Виявляється, що дуже часто дитинка допомагає собі своїми ж сльозами.
1. Зарядка для легенів. Американська педіатриня Лейла Еліс Денмарк, яка працювала з дітьми аж до 103 років, палко переконувала недосвідчених мам: «Не беріть на руки немовля, яке плаче. Ви можете підняти, перевірити, чи сухий він, але не няньчити. Дитина має плакати до 8 годин на день. Це частина розвитку його легенів. Дозвольте йому плакати, доки малий. Інакше плакатимете ви, коли виросте».
2. Її співвітчизник, вчений Річард Фербер, впевнений: плач від так званих кольк – це спосіб скинути напругу. Дитяча психіка втомлюється від нескінченних сюсюкань, дотиків та яскравих кольорів. І найкращий варіант припинити такий плач - не хапати дитину, а залишити її наплакатися досхочу. Щоправда, теорія підкріплена лише одним прикладом: що у стаціонарах немовляти миттєво «виліковуються» від кольк, адже медсестри не можуть брати всіх на ручки.
3. Прекрасне снодійне. Той самий Фербер розробив і метод контрольованого плачу. Він дозволяє навчити дитину засипати самостійно і спати всю ніч лише за кілька тижнів. В основі – переконання, що сльози не є небезпечними для дитячої психіки, а, навпаки, виводять надлишки кортизолу (гормону стресу) і дозволяють швидше заснути.
4. Метод комунікації. Задуманий самою природою і є актуальним для малюків, які ще не навчилися говорити. Як повідомити про те, що десь болить, що хочеш їсти, пити, тобі незручно, жарко та взагалі нудно? Звичайно, оглушливим криком! Для решти є мама.
5. Промивання носа. Якщо вірити офтальмологам і ЛОРам, під час плачу може виділятися до 10 мл сліз, і частина їх неминуче потрапляє у ніс. Випливаючи назовні, ці сльози забирають із собою пил та бактерії, які вдихнула дитина. Так що плач – свого роду профілактика ГРВІ та алергічних ринітів.
Можливо, тепер ви інакше поставитеся до дитячих сліз.