Люди з шизофренією мають украй незвичайний склад мислення. У них виникають труднощі з організацією своїх думок і побудовою логічних зв'язків. У таких людей свідомість скаче від однієї незв'язної думки до іншої. Іноді у них трапляється «блокування мислення», коли думки зовсім не відвідують голову. При цьому роздвоєння особистості при шизофренії не відбувається.
Поведінка при шизофренії змінюється різним чином. Пацієнт може бути в стані крайнього збудження або, навпаки, байдужим до всього на світі. Характерна схильність до багаторазових повторюваних дій. У багатьох шизофреніків виникають проблеми з підтриманням особистої гігієни або порядку в домі. Всупереч поширеним стереотипам, агресія до оточуючих виражена вкрай слабо.
У шизофренії немає переваг, вона в рівній мірі вражає чоловіків і жінок майже у всіх етнічних групах. Як правило, вперше симптоми проявляються у віці від 16 до 30 років, у чоловіків дещо раніше. Дебют в ранньому дитинстві або після 45 - швидше виняток, ніж правило. Наявність родичів з шизофренією є додатковим чинником ризику.
Точна причина розвитку шизофренії досі не встановлена. Психіатри вважають, що свою лепту вносить і генетика, і фактори навколишнього середовища. На молекулярному рівні хвороба проявляється дисбалансом деяких медіаторів (дофамін, глутамат) в головному мозку. Також може змінюватися структура і електрична активність різних ділянок головного мозку.
Ніяких лабораторних показників шизофренії не існує, тому захворювання діагностують, спираючись на симптоми і характерний перебіг. У підлітків можна передбачити дебют шизофренії, грунтуючись на даних сімейного анамнезу і специфічних змінах поведінки (непояснена підозрілість, самоізоляція від суспільства).
Існують лікарські препарати, що дозволяють значно зменшити прояви шизофренії. Механізм їх дії грунтується на пригніченні активності певних медіаторів мозку. На жаль, прийом цих ліків нерідко супроводжується побічними ефектами. Однак для контролю над захворюванням найчастіше необхідна тривала лікарська терапія.
У ряді ситуацій психолог може допомогти впоратися з деякими проявами захворювання. Існує цілий напрямок - когнітивно-поведінкова психотерапія, яка вчить, як виявляти негативні думки і боротися з ними. Інші форми терапії спрямовані на поліпшення самообслуговування і комунікативних навичок. Важливо розуміти, що психотерапія не замінює медикаментозне лікування, а лише доповнює його.
Реабілітація може включати в себе професійні тренінги, фінансові консультації, навчання користуванню громадським транспортом та інші заходи, які полегшують повернення пацієнта до нормального життя, наскільки це можливо. Реабілітаційні програми особливо ефективні, коли вони поєднуються з психотерапією.
Часом шизофреніки припиняють приймати препарати через побічні ефекти або нерозуміння суті хвороби. Це може призвести до рецидиву захворювання. Регулярна психотерапія допомагає пацієнтам дотримуватися правильного курсу і уникати, таким чином, рецидивів.
Шизофреніки набагато частіше, ніж середньостатистична людина, стають наркоманами або алкоголіками. Деякі наркотики, наприклад, марихуана і кокаїн, можуть підсилити прояв симптомів хвороби. Крім того, наркотична залежність порушує всі схеми лікування і погіршує соціальну ізоляцію хворого. Наркологічна допомога в такій ситуації абсолютно необхідна.