Ліки від а до я -
Хвороби -
Калькулятор калорій -
Магнітні бурі -
Дієти -
Очищення організму -
Схуднення -
Молочниця
Геморой -
Лікування -
Косметологія -
Поради -
Інсульт -
Інфаркт -
Діабет -
Варикоз -
Вправи -
Covid-19
Ліки та препарати
Іфіципро
«Юнік Фармасьютикал Лабораторіз»
Інструкція
Склад:
діюча речовина: ципрофлоксацин;
1 мл розчину містить ципрофлоксацину гідрохлориду 2,328 мг, еквівалентно ципрофлоксацину 2 мг;
допомiжнi речовини: натрію хлорид, динатрію едетат, кислота молочна, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.
Лікарська форма. Розчин для інфузій.
Основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин від безбарвного до блідо-жовтого кольору.
Фармакотерапевтична група.
Антибактеріальні засоби для системного застосування. Фторхінолони.
Код АТХ J01M A02.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Бактерицидна дія ципрофлоксацину як антибактеріального фторхінолону забезпечується пригніченням топоізомерази типу ІІ (ДНК-гірази) та топоізомерази IV, необхідних для реплікації, транскрипції, репарації і рекомбінації бактеріальної ДНК.
Ефективність засобу переважно залежить від взаємозвʼязку між максимальною концентрацією препарату у сироватці крові (Cmax) та мінімальною інгібуючою концентрацією (МІК) ципрофлоксацину для бактеріального патогену, а також від залежності між площею зони під кривою «концентрація-час» (AUC) та МІК.
Резистентність до ципрофлоксацину in vitro може бути набута поетапно, шляхом мутацій сайтів-мішеней ДНК-гірази та топоізомерази IV. Ступінь перехресної резистентності між ципрофлоксацином та іншими фторхінолонами, що виникає внаслідок цього, різна. Разові мутації можуть не призводити до клінічної резистентності, але багаторазові мутації зазвичай призводять до клінічної резистентності до багатьох чи всіх активних речовин класу.
Резистентність, що забезпечується непроникністю або механізмом ефлюксної помпи, по-різному впливає на чутливість до фторхінолонів, що залежить від фізико-хімічних властивостей діючих речовин певного класу та спорідненості транспортної системи для кожної із них. Усі механізми резистентності in vitro часто спостерігаються у клінічних ізолятах. Механізми резистентності, що дезактивують інші антибіотики, такі як непроникний барʼєр (поширений у Pseudomonas aeruginosa) та механізм рефлюксної помпи, можуть впливати на чутливість до ципрофлоксацину.
Відмічалася опосередкована плазмідами резистентність, кодована qnr-генами.
Спектр дії ципрофлоксацину охоплює такі мікроорганізми, загалом чутливі до ципрофлоксацину:
аеробні грампозитивні мікроорганізми: Bacillus anthracis, Staphylococcus aureus (метицилінчутливі ізоляти), Staphylococcus saprophyticus, Streptococcus spp.
Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Aeromonas spp., Moraxella catarrhalis, Brucella spp., Neisseria meningitidis, Citrobacter koseri, Pasteurella spp., Francisella tularensis, Salmonella spp., Haemophilus ducreyi, Shigella spp., Haemophilius influenzae, Vibrio spp., Legionella spp., Yersinia pestis.
Анаеробні мікроорганізми: Mobiluncus.
Інші мікроорганізми: Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Mycoplasma hominis, Mycoplasma pneumoniae.
Різну чутливість до ципрофлоксацину проявляють: Acinetobacter baumann, Burkholderia cepacia, Campylobacter spp., Citrobacter freudii, Enterococcus faecalis, Enterobacter aerogenes, Enterobacter clocae, Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella oxytoca, Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia spp., Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas fluorescens, Serratia marcescens, Streptococcus pneumoniae, Peptostreptococcus spp., Propionibacterium acnes.
Вважається, що нижчезазначені мікроорганізми проявляють спадкову резистентність до ципрофлоксацину:
Staphylococcus aureus (метицилінрезистентні) та Stenotrophomonas maltophilia, Actinomyces, Enterococcus faecium, Listeria monocytogenes, Mycoplasma genitalium, Ureaplasma urealitycum, анаеробні мікроорганізми (за винятком Mobiluncus, Peptostreptococus, Propionibacterium acnes).
Фармакокінетика.
При внутрішньовенній інфузії ципрофлоксацину середня максимальна концентрація досягається наприкінці інфузії. При внутрішньовенному застосуванні фармакокінетика ципрофлоксацину має лінійний характер в інтервалі доз до 400 мг.
При порівнянні параметрів фармакокінетики при внутрішньовенному застосуванні двічі та тричі на добу не було виявлено акумуляції ципрофлоксацину або його метаболітів.
Ступінь звʼязування ципрофлоксацину з білками низький (20-30 %). У плазмі крові ципрофлоксацин присутній значним чином у неіонізованій формі; обʼєм розподілу у стаціонарному стані значний – 2-3 л/кг маси тіла. Концентрації ципрофлоксацину досягають високого рівня у різних тканинах, таких як легені (епітеліальна рідина, альвеолярні макрофаги, біоптати), пазухи, ділянки запалення (рідина пухирів, зумовлених кантаридами) та сечостатеві шляхи (сеча, простата, ендометрій), де загальна концентрація перевищує рівні препарату в плазмі крові.
Визначено невеликі концентрації 4 метаболітів, таких як десетиленципрофлоксацин (М1), сульфоципрофлоксацин (М2), оксоципрофлоксацин (М3) та формілципрофлоксацин (М4). Метаболіти також проявляють протимікробні властивості in vitro, але меншою мірою, ніж вихідна сполука.
Ципрофлоксацин є помірним інгібітором ізоферменту CYP450 1A2.
Ципрофлоксацин, головним чином, виводиться нирками та меншою мірою – з фекаліями.
Нирковий кліренс становить 180-330 мл/кг/год, а загальний кліренс організму – 480-600 мл/кг/год. Ципрофлоксацин зазнає як гломерулярної фільтрації, так і канальцієвої секреції. При тяжкому порушенні функцій нирок період напіввиведення ципрофлоксацину подовжується до 12 годин.
Неренальний кліренс ципрофлоксацину забезпечується переважно завдяки активній секреції у кишечнику та метаболізму. 1 % від дози виводиться із жовчю.
Діти.
Дані з фармакокінетики у дітей обмежені.
У ході досліджень з участю дітей віком від 1 року не спостерігалося вікової залежності Cmax і показника AUC. Після багаторазового застосування препарату (10 мг/кг тричі на добу) значного підвищення Cmax і AUC не спостерігалося.
Клінічні характеристики.
Показання.
Препарат показаний для лікування нижчезазначених інфекцій (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»). Перед початком терапії слід звернути особливу увагу на всю доступну інформацію щодо резистентності до ципрофлоксацину.
Слід взяти до уваги офіційні рекомендації з належного застосування антибактеріальних препаратів.
Дорослі.
Інфекції нижніх дихальних шляхів, спричинені грамнегативними бактеріями:
- загострення хронічного обструктивного захворювання легень;
- бронхо-легеневі інфекції при кістозному фіброзі або при бронхоектазах;
- пневмонія.
Хронічний гнійний отит середнього вуха.
Загострення хронічного синуситу, особливо якщо він спричинений грамнегативними бактеріями.
Інфекції сечового тракту.
Орхоепідидиміт, зокрема спричинений Neisseria gonorrhoeae.
Запальні захворювання органів малого таза, зокрема спричинені Neisseria gonorrhoeae.
При вищевказаних інфекціях статевого тракту, коли відомо або є підозри на Neisseria gonorrhoeae як збудника, особливо важливо отримати локальну інформацію про резистентність до ципрофлоксацину і підтвердити чутливість на основі лабораторних аналізів.
Інфекції травного тракту (наприклад діарея мандрівників).
Інтраабдомінальні інфекції.
Інфекції шкіри та м’яких тканин, спричинені грамнегативними бактеріями.
Тяжкий перебіг отиту зовнішнього вуха.
Інфекції кісток та суглобів.
Лікування інфекцій у пацієнтів із нейтропенією.
Профілактика інфекцій у пацієнтів із нейтропенією.
Легенева форма сибірської виразки (профілактика після контакту і радикальне лікування).
Діти та підлітки.
• Бронхо-легеневі інфекції при кістозному фіброзі, спричинені синьогнійною паличкою (Pseudomonas aeruginosa).
• Ускладнені інфекції сечового тракту та пієлонефрит.
• Легенева форма сибірської виразки (профілактика після контакту і радикальне лікування).
Ципрофлоксацин можна також застосовувати для лікування тяжких інфекцій у дітей та підлітків, коли лікар вважає це необхідним.
Лікування повинен розпочинати лише лікар, що має досвід лікування муковісцидозу та/або тяжких інфекцій у дітей та підлітків (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»).
Протипоказання.
Препарат не слід застосовувати при підвищеній чутливості до діючої речовини – ципрофлоксацину або до інших препаратів групи фторхінолонів, або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.
Одночасне застосування ципрофлоксацину та тизанідину протипоказане (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Вплив інших засобів на ципрофлоксацин.
Пробенецид. Пробенецид впливає на ниркову секрецію ципрофлоксацину. Одночасне застосування лікарських засобів, що містять пробенецид, та ципрофлоксацину призводить до підвищення концентрації ципрофлоксацину в сироватці крові.
Препарати, які продовжують інтервал QT. Ципрофлоксацин, як і інші фторхінолони, слід призначати з обережністю пацієнтам, які отримують препарати, що продовжують інтервал QT (наприклад, антиаритмічні засоби класу ІА і ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліти, антипсихотики) (див. розділ «Особливості застосування»).
Вплив ципрофлоксацину на інші лікарські засоби.
Тизанідин. Тизанідин не можна призначати одночасно з ципрофлоксацином (див. розділ «Протипоказання»). Зі збільшенням концентрації тизанідину в сироватці крові асоціюються гіпотензивні та седативні побічні реакції.
Метотрексат. При одночасному призначенні ципрофлоксацину можливе уповільнення тубулярного транспортування (нирковий метаболізм) метотрексату, що може призводити до підвищення концентрації метотрексату в плазмі крові. При цьому може збільшуватися ймовірність виникнення побічних токсичних реакцій, спричинених метотрексатом. Одночасне призначення не рекомендується (див. розділ «Особливості застосуваня»).
Теофілін. Одночасне застосування ципрофлоксацину та лікарських засобів, що містять теофілін, може призвести до небажаного підвищення концентрації теофіліну в сироватці крові, що в свою чергу може спричинити розвиток побічних реакцій. У поодиноких випадках такі побічні реакції можуть загрожувати життю або мати летальний наслідок. Якщо одночасного застосування цих препаратів уникнути не можна, слід контролювати концентрацію теофіліну в сироватці крові та адекватно знижувати його дозу (див. розділ «Особливості застосування»).
Інші похідні ксантину. Після одночасного застосування ципрофлоксацину та засобів, що містять кофеїн або пентоксифілін (окспентифілін), повідомлялося про підвищення концентрації цих ксантинів у сироватці крові.
Фенітоїн. Одночасне застосування ципрофлоксацину та фенітоїну може призвести до підвищення або зниження сироваткових концентрацій фенітоїну, тому рекомендується моніторинг рівнів препарату.
Циклоспорин. Було визначено транзиторне підвищення креатиніну плазми крові при одночасному призначенні ципрофлоксацину та лікарських засобів, що містять циклоспорин. Тому необхідний частий (2 рази на тиждень) контроль концентрації креатиніну плазми крові в цих пацієнтів.
Антагоністи вітаміну К. При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К може посилюватися їх антикоагулянтна дія. Повідомлялося про підвищення активності пероральних антикоагулянтів у пацієнтів, що отримували антибактеріальні препарати, зокрема фторхінолони. Ступінь ризику може варіювати залежно від основного виду інфекції, віку, загального стану хворого, тому точно оцінити вплив ципрофлоксацину на підвищення значення міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) складно. Слід здійснювати частий контроль МНВ під час і відразу після одночасного введення ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К (наприклад, варфарину, аценокумаролу, фенпрокумону, флуїндіону).
Дулоксетин. Клінічні дослідження показали, що одночасне застосування дулоксетину із сильними інгібіторами CYP450 1A2, такими як флувоксамін, може призвести до збільшення AUC і Cmax дулоксетину. Незважаючи на відсутність даних про можливу взаємодію з ципрофлоксацином, можна очікувати схожих ефектів при одночасному застосуванні вказаних препаратів (див. розділ «Особливості застосування»).
Ропінірол. Було встановлено, що одночасне застосування ропініролу з ципрофлоксацином, інгібітором ізоензиму CYP450 1A2 помірної дії, призводить до підвищення AUC і Сmax ропініролу на 60 % та 84 % відповідно. Моніторинг побічних ефектів ропініролу та відповідне коригування дози рекомендуються здійснювати під час і відразу після сумісного введення з ципрофлоксацином (див. розділ «Особливості застосування»).
Лідокаїн. Було показано, що у здорових осіб супутнє застосування ципрофлоксацину, помірного інгібітора ізоферментів цитохрому P450 1A2, і внутрішньовенних лікарських засобів, що містять лідокаїн, знижує кліренс лідокаїну на 22 %. Незважаючи на нормальну переносимість лікування лідокаїном, можлива взаємодія при супутньому застосуванні з ципрофлоксацином, що асоціюється з побічними реакціями.
Клозапін. Після одночасного застосування 250 мг ципрофлоксацину з клозапіном упродовж 7 днів сироваткові концентрації клозапіну і N-десметилклозапіну були підвищені на 29 % і 31 % відповідно. Клінічний нагляд та відповідна корекція дози клозапіну рекомендуються здійснювати під час і відразу після одночасного застосування з ципрофлоксацином (див. розділ «Особливості застосування»).
Силденафіл. Сmax і AUC силденафілу зросли приблизно в 2 рази у здорових добровольців після перорального застосування 50 мг силденафілу та супутнього застосування 500 мг ципрофлоксацину. Тому слід дотримуватися обережності при супутньому призначенні препарату з силденафілом та враховувати співвідношення ризик/користь.
Особливості застосування.
Не виймати флакон з целофанового пакета до початку процедури введення! Целофановий пакет є гідроізолюючим бар’єром, що зберігає стерильність препарату. Після зняття целофанового пакета стиснути флакон впродовж 1 хвилини для перевірки протікання. Не застосовувати препарат, якщо флакон протікає! Перед ін’єкцією підігріти флакон до температури тіла та протерти горлечко флакона медичним спиртом. Помістити флакон на стіл або іншу тверду поверхню та вставити голку стерильної системи для інфузій у горлечко флакона (голку вставити в горлечко флакона повністю, а не наполовину, щоб запобігти витіканню). Для введення повернути флакон догори дном. Для того, щоб впустити повітря, кінчик голки стерильної системи для інфузій має знаходитися вище рівня рідини у перевернутому флаконі.
Препарат повинен бути перевірений візуально перед застосуванням.
Не застосовувати, якщо вміст флакона не прозорий.
Застосовувати у вигляді інтравенозної інфузії внутрішньовенно крапельно. Препарат слід вводити повільно, зі швидкістю приблизно 5 мл/хв.
Тяжкі інфекції та/або змішані інфекції, спричинені грампозитивними або анаеробними бактеріями. Ципрофлоксацин не застосовувати як монотерапію для лікування тяжких інфекцій та інфекцій, спричинених грампозитивними або анаеробними бактеріями.
Для лікування тяжких інфекцій, інфекцій, спричинених стафілококами або анаеробними бактеріями, ципрофлоксацин слід застосовувати у комбінації з відповідними антибактеріальними засобами.
Стрептококові інфекції (включаючи Streptococcus pneumonia). Ципрофлоксацин не рекомендується застосовувати для лікування стрептококових інфекцій через недостатню ефективність.
Інфекції сечового тракту. Орхоепідидиміт та запальні захворювання органів малого таза можуть бути спричинені фторхінолонрезистентними Neisseria gonorrhoeae. Ципрофлоксацин необхідно призначати одночасно з іншими відповідними антибактеріальними препаратами, за винятком клінічних ситуацій, коли виключено наявність ципрофлоксацин резистентних штамів Neisseria gonorrhoeae. Якщо через 3 дні не настає клінічне покращення, терапію слід переглянути.
Інтраабдомінальні інфекції. Дані про ефективність ципрофлоксацину при лікуванні постопераційних інтраабдомінальних інфекцій обмежені.
Діарея мандрівників. При виборі препарату слід взяти до уваги інформацію про резистентність до ципрофлоксацину відповідних мікроорганізмів у країнах, які були відвідані.
Інфекції кісток та суглобів. Ципрофлоксацин слід застосовувати в комбінації з іншими антимікробними засобами залежно від результатів мікробіологічного дослідження.
Легенева форма сибірської виразки. Застосування у людей грунтується на даних визначення чутливості in vitro, дослідів на тваринах та на обмежених даних, отриманих під час застосування людині. Лікар повинен діяти відповідно до національних та/або міжнародних протоколів лікування сибірської виразки.
Антибіотикоасоційована діарея, спричинена Clostridium difficile. Відомо про випадки антибіотикоасоційованої діареї, спричиненої Clostridium difficile, яка може варіювати за тяжкістю від легкої діареї до летального коліту, при застосуванні практично всіх антибактеріальних препаратів, у тому числі і при застосуванні препарату Іфіципро®. Лікування антибактеріальними препаратами спричиняє зміну нормальної флори товстого кишечнику, що в свою чергу призводить до надмірного росту Clostridium difficile.
Clostridium difficile виробляє токсини А і В, які сприяють розвитку антибіотикоасоційованої діареї. Clostridium difficile виробляє велику кількість токсину, спричиняє підвищення захворюваності та летальності через можливу стійкість збудника до антимікробної терапії та необхідність проведення колектомії. Потрібно памʼятати про можливість виникнення антибіотикоасоційованої діареї, спричиненої Clostridium difficile, у всіх пацієнтів із діареєю після застосування антибіотиків. Необхідний ретельний збір медикаментозного анамнезу, оскільки можливий розвиток антибіотикоасоційованої діареї, спричиненої Clostridium difficile, впродовж 2 місяців після введення антибактеріальних препаратів. Якщо діагноз антибіотикоасоційованої діареї, спричиненої Clostridium difficile, розглядається або вже підтверджено, застосування антибіотиків, які не діють на Clostridium difficile, можливо, необхідно буде припинити. Залежно від клінічних даних необхідно проводити корекцію водно-електролітного балансу, розглянути необхідність додаткового введення білкових препаратів, застосувати антибактеріальні препарати, до яких є чутливою Clostridium difficile. Також може виникнути необхідність у хірургічному втручанні.
Діти та підлітки. Застосування ципрофлоксацину дітям та підліткам потрібно проводити згідно з чинними офіційними рекомендаціями. Лікування із застосуванням ципрофлоксацину проводить лише лікар із досвідом ведення дітей та підлітків хворих на муковісцидоз та/або тяжкі інфекції.
Ципрофлоксацин спричиняв артропатію опорних суглобів у незрілих тварин. Зростання кількості випадків артропатій, які повʼязані з застосуванням препарату, було статистично незначущим. Однак лікування ципрофлоксацином дітей та підлітків має розпочинатися тільки після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик через можливий ризик розвитку побічних реакцій, пов’язаних із суглобами та/або навколишніми тканинами.
Бронхолегеневі інфекції при муковісцидозі. Застосування ципрофлоксацину дітям вивчалось у віковій групі 5-17 років. Обмеженіший досвід лікування дітей віком від 1 до 5 років.
Ускладнені інфекції сечового тракту та пієлонефрит. Слід розглянути можливість лікування інфекцій сечового тракту з застосуванням ципрофлоксацину, коли інше лікування неможливе. Лікування має ґрунтуватися на результатах мікробіологічного дослідження.
Застосування ципрофлоксацину дітям вивчали у віковій групі пацієнтів 1-17 років.
Інші специфічні тяжкі інфекції. Застосування ципрофлоксацину може бути виправдане за результатами мікробіологічного дослідження у разі інших інфекцій згідно з офіційними рекомендаціями або після ретельної оцінки користі/ризику, коли інше лікування застосувати не можна, або коли загальноприйняте лікування виявилося неефективним.
Застосування ципрофлоксацину в разі специфічних тяжких інфекцій, окрім згаданих вище, не вивчалось, а клінічний досвід обмежений. Отже, до лікування пацієнтів із такими інфекціями рекомендується підходити з обережністю.
Підвищена чутливість до препарату. У деяких випадках гіперчутливість та алергічні реакції можуть спостерігатися вже після першого застосування ципрофлоксацину (див. розділ «Побічні реакції»), про що слід негайно повідомити лікаря.
У поодиноких випадках анафілактичні/анафілактоїдні реакції можуть прогресувати до стану шоку, що загрожує життю пацієнта. У деяких випадках вони спостерігаються вже після першого застосування ципрофлоксацину. У такому разі застосування ципрофлоксацину необхідно призупинити і негайно провести медикаментозне лікування (лікування анафілактичного шоку).
Кістково-м’язова система. Загалом ципрофлоксацин не можна застосовувати пацієнтам із захворюваннями сухожиль або розладами, пов’язаними із застосуванням хінолонів в анамнезі. Попри це, в рідкісних випадках після мікробіологічного дослідження збудника та оцінки співвідношення користь/ризик цим пацієнтам можна призначати ципрофлоксацин для лікування окремих тяжких інфекційних процесів, а саме у випадку неефективності стандартної терапії або бактеріальної резистентності, коли результати мікробіологічних досліджень виправдовують застосування ципрофлоксацину. При застосуванні ципрофлоксацину може виникнути тендиніт або розрив сухожилля (особливо ахіллового сухожилля), іноді двобічний, у перші 48 годин лікування. Ризик тендинопатії може бути підвищеним у пацієнтів літнього віку або у пацієнтів, що одночасно застосовують кортикостероїди (див. розділ «Побічні реакції»). При виникненні будь-яких ознак тендиніту (таких як болючий набряк, запалення) застосування ципрофлоксацину слід припинити. Ураженій кінцівці слід забезпечити спокій.
Ципрофлоксацин застосовувати з обережністю пацієнтам із міастенією гравіс (див. розділ «Побічні реакції»).
Фоточутливість. Доведено, що ципрофлоксацин спричиняє реакції фоточутливості. Пацієнтам, які застосовують ципрофлоксацин, рекомендується у ході лікування уникати прямого сонячного світла або УФ-випромінення (див. розділ «Побічні реакції»).
Центральна нервова система. Хінолони спричиняють судоми або знижують поріг судомної готовності. Ципрофлоксацин застосовувати з обережністю пацієнтам із розладами ЦНС, які можуть мати схильність до виникнення судом. При виникненні судом застосування ципрофлоксацину припинити (див. розділ «Побічні реакції»). Навіть після першого застосування ципрофлоксацину можуть виникнути психотичні реакції. У рідкісних випадках депресія або психоз можуть прогресувати до суїцидальних думок та вчинків, таких як самогубство або його спроба. У цих випадках застосування ципрофлоксацину припинити та вжити заходів, необхідних у даній клінічній ситуації.
У пацієнтів, що застосовували ципрофлоксацин, повідомлялося про випадки поліневропатії (на основі неврологічних симптомів, таких як біль, печіння, сенсорні розлади або м’язова слабкість, окремо або в комбінації). Застосування ципрофлоксацину слід припинити пацієнтам, що мають симптоми невропатії, зокрема біль, печіння, відчуття пощипування, заніміння та/або слабкість, з метою попередження розвитку необоротних станів (див. розділ «Побічні реакції»).
Серцеві розлади. Застосування ципрофлоксацину пов’язують із випадками подовження інтервалу QT (див. розділ «Побічні реакції»).
Оскільки жінки порівняно з чоловіками, як правило, мають триваліший інтервал QT, вони можуть бути чутливішими до лікарських засобів, що призводять до подовження інтервалу QT. Пацієнти літнього віку можуть також бути чутливішими до впливів лікарських засобів на тривалість інтервалу QT. Необхідно дотримуватися обережності при одночасному призначенні препарату та лікарських засобів, що можуть призводити до подовження інтервалу QT (таких як клас IA і III антиаритмічних засобів, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотики) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») чи у пацієнтів із факторами ризику щодо подовження інтервалу QT або розвитку двоспрямованої шлуночкової веретеноподібної тахікардії (наприклад, вроджений синдром подовженого QT, некореговані електролітні розлади, такі як гіпокаліємія або гіпомагніємія та серцеві захворювання, зокрема серцева недостатність, інфаркт міокарда або брадикардія).
Гіпоглікемія. Як і при застосуванні інших хінолонів, найчастіше випадки гіпоглікемії спостерігалися у хворих на цукровий діабет, в основному – у пацієнтів літнього віку. У всіх хворих на цукровий діабет рекомендовано проводити ретельний моніторинг рівня глюкози в крові.
Травний тракт. У разі виникнення впродовж або після лікування тяжкої і стійкої діареї (навіть через декілька тижнів після лікування) про це слід повідомити лікаря, оскільки цей симптом може маскувати тяжке шлунково-кишкове захворювання (наприклад, псевдомембранозний коліт, що може мати летальний наслідок), яке вимагає негайного лікування (див. розділ «Побічні реакції»). У таких випадках застосування ципрофлоксацину необхідно припинити і розпочати застосування відповідної терапії (наприклад, ванкоміцину, 4×250 мг/добу перорально). Лікарські засоби, які пригнічують перистальтику, протипоказані.
Нирки та сечовидільна система. Повідомлялося про кристалурію, пов’язану з застосуванням ципрофлоксацину (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнти, що застосовують ципрофлоксацин, повинні отримувати достатню кількість рідини. Слід уникати надмірної лужності сечі.
Порушення функцій нирок. Оскільки ципрофлоксацин виводиться з організму в основному у незміненій формі нирками, необхідно проводити корекцію дози для пацієнтів із порушеннями функцій нирок з метою уникнення збільшення небажаних реакцій внаслідок накопичення ципрофлоксацину.
Гепатобіліарна система. При застосуванні ципрофлоксацину повідомлялося про випадки розвитку некрозу печінки та печінкової недостатності з загрозою для життя пацієнта (див. розділ «Побічні реакції»). У випадку появи будь-яких ознак і симптомів захворювання печінки (таких як анорексія, жовтяниця, темна сеча, свербіж або напруженість передньої черевної стінки) лікування слід припинити. Також може визначатися тимчасове збільшення рівня трансаміназ, лужної фосфатази, розвиток холестатичної жовтяниці, особливо у пацієнтів із попереднім ушкодженням печінки, які отримували препарат (див. розділ «Побічні реакції»).
Дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. При застосуванні ципрофлоксацину повідомлялося про гемолітичні реакції у пацієнтів із дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Слід уникати застосування ципрофлоксацину цим пацієнтам, за винятком випадків, коли потенційна користь переважає потенційний ризик. У такому разі слід спостерігати за можливою появою гемолізу.
Резистентність. У ході або після курсу лікування ципрофлоксацином резистентні бактерії можуть бути виділені з або без клінічно визначеної суперінфекції. Може існувати певний ризик виділення ципрофлоксацин-резистентних бактерій в ході тривалих курсів лікування та при лікуванні внутрішньолікарняних інфекцій та/або інфекцій, спричинених видами Staphylococcus і Pseudomonas.
Цитохром Р450. Ципрофлоксацин помірно пригнічує CYP450 1A2 і тому може спричинити підвищення сироваткової концентрації одночасно призначених речовин, які також метаболізуються цим ферментом (наприклад, теофіліну, метилксантинів, кофеїну, дулоксетину, клозапіну, оланзапіну, ропініролу, тизанідину). Одночасне призначення ципрофлоксацину і тизанідину протипоказане. Підвищення концентрацій у плазмі крові, що асоціюється зі специфічними для лікарських засобів побічними реакціями, визначається через пригнічення їх метаболічного кліренсу ципрофлоксацином. Отже, за пацієнтами, що застосовують ці речовини одночасно з ципрофлоксацином, слід уважно спостерігати щодо можливого виникнення клінічних ознак передозування. Також може виникнути необхідність у визначенні сироваткових концентрацій (наприклад, теофіліну) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Метотрексат. Одночасне призначення ципрофлоксацину і метотрексату не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Вплив на результати лабораторних аналізів. Ципрофлоксацин in vitro може впливати на результати посіву на Mycobacterium spp. шляхом пригнічення росту культури мікобактерій, що може призвести до хибно-негативних результатів аналізу посіву у пацієнтів, які застосовують ципрофлоксацин.
Реакції у місті введення. Місцеві реакції були відзначені при внутрішньовенному застосуванні. Ці реакції виникають частіше, якщо час інфузії 30 хвилин або менше. Виникають місцеві шкірні реакції, які швидко зникають після закінчення інфузії. Наступні інфузії не протипоказані за виключенням випадків, коли зазначені реакції повторюються чи стають тяжкішими.
Навантаження NaCl. У пацієнтів, які дотримуються дієти зі зниженим вмістом натрію (пацієнти з застійною серцевою недостатністю, нирковою недостатністю, нефротичним синдромом), слід брати до уваги додаткове сольове навантаження.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність. Дані, щодо застосування ципрофлоксацину вагітним, демонструють відсутність розвитку мальформацій або фето/неонатальної токсичності. Досліди на тваринах не вказують на прямий або непрямий токсичний вплив на репродуктивну функцію. У молодих тварин і тварин, що були піддані впливу хінолонів до народження, спостерігався вплив на незрілу хрящову тканину, тому не можна виключити ймовірність того, що препарат може бути шкідливим для суглобових хрящів новонароджених/плода. Тому в період вагітності задля перестороги краще уникати застосування ципрофлоксацину.
Період годування груддю. Ципрофлоксацин проникає у грудне молоко. Через потенційний ризик пошкодження суглобових хрящів у новонароджених ципрофлоксацин не слід застосовувати в період годування груддю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Фторхінолони, до яких належить ципрофлоксацин, можуть впливати на здатність пацієнта керувати автомобілем і працювати з механізмами через реакції з боку ЦНС (див. розділ «Побічні реакції»). Тому здатність керувати автотранспортом та працювати з механізмами може бути порушена.
Спосіб застосування та дози.
Режим дозування слід встановлювати індивідуально залежно від локалізації та тяжкості перебігу інфекції, від чутливості збудника, функції нирок у пацієнта, а для дітей та підлітків – відповідно до ваги.
Тривалість лікування залежить від тяжкості захворювання, клінічної та бактеріологічної картини.
Лікування інфекцій, спричинених деякими бактеріями (наприклад, Pseudomonas aeruginosa, Acinetobacter або Staphylococci), може потребувати введення високіших доз ципрофлоксацину та поєднання з іншими відповідними антибактеріальними засобами.
Лікування деяких інфекцій (наприклад, запальних захворювань органів таза, інтраабдомінальних інфекцій, інфекцій у хворих на нейтропенію та інфекцій кісток і суглобів) може потребувати поєднання з іншими відповідними антибактеріальними засобами залежно від збудника.
Дорослі.
Показання Добова доза, мг Загальна тривалість лікування
(з урахуванням перорального лікування, перехід на який слід провести якнайшвидше)
Інфекції нижніх дихальних шляхів
Від 400 мг двічі на добу до 400 мг тричі на добу Від 7 до 14 днів
Інфекції верхніх дихальних шляхів Загострення хронічного синуситу Від 400 мг двічі на добу до 400 мг тричі на добу Від 7 до 14 днів
Хронічний гнійний отит середнього вуха Від 400 мг двічі на добу до 400 мг тричі на добу Від 7 до 14 днів
Тяжкий перебіг отиту зовнішнього вуха Від 400 мг тричі на добу Від 28 днів до 3 місяців
Інфекції сечовивідних шляхів Ускладнений, неускладнений пієлонефрит Від 400 мг двічі на добу до 400 мг тричі на добу Від 7 до 21 днів, при деяких особливих клінічних випадках (таких як абсцеси) лікування можна продовжити більше 21 дня
Простатит Від 400 мг двічі на добу до 400 мг тричі на добу Від 2 до 4 тижнів (загострення)
Інфекції статевих шляхів Орхіепідидиміт та
запальні захворювання органів таза Від 400 мг двічі на добу до 400 мг тричі на добу Не менше 14 днів
Інфекції травного тракту та інтра-абдомінальні інфекції Діарея, спричинена бактеріальними патогенами, зокрема Shigella spp., окрім Shigella dysenteriae, тип 1 і тяжка діарея мандрівників, як емпіричне лікування 400 мг двічі на добу 1 день
Діарея, спричинена Shigella dysenteriae, тип 1 400 мг двічі на добу 5 днів
Діарея, спричинена Vibrio cholerae 400 мг двічі на добу 3 дні
Черевний тиф 400 мг двічі на добу 7 днів
Інтраабдомінальні інфекції, спричинені грамнегативними бактеріями Від 400 мг двічі на добу до 400 мг тричі на добу Від 5 до 14 днів
Інфекції шкіри та м’яких тканин Від 400 мг двічі на добу до 400 мг тричі на добу Від 7 до 14 днів
Інфекції кісток та суглобів Від 400 мг двічі на добу до 400 мг тричі на добу Максимально 3 місяці
Лікування або профілактика інфекцій у пацієнтів із нейтропенією.
Ципрофлоксацин необхідно застосовувати одночасно з відповідними антибактеріальними препаратами згідно з офіційними рекомендаціями. Від 400 мг двічі на добу до 400 мг тричі на добу Терапію слід продовжувати упродовж усього періоду нейтропенії
Профілактика після контакту і радикальне лікування легеневої форми сибірської виразки в осіб, яким необхідне парентеральне застосування, якщо це є клінічно необхідним. Застосування препарату слід починати якомога скоріше після підозрюваного або підтвердженого контакту. 400 мг двічі на добу 60 днів з дня підтвердженого контакту з Bacillus anthracis
Діти.
Показання Добова доза, мг Загальна тривалість лікування (включаючи оральне застосування якнайскоріше)
Муковісцидоз 10 мг/кг маси тіла тричі на добу при максимальній дозі 400 мг Від 10 до 14 днів
Ускладнені інфекції сечового тракту та пієлонефрит Від 6 мг/кг маси тіла тричі на добу до 10 мг/кг маси тіла тричі на добу при максимальній дозі 400 мг Від 10 до 14 днів
Профілактика після контакту і радикальне лікування легеневої форми сибірської виразки в осіб, яким необхідне парентеральне застосування, якщо це є клінічно необхідним. Застосування препарату слід починати якомога скоріше після підозрюваного або підтвердженого контакту Від 10 мг/кг маси тіла двічі на добу до 15 мг/кг маси тіла двічі на добу при максимальній дозі 400 мг 60 днів з дня підтвердженого контакту з Bacillus anthracis
Інші тяжкі інфекції 10 мг/кг маси тіла тричі на добу, при максимальній дозі 400 мг Відповідно до типу інфекцій
Дозування для літніх пацієнтів.
Пацієнтам літнього віку слід призначати більш низькі дози ципрофлоксацину, залежно від тяжкості захворювання і кліренсу креатиніну.
Режим дозування при порушеннях функцій нирок або печінки у дорослих.
Порушення функцій нирок.
Кліренс креатиніну
[мл/хв/1,73 м2] Креатинін сироватки крові
[мкмоль/л] Внутрішньовенна доза [мг]
> 60 < 124 Дивіться звичайне дозування
30‑60 Від 124 до 168 200-400 мг кожні 12 годин
< 30 >169 200-400 мг кожні 24 години
Пацієнти на гемодіалізі >169 200-400 мг кожні 24 години (після діалізу)
Пацієнти на перитонеальному діалізі >169 200-400 мг кожні 24 години
Порушення функцій печінки.
Коригування дози не потрібне.
Режим дозування при порушеннях функцій нирок або печінки у дітей не вивчався.
Ципрофлоксацин вводиться шляхом внутрішньовенної інфузії. Для дітей тривалість інфузії становить 60 хвилин. Для дорослих пацієнтів тривалість інфузії становить 60 хвилин для препарату, що містить 400 мг ципрофлоксацину, та 30 хвилин для препарату, що містить 200 мг ципрофлоксацину. Проведення повільної інфузії у велику вену дозволить мінімізувати відчуття дискомфорту у пацієнта й знизити ризик венозного подразнення.
Розчин для інфузії вводити або окремо, або після змішування з іншими сумісними інфузійними розчинами.
Сумісність з іншими розчинами.
Інфузійний розчин ципрофлоксацину сумісний із розчином Рінгера, 0,9 % розчином натрію хлориду, 5 % та 10 % розчином глюкози, 10 % розчином фруктози, 5 % розчином глюкози з 0,225 % NaCl або 0,45 % NaCl. Якщо сумісність з іншими інфузійними розчинами не підтверджена, інфузійний розчин ципрофлоксацину слід вводити окремо. Видимими ознаками несумісності є випадання осаду, помутніння або зміна кольору розчину.
Діти.
Ципрофлоксацин не рекомендується застосовувати дітям для лікування інших інфекційних захворювань, окрім зазначених у розділі «Показання».
Передозування.
Повідомлялося, що передозування внаслідок прийому 12 г препарату призводило до симптомів помірної токсичності. Гостре передозування у дозі 16 г призводило до розвитку гострої ниркової недостатності.
Симптоми передозування включали: запаморочення, тремор, головний біль, втому, судоми, галюцинації, сплутаність свідомості, абдомінальний дискомфорт, ниркову та печінкову недостатність, а також кристалурію та гематурію. Повідомлялося також про оборотну ниркову токсичність. Окрім звичайних невідкладних заходів, що проводяться при передозуванні, рекомендовано проводити моніторинг функцій нирок, зокрема визначення рН сечі і у разі необхідності підвищення її кислотності для попередження явищ кристалурії. Пацієнти мають отримувати достатню кількість рідини.
За допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу виводиться тільки невелика кількість ципрофлоксацину (<10 %).
У разі передозування необхідно провести симптоматичне лікування. Необхідно контролювати показники ЕКГ, оскільки інтервал QT може збільшитись.
Побічні реакції.
Найчастіше повідомлялося про такі побічні реакції на препарат як нудота, діарея, блювання, минуще підвищення рівня трансаміназ, висипання і місцеві реакції у місці введення.
При аналізі частоти виникнення беруться до уваги дані перорального та внутрішньовенного шляхів застосування ципрофлоксацину.
Інфекції та інвазії: грибкові суперінфекції, антибіотикоасоційований коліт (дуже рідко – з можливою летальністю) (див. розділ «Особливості застосування»)
З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: еозинофілія, лейкопенія, анемія, нейтропенія, лейкоцитоз, тромбоцитопенія, тромбоцитемія, гемолітична анемія, агранулоцитоз, панцитопенія (небезпечна для життя), пригнічення функції кісткового мозку (небезпечне для життя).
З боку імунної системи: алергічні реакції, алергічний/ ангіоневротичний набряк, анафілактичні реакції, анафілактичний шок (небезпечний для життя) (див. розділ «Особливості застосування»), реакції, подібні до сироваткової хвороби.
З боку обміну речовин: анорексія, гіперглікемія, гіпоглікемія.
З боку психіки: психомоторна збудливість/тривожність, сплутаність свідомості і дезорієнтація, стривоженість, патологічні сновидіння, депресія, галюцинації, психотичні реакції (див. розділ «Особливості застосування»).
З боку нервової системи: головний біль, головокружіння, розлади сну, порушення смаку, парестезії, дизестезії, гіпоестезії, тремор, судоми (див. розділ «Особливості застосування»), запаморочення, мігрень, порушення координації, порушення ходи, порушення нюху, внутрішньочерепна гіпертензія, периферична нейропатія та полінейропатія (див. розділ «Особливості застосування»).
З боку органів зору: порушення зору, порушення кольорового сприйняття.
З боку органів слуху та лабіринту: дзвін у вухах, втрата слуху/ порушення слуху.
З боку серця: тахікардія, шлуночкова аритмія, подовження інтервалу QT, піруетна тахікардія (torsades de pointes).
З боку судин: вазодилатація, артеріальна гіпотензія, синкопальний стан, васкуліт.
З боку дихальної системи: диспное (включаючи астматичні стани).
З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, діарея, блювання, біль у ділянці шлунка і кишечнику, абдомінальний біль, диспептичні розлади, метеоризм, панкреатит.
З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівнів трансаміназ та білірубіну, порушення функцій печінки, холестатична жовтяниця, гепатит, некроз печінки (дуже рідко прогресуючий до печінкової недостатності, що загрожує життю) (див. розділ «Особливості застосування»).
З боку шкіри і підшкірних тканин: висипання, свербіж, кропив’янка, реакції фотосенсибілізації (див. розділ «Особливості застосування»), петехії, мультиформна еритема, вузликова еритема, синдром Стівенса-Джонсона (з потенційною загрозою життю), токсичний епідермальний некроліз (з потенційною загрозою життю), гострий генералізований екзантематозний пустульоз (дуже рідко).
З боку кістково-м’язової системи: м’язово-скелетний біль (наприклад, біль у кінцівках, поперековій ділянці, грудній клітині), артралгії, міалгії, артрит, підвищення м’язового тонусу і судоми м’язів, м’язова слабкість, тендиніт, розриви сухожилок (переважно ахіллових) (див. розділ «Особливості застосування»), загострення симптомів міастенії гравіс (див. розділ «Особливості застосування»).
З боку сечовидільної системи: порушення функцій нирок, ниркова недостатність, гематурія, кристалурія (див. розділ «Особливості застосування»), тубулоінтерстиціальний нефрит.
Загальні порушенні та реакції у місці введення: астенія, гарячка, набряки, підвищена пітливість (гіпергідроз), реакції у місті введення.
Лабораторні показники: підвищення активності лужної фосфатази крові, відхилення від норми рівня протромбіну, підвищення активності амілази, підвищене міжнародне нормалізоване відношення (МНВ) у пацієнтів, які отримували антагоністи вітаміну К.
Нижчеперелічені небажані явища мають вищу категорію частоти в підгрупах пацієнтів, які отримували внутрішньовенне або ступінчасте (перехід від внутрішньовенного до перорального) лікування:
Часто Блювання, минуще підвищення трансаміназ, висипання.
Нечасто Тромбоцитопенія, тромбоцитемія, сплутаність свідомості і дезорієнтація, галюцинації, парестезія і дизестезія, судоми, запаморочення, порушення зору, слуху, тахікардія, вазодилатація, гіпотонія, минуща печінкова недостатність, холестатична жовтяниця, ниркова недостатність, набряк.
Рідкісні Панцитопенія, пригнічення діяльності кісткового мозку, анафілактичний шок, психотичні реакції, мігрень, розлади нюхового нерва, порушення слуху, васкуліт, панкреатит, некроз печінки, петехії, розрив сухожиль.
Застосування дітям.
У дітей артропатія спостерігається частіше, ніж у дорослих (див. розділ «Особливості застосування»).
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 °С.
Не заморожувати.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Несумісність.
Розчин ципрофлоксацину для внутрішньовенного введення не можна змішувати з розчином, рН якого перевищує 7.
Упаковка.
По 100 мл в одноразових, прозорих пластикових флаконах. Флакон упакований у прозорий пакет. По 1 флакону у пакеті в коробці з картону пакувального.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
«Юнік Фармасьютикал Лабораторіз» (відділення фірми «Дж. Б. Кемікалз енд Фармасьютикалз Лтд.»)/Unique Pharmaceutical Laboratories (a division of J. B. Chemicals & Pharmaceuticals Ltd.)
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
Ділянка № 304-308, Джі. Ай. Ді. Сі. Індастріал Еріа, місто Панолі – 394 116, округ Бхарух, Індія/Plot No. 304-308, G.I.D.C. Industrial Area, City: Panoli – 394 116, Dist: Bharuch, India
Ділянка № 4, Фаза-IV, Джі. Ай. Ді. Сі. Індастріал Естейт, місто Панолі – 394 116, округ Бхарух, Індія/Plot No. 4, Phase-IV, G.I.D.C. Industrial Estate, City: Panoli – 394 116, Dist: Bharuch, India
| Кількість переглядів: |
| Хвороби |
| А Б В Г Д Е Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Я |
| Ліки від а до я |
| 5 A B C D H L А Б В Г Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Э Ю Я “ |
Група «Здорове харчування»
|