Ліки від а до я -
Хвороби -
Калькулятор калорій -
Магнітні бурі -
Дієти -
Очищення організму -
Схуднення -
Молочниця
Геморой -
Лікування -
Косметологія -
Поради -
Інсульт -
Інфаркт -
Діабет -
Варикоз -
Вправи -
Covid-19
Ліки та препарати
Клацид
Абботт С. р. л., Італія
Інструкція
Склад.
Діюча речовина: 1 таблетка містить кларитроміцину 250 мг;
допоміжні речовини: натрію кроскармелоза, крохмаль преже латинізований, целюлоза мікрокристалічна, хіноліновий жовтий (Е 104), кремнію діоксид, повідон, кислота стеаринова, магнію стеарат, тальк;
оболонка таблетки: гіпромелоза, сорбітанолеат, пропіленгліколь, титану діоксид (Е 171), ванілін, хіноліновий жовтий (Е 104), гідроксипропіл целюлоза, кислота сорбінова.
Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Фармакотерапевтична група.
Протимікробні засоби для системного застосування. Макроліди. Код АТС J01F A09.
Клінічні характеристики.
Показання.
Лікування інфекцій, спричинених чутливими до кларитроміцину мікро організмами.
Інфекції нижніх дихальних шляхів (бронхіт, пневмонія тощо).
Інфекції верхніх дихальних шляхів (синусит, фарингіт тощо).
Інфекції шкіри та м’яких тканин (фолікуліт, еризипелоїд тощо).
Дисеміновані або локалізовані мікобактеріальні інфекції, спричинені Mycobacterium avium або Mycobacterium intracellulare. Локалізовані інфекції, спричинені Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum або Mycobacterium kansasii.
Профілактика дисемінованих інфекцій, спричинених комплексом Mycobacterium avium (МАК) у ВІЛ-інфікованих пацієнтів із кількістю CD4-лімфоцитів ≤ 100/мм3.
Ерадикація H. pylori у пацієнтів з виразкою дванадцяти палої кишки при пригніченні секреції соляної кислоти, яке справляють омепразол або ланзопразол (активність кларитроміцину проти H. pylori є вищою при нейтральному pH, ніж при кислому pH).
Лікування одонтогенних інфекцій.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до макролідних антибіотиків та інших компонентів препарату.
Супутнє застосування кларитроміцину та будь-якого з наступних препаратів: астемізол, цизаприд, пімозид, терфенадин та ерготамін або дигідроерготамін.
Спосіб застосування та дози.
Рекомендована доза кларитроміцину для дорослих та дітей від 12 років становить 250 мг два рази на день, при більш тяжких інфекціях дозу можна збільшити до 500 мг два рази на день. Звичайна тривалість лікування становить від 5 до 14 днів, за винятком лікування не госпітальної пневмонії та синуситів, які потребують 6 – 14 днів терапії.
Клацид можна застосовувати незалежно від прийому їжі, оскільки їжа не впливає на біодоступність кларитроміцину.
Застосування у пацієнтів із мікобактеріальною інфекцією.
Рекомендована доза для дорослих становить 500 мг два рази на день.
Лікування МАК інфекцій у хворих на СНІД продовжується стільки, скільки триває клінічна та мікробіологічна ефективність препарату. Кларитроміцин слід застосовувати у комплексі з іншими антимікобактеріальними засобами.
Тривалість лікування інших не туберкульозних мікобактеріальних інфекцій визначається лікарем індивідуально.
Профілактика МАК інфекцій: рекомендована доза кларитроміцину для дорослих становить 500 мг два рази на день.
Лікування одонтогенних інфекцій.
Застосовується по 250 мг два рази на день протягом 5 днів.
Ерадикація H. pylori у пацієнтів із виразкою дванадцяти палої кишки (дорослі).
Потрійна терапія (7 – 14 днів)
Кларитроміцин (500 мг) два рази на день, ланзопразол 30 мг два рази на день, та амоксицилін 1000 мг два рази на день упродовж 7 – 14 днів.
Потрійна терапія (7 днів)
Кларитроміцин (500 мг) два рази на день, ланзопразол 30 мг два рази на день та метронідазол 400 мг два рази на день упродовж 7 днів.
Потрійна терапія (7 днів)
Кларитроміцин (500 мг) два рази на день, омепразол 40 мг на день та амоксицилін 1000 мг два рази на день або метронідазол 400 мг два рази на день упродовж 7 днів.
Потрійна терапія (10 днів)
Кларитроміцин (500 мг) два рази на день слід застосовувати разом з амоксициліном 1000 мг два рази на день та омепразолом 20 мг на день упродовж 10 днів.
Подвійна терапія (14 днів)
Звичайна доза кларитроміцину становить 500 мг три рази на день упродовж 14 днів. Кларитроміцин слід застосовувати разом з омепразолом 40 мг один раз на день внутрішньо. Базове дослідження проводилося с омепразолом 40 мг один раз на день упродовж 28 днів. Підтримуючі дослідження проводилися з омепразолом 40 мг один раз на день упродовж 4 днів.
Щодо подальшої інформації стосовно дозування омепразолу див. Інструкцію для медичного застосування омепразолу.
Застосування в осіб похилого віку: як для дорослих.
Застосування у пацієнтів із нирковою недостатністю: зазвичай в коригуванні дози не має потреби за винятком пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатині ну < 30 мл/хв.). Якщо потрібне коригування, то дозу слід зменшити вполовину, наприклад 250 мг один раз на день або 250 мг два рази на день при більш тяжких інфекціях. У таких пацієнтів тривалість лікування не повинна перевищувати 14 днів.
Побічні реакції.
Кларитроміцин зазвичай переноситься добре.
У таблиці 1 представлені побічні явища, що виникли у пацієнтів, які застосовували кларитроміцин під час клінічних досліджень. Побічні явища розподілені за системами органів і частотою виникнення (1–10 % – часті).
Таблиця 1
Органи і системи організму Частота виникнення Побічні явища
Порушення з боку центральної нервової системи часто головний біль, зміна смаку
Порушення з боку травної системи часто діарея, нудота, біль у животі,
диспепсія, блювання
Лабораторні дослідження
часто
підвищення активності печінкових ферментів
У таблиці 2 представлені побічні реакції, що виникли при пост маркетинговому застосуванні різних лікарських форм і дозувань кларитроміцину, у тому числі негайного вивільнення.
Таблиця 2
Органи і системи організму Побічні реакції
Інфекції та інвазії кандидоз ротової порожнини
Порушення з боку крові і лімфатичної системи лейкопенія, тромбоцит опенія
Порушення з боку імунної системи анафілактичні реакції, гіпер чутливість
Порушення метаболізму і харчування1 гіпоглікемія
Порушення психіки психози, галюцинації, дезорієнтація,
сплутаність свідомості, деперсоналізація,
депресія, тривожність, безсоння, кошмарні сновидіння
Порушення з боку центральної нервової системи судоми, запаморочення, агевзія (втрата смакової чутливості), аносмія,
дизгевзія (порушення смакової чутливості), паросмія
Порушення з боку опорно-рухової системи та сполучної тканини міалгія
Порушення з боку органа слуху і лабіринт ні порушення втрата слуху (зазвичай відновлювався після відміни терапії), запаморочення, шум у вухах
Карді альні порушення2 піруетна шлуночкова тахікардія (torsade de pointes), подовження інтервалу QT, шлуночкова тахікардія
Порушення з боку травної системи гострий панкреатит, глосит, стоматит, зміна кольору язика, зміна кольору зубів
Порушення гепатобіліарної системи3 печінкова недостатність, гепатит, холестатичний гепатит, холестатична жовтяниця, гепатоцелюлярна жовтяниця,
порушення функції печінки
Порушення з боку шкіри і підшкірної клітковини синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, кропив'янка, висип
Порушення з боку нирок і сечовидільної системи інтерстиціальний нефрит
Лабораторні дослідження підвищення креатині ну крові, підвищення активності печінкових ферментів
1 – були рідкісні повідомлення про випадки гіпоглікемії, у тому числі на фоні застосування пероральних гіпоглікемічних препаратів або інсуліну.
2 – як і при застосуванні інших макролідів, при лікуванні кларитроміцином рідко повідомлялося про подовження інтервалу QT, шлуночкової тахікардії і піруетної тахікардії (torsade de pointes).
3 – дуже рідко повідомлялося про розвиток фатальної печінкової недостатності, зазвичай на тлі тяжких супутніх захворювань і застосування інших лікарських засобів.
Повідомлялося про розвиток колхіцинової токсичності (у тому числі зі смертельним кінцем) при сумісному застосуванні кларитроміцину і колхіцину, особливо у пацієнтів літнього віку, у тому числі на тлі ниркової недостатності.
Пацієнти з порушенням імунної системи.
У хворих на СНІД та інших пацієнтів з порушенням імунної системи, які застосовували високі дози кларитроміцину довше, ніж рекомендовано для лікування мікобактеріальних інфекцій, не завжди можна відрізнити побічні реакції, пов’язані із застосуванням препарату, та симптоми основного або супутніх захворювань.
У дорослих хворих, які отримували кларитроміцин у добовій дозі 1000 мг, найчастішими побічними ефектами були нудота, блювання, спотворення смаку, біль у животі, діарея, висип, здуття живота, головний біль, запор, порушення слуху, підвищення вмісту АЛТ та АСТ. Не часто виникали диспное, безсоння та сухість у роті. У 2 – 3 % пацієнтів спостерігалося значне підвищення рівнів АЛТ та АСТ та значне зниження кількості лейкоцитів та тромбоцитів у крові. У декількох пацієнтів спостерігалося підвищення вмісту сечовини крові.
Передозування.
Існуючі повідомлення вказують на те, що передозування кларитроміцином може спричинити появу симптомів з боку шлунково-кишкового тракту. У одного пацієнта з біполярним психозом в анамнезі, який прийняв 8 грамів кларитроміцину, розвилися зміни розумового стану, параної дна поведінка, гіпокаліємія та гіпоксемія. Побічні реакції, що супроводжують передозування, слід лікувати за допомогою промивання шлунку та симптоматичної терапії. Як і у випадку з іншими макролідами, малоймовірно, щоб гемодіаліз або перітонеальний діаліз суттєво впливали на вміст кларитроміцину в сироватці крові.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Безпека застосування кларитроміцину у період вагітності та годування груддю не встановлена. Тому кларитроміцин не слід застосовувати у період вагітності та годування груддю, за виключенням випадків, коли користь від застосування буде перевищувати ризик. Деякі дослідження на тваринах свідчили про ембріотоксичний ефект, але лише при дозах, що були явно токсичними для матерів.
Кларитроміцин виділяється в грудне молоко.
Діти.
Дітям віком до 12 років слід застосовувати препарат у формі суспензії.
Особливості застосування.
Тривале або повторне застосування антибіотиків може спричинювати надмірний ріст нечутливих бактерій і грибів. При виникненні суперінфекції слід припинити застосування кларитроміцину і почати відповідну терапію.
Про розвиток діареї від легкого ступеня тяжкості до псевдомембранозного коліту з фатальним кінцем, спричиненого Clostridium difficile (CDAD), повідомлялося при застосуванні практично всіх антибактеріальних препаратів, у тому числі кларитроміцину. Слід завжди пам'ятати про можливість розвитку діареї, спричиненої Clostridium difficile, у всіх пацієнтів з діареєю після застосування антибіотиків. Крім того, необхідно ретельно зібрати анамнез, оскільки про розвиток діареї, спричиненої Clostridium difficile, повідомлялося навіть через 2 місяці після застосування антибактеріальних препаратів.
Повідомлялося про посилення симптомів myasthenia gravis у пацієнтів, які застосовували кларитроміцин.
Препарат виводиться печінкою і нирками. Слід бути обережним при застосуванні препарату у пацієнтів із недостатністю функції печінки, із середнім або тяжким ступенем недостатності функції нирок.
Слід звернути увагу на можливість перехресної резистентності між кларитроміцином і іншими макролідами, а також лінкоміцином і кліндаміцином.
У невеликої кількості пацієнтів може розвинутися резистентність мікро організмів H. pylori до кларитроміцину.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.
Вплив малоймовірний. Однак необхідно бути уважним при керуванні авто транспортом та іншими механізмами у зв`язку з можливістю виникнення побічних реакцій з боку нервової системи, таких як судоми, запаморочення, галюцинації, сплутаність свідомості та інш.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Кларитроміцин не взаємодіє з пероральними контрацептивами.
Застосування нижчезазначених препаратів суворо протипоказано через можливий розвиток тяжких наслідків взаємодії.
Підвищення рівнів цизаприду, пімозиду й терфенадину в сироватці крові спостерігалося при їх супутньому застосуванні з кларитроміцином, що може спричинити подовження інтервалу QT і появу аритмій, у тому числі шлуночкової тахікардії, фібриляції шлуночків і torsade de pointes. Подібні ефекти відмічалися і при сумісному застосуванні астемізолу та інших макролідів.
Ерготамін/дигідроерготамін
Одночасне застосування кларитроміцину й ерготаміну або дигідроерготаміну асоціювалося з появою ознак гострого ерготизму, що характеризувалося вазоспазмом та ішемією кінцівок і інших тканин, включаючи центральну нервову систему.
Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику кларитроміцину.
Вплив наступних лікарських засобів на концентрацію кларитроміцину в крові відомий або припускається, тому може знадобитися зміна дози або застосування альтернативної терапії.
Ефавіренц, невірапін, рифампіцин, рифабутин і рифапентин
Потужні індуктори ферментів цитохрому Р450, такі як ефавіренц, невірапін, рифампіцин, рифабутин і рифапентин можуть прискорювати метаболізм кларитроміцину, зменшуючи його концентрацію в плазмі крові, але збільшуючи концентрацію 14-ОН-кларитроміцину – мікро біологічно активного метаболіту. Оскільки мікробіологічна активність кларитроміцину і 14-ОН-кларитроміцину різна по відношенню до різних бактерій, очікуваний терапевтичний ефект може бути не досягнутий через спільне застосування кларитроміцину та індукторів ферментів цитохрому Р450.
Флюконазол
Рівноважні концентрації активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину значно не змінювалися при сумісному застосуванні з флюконазолом. Зміна дози кларитроміцину не потрібна.
Ритонавір
Застосування ритона віру й кларитроміцину призводило до значного пригнічення метаболізму кларитроміцину. Cmax кларитроміцину підвищувалося на 31 %, Cmin - на 182 % і AUC – на 77 %. Відмічалося повне пригнічення утворення 14-ОН-кларитроміцину. Через велике терапевтичне вікно зменшення дози кларитроміцину у пацієнтів з нормальною функцією нирок не потрібне. Проте у пацієнтів з нирковою недостатністю необхідне коригування дози: для пацієнтів з CLCR 30 – 60 мл/хв дозу кларитроміцину необхідно знизити на 50 %. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (CLCR < 30 мл/хв) дозу кларитроміцину необхідно знизити на 75 %. Дози кларитроміцину, що перевищують 1 г/день, не слід застосовувати разом з ритонавіром.
Вплив кларитроміцину на фармакокінетику інших лікарських засобів.
Анти аритмічні засоби
Існують пост маркетингові повідомлення про розвиток піруетної шлуночкової тахікардії, що виникла при одночасному застосуванні кларитроміцину з хінідином або дизопірамідом. Рекомендується проводити ЕКГ-моні торування для своєчасного виявлення подовження інтервалу QT. Під час терапії кларитроміцином слід стежити за концентраціями цих препаратів в сироватці крові.
CYP3A|
Спільне застосування кларитроміцину, відомого інгібітору ферменту CYP3A, і препарату, що головним чином метаболізується CYP3A, може призвести до підвищення концентрації останнього в плазмі крові, що, в свою чергу, може підсилити або подовжити його терапевтичний ефект і ризик виникнення побічних реакцій.
Слід бути обережними при застосуванні кларитроміцину у пацієнтів, які отримують терапію лікарськими засобами – субстратами CYP3A, особливо якщо CYP3A-субстрат має вузький терапевтичний діапазон (наприклад, карбамазепін) і екстенсивно метаболізується цим ензимом.
Може знадобитися зміна дози, і, по можливості, ретельний моніторинг сироваткових концентрацій лікарського засобу, що метаболізується CYP3A у пацієнтів, які одночасно застосовують кларитроміцин.
Відомо (або припускається), що такі лікарські препарати або групи препаратів метаболізуються одним і тим же CYP3A ізоферментом: альпразолам, астемізол, карбамазепін, цилостазол, цизаприд, циклоспорин, дизопірамід, алкалоїди ріжків, лов астатин, метил преднізолон, мідазолам, омепразол, пероральні антикоагулянти (наприклад, варфарин), пімозид, хінідин, рифабутин, сильденафіл, симвастатин, такролімус, терфенадин, тріазолам і вінбластин. Подібний механізм взаємодії відмічений при застосуванні фенітоїну, теофіліну і вальпроату, що метаболізуються іншим ізоферментом системи цитохрому Р450.
Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази
Як і інші макроліди, кларитроміцин спричиняв підвищення концентрації інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, таких як лов астатин і симвастатин. Рідко повідомлялося про розвиток рабдоміолізу у пацієнтів при сумісному застосуванні цих лікарських засобів.
Омепразол
Застосування кларитроміцину в комбінації з омепразолом у дорослих здорових добровольців призводило до підвищення рівноважних концентрацій омепразолу. При застосуванні тільки омепразолу середнє значення рН шлункового соку при вимірюванні протягом 24 годин становило 5,2, при сумісному застосуванні омепразолу з кларитроміцином – 5,7.
Пероральні антикоагулянти
Комбіноване застосування кларитроміцину і пероральних антикоагулянтів може потенціювати ефект останніх, що потребує ретельного контролю протромбі нового часу у пацієнтів.
Сильденафіл, тадалафіл і варденафіл
Існує ймовірність збільшення плазмових концентрацій інгібіторів фосфодіестерази (сильденафілу, тадалафілу і варденафілу) при їх сумісному застосуванні з кларитроміцином, що може потребувати зменшення дози інгібіторів фосфодіестерази.
Теофілін, карбамазепін
Результати клінічних досліджень показали, що існує незначне, але статистично значуще збільшення концентрації теофіліну або карбамазепіну в плазмі крові при їх одночасному застосуванні з кларитроміцином.
Толтеродин
Зниження дози толтеродинуу може бути необхідним при його застосуванні з кларитроміцином.
Тріазолбензодіазепіни (наприклад, альпразолам, мідазолам, тріазолам)
Слід уникати комбінованого застосування перорального мідазоламу і кларитроміцину. При внутрішньо венному застосуванні мідазоламу з кларитроміцином слід проводити ретельний моніторинг пацієнта для своєчасного коригування дози.
Слід дотримуватися таких самих запобіжних заходів при застосуванні інших бензодіазепінів, які метаболізуються CYP3A, включаючи тріазолам і альпразолам. Для бензодіазепінів, елімінація яких не залежить від CYP3A (темазепам, нітразепам, лоразепам), розвиток клінічно значущої взаємодії з кларитроміцином малоймовірний.
Є пост маркетингові повідомлення про лікарську взаємодію і розвиток побічних явищ з боку центральної нервової системи (такі як сонливість і сплутаність свідомості) при сумісному застосуванні кларитроміцину і тріазоламу. Слід спостерігати за пацієнтом, враховуючи можливість збільшення фармакологічних ефектів з боку ЦНС.
Інші види взаємодій
Колхіцин
Колхіцин є субстратом CYP3A і P-глікопротеїну (Pgp). Відомо, що кларитроміцин та інші макроліди здатні пригнічувати CYP3A і Pgp. При одночасному застосуванні кларитроміцину і колхіцину пригнічення Pgp і CYP3A кларитроміцином може призвести до підвищення експозиції колхіцину. Необхідно спостерігати за станом пацієнтів щодо виявлення клінічних симптомів токсичності колхіцину.
Дигоксин
При пост маркетинговомуу спостереженні повідомлялося про підвищення концентрації дигоксину в сироватці крові пацієнтів, які застосовували кларитроміцин спільно з дигоксином. У деяких пацієнтів розвинулися ознаки дигіталісної токсичності, у тому числі потенційно фатальні аритмії. Слід ретельно контролю вати концентрації дигоксину в сироватці крові пацієнтів при його застосуванні з кларитроміцином.
Зидовудин
Одночасне застосування таблеток кларитроміцину негайного вивільнення і зидовудину у ВІЛ-інфікованих пацієнтів може спричиняти зниження рівноважних концентрацій зидовудину в сироватці крові. Цього великою мірою можна уникнути шляхом дотримання інтервалу між прийомами кларитроміцину і зидовудину. Про таку взаємодію при застосуванні суспензії кларитроміцину та зидовудіну або дідеоксиназину у дітей не повідомлялося.
Можлива також двобічно спрямована лікарська взаємодія між кларитроміцином і атазановіром, інтраконазолом, саквінавіром.
Верапаміл
Повідомлялося про розвиток артеріальної гіпотензії, брадиаритмії та лактоацидозу при сумісному застосуванні кларитроміцину та верапамілу.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Кларитроміцин – напівсинтетичний антибіотик групи макролідів. Антибактеріальна дія кларитроміцину визначається його зв’язуванням з 5OS-рибосомальною субодиницею чутливих бактерій і пригніченням біосинтезу білка. Препарат виявляє високу ефективність in vitro проти широкого спектру аеробних та анаеробних грам позитивних та грам негативних мікро організмів, у тому числі госпітальних штамів. Мінімальні пригнічу вальні концентрації (МПК) кларитроміцину зазвичай в два рази нижчі за МПК еритроміцину.
Кларитроміцин in vitro високоефективний проти Legionella pneumophila і Mycoplasma pneumonie. Діє бактерицидно відносно H. Pylori, активність кларитроміцину є вищою при нейтральному pH, ніж при кислому pH. In vitro та in vivo дані свідчать про високу ефективність кларитроміцину щодо клінічно значущих штамів мікобактерій. Дослідження in vitro показали, що штами Enterobacteriaceae і Pseudomonas, як і грам негативні бактерії, що не продукують лактозу, нечутливі до кларитроміцину.
Мікробіологія
Кларитроміцин активний in vitro і в клінічній практиці відносно більшості штамів таких мікро організмів.
Аеробні грам позитивні мікро організми:
Staphylococcus aureus
Streptococcus pneumoniae
Streptococcus pyogenes
Listeria monocytogenes.
Аеробні грам негативні мікро організми:
Haemophilus influenzae
Haemophilus parainfluenzae
Moraxella catarrhаlis
Neisseria gonorrhоeae
Legionella pneumophila
Інші мікро організми:
Mycoplasma pneumoniae
Chlamydia pneumoniae (TWAR)
Мікобактерії:
Mycobacterium leprae
Mycobacterium kansasii
Mycobacterium chelonae
Mycobacterium fortuitum
Mycobacterium avium сomplex (MAC), які включають Mycobacterium avium, Mycobacterium intracellulare.
Бета-лактамази мікро організмів не впливають на ефективність кларитроміцину.
Більшість метицилін- та оксацилінрезистентних штамів стафілококів не чутливі до кларитроміцину.
Helicobacter
H. Pylori
Кларитроміцин активний in vitro відносно більшості штамів таких мікро організмів, однак клінічна ефективність та безпека його застосування не встановлені.
Аеробні грам позитивні мікро організми:
Streptococcus agalactiae
Streptococci (групи C,F,G)
Viridans group streptococci.
Аеробні грам негативні мікро організми:
Bordetella pertussis
Pasteurella multocida
Інші мікро організми:
Chlamydia trachomatis
Анаеробні грам позитивні мікро організми:
Clostridium perfringens
Peptococcus niger
Propionibacterium acnes
Анаеробні грам негативні мікро організми:
Bacteriodes melaninogenicus
Спірохети: Borrelia burgdorferi, Treponema pallidum
Кампілобактерії:
Campylobacter jejuni.
Кларитроміцин чинить бактерицидну дію проти кількох штамів бактерій: Haemophilus influenzae, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae, Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae, H. pylori та Campylobacter spp.
Основним метаболітом кларитроміцину в організмі людини є мікро біологічно активний 14-гідроксикларитроміцин (14-ОН-кларитроміцин). Для більшості мікро організмів мікробіологічна активність метаболіту дорівнює або в 1 – 2 рази слабше за материнську субстанцію, за винятком H. influenzae, проти якого ефективність метаболіту в 2 рази вища. В умовах in vitro та in vivo материнська субстанція і її основний метаболіт виявляють або адитивний, або синергічний ефект проти H. іnfluenzae, залежно від штаму мікро організму.
Фармакокінетика.
Кларитроміцин швидко та добре абсорбується з шлунково-кишкового тракту після перорального застосування препарату у формі таблеток. Мікро біологічно активний метаболіт 14-гідроксикларитроміцин утворюється шляхом метаболізму першого проходження. Кларитроміцин можна застосовувати незалежно від прийому їжі, оскільки їжа не впливає на біодоступність таблеток кларитроміцину. Їжа незначно затримує початок абсорбції кларитроміцину та утворення 14-гідроксиметаболіту. Фармакокінетика кларитроміцину нелінійна; проте рівноважна концентрація досягається в межах 2 днів застосування препарату. При застосуванні 250 мг два рази на день 15 – 20 % незміненого препарату виводиться з сечею. При дозі 500 мг два рази на день виведення препарату з сечею інтенсивніше (приблизно 36 %). 14-гідроксикларитроміцин є основним метаболітом, що виводиться з сечею у кількості 10 – 15 % від застосованої дози. Більша частина залишку дози виводиться з фекаліями, переважно із жовчю. 5 – 10 % вихідної сполуки виявляється в фекаліях.
При застосуванні 500 мг кларитроміцину три рази на день концентрації кларитроміцину в плазмі крові підвищуються у порівнянні з дозою 500 мг два рази на день.
Концентрації кларитроміцину в тканинах в кілька разів перевищують концентрацію препарату у крові. Підвищені концентрації були виявлені як у тонзилярній, так і у легеневій тканинах. Кларитроміцин при терапевтичних дозах на 80 % зв’язується з білками плазми крові.
Кларитроміцин проникає в слизову оболонку шлунка. Вміст кларитроміцину в слизовій оболонці та тканині шлунка вищий при застосуванні кларитроміцину разом із омепразолом, ніж при моно терапії кларитроміцином.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості.
Жовті, овалоїдної форми таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Термін придатності. 5 років.
Умови зберігання.
Зберігати в недоступному для дітей, захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С.
Упаковка.
10 таблеток в блістері. По 1 блістеру в картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. Абботт С. р. л., Італія /Abbott S.r.l., Italy.
Місцезнаходження. Віа Понтіна, Kм 52, 04010 Камповерде ді Апріліа ЛТ, Італія / Via
| Кількість переглядів: |
| Хвороби |
| А Б В Г Д Е Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Я |
| Ліки від а до я |
| 5 A B C D H L А Б В Г Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Э Ю Я “ |
Група «Здорове харчування»
|