Склад.

Діюча речовина: периндоприлу ербуміну;

1 таблетка містить 4 мг периндоприлу;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, магнію cтеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний.

Лікарська форма. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ).

Код АТС С 09А А 04.

Клінічні характеристики.

Показання.

Артеріальна гіпертензія, у тому числі вазоренальна.

Застійна серцева недостатність.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до периндоприлу або інших інгредієнтів, що входять до складу препарату.

• 
  

  
  Ангіо невротичний набряк, пов’язаний із попереднім лікуванням інгібіторами АПФ, в анамнезі.

  
  


• 
  

  
  Спадковий або ідіопатичний ангіо невротичний набряк.

  
  


• 
  

  
  Первинний альдостеронізм.

  
  


• 
  

  
  Печінкова недостатність.

  
  


• 
  

  
  Пересадка нирки.

  
  


• 
  

  
  Стеноз артерій обох нирок або єдиної.

  
  


• 
  

  
  ІІ і ІІІ триместри вагітності; період годування груддю.

  
  


• 
  

  
  Дитячий вік.

  
  

Відносне протипоказання - стеноз аорти або мі трального клапана.

Спосіб застосування та дози.

Коверекc рекомендується приймати один раз на добу перед сніданком.

Дозу слід коригувати відповідно до захворювання пацієнта і динаміки артеріального тиску.

Гіпертензія

Препарат може застосовуватися або у вигляді моно терапії або в комбінації з іншими класами антигіпертензивної терапії.

Рекомендована початкова доза становить 4 мг 1 раз на добу вранці.

При сильній активації системи „ренін-ангіотензин-альдостерон” (у пацієнтів з нирково-судинною гіпертензією, дефіцитом солі та/або недостатнім об’ємом циркулюючої крові, серцевою декомпенсацією або тяжкою гіпертензією) після прийому початкової дози може статися різке зниження артеріального тиску. Лікування таких пацієнтів рекомендується розпочинати з дози 2 мг під медичним наглядом. Через місяць лікування доза може бути збільшена до 8 мг.

На початку терапії можливий розвиток гіпотензії з клінічними проявами, ймовірність цього підвищується, якщо пацієнт одночасно проходить лікування діуретинами, тому при призначенні препарату слід бути обережними, оскільки у цих пацієнтів може бути дефіцит солі та/або недостатній об’єм циркулюючої крові.

При можливості за 2-3 дні до початку лікування Коверекcом застосування діуретиків слід припинити.

Якщо застосування діуретиків у пацієнтів з гіпертензією не можна припинити, лікування Коверекcом слід розпочинати з дози 2 мг під контролем ниркової функції і рівня вмісту калію в сироватці. Дозу препарату слід підбирати залежно від динаміки артеріального тиску. За необхідності можна відновити застосування діуретиків.

Лікування пацієнтів літнього віку слід розпочинати з дози 2 мг, поступово збільшуючи її: до 4 мг через місяць після початку лікування, потім – до 8 мг залежно від функції печінки.

Серцева недостатність

Застосування Коверекcу в комбінації з діуретиками, що зберігають калій, і/або дигоксином, і/або бета-блокаторами необхідно розпочинати під пильним медичним наглядом. Рекомендована початкова доза - 2 мг 1 раз на добу вранці. При добрій переносимості цю дозу можна поступово збільшувати на 2 мг, до досягнення дози 4 мг 1 раз на добу зі збереженням інтервалу між підвищенням дози не менше 2 тижнів. Основою для такої корекції дози повинна бути клінічна реакція кожного конкретного пацієнта.

Захворювання коронарних артерій

Застосування Коверекcу слід розпочинати з дози 4 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, потім збільшити її до 8 мг 1 раз на добу, залежно від ниркової функції та за умови доброї переносимості дози 4 мг.

Лікування пацієнтів літнього віку слід розпочинати з дози 2 мг 1 раз на добу протягом одного тижня, потім, по 4 мг 1 раз на добу протягом тижня, потім – збільшити добову дозу до 8 мг при прийомі один раз на добу залежно від функції нирок. Збільшувати дозу можна лише у випадку доброї переносимості меншої попередньої дози.

Порушення функції нирок

У разі наявності захворювань нирок підбір дози необхідно проводити залежно від значень кліренсу креатині ну (КК):

- при КК ≥ 60 мл/хв. рекомендована доза становить 4 мг на добу;

- при КК = 30-60 мл/хв. рекомендована доза становить 2 мг на добу;

- при КК = 15-30 мл/хв. рекомендована доза становить 2 мг через день;

- при КК< 15 мл/хв. рекомендована доза становить 2 мг у день діалізу (пацієнти, які проходять гемодіаліз, повинні приймати препарат після діалізу; діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв.).

Побічні реакції.

Психічні порушення: порушення настрою та сну.

З боку нервової системи: головний біль, легке запаморочення, вертиго, парестезія, сплутаність свідомості.

З боку органів зору: порушення зору.

Порушення з боку органів слуху: шум у вухах.

З боку серцево-судинної системи: гіпотензія і ефекти, що з нею пов’язані.

З боку дихальної системи, грудної клітки та середостіння: кашель, задишка, спазм бронхів, еозинофільна пневмонія, риніт.

З боку системи травлення: нудота, блювання, біль в животі, дисгевзія, диспепсія, діарея, запор, відчуття сухості в роті, панкреатит.

З боку печінки та жовчного міхура: цитолітичний або холестатичний гепатит.

Реакції з боку шкірних покривів та підшкірних тканин: шкірний висип, свербіж, ангіо невротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизової оболонки, язика, голосової щілини та/або гортані, кропив’янка, еритема.

З боку опорно-рухового апарату, сполучних тканин та кісток: м’язові судоми.

З боку ниркової функції та лабораторних показників сечі: ниркова недостатність, гостра ниркова недостатність.

З боку репродуктивної системи: імпотенція.

Розлади загального характеру: астенія, підвищене потовиділення.

З боку кровотворної та лімфатичної системи: дуже рідко - зниження гемоглобіну і гематокриту, тромбоцит опенія, лейкопенія/нейтропенія, в окремих випадках – агранулоцит ох, панцитопенія. Спостерігались поодинокі випадки гемолітичної анемії.

Дослідження: можливе підвищення рівня сечовини в крові та креатині ну в плазмі, гіперкаліємія, яка зникає при припиненні лікування, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю, тяжкою серцевою недостатністю та реноваскулярною гіпертензією. Рідко відзначалось підвищення рівня ферментів печінки та білірубіну в сироватці.

Передозування.

Симптоми: виражена артеріальна гіпотензія, гіповолемічний шок, порушення електролітного балансу, печінкова недостатність, брадикардія, запаморочення, кашель, збентеженість, головний біль, колапс, тахікардія, аритмія.

Лікування: промивання шлунка з призначенням активованого вугілля. При клінічно значущій артеріальній гіпотензії необхідно підтримувати функцію серцево-судинної системи з постійною реєстрацією роботи серця та легенів. Хворого рекомендується перевести в горизонтальне положення, ноги підняти, показана внутрішньо венна інфузія 0,9 % розчину натрію хлориду, норадреналіну, при розвитку серцевої недостатності – строфантину. По можливості слід розглянути варіант лікування ангіотензином ІІ у вигляді інфузії та/або внутрішньо венного введення катехоламінів. Периндоприл виводиться із організму гемодіалізом. У разі брадикардії, резистентної до терапії, показано проведення електрокардіостимуляції. Слід постійно контролю вати життєво важливі показники, рівень електролітів та креатині ну в сироватці.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Не рекомендується приймати Коверекс у І триместрі вагітності. Якщо вагітність планується або факт вагітності підтвердився, то слід якнайшвидше перейти на альтернативний вид лікування. Контрольованих досліджень інгібіторів АПФ за участю людини не проводилось, але, з огляду на окремі випадки застосування цих препаратів під час першого триместру вагітності, ніяких вад розвитку, пов’язаних з токсичністю плоду у людини, як описано вище, не спостерігалося.

Відомо, що тривале застосування інгібіторів АПФ у ІІ та ІІІ триместрах вагітності у людини призводить до токсичності плода (знижена функція нирок, маловоддя, затримка осифікації черепа) та немовляти (ниркова недостатність, гіпотензія, гіперкаліємія).

Якщо застосування периндоприлу розпочалося з ІІ триместру вагітності, рекомендується провести ультразвукове дослідження функції нирок та черепа.

Годування груддю

Дотепер невідомо, чи виділяється периндоприл в молоко людини. Тому призначення Коверексу жінкам, які годують груддю не рекомендовано.

Діти

Ефективність і безпека застосування препарату для дітей не встановлені. Тому призначати препарат дітям не рекомендується.

Особливості застосування.

Захворювання коронарних артерій

Якщо протягом першого місяця терапії периндоприлом настає епізод нестабільної стенокардії, то перш ніж продовжувати лікування, слід зважити співвідношення терапевтичної користі та ризику.

Гіпотензія

Інгібітори АПФ можуть спричиняти зниження артеріального тиску. Гіпотензія з клінічними проявами частіше розвивається у пацієнтів зі зниженим об’ємом циркулюючої крові (ОЦК), які приймають діуретики, знаходяться на дієті з обмеженим споживанням солі, у пацієнтів на діалізі, пацієнтів, які страждають на діарею або блювання, або у пацієнтів з тяжкою ренін-залежною гіпертензією. Гіпотензія з клінічними проявами спостерігалась у пацієнтів, які страждають на тяжку серцеву недостатність з клінічними проявами, з супроводжуючою нирковою недостатністю або при її відсутності. Найімовірніше вона може розвинутися у пацієнтів з більш тяжким ступенем серцевої недостатності як наслідок застосування високих доз петльових діуретиків, гіпонатріємії або порушення функцій нирок. Пацієнтам з підвищеним ризиком настання гіпотензії з клінічними проявами на початку терапії та під час підбору дози слід проводити пильний моніторинг. Подібного підходу слід дотримуватись при лікуванні пацієнтів, які страждають на ішемію або цереброваскулярні захворювання, в яких різка гіпотензія може призвести до інфаркту міокарда або інсульту.

У разі розвитку гіпотензії, слід покласти пацієнта на спину і при необхідності поповнити ОЦК шляхом внутрішньо венного введення фізіологічного розчину. Минуща гіпотензія не є протипоказанням для подальшого застосування препарату, який можна впевнено продовжувати приймати після того, як артеріальний тиск знову підвищився внаслідок збільшення ОЦК.

У деяких пацієнтів із застійною серцевою недостатністю з нормальним і зниженим тиском прийом Коверексу може призвести до додаткового зниження системного артеріального тиску. Це очікуваний ефект і зазвичай він не повинен призводити до припинення лікування. При настанні клінічних проявів гіпотензії може знадобитись зменшення дози або припинення застосування препарату.

Стеноз аорти та мі трального клапана /гіпертрофічна кардіоміопатія

Коверекс слід призначати з особливою обережністю пацієнтам зі стенозом мі трального клапана та обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка, наприклад, зі стенозом аорти або гіпертрофічною кардіоміопатією.

Ниркова недостатність

У разі порушення ниркової функції (кліренс креатині ну < 60 мл/хв.) початкова доза повинна підбиратись відповідно до кліренсу креатині ну, а потім – залежно від реакції пацієнта на лікування. Для цих пацієнтів слід проводити регулярний моніторинг рівня калію і креатині ну.

Гіпотензія, яка настає на початку терапії інгібіторами АПФ у пацієнтів із серцевою недостатністю з клінічними проявами, може призвести до подальшого погіршення функції нирок. Є повідомлення про настання в цій ситуації гострої ниркової недостатності, яка зазвичай носить зворотний характер.

У деяких пацієнтів з двостороннім нирковим артеріальним стенозом або стенозом артерії єдиної нирки, які проходять лікування інгібіторами АПФ, спостерігались випадки підвищення рівня сечовини в крові та креатині ну в сироватці, які були зворотними при припиненні терапії.

При реноваскулярній гіпертензії також існує підвищений ризик тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності. Лікування таких пацієнтів має розпочинатися під пильним медичним наглядом, із призначенням низьких доз і ретельним титруванням дози. Оскільки застосування діуретиків може бути фактором, який сприяє розвитку вищеописаного стану, на перших тижнях лікування Коверексом необхідно відмінити діуретики і постійно контролю вати функцію нирок.

У деяких пацієнтів з гіпертензією без видимого порушення судин нирок спостерігалося підвищення концентрації сечовини в крові та креатині ну в сироватці, зазвичай воно носило незначний і минущий характер, особливо при комбінованому застосуванні Коверексу та діуретика. Це найімовірніше у пацієнтів, які вже страждають на порушення ниркової функції. У цьому випадку може знадобитись зменшення дози та/або припинення застосування діуретика та/або Коверексу.

Пацієнти, які знаходяться на гемодіалізі

У деяких пацієнтів, що знаходяться на гемодіалізі з використанням високо поточних мембран і одночасно отримують один із інгібіторів АПФ, були відзначені випадки розвитку анафілактоїдних реакцій. Для таких пацієнтів слід розглянути можливість використання мембран іншого типу або призначення гіпотензивного препарату іншого класу.

Пересадка нирок

Досвід призначення Коверексу пацієнтам із нещодавно проведеною пересадкою нирок відсутній.

Підвищена чутливість /Ангіо невротичний набряк

Ангіо невротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосової щілини та/або гортані у пацієнтів, які проходять лікування інгібіторами АПФ, включаючи Коверекс, спостерігався дуже рідко. У таких випадках застосування препарату слід негайно припинити і проводити відповідний моніторинг аж до повного зникнення симптомів. Зазвичай у випадках, коли набряк охоплював лише обличчя і губи, він минав без будь-якого лікування, хоч антигістамінові препарати сприяли полегшенню симптомів.

Ангіо невротичний набряк, який вражає гортань, може бути смертельним. При набряку язика, голосової щілини або гортані, при якому ймовірна обструкція дихальних шляхів, слід негайно вжити відповідних заходів. Невідкладна допомога може включати призначення адреналіну та /або забезпечення прохідності дихальних шляхів. Пацієнт повинен знаходитися під пильним медичним наглядом до повного зникнення симптомів.

Анафілактоїдні реакції при проведенні процедур аферезу ліпопротеїну низької щільності (ЛПНЩ)

В поодиноких випадках у деяких пацієнтів, які знаходяться на гемодіалізі з використанням високо поточних мембран, або пацієнтів, які отримують процедури аферезу ЛПНЩ за допомогою декстрансульфатної абсорбції, при призначенні інгібіторів АПФ відзначались випадки розвитку реакцій, загрозливих для життя. Уникати цих реакцій вдавалося шляхом відміни інгібітору АПФ на деякий час щоразу перед проведенням аферезу.

Анафілактичні реакції під час десенсибілізації

Анафілактичні реакції розвивалися у деяких пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ протягом десенсибілізуючої терапії (наприклад, гіменоптеричною отрутою). У деяких пацієнтів цих реакцій вдавалося уникнути шляхом відміни інгібітору АПФ на деякий час, але вони знову могли настати у разі необережного застосування препарату.

Порушення функції печінки

В одиничних випадках застосування інгібіторів АПФ супроводжувалось синдромом, який починався з холестатичної жовтяниці, прогресував у фулмінантний некроз печінки та (інколи) закінчувався летальним кінцем. Механізм цього синдрому поки що не з’ясований. Пацієнти, які отримують інгібітори АПФ, у яких розвивається жовтяниця або помітно підвищується рівень ензимів печінки, мають припинити застосування інгібіторів АПФ і пройти ретельне медичне обстеження.

Нейтропенія /Агранулоцит оз /Тромбоцит опенія /Анемія

У пацієнтів, які застосовували інгібітори АПФ, спостерігались нейтропенія/агранулоцит оз, тромбоцит опенія та анемія. При застосуванні периндоприлу слід бути особливо обережностими пацієнтам з колагенозно-судинними захворюваннями, пацієнтам, які отримують лікування алопуринолом або прокаїнамідом, або таким, у яких наявні всі ці ускладнюючі фактори, передусім при вже існуючих порушеннях функції печінки. У деяких пацієнтів розвинулись тяжкі інфекційні захворювання. В окремих випадках інтенсивна терапія антибіотиками виявилася безуспішною. При призначенні периндоприлу таким пацієнтам рекомендується проводити періодичний моніторинг підрахунку лейкоцитів і проінструктувати пацієнтів про необхідність повідомляти лікарю про будь-які ознаки інфекції.

Раса

Ангіо невротичний набряк при лікуванні інгібіторами АПФ частіше настає у пацієнтів негроїдної раси, ніж у пацієнтів інших рас.

Гіпотензивна ефективність периндоприлу у пацієнтів негроїдної раси може бути нижчою, ніж у пацієнтів інших рас. Можливо, причина цього в тому, що гіпертензія у пацієнтів негроїдної раси дуже часто проходить на фоні низького рівня вмісту реніну.

Кашель

При терапії інгібіторами АПФ були відзначені випадки кашлю. Характерним є непродуктивний кашель, що не припиняється, але проходить з припиненням терапії.

Хірургічне втручання /Анестезія

При хірургічному втручанні або під час анестезії Коверекс може блокувати утворення ангіотензину ІІ, як наслідок компенсаторного вивільнення реніну. Рекомендується припинити лікування за день до операції. При настанні гіпотензії, яка може бути пов’язана з цим механізмом дії, слід збільшити ОЦК.

Гіперкаліємія

У деяких пацієнтів, які отримують лікування периндоприлом, відзначались випадки підвищеного рівня калію в сироватці крові. До пацієнтів групи ризику розвитку гіперкаліємії належать пацієнти з нирковою недостатністю, неконтрольованим цукровим діабетом; пацієнти, які одночасно приймають калійзберігаючі діуретики, калієві добавки чи калієвмісні замінники солі, а також пацієнти, які приймають інші лікарські препарати, що спричиняють підвищення рівня калію в сироватці (наприклад, гепарин). Якщо одночасне призначення вищевказаних препаратів вважається необхідним, то їх застосування має проводитися при регулярному моніторингу вмісту калію в сироватці крові.

Пацієнти з діабетом

Пацієнтам з діабетом, які приймають пероральні протидіабетичні препарати або інсулін, протягом першого місяця лікування периндоприлом слід проводити пильний глікемічний моніторинг.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або іншими механізмами

При керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами слід враховувати можливість настання запаморочення або втоми.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Діуретики

У пацієнтів, які приймають діуретики, особливо у пацієнтів зі зниженим ОЦК та/або дефіцитом солі, після початку лікування периндоприлом може спостерігатись виражене зниження артеріального тиску. Відміна діуретика, збільшення ОЦК або вживання солі перед початком лікування, а також призначення низьких початкових доз периндоприлу та їх поступове збільшення знижують ризик розвитку гіпотензії.

Калійзберігаючі діуретики, калієві добавки та калієвмісні замінники солі

У деяких пацієнтів, які приймають периндоприл, може настати гіперкаліємія. Калійзберігаючі діуретики (спіронолактон, триамтерен або амілорид), калієві добавки та калієвмісні замінники солі можуть призвести до значного підвищення рівня калію в сироватці крові. Тому комбіноване застосування периндоприлу з цими лікарськими препаратами не рекомендований.

Літій

При комбінованому застосуванні літію з периндоприлом були випадки зворотного збільшення концентрації літію в сироватці та випадки токсичності. Супутнє застосування тіазидних діуретиків може підвищити ризик токсичності літію та посилити ризик токсичності літію, уже підвищений внаслідок застосування інгібіторів АПФ.

Не стероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), включаючи аспірин ≥ 3 г/добу.

Прийом не стероїдних протизапальних засобів може знизити гіпотензивний ефект периндоприлу. Більше того, відзначалось, що НПЗЗ та інгібітори АПФ чинять адитивний ефект на підвищення вмісту калію в плазмі крові, що може призвести до погіршення функції нирок. Зазвичай ця дія має зворотний характер. В поодиноких випадках може розвинутися гостра ниркова недостатність, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок.

Гіпотензивні та судинорозширювальні препарати

Комбіноване застосування цих препаратів може призвести до посилення гіпотензивного ефекту периндоприлу. Супутнє застосування нітрогліцерину та інших нітратів або судинорозширювальних засобів може призвести до подальшого зниження артеріального тиску.

Протидіабетичні препарати

Комбіноване застосування інгібіторів АПФ та протидіабетичних препаратів (інсуліни, пероральні гіпоглікемічні препарати) може призвести до посилення ефекту зниження рівня глюкози в крові з ризиком настання гіпоглікемії.

Трициклічні антидепресанти /Антипсихотичні препарати /Нейролептики

Комбіноване застосування деяких анестетик ів, трициклічних антидепресантів та антипсихотичних препаратів з інгібіторами АПФ може призвести до подальшого зниження артеріального тиску.

Симпатоміметики

Симпатоміметики можуть знижувати гіпотензивний ефект периндоприлу.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Цей препарат належить до групи інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту. Фармакологічну активність має метаболіт периндоприлу периндоприлат, який пригнічує АПФ і гальмує перетворення ангіотензину I в ангіотензин II, що має судинозвужувальну дію, а також перешкоджає розпаду брадикініну до неактивного гептапептиду.

Інгібування АПФ веде до зниження ангіотензину ІІ в плазмі, що призводить до підвищення активності реніну в плазмі (за рахунок інгібування негативного зворотного зв’язку вивільнення реніну) і зниження виділення альдостерону. Оскільки АПФ блокує активність брадикініну, інгібування АПФ також призводить до підвищення активності циркулюючої і локальної калікреїн-кінінової системи (а також до активації системи простагландину). Можливо, що даний механізм сприяє настанню гіпотензивної дії інгібіторів АПФ і частково викликає деякі побічні дії (наприклад, кашель).

Периндоприл діє через свій активний метаболіт периндоприлат. Інші метаболіти не показали in vitro здатності інгібувати дію АПФ.

Гіпертензія

Периндоприл діє при артеріальній гіпертензії будь-якого ступеня: слабкого, середнього та тяжкого; знижує систолічний і діастолічний артеріальний тиск як в положенні лежачи на спині, так і в положенні стоячи.

Периндоприл зменшує опір периферичних судин, що призводить до зниження артеріального тиску. Як наслідок, збільшується периферичний кровотік, без впливу на частоту серцевих скорочень.

Як правило, нирковий кровотік збільшується, тоді як рівень гломерулярної фільтрації зазвичай залишається без змін.

Максимальна гіпотензивна активність досягається через 4 - 6 год. після прийому разової дози і зберігається протягом не менш ніж 24 год.: ефект при мінімальній активності препарату становить приблизно 87-100 % від ефекту при максимальній активності.

Зниження артеріального тиску настає швидко. У пацієнтів, сприйнятливих до лікування, нормалізація артеріального тиску відбувається протягом місяця і зберігається без виникнення тахіфілаксії.

Припинення лікування не супроводжується розвитком синдрому відміни.

При тривалому застосуванні Коверекc сприяє відновленню еластичності великих артерій і зменшує гіпертрофію лівого шлуночка серця, збільшує серцевий викид.

Комбінація інгібітору АПФ з тіазидним діуретиком призводить до адитивного синергізму.

Комбінація інгібітору АПФ з тіазидним препаратом також знижує ризик гіпокаліємії, що виникає при прийомі діуретиків.

Серцева недостатність

Коверекc полегшує роботу серця, знижуючи перед навантаження і пост навантаження.

Дослідження пацієнтів з серцевою недостатністю показали:

• 
  

  
  зниження тиску наповнення лівого і правого шлуночків;

  
  


• 
  

  
  зниження загального опору периферичних судин;

  
  


• 
  

  
  збільшення хвилинного серцевого викиду і поліпшення серцевого індексу.

  
  

У порівняльних дослідженнях перший прийом препарату Коверекc в дозі 2 мг пацієнтами з серцевою недостатністю легкого і середнього ступенів не спричинив достовірного зниження артеріального тиску порівняно з плацебо.

Фармакокінетика.

Периндоприл швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту при пероральному прийомі. Максимальна концентрація периндоприлу в плазмі крові досягається через 1 год. Біодоступність становить 65 - 70 %.

Метаболізується з утворенням 1 активного метаболіту периндоприлату (20 % дози) та 5 неактивних метаболітів. Період напіврозпаду периндоприлу в плазмі становить 1 год. Максимальна концентрація периндоприлу в плазмі крові досягається через 3 - 4 год. після прийому препарату.

Прийом їжі знижує перетворення периндоприлу в периндоприлат та зменшує біодоступність, тому Коверекc рекомендується приймати один раз на добу, перорально, вранці перед сніданком. Максимальна концентрація периндоприлату в плазмі крові досягається через 3 - 4 год. Тривалість дії – 24 год.

Об’єм розподілу незв’язаного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг. Зв’язування з білками крові становить менше 30 %, але залежить від концентрації препарату.

Периндоприлат виводиться з сечею, а час напів виведення вільної фракції становить 3-5 год. За рахунок поступової дисоціації периндоприлату із зв’язку з АПФ “ефективний” період його напів виведення становить 25 год. При курсовому лікуванні не кумулюється в організмі; рівновага досягається через 4 доби після початку терапії.

При повторному прийомі накопичення периндоприлу не спостерігається.

Елімінація периндоприлату уповільнена у хворих літнього віку, при серцевій і нирковій недостатності. Підбір дози пацієнтам з нирковою недостатністю рекомендується проводити з урахуванням ступеня порушення ниркової функції (кліренс креатині ну).

При діалізі кліренс периндоприлу становить 70 мл/хв.

Кінетика периндоприлу змінюється у пацієнтів з цирозом: нирковий кліренс вихідної молекули уповільнюється удвічі. Однак кількість периндоприлу, що утворюється, не знижується, тому підбирати дози непотрібен о.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: двоопуклі овальні таблетки білого або майже білого кольору з рисками з обох боків, без запаху або зі слабким характерним запахом.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 30 ^оС у недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 30 таблеток у блістері; по 1 блістеру у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ВАТ Фармацевтичний завод ЕГІС, Угорщина, за ліцензією компанії “Les Laboratoires Servier”, Франція.

Місцезнаходження. 1106 Budapest, Kereszturi ut 30-38, HUNGARY