Ліки від а до я -
Хвороби -
Калькулятор калорій -
Магнітні бурі -
Дієти -
Очищення організму -
Схуднення -
Молочниця
Геморой -
Лікування -
Косметологія -
Поради -
Інсульт -
Інфаркт -
Діабет -
Варикоз -
Вправи -
Covid-19
Ліки та препарати
Кансидаз
Мерк Шарп і Доум Б. В./ Merk Sharp & Dohme B.V. Нідерланди
Інструкція
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: каспофунгін; 1-[(4R,5S)-5-[(2-аміноетил) аміно]-N2-(10,12-диметил-1-оксотетрадецил)-4-гідрокси-L-орнітин]-5-[(3R)-3-гідрокси-L-орнітин]пневмокандин-B0-діацетат (сіль);
основні фізико-хімічні властивості: сухий, твердий осад порошку від білого до майже білого кольору;
склад: 1 флакон містить 50 мг або 70 мг каспофунгіну, що відповідає 60,6 мг або 83,9 мг каспофунгіну ацетату;
допоміжні речовини: сахароза, манітол, кислота оцтова льодяна і натрію гідроксид (для корекції рН).
Форма випуску. Порошок ліофілізований для приготування розчину для інфузій.
Фармакотерапевтична група. Протигрибковий засіб для системного застосування.
Код АТС J02AX04.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка
Каспофунгін являє собою напівсинтетичну ліпопептидну сполуку (ехінокандин), синтезовану з продукту ферментації Glarea lozoyensis. Каспофунгіну ацетат пригнічує синтез b (1,3)‑D‑ глюкану - найважливішого компонента клітинної стінки багатьох рифоміцетів і дріжджів. У клітинах ссавців b (1,3)‑D‑ глюкан не присутній.
Фармакологічні дослідження вказують, що каспофунгін виявляє активність in vitro проти різних патогенних грибів Aspergillus і Candida sp. Стандартизовані методи дослідження на чутливість для інгібіторів синтезу b-(1,3)‑D‑ глюкану не визначені, і результати вивчення чутливості можуть не корелювати з клінічним виходом.
Фармакокінетика
Розподіл
Після одноразової одногодинної внутрішньо венної інфузії концентрація каспофунгіну в плазмі знижується багатофазним способом. Одразу після інфузії настає коротка a-фаза, за якою настає b-фаза з періодом на півжиття від 9 до 11 годин, яка є головною характеристикою профілю і виявляє чітку логарифмічно-лінійну поведінку між 6-ю і 48-ю годиною після введення дози. За цей період концентрація препарату в плазмі знижується на порядок. Також наявна додаткова g-фаза з періодом на півжиття 27 годин. Переважним механізмом, який впливає на плазмовий кліренс, є скоріше розподіл, ніж екскреція чи біо трансформація. Каспофунгін інтенсивно зв’язується з альбуміном (приблизно на 97%) при мінімальному розподілі на еритроцити. Результати визначення балансу мас свідчать, що близько 92% [3H]-мітки знаходять у тканинах через 36 - 48 годин після введення разової дози 70 мг міченого [3H] каспофунгіну ацетату. Протягом перших 30 годин після введення екскреція і біо трансформація каспофунгіну незначні.
Метаболізм
Каспофунгін повільно метаболізується шляхом гідролізу та N-ацетилювання. Каспофунгін також підлягає спонтанному хімічному розпаду до пептидного сполучення з відкритим кільцем L‑747969. У більш пізні терміни (через 5 - 20 днів після введення разової дози міченого [3H] каспофунгіну ацетату в плазмі спостерігається низький рівень (3-7 пікомоль/мг білку або 0,6 - 1,3% введеної дози) ковалентного зв’язування радіо активної мітки, що може бути зумовлено утворенням двох реактивних проміжних продуктів хімічного розпаду каспофунгіну до L‑747969. Додаткове метаболізування включає гідроліз до конститутивних амін окислот і їх похідних, включаючи дигідроксигомотирозин і N-ацетил-дигідроксигомотирозин. Ці дві похідні тирозину виявляються лише в сечі, що вказує на їх швидкий нирковий кліренс.
Елімінація
У дослідженнях з фармакокінетики із застосуванням разової дози з ізотопною міткою протягом 27 днів збирали плазму, сечу і фекалії. Відновлювалось приблизно 75% радіо активної мітки: 41% у сечі і 34% - у фекаліях. Концентрації в плазмі мітки і каспофунгіну були однаковими протягом перших 24 - 48 годин після введення дози, після чого рівень препарату знижувався швидше. Радіо активна мітка кількісно визначалась до 27-го дня, тоді як концентрація каспофунгіну падала нижче рівня кількісного визначення через 6 - 8 днів після введення дози. Невелика кількість каспофунгіну виділялась у незміненому вигляді в сечі (приблизно 1,4% дози). Нирковий кліренс батьківського препарату був низьким (приблизно 0,1 мл/хв).
Характеристика різних груп хворих
Стать
Концентрація каспофунгіну в плазмі у здорових чоловіків і жінок в першу добу після введення разової дози 70 мг була однаковою. Після 13 щоденних введень по 50 мг концентрація каспофунгіну в плазмі у деяких жінок була приблизно на 20% вище, ніж у чоловіків.
Похилий вік
Концентрація каспофунгіну в плазмі у здорових чоловіків і жінок похилого віку (65 років і старше) була незначно підвищена (на 28% за AUC) порівняно з такою у здорових молодих людей. Вік не є істотною детермінантою фармакокінетики каспофунгіну у хворих на грибкову інфекцію.
Печінкова недостатність
Концентрація каспофунгіну в плазмі хворих з легкою печінковою недостатністю (5 - 6 балів за Чайлд-П’ю) після разової дози 70 мг була підвищена приблизно на 55% порівняно з такою у здорових контрольних досліджуваних. У 14-денному дослідженні з багаторазовим введенням препарату (70 мг у 1-й день з наступним щоденним введенням по 50 мг) його концентрація в плазмі у хворих з легкою печінковою недостатністю була помірно підвищена (на 19 - 25%) на 7-й і 14-й день порівняно з такою ж у здорових контрольних досліджуваних.
Показання для застосування.
Емпірична терапія у хворих на фебрильну нейтропенію при підозрі на грибкові інфекції.
Інвазивний кандидоз, у тому числі кандидемія, у хворих на нейтропенію або без неї.
Езофагеальний кандидоз.
Орофарингеальний кандидоз.
Інвазивний аспергільоз у пацієнтів з резистентністю до інших видів терапії або їх непереносимістю.
Спосіб застосування та дози.
Загальні рекомендації
Кансидаз® потрібно вводити шляхом повільної внутрішньо венної інфузії приблизно 1 годину.
Емпірична терапія
У перший день слід ввести разову навантажувальну дозу 70 мг з подальшим щоденним введенням по 50 мг. Тривалість лікування залежатиме від клінічної реакції відповіді хворого. Емпіричне лікування слід продовжувати до зникнення нейтропенії. Пацієнтів з виявленою грибковою інфекцією слід лікувати мінімум 14 днів; після зникнення нейтропенії та клінічних симптомів лікування слід продовжувати принаймні 7 днів. Якщо доза 50 мг добре переноситься, але не забезпечує адекватної клінічної відповіді, добову дозу можна збільшити до 70 мг. Хоча інформація про підвищення ефективності при застосуванні добової дози 70 мг відсутня, наявні обмежені дані про безпеку свідчать, що збільшення дози до 70 мг на день добре переноситься.
Інвазивний кандидоз
Потрібно призначити навантажувальну дозу 70 мг у перший день, пізніше – 50 мг на день. Тривалість лікування визначається клінічною та мікро біологічною відповіддю пацієнта. Загалом, протигрибкова терапія повинна продовжуватись принаймні 14 днів після останнього позитивного аналізу культури. При стійкій нейтропенії може потребуватися більш тривалий курс лікування, до зникнення нейтропенії.
Езофагеальний та орофарингеальний кандидоз.
Слід призначати 50 мг на день.
Інвазивний аспергільоз
Потрібно призначити навантажувальну дозу 70 мг в перший день, пізніше – 50 мг на день. Тривалість лікування інвазивного кандидозу визначається основним захворюванням пацієнта, відновленням після імуносупресія та реакцією клінічної відповіді. Хоча інформація про підвищення ефективності при застосуванні більш високих доз відсутня, наявні обмежені дані про безпеку дозволяють припустити, що збільшення дози до 70 мг на день може розглядатись у пацієнтів без ознак клінічної відповіді, в яких Кансидаз® добре переноситься.
Для хворих похилого віку (65 років і старше) корекція дози не потрібна.
Потреби в корекції дози залежно від статі, раси або зниженої функції нирок немає.
При одночасному призначенні Кансидазу® з метаболічними індукторами і/або змішаними індукторами/інгібіторами - ефавіренцем, нелфінавіром, невірапіном, рифампіном, дексаметазоном, фенітоїном або карбамазепіном - слід розглянути можливість застосування добової дози Кансидазу® 70 мг.
Хворі з печінковою недостатністю
Для хворих з легкою печінковою недостатністю (5 - 6 балів за Чайлд-П’ю) добір дозування не потрібний. Для хворих з помірною печінковою недостатністю (від 7 до 9 балів за Чайлд-П’ю) рекомендована доза Кансидазу® становить 35 мг на день. Водночас, коли це необхідно, початкова навантажувальна доза в день 1 повинна становити 70 мг. Клінічного досвіду застосування цього препарату для лікування хворих з тяжкою печінковою недостатністю (понад 9 балів за Чайлд-П’ю) немає.
Ре суспендування Кансидазу
НЕ ВИКОРИСТОВУВАТИ РОЗЧИННИКИ, ЯКІ МІСТЯТЬ ДЕКСТРОЗУ (A‑D‑ ГЛЮКОЗУ), оскільки в розчинниках, які містять декстрозу, Кансидаз® нестабільний. НЕ ЗМІШУВАТИ І НЕ ВЛИВАТИ Кансидаз® РАЗОМ З ІНШИМИ ПРЕПАРАТАМИ, оскільки даних про сумісність Кансидазу® з іншими внутрішньо венними речовинами, добавками і ліками немає. Огляньте розчин для інфузії, щоб упевнитись у відсутності в ньому змулених часток або змін кольору.
Етап 1. Ре суспендування стандартних флаконів
Для ре суспендування препарату в порошці принесіть охолоджений флакон Кансидазу® у приміщення з кімнатною температурою і асептично додайте 10,5 мл стерильної води для ін’єкцій, бактеріостатичної води для ін’єкцій з метилпарабеном або пропіл парабеном або бактеріостатичної води для ін’єкцій з 0,9% бензиловим спиртом. Концентрація ре суспендованого розчину у флаконі становитиме 7 мг/мл (флакон 70 мг) або 5 мг/мл (флакон 50 мг).
Білий або майже білий осад повністю розчиниться. Обережно перемішайте до отримання прозорого розчину. Огляньте відновлений розчин, щоб упевнитись у відсутності змуленого матеріалу або зміни кольору. Цей відновлений розчин можна зберігати до 24 годин при температурі 25°C або нижчій.
Етап 2. Додавання ре суспендованого Кансидазу® в розчин для вливання хворому
Для приготування кінцевого ін фузійного розчину, який вводиться хворому, як засіб розведення можна застосувати стерильний фізіологічний розчин для ін’єкцій або розчин Рінгера з лактатом. Стандартний ін фузійний розчин для введення хворому готується шляхом додавання відповідної кількості ре суспендованого препарату (як показано в таблиці нижче) у мішок або пляшку для внутрішньо венних вливань ємністю 250 мл. Для добових доз 50 мг або 35 мг, якщо є терапевтична потреба, можна використати зменшений до 100 мл об’єм інфузії. Не використовуйте розчин, якщо він каламутний або містить осад. Розчин для інфузій необхідно використовувати протягом 24 годин, якщо він зберігається при температурі 25°C або нижче, або протягом 48 годин, якщо він зберігається в холодильнику при 2 - 8°C. Кансидаз® слід вводити шляхом повільного внутрішньо венного вливання приблизно 1 годину.
ПРИГОТУВАННЯ РОЗЧИНУ ДЛЯ ВЛИВАННЯ ХВОРОМУ
ДОЗА*
Об’єм ре суспендованого Кансидазу® для перенесення у мішок чи пляшку для внутрішньо венних вливань
Стандартний препарат
(ре суспендований Кансидаз®
додається до 250 мл)
Кінцева концентрація
Інфузія в зменшеному об’ємі
(ре суспендований Кансидаз®
додається до 100 мл)
Кінцева
концентрація
70 мг 10 мл 0,27 мг/мл Не рекомендується
70 мг
(з двох флаконів по 50 мг)** 14 мл 0,27 мг/мл Не рекомендується
50 мг 10 мл 0,19 мг/мл 0,45 мг/мл
35 мг при помірній печінковій недостатності
(з одного флакона 70 мг) 5 мл 0,14 мг/мл 0,33 мг/мл
35 мг при помірній печінковій недостатності
(з одного флакона 50 мг) 7 мл 0,14 мг/мл 0,33 мг/мл
* Вміст усіх флаконів слід ре суспендувати в 10,5 мл.
**Якщо немає флакона по 70 мг, дозу 70 мг можна приготувати з двох флаконів по 50 мг.
Побічна дія.
Клінічні і лабораторні порушення, які спостерігались у хворих, які отримували Кансидаз® (всього 989), звичайно були легкими і рідко призводили до припинення лікування.
Часті (> 1/100)
Загальні пропасниця, головний біль, біль у животі, біль, застуда
Шлунково-кишкові нудота, діарея, блювання
Печінкові підвищення рівня печінкових ферментів (АСТ, АЛТ, лужна фосфатаза, прямий і загальний білірубін)
Ниркові Гіперкреатинінемія
Кров анемія (зниження гемоглобіну і гематокриту)
Серцеві Тахікардія
Периферичні судини флебіт/тромбофлебіт, постінфузійні венозні ускладнення, прилив крові
Шкірні висип, свербіж, пітливість
Були повідомлення про симптоми, медіатором яких є гістамін, такі як висипання, почервоніння обличчя, свербіж, відчуття тепла або бронхоспазм. Під час застосування Кансидазу повідомлялось про анафілаксію.
Після маркетинговий досвід:
Нижчезазначені небажані явища спостерігалися при пост маркетинговому застосуванні:
гепатобіліарні: рідкісні випадки печінкової дисфункції;
серцево-судинні: набрякання і периферичні набряки;
лабораторні порушення: гіперкальціємія.
Лабораторні порушення.
Іншими відхиленнями в лабораторних аналізах, які спостерігались у зв’язку із застосуванням препарату, були низький рівень альбуміну, низький рівень калію, зменшення кількості лейкоцитів, підвищення кількості еозинофілів, низька кількість тромбоцитів, зниження кількості нейтрофілів, збільшення кількості еритроцитів у сечі, підвищення часткового тромбопластичного часу, зниження загального білка сироватки, підвищення білка в сечі, збільшення протромбі нового часу, низький рівень натрію, збільшення кількості лейкоцитів у сечі і низький кальцій.
Протипоказання.
Кансидаз протипоказаний хворим з гіперчутливістю до будь-якого компонента цього препарату.
Передозування.
Про випадки передозування не повідомлялось.
Особливості застосування.
Не рекомендується одночасне застосування Кансидазу® з циклоспорином. У деяких здорових досліджуваних, які отримували по дві дози по 3 мг/кг циклоспорину з каспофунгіном, спостерігалось транзиторне підвищення аланінтрансамінази (АЛТ) і аспартаттрансамінази (АСТ) до рівня, який перевищував верхню межу норми (ВГН) у 3 або менше разів, яке зникало після припинення прийому ліків. При одночасному введенні Кансидазу® і циклоспорину спостерігалось також збільшення площі під концентраційною кривою (AUC) для каспофунгіну приблизно на 35%; при цьому рівень у крові циклоспорину залишався без змін.
Застосування в період вагітності
Клінічного досвіду застосування препарату для лікування вагітних жінок немає. У вагітних щурів, які отримували токсичну дозу 5 мг/кг/добу, каспофунгін спричинював зменшення маси плода і збільшення частоти неповної осифікації кісток черепа і тулуба. Крім того, при тій самій токсичній дозі, яку вводили вагітним самкам щурів, у плода спостерігалось підвищення поширеності шийного ребра. У дослідженнях на тваринах показано, що каспофунгін проникає крізь плацентарний бар’єр.
Застосування препарату під час вагітності можливо лише за умови, коли потенційна користь переважає потенційний ризик для плоду.
Призначення в період лактації Невідомо, чи виділяється цей препарат у жіноче молоко. Тому жінки, які отримують Кансидаз®, не повинні годувати груддю.
Застосування в педіатрії Застосування каспофунгіну для лікування дітей не вивчалось. Застосування для лікування хворих до 18 років не рекомендується.
Застосування для лікування осіб похилого віку
Для хворих 65 років і старше корекції дози не потрібне.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Дослідження in vitro свідчать, що каспофунгіну ацетат не є інгібітором будь-якого ферменту системи цитохрому P450 (CYP). У клінічних дослідженнях каспофунгін не викликав CYP3A4-метаболізування інших ліків. Каспофунгін не є субстратом для ферментів P‑ глікопротеїну і є поганим субстратом для ферментів цитохрому P450.
Кансидаз® зменшує 12-годинну концентрацію в крові (C12год) такролімусу (FK‑506) на 26%. У хворих, які отримують обидва види терапії, рекомендується стандартно моні торувати концентрацію такролімусу в крові і здійснювати відповідну корекцію його дозування.
У двох клінічних дослідженнях циклоспорин (одна доза 4 мг/кг або дві дози по 3 мг/кг) збільшував AUC для каспофунгіну приблизно на 35%. Це підвищення AUC, імовірно, зумовлено зниженням захоплення каспофунгіну печінкою. Кансидаз® не підвищує рівня циклоспорину в плазмі. При одночасному введенні Кансидазу® і циклоспорину спостерігалось транзиторне підвищення АЛТ і АСТ печінки.
Результати популяційного скринінгу фармакокінетики свідчать, що одночасне застосування разом з Кансидазом® індукторів кліренсу ліків і/або змішаних індукторів/інгібіторів може спричиняти клінічно вагоме зниження концентрацій каспофунгіну. Ці дані були отримані у дослідженнях на невеликій кількості хворих, які отримували індуктори і/або змішані індуктори/інгібітори - ефавіренц, нелфінавір, невірапін, рифампін, дексаметазон, фенітоїн або карбамазепін - до каспофунгіну і/або одночасно з ним. Тому при одночасному призначенні Кансидазу® з ефавіренцом, нелфінавіром, невірапіном, рифампіном, дексаметазоном, фенітоїном або карбамазепіном слід розглянути можливість підвищення добової дози Кансидазу® до 70 мг після звичайної навантажувальної дози 70 мг.
Умови та термін зберігання.
Зберігання не відкупорених флаконів
Ліофілізований порошок у флаконах повинен зберігатись при температурі від 2 до 8°C.
Зберігання ре суспендованого Кансидазу® у флаконах
Ре суспендований Кансидаз® можна зберігати при температурі 25°C або нижче протягом 24 годин до приготування розчину для вливання хворому.
Зберігання розчиненого продукту для інфузій
Готовий для вливання хворому розчин у мішку або пляшці для внутрішньо венних вливань можна зберігати при температурі 25°C або нижче протягом 24 годин або в холодильнику при температурі від 2 до 8°C протягом 48 годин.
Термін придатності
Кансидаз 50 мг, 70 мг, порошок для приготування розчину для інфузій у флаконах – 2 роки. Не можна використовувати препарат після закінчення терміну, зазначеного на упаковці.
Умови відпуску. За рецептом.
Упаковка.
Кансидаз® по 50 мг, 70 мг – у флаконах з прозорого скла USP типу I, ємністю 10 мл, закупорені пробками з резини типу бутил. Флакон затиснутий алюмінієвими ковпачками для разового використання, запаяний пластиковою кришечкою.
По 1 або 5 флаконів у картонній упаковці.
Виробник. Merck Sharp & Dohme B.V./ Мерк Шарп і Доум Б. В.
Адреса. Waarderweg 39, P.O. Box 581, 2003 PC Haarlem, the Netherlands.
| Кількість переглядів: |
| Хвороби |
| А Б В Г Д Е Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Я |
| Ліки від а до я |
| 5 A B C D H L А Б В Г Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Э Ю Я “ |
Група «Здорове харчування»
|