританія.

Місцезнаходження.

Хай Пойнт

Томас Стріт