Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: rifapentine; 3-[N-(4-циклопентил-1-піперазинілl) формімідоїл] рифаміцин;

основні фізико-хімічні властивості: круглі таблетки червоного кольору гладкі з обох боків;

склад: 1 таблетка містить рифапентину 150 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят, крохмаль преже латинізований, натрію аскорбат, натрію лаурилсульфат, динатрію едетат, гідроксипропіл целюлоза, кремнію діоксид колоїдний, кальцію стеарат, гідроксипропілм етилцелюлоза (Methocel E5 LVP), гідроксипропілм етилцелюлоза (Methocel E15 LVP), полі етиленгліколь 4000, титану діоксид, тальк, барвник заліза оксид червоний (Sicopharm Red 30), симетикону емульсія (30%).

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Протитуберкульозні засоби. Код АТС J04A B05.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Рифапентин – це антибіотик, похідне рифампіцину, що має з ним еквівалентний профіль мікро біологічної активності і є протитуберкульозним засобом першого ряду. Рифапентин має бактерицидну дію відносно внутрішньо- і позаклітинних мікобактерій туберкульозу, пригнічує синтез РНК бактерій шляхом утворення комплексу з бета-субодиницею ДНК-залежної РНК-полімер ази, що блокує процес транскрипції РНК, не впливаючи при цьому на клітини організму людей. Спектр дії рифампіцину включає: Mycobacterium tuberculosis, Mycobacterium leprae, більшість грам позитивних мікро організмів (Staphilococcus spp., у тому числі полі резистентні і метицилінрезистентні, такі як Staphylococcus aureus (MRSA); Streptococcus spp.; Pneumococcus spp; Bacillus anthracis), деякі грам негативні мікро організми (E. coli, Pseudomonas, Proteus и Klebsiella), а також N. Meningitides, Neisseria gonorrhoae, H. Influenzae, Brucella spp., Legionella pneumophila, Salmonella typhi, Chlamydia trachomatis.

Фармакокінетика. Рифапентин легко абсорбується із шлунково-кишкового тракту. Одночасний прийом з їжею підвищує показники площі під фармакокінетичною кривою (AUC) і максимальної концентрації (C_max) порівняно з цими ж показниками, зареєстрованими натщесерце на 43% і 44% відповідно. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 5 - 6 год після внутрішнього застосування рифапентину в дозі 600 мг.

Легко розподіляється по всіх тканинах і рідинах організму, метаболізується в печінці з утворенням активного метаболіту 25-дезацетилрифапентину. Зв’язок з білками плазми рифапентину і його метаболіту 25-дезацетилрифапентину становить 97,7% і 93,2% відповідно. Об’єм розподілу становить приблизно 70,2 ± 9,1л. Період напів виведення становить від 14 до 17 год. Рифапентин виводиться з фекаліями (до 70%) і з сечею (до 17%).

Показання для застосування. Легенева форма туберкульозу.

Спосіб застосування та дози. В інтенсивній фазі лікування туберкульозу Рифапекс застосовують у дозуванні по 600 мг 2 рази на тиждень з інтервалом не менше 3 діб (72 год) протягом 3 місяців. Рифапекс слід комбінувати з іншими протитуберкульозними засобами через можливість виникнення резистентності збудників туберкульозу. Пацієнтам зі схильністю до нудоти, блювання або дискомфорту з боку шлунково-кишкового траку слід застосовувати препарат одночасно з їжею.

По закінченні інтенсивної фази препарат слід призначати в тій самій дозі (600 мг) 1 раз на тиждень протягом 4 місяців у комбінації з іншими препаратами у відповідному режимі.

Побічна дія.

З боку травного тракту і печінки: печія, біль в епігастрії, анорексія, нудота, блювання, метеоризм, кишкові коліки, пронос, дисбактеріоз, жовтяниця, підвищення рівня печінкових ферментів, гепатотоксичні реакції; можливе виникнення псевдомембранозного коліту.

З боку системи кровотворення: тромбоцит опенія, лейкопенія, гемолітична анемія, зниження рівня гемоглобіну.

З боку нервової системи: головний біль, втомлюваність, атаксія, порушення ходи, запаморочення, погіршення концентрації уваги, сплутаність свідомості, м’язова слабкість, біль в кінцівках, зниження сенсорної чутливості.

Нирки: підвищення рівня азоту сечовини крові і рівня сечової кислоти в сироватці. У поодиноких випадках – гематоліз, гемоглобінурія, гематурія, інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність.

Алергічні реакції: шкірні реакції у вигляді почервоніння, свербіжу, кропив’янки або висипань, виразок у роті і на язику, кон’юнктивіт.

Інше: пропасниця, порушення дихання, зниження артеріального тиску, порушення зору, порушення менструального циклу, набряки обличчя та кінцівок.

Протипоказання. Гіпер чутливість до рифапентину та інших похідних рифампіцину. Печінкова і ниркова недостатність; порфірія. Вагітність і лактація. Дитячий вік до 12 років.

Передозування. При передозуванні можливі нудота, блювання, жовтяниця, підвищення рівня печінкових ферментів, гепатотоксичні реакції, запаморочення, порушення координації рухів, сплутаність свідомості, м’язова слабкість, лихоманка, порушення дихання, зниження артеріального тиску, порушення зору.

Оскільки рифапентин виводиться нирками лише незначною мірою (до 17%) застосування форсованого діурезу і гемодіалізу неефективне. Лікування симптоматичне. Специфічного антидоту не існує.

Особливості застосування. Застосування препарату при туберкульозі у вигляді моно терапії обмежене через здатність мікро організмів до резистентності до рифапентину.

На початку лікування можливе тимчасове підвищення рівня печінкових ферментів або гіпербілірубінемія, які мають минущий характер, проте рифапентин може токсично впливати на печінку, тому при необхідності призначення препарату пацієнтам з патологією печінкової функції вони мають перебувати під постійним наглядом лікаря з обов’язковим моніторингом функції печінки. При виникненні ознак гепатоцелюлярних ушкоджень застосування препарату слід негайно відмінити. Під час лікування препаратом заборонено вживати алкогольні напої через можливість підсилення токсичного впливу на печінку.

При тривалому застосуванні препарату слід також систематично контролю вати загальний аналіз крові з визначенням кількості тромбоцитів (не менше 1 разу на місяць), забезпечити спостереження офтальмолога.

У пацієнтів з порфірією можливе загострення захворювання при одночасному застосуванні рифапентину.

Під час лікування препаратом можливе оранжево-червоне забарвлення сечі, а також мокротиння, слини, сліз, фекалій, спричинене препаратом, що не має клінічного значення.

При підозрі виникнення псевдомембранозного коліту застосування рифапентину має бути негайно припинене і призначено симптоматичну терапію.

Частіший режим дозування повинен застосовуватись у ВІЛ-інфікованих пацієнтів (а саме, базуючись на результатах клінічних досліджень, по закінченні інтенсивної фази не рекомендується переходити на дозування 1 раз на тиждень у таких пацієнтів) .

Оскільки рифапентин є індуктором цитохромів Р₄₅₀3А 4 і Р₄₅₀2С 8/9, він може прискорювати метаболізм лікарських засобів, що метаболізуються цими ферментами (див. ‘Взаємодія з іншими лікарськими засобами).

Вагітність і лактація: в дослідженнях на тваринах призначення рифапентину асоціювалося зі зниженням середньої маси тіла плода, підвищенням кількості випадків мертво народження, тому призначення рифапентину вагітним жінкам припустиме лише у випадку, коли хвороба загрожує життю матері.

Невідомо, чи екскретується рифапентин у грудне молоко, проте зважаючи на можливість виникнення тяжких побічних реакцій у дитини, при необхідності призначення препарату жінці, яка годує груддю, слід вирішити питання про перехід на штучне вигодовування дитини.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Безпека застосування препарату у дітей віком до 12 років не доведена. Для подолання розвитку резистентності до рифапентину при лікуванні туберкульозу препарат призначають у комбінації з іншими протитуберкульозними засобами (ізоніазид, піразинамід, етамбутол, стрептоміцин). Одночасне застосування рифапентину може підвищувати метаболізм і знижувати ефективність лікарських засобів, що метаболізуються системою цитохромів Р₄₅₀3А 4 і Р₄₅₀2С 8/9: проти судомних препаратів, деяких антибіотиків і протигрибкових засобів, пероральних антикоагулянтів, барбітуратів, бензодіазепінів, бета-блокаторів і блокаторів кальцієвих каналів, кортикостероїдів, контрацептивів, галоперидолу, інгібіторів протеаз, протидіабетичних засобів, імуносупресантів, наркотичних аналгетиків, трициклічних антидепресантів, теофіліну.

Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей, захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С. Термін придатності – 2 роки.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. По 8 таблеток у стрипі, по 4 стрипи в картонній упаковці.

Виробник. Люпін Лімітед.

Адреса. A-28/1, M.I.D.C. Chikaltana, Aurangabad-431210, India.