міжнародна та хімічна назви: доксазозин;1-(4-аміно-6,7-диметокси-2-гуіназолініл)-4-(1,4-бензодіоксан-2-ілкарбоніл]піперазинмонометансульфонат;

основні фізико-хімічні властивості: плоскі, округлі таблетки, з лінією розлому на одному боці, білого кольору (таблетки 1 мг) або жовтого кольору (таблетки 2 мг);

склад: одна таблетка містить 1 мг або 2 мг доксазозину мезилату;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактоза, натрію крохмальгліколят, натрію лаурилсульфат, магнію стеарат, повідон (для таблеток по 1мг та 2 мг), хінолін жовтий (для

таблеток 2 мг).

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Блокатори альфа-адренорецепторів. Код АТС СО 2С А 04.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Доксазозин є селективним конкурентним блокатором постсинаптичних альфа₁-адренорецепторів. За рахунок зниження тонусу гладеньких м’язів судин доксазозин зменшує загальний периферичний судинний опір, що призводить до зниження артеріального тиску. Після одноразового прийому препарату максимум гіпотензивної дії спостерігається в період від 2 до 6 годин, загалом гіпотензивний ефект зберігається протягом 24 годин. При тривалому застосуванні доксазозину ухворих не спостерігалось розвитку толерантності.

При лікуванні доксазозином спостерігалось зниження в плазмі крові рівнів три гліцеридів та загального холестерину. У той же часспостерігалось деяке зростання (на 4% - 13 %) співвідношення вмісту ліпопротеїдів високої щільності до загального холестерину.

Призначення доксазозину хворим з симптомами доброякісної гіперплазіїпереміхурової залози призводило до значного поліпшення уродинаміки та зменшення проявів захворювання. Зазначену дію препарату пов’язують селективною блокадою альфа₁-адренорецепторів, що розташовані в стромі та капсулі передміхурової залози та в шийці сечового міхура.

Фармакокінетика. Після прийому внутрішньо в терапевтичних дозах доксазозин добре всмоктується; концентрація його в крові сягає піка приблизно через 2 години.

Доксазозин зв’язується з білками плазми на 98 %. Доксазозин зазнає активної біо трансформації у печінці. В незміненому вигляді виводиться лише 5 % дози.

Виведення з плазми двофазне, з сумарним періодом напів виведення 22години, що дозволяє призначати препарат 1 раз на добу. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках: за даними фармакокінетичних досліджень, у людей похилого віку і пацієнтів з нирковою недостатністю фармакокінетика препарату суттєво не відрізняється від такої у хворих у більш молодому віці з нормальною функцією нирок.

У пацієнтів з порушенням функції печінки при застосуванні препаратів, здатних змінювати печінковий метаболізм (наприклад, циметидин), може змінюватись процес біо трансформації доксазозину.

Показання для застосування. Доксапрес призначений для лікування у дорослих:

артеріальної гіпертензії: при лікуванні артеріальної гіпертензіїДоксапрес може застосовуватись як моно терапія, так і в комбінації з іншимиантигіпертензивними засобами (тіазидні діуретики, бета-адреноблокатори, антагоністи кальцію або інгібітори ангіотензин-перетворюючого ферменту);

доброякісної гіперплазії передміхурової залози: у цих випадках Доксапресможна призначати як при наявності артеріальної гіпертензії, так і при нормальному артеріальному тиску. В останньому випадку зміна артеріального тиску незначна.

Спосіб застосування та дози. Дорослі приймають Доксапрес внутрішньо одинраз на добу (вранці або ввечері) незалежно від прийому їжі, не розжовуючи і запиваючи достатньою кількістю води.

При лікуванні хворих на артеріальну гіпертензію дози препарат узалежно від особливостей перебігу хвороби можуть змінюватись від 1 мг до 16 мгна добу (максимальна добова доза).

Початкова доза препарату становить 1 мг на добу. Терапевтична доза титрується поступово, починаючи з 1 мг/добу, з періодом титрації 1 – 2 тижні залежно від індивідуальної реакції. Через 1 – 2 тижні лікування препаратом дозуможна збільшувати до 2 мг, потім до 4 мг та до вищої дози – 8 мг. Середня добова доза становить 2 – 4 мг/добу.

При лікуванні хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози без артеріальної гіпертензії звичайно використовують дози, що дорівнюють 2-4 мг на добу. Максимальна доза становить 8 мг на добу.

Тривалість лікування визначає лікар.

Побічна дія. При застосуванні Доксапресу, особливо на початку лікування, найчастіше спостерігаються ортостатичні реакції, запаморочення.

З метою запобігання ортостатичним реакціям хворі повинні уникати різких змін положення тіла, можливі головний біль, запаморочення, загальне відчуття слабкості, втомлюваності, сонливості, тахікардії, сухість у роті та набряки слизових оболонок, риніти, неспецифічні реакції з боку шлунково-кишкового тракту: гастрити, нудота, блювання.

У літературі є повідомлення про те, що доксазозин в окремих випадках може викликати такі небажані побічні явища, як: неспецифічні шкірні реакції (свербіж, шкірні висипи). Спостерігались також міалгія, артралгія, м’язові судоми, задишка, анорексія, підвищення апетиту, запори, підвищення діурезу, нетримання сечі, бронхоспазм, кашель, шум у вухах. У деяких публікаціях є повідомлення про алергічні реакції, жовтяницю, тромбоцит опенічну пурпуру. Спостерігались також кровотеча з носа, пріапізм, підвищення рівня трансаміназ, виникнення якихпов’язують з прийомом доксазозину.

За результатами контрольованих клінічних випробувань, у хворих з доброякісною гіперплазією передміхурової залози спостерігались тіжсамі побічні явища, що і у хворих з артеральною гіпертензією.

Протипоказання. Доксапрес протипоказаний у разі відомої підвищеної чутливості до доксазозину, інших похідних хіназолону або допоміжних речовин препарату.

Протипоказаннями є також артеріальна гіпотензія, періоди вагітності ілактації, дитячий вік.

Передозування. Симптоми: істотне зниження артеріального тиску, що іноді супроводжується запамороченням.

Лікування: хворому слід терміново прийняти горизонтальне положення з піднятими ногами. При необхідності проводять симптоматичну терапію (введеннявазопресорних засобів). Враховуючи високий ступінь зв’язування доксазозину збілками плазми крові, проведення діалізу неефективне.

Особливості застосування. Особливу обережність необхідно проявляти при призначенні Доксапресу за наявності у хворого:

- набряку легенів, обумовленому аортальним або мі тральним стенозом;

- недостатності правого шлуночка серця, обумовленого емболією легеньабо випотом до порожнини перикарда;

- недостатності лівого шлуночка з низьким тиском наповнення;

- недостатності серцевого викиду.

Також з особливою обережністю слід призначати цей препарат хворим

з порушеннями функції печінки, особливо у тих випадках, коли одночасно застосовуються препарати, що здатні негативно впливати на функцію печінки. Уразі погіршення показників функціонального стану печінки препарат терміново відміняють.

У зв’язку з тим, що доксазозин здатний викликати ортостатичні реакціїна початку лікування або в період підвищення дозування, хворим доцільноутримуватись від усіх потенційно небезпечних видів діяльності, а саме: від керування авто транспортом та іншими засобами і механізмами. Прийом алкоголю здатний посилювати небажані реакції.

Застосування під час вагітності та лактації: до цього часу досвід застосування доксазозинуу хворих на артеріальну гіпертензію в період вагітності та годування груддю недостатній. Тому, незважаючи на відсутність тератогенного та ембріо токсичногоефектів за результатами експериментальних досліджень, Доксапрес може призначатись у період вагітності та годування груддю тільки тоді, коли очікуваний результат лікування виправдовує потенційний ризик для плоду.

Застосування у дітей: у зв’язку з тим, що досі досвід застосування доксазозинуу дітей недостатній, приймати Доксапрес дітям віком до 12 років не рекомендується.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Доксапрес посилює гіпотензивний ефект антигіпертензивнихзасобів.

Не відзначалось несприятливої взаємодії при одночасному застосуванніДоксапресу та тіазидних діуретиків, фуросеміду, бета-адреноблокаторів, блокаторів кальцієвих каналів, інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту, не стероїдних протизапальних засобів, антибіотиків, пероральних гіпоглікімічнихзасобів, непрямих антикоагулянтів і урикозуричних засобів.

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі 15-25°С, в сухому, недоступному для дітей місці. Термін придатності – 2 роки.