основні фізико-хімічні властивості: прозора жовтувата або жовтувата з зеленкуватим відтінком рідина;
склад: 1 мл концентрату містить 10 мг ципрофлокса цину;
допоміжні речовини: молочна кислота, динатрію едетат, 1 М розчин кислоти хлористоводневої, вода для ін'єкцій.
Форма випуску. Концентрат для приготування розчину для інфузій.
Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Фторхінолони.
Код АТС J01M A02.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Антибактеріальний препарат широкого спектра дії з групи фторхінолонів.
Діє бактерицидно. Механізм дії обумовлений інгібуванням ферменту ДНК-гірази бактерій (топоізомерази II і VI), що приводить до порушення реплікації ДНК і синтезу клітинних білків бактерій. Діє на мікро організми в період росту і спокою. Антибактеріальна активність обумовлена також впливом на РНК мікро організмів і на стабільність мембран.
До препарату стійкі: Ureaplasma urealyticum, Clostridium difficile, Nocardia asteroideus.
Дія препарату стосовно Treponema pallidum вивчена недостатньо.
Фармакокінетика. Після внутрішньо венної інфузії 200 мг чи 400 мг час досягнення максимальної концентрації ципрофлокса цину в плазмі крові становить 60 хв, а максимальна концентрація активної речовини – 2,1 мкг/мл та 4,6 мкг/мл, відповідно. Об’єм розподілу ципрофлокса цину становить 2–3 л/кг. Добре розподіляється в тканинах організму (крім тканин, багатих на жири, наприклад, нервової тканини). Вміст у тканинах у 2–12 разів вище, ніж у плазмі крові. Терапевтичні концентрації ципрофлокса цину досягаються в слині, мигдаликах, печінці, жовчному міхурі, жовчі, кишечнику, органах черевної порожнини і малого таза, матці, сім’яній рідині, тканині простати, ендометрії, фаллопієвих трубах і яєчниках, нирках і сечовивідних органах, легеневій тканині, бронхіальному секреті, кістковій тканині, м'язах, синовіальній рідині і суглобних хрящах, перитонеальній рідині, шкірі. У спинномозкову рідину проникає в невеликій кількості, де його концентрація при незапалених мозкових оболонках становить 6–10 % від такої в сироватці крові, а при запалених – 14–37 %. Ципрофлоксацин також добре проникає в очну рідину, бронхіальний секрет, плевру, очеревину, лімфу, крізь плаценту. Концентрація ципрофлокса цину в нейтрофілах крові в 2–7 разів вище, ніж у сироватці.
15–30 % ципрофлокса цину метаболізується в печінці з утворенням малоактивних метаболітів (діетилципрофлоксацин, сульфоципрофлоксацин, оксоципрофлоксацин, формілципрофлоксацин). Період напів виведення ципрофлокса цину становить близько 5–6 год при внутрішньо венному введенні, при хронічній нирковій недостатності – до 12 год. Виводиться, в основному, нирками шляхом тубулярної фільтрації і канальцевої секреції в незміненому вигляді (50–70 %) і у вигляді метаболітів (10 %), інша частина – через шлунково-кишковий тракт. Невелика кількість виводиться з грудним молоком. Після внутрішньо венного введення концентрація в сечі протягом перших 2 год після введення майже в 100 разів більша, ніж у сироватці крові, що значно перевищує мінімальну пригнічуючу концентрацію для більшості збудників інфекцій сечовивідних шляхів. Нирковий кліренс ципрофлокса цину становить 3–5 мл/хв/кг; загальний – 8–10 мл/хв/кг. При хронічній нирковій недостатності (кліренс креатині ну вище 20 мл/хв) відсоток виведеного через нирки препарату знижується, але кумуляція в організмі не відбувається внаслідок компенсаторного збільшення метаболізму препарату і виведення з каловими масами.
Показання для застосування. Бактеріальні інфекції, спричинені чутливими до ципрофлокса цину мікро організмами.
Захворювання дихальних шляхів: гострий і хронічний (у стадії загострення) бронхіт, пневмонія, бронхоектатична хвороба, муковісцидоз.
Інфекції ЛОР-органів: середній отит, гайморит, фронтит, синусит, мастоідит, тонзиліт, фарингіт.
Інфекції нирок і сечовивідних шляхів: цистит, пієлонефрит.
Інфекції органів малого таза і статевих органів: простатит, аднексит, сальпінгіт, оофорит, ендометрит, тубулярний абсцес, пельвіоперитоніт, гонорея, м'який шанкер, хламідіоз.
Інфекції кісток і суглобів: остеомієліт, септичний артрит, сепсис.
Інфекції на фоні імунодефіциту (що виникає при лікуванні імунодепресивними засобами або у хворих на нейтропенію).
Профілактика інфекцій при хірургічних втручаннях.
Спосіб застосування та дози. Концентрат для інфузій необхідно перед застосуванням розвести ін фузійним розчином: фізіологічним розчином, розчинами Рінгера або Хартмана, 5 % або 10 % розчином глюкози, 10 % розчином фруктози, 5 % розчином глюкози з 0,225 % розчином хлориду натрію або 0,45 % розчином хлориду натрію. Мінімальний необхідний для розведення об’єм цих розчинів становить 50 мл.
Ципроксол не можна змішувати з фізично або хімічно нестабільними ін фузійними розчинами або розчинами для ін'єкцій із рН більше 7.
Для внутрішньо венного введення одноразова доза становить 200 мг (при тяжких інфекціях – 400 мг) 2 рази на добу.
Тривалість лікування залежить від тяжкості захворювання і становить у середньому 1–2 тижні, при необхідності можливо і більше.
Препарат вводять краплинно протягом 30 хвилин (при дозі 200 мг) і 60 хвилин (при дозі 400 мг).
При гострій гонореї препарат вводять внутрішньо венно в дозі 100 мг. Для профілактики інфекцій після хірургічних втручань препарат вводять за 30–60 хв до операції внутрішньо венно в дозі 200–400 мг, при тривалих операціях повторне введення проводять через 4 год.
Побічна дія.
– З боку системи травлення: нудота, діарея, блювання, абдомінальні болі, метеоризм, анорексія, холестатична жовтяниця (особливо в пацієнтів з перенесеними захворюваннями печінки), гепатит, гепатонекроз.
– З боку нервової системи: запаморочення, головний біль, підвищена стомлюваність, тривожність, тремор, безсоння, кошмарні сновидіння, периферична паралгезія (аномалія сприйняття відчуття болю), пітливість, підвищення внутрішньо черепного тиску, сплутаність свідомості, депресія, галюцинації, а також інші прояви психотичних реакцій (зрідка прогресуючих до станів, у яких пацієнт може заподіяти собі шкоду), мігрень, непритомність, тромбоз церебральних артерій.
– З боку органів чуття: порушення смаку і нюху, порушення зору (диплопія, зміна кольоросприйняття), шум у вухах, зниження слуху.
– З боку серцево-судинної системи: тахікардія, порушення серцевого ритму, зниження артеріального тиску, припливи крові до шкіри обличчя.
– З боку системи кровотворення: лейкопенія, гранулоцит опенія, анемія, тромбоцит опенія, лейкоцитоз, тромбоцит оз, гемолітична я анемія.
– З боку лабораторних показників: гіпопротромбінемія, підвищення активності печінкових трансаміназ і лужної фосфатази, гіперкреатинінемія, гіпербілірубінемія, гіперглікемія.
– З боку сечовидільної системи: гематурія, кристалурія (насамперед при лужній сечі і низькому діурезі), гломерулонефрит, дизурія, поліурія, затримка сечі, альбумінурія, уретральні кровотечі, гематурія, зниження азот видільної функції нирок, інтерстиціальний нефрит.
– Алергічні реакції: шкірний свербіж, кропив’янка, утворення пухирів, що супроводжуються кровотечами, і поява маленьких вузликів, що утворюють струпи, лікарська гарячка, точечні крововиливи на шкірі (петехії), набряк обличчя або гортані, задишка, еозинофілі я, підвищена світлочутливість, васкуліт, вузлова еритема, ексудативна мультиформна еритема, злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайела).
Протипоказання. Гіпер чутливість до компонентів препарату. Псевдомембранозний коліт. Вік до 18 років (до завершення процесу формування кістяка), вагітність, період лактації.
З обережністю варто приймати препарат у літньому віці і при таких захворюваннях: виражений атеросклероз судин головного мозку, порушення мозкового кровообігу, психічні захворювання, епілептичний синдром, епілепсія, виражена ниркова і/чи печінкова недостатність.
Передозування. Специфічних симптомів отруєння немає.
Лікування. Специфічний антидот не відомий. Необхідно ретельно контролю вати стан хворого, провести заходи невідкладної допомоги, забезпечити достатнє надходження рідини. За допомогою гемо- або перитонеального діалізу може бути виведена лише незначна (менше 10 %) кількість препарату.
Особливості застосування. При одночасному внутрішньо венному введенні ципрофлокса цину і засобів для загальної анестезії з групи похідних барбітурової кислоти, необхідний постійний контроль частоти серцевих скорочень, артеріального тиску, електрокардіограми. Щоб уникнути розвитку кристалурії неприпустиме перевищення рекомендованої добової дози, також необхідно достатнє споживання рідини і підтримка кислої реакції сечі. Хворим на епілепсією, з нападами судом в анамнезі, судинними захворюваннями й органічними ураженнями мозку, у зв'язку з загрозою розвитку побічних реакцій з боку центральної нервової системи, ципрофлоксацин варто призначати тільки за життєвими показаннями. При виникненні під час або після лікування тяжкої і тривалої діареї варто виключити діагноз псевдомембранозного коліту, що вимагає негайного припинення лікування препаратом і призначення відповідного лікування. З появою болю у сухожиллях або з появою перших ознак тендовагініту лікування варто припинити (описані окремі випадки запалення і навіть розриву сухожилля під час лікування фторхінолонами). У період лікування варто уникати контакту з прямими сонячними променями.
При застосуванні препарату варто утриматися від керування автомобілем і виконання інших потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної уваги і швидкості психомоторних реакцій.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Внаслідок зниження активності процесів мікросомального окислення в гепатоцитах, препарат підвищує концентрацію і подовжує період напів виведення теофіліну (і інших ксантинів, наприклад, кофеїну), пероральних гіпоглікемічних препаратів, непрямих антикоагулянтів. Сприяє зниженню протромбі нового індексу. При одночасному призначенні з не стероїдними протизапальними препаратами (крім ацетил саліцилової кислоти) підвищується ризик розвитку судом. Спільне призначення урикозуричних препаратів призводить до уповільнення виведення (до 50 %) і підвищення плазменої концентрації ципрофлокса цину.
При сполученні з іншими протимікробними препаратами (β-лактамами, аміноглікозидами, кліндаміцином, метронідазолом) звичайно спостерігається синергізм; може успішно застосовуватися в комбінації з азлоциліном і цефтазидімом при інфекціях, спричинених Pseudomonas spp.; з мезлоциліном, азлоциліном та іншими β-лактам ними антибіотиками – при стрептококових інфекціях; з ізоксазолпеніцилінами і ванкоміцином – при стафілококових інфекціях; з метронідазолом і кліндаміцином – при анаеробних інфекціях.
Підсилює нефротоксичну дію циклоспорину, відзначається збільшення сироваткового креатині ну, у таких пацієнтів необхідний контроль цього показника 2 рази на тиждень. При одночасному призначенні підсилює дію непрямих антикоагулянтів.
Ін фузійний розчин фармацевтично несумісний з усіма ін фузійними розчинами і препаратами, що хімічно нестійкі у кислому середовищі (рН ін фузійного розчину ципрофлокса цину – 3,9–4,5). Не можна змішувати розчин для внутрішньо венного введення з розчинами, що мають рН більше 7.
Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці, в оригінальній упаковці, при температурі від 8 °С до 25 °С.
Термін придатності – 2 роки.
Умови відпуску. За рецептом.
Упаковка. По 10 мл концентрату в ампулі, по 5 ампул в упаковці.
Виробник. ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця».
Адреса. Україна, 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 13.