Ліки від а до я -
Хвороби -
Калькулятор калорій -
Магнітні бурі -
Дієти -
Очищення організму -
Схуднення -
Молочниця
Геморой -
Лікування -
Косметологія -
Поради -
Інсульт -
Інфаркт -
Діабет -
Варикоз -
Вправи -
Covid-19
Ліки та препарати
Лінезолід
Алкон Парентералс (I) Лтд, Індія
Інструкція
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: linezolid; ((s)-N-[[3-[3-фтор-4-(4-морфолініл) феніл]-2-оксо-5-оксазолідиніл]метил]-ацетамід);
основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний розчин;
склад: 1 мл розчину містить 2 мг лінезоліду;
допоміжні речовини: глюкоза безводна, натрію цитрат, кислота лимонна моногідрат, натрію гідроксид, кислота хлористоводнева 1Н, вода для ін’єкцій.
Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Протимікробні препарати для системного застосування.
Код АТС: J01Х Х 08.
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Лінезолід — синтетичний протимікробний засіб групи оксазолідінонів. Активний in vitro проти грам позитивних аеробних бактерій, деяких грам негативних бактерій та анаеробних мікро організмів. Лінезолід селективно інгібує синтез білка в бактеріях: зв'язується з бактерійними рибосомами і перешкоджає утворенню функціонального ініціюючого комплексу 70S (важливого компоненту процесу трансляції).
Пост антибіотичний ефект лінезоліду in vitro для Staphylococcus aureus становив приблизно 2 год. На експериментальних моделях у тварин пост антибіотичний ефект in vivo становив 3,6 і 3,9 год для Staphylococcus aureus і Streptococcus pneumoniae, відповідно. Чутливими до лінезоліду є наступні мікро організми:
грам позитивні аероби — Corynebacterium jeikeium, Enterococcus faecalis (в тому числі гликопептид-резистентні штами), Enterococcus faecium (в тому числі глікопептид-резистентні штами), Enterococcus casseliflavus, Enterococcus gallinarum, Listeria monocytogenes, Staphylococcus aureus (в тому числі метицилін-резистентні штами), Staphylococcus epidermidis, Staphylococcus haemolyticus, Streptococcus agalactiae, Streptococcus intermedius, Streptococcus pneumoniae (в тому числі штами з помірною чутливістю до пеніциліну і пеніцилін-резистентні штами); Streptococcus pyogenes, стрептококи групи Viridans, стрептококи групи С,
грам негативні аероби — Pasteurella canis, Pasteurella multocida;
грам позитивні анаероби — Clostridium perfringens, Peptostreptococcus anaerobius, Peptostreptococcus spp.;
грам негативні анаероби — Bacteroides fragilis, Prevotella spp.;
інші — Chlamydia pneumoniae.
Помірно чутливі мікро організми: Legionella spp., Moraxella catarrhalis, Mycoplasma spp. Mycobacterium tuberculosis
Резистентні мікро організми: Neisseria spp., Pseudomonas spp.
Механізм дії лінезоліду відрізняється від механізмів дії антимікробних препаратів інших класів (наприклад, аміноглікозидів, β-лактамів, антагоністів фолієвої кислоти, глікопептидів, лінкозамідів, хінолонів, рифаміцинів, стрептограмінів, тетрацикліну і хлорамфеніколу). Тому перехресної резистентності між лінезолідом і цими препаратами не існує. Лінезолід активний по відношенню до патогенних мікро організмів, як чутливих, так і резистентних до вказаних препаратів. Резистентність до лінезоліду розвивається поступово шляхом багатостадійної мутації 23S рибосомальної РНК і виникає з частотою менше 1 х 10-9–1 х 10-11.
Фармакокінетика. Лінезолід містить біологічно активний (s)-лінезолід, який метаболізується в організмі з утворенням неактивних похідних.
Середні значення фармакокінетичних параметрів (стандартне відхилення) лінезоліду у здорових добровольців після одноразового і багаторазового (до досягнення стаціонарної концентрації лінезоліду в крові) в/в введення представлені в таблиці:
Фармакокінетичні параметри
Режим дозування лінезоліду (600 міліграм розчин для інфузій) Cmax, мкг/мл (стандартне відхилення) Cmin, мкг/мл (стандартне відхилення) Tmах, год (стандартне відхилення) AUC*, мкг·год /мл (стандартне відхилення) t1/2, год (стандартне відхилення) CL, мл/год (стандартне відхилення)
одноразово 12,90
(1,60) — 0,50
(0,10) 80,20 (33,30) 4,40
(2,40) 138
(39)
2 рази на добу 15,10
(2,52) 3,68
(2,36) 0,51
(0,03) 89,70 (31,00) 4,80
(1,70) 123
(40)
Всмоктування. При пероральному застосуванні лінезолід швидко всмоктується з ШКТ. Максимальна концентрація препарату в плазмі крові досягається через 2 год, а абсолютна біодоступність становить близько 100 %.
Розподіл. Лінезолід швидко розподіляється в тканинах з хорошою перфузією. Об'єм розподілу препарату після досягнення рівноважної концентрації у здорової дорослої людини становить в середньому 40–50 л, що приблизно дорівнює загальному вмісту води в організмі. Зв’язування з білками крові досягає 31 % і не залежить від концентрації.
Метаболізм. Встановлено, що ізоформи цитохрому СYР 450 не приймають участь в метаболізмі лінезоліду in vitro, і він не інгібує активність клінічно важливих ізоформ СYР (1А 2, 2С 9, 2С 19, 2D6, 2Э 1, ЗА 4).
Метаболічне окиснення морфолінового кільця приводить в першу чергу до освіти двох неактивних похідних карбонової кислоти з незамкнутим кільцем. Метаболіт гідроксиетілгліцин (А) є основним метаболітом у людини і утворюється унаслідок не ферментативного процесу.
Інший метаболіт — аміноетоксиоцтова кислота (В) утворюється в меншій кількості. Описані також інші «мінорні» неактивні метаболіти.
Виведення. Лінезолід в основному виводиться з сечею у вигляді метаболіту А (40%), незміненого препарату С (30–35%) і метаболіту В (10%). Незмінений препарат фактично не визначається в калі; з калом виводиться 6% метаболіту А і 3% метаболіту В.
Фармакокінетика в окремих групах хворих.
Кліренс лінезоліду вищий у дітей і знижується з віком.
Фармакокінетика лінезоліду істотним чином не змінюється в групі пацієнтів віком від 65 років і старше.
Відзначені деякі фармакокінетичні відмінності у жінок, які виражалися в дещо меншому об'ємі розподілу, зниженні кліренсу приблизно на 20%, іноді у вищих концентраціях в плазмі.
Оскільки період напів виведення лінезоліду у жінок і чоловіків істотним чином не відрізняється, необхідності в корекції дози препарату не виникає.
У пацієнтів з помірною, середньої тяжкості або тяжкою нирковою недостатністю корекція дози не потрібна, оскільки немає залежності між кліренсом креатині ну і виведенням препарату нирками.
Оскільки 30% дози препарату виводиться при гемодіалізі протягом 3 год, пацієнтам, які одержують таке лікування, слід призначати введення лінезоліду після діалізу.
Фармакокінетика лінезоліду не змінюється у пацієнтів з помірною або середньої тяжкості печінковою недостатністю, у зв'язку з чим немає необхідності в корекції дози препарату. У пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю фармакокінетика лінезоліду не вивчалася, але з огляду на те, що лінезолід метаболізується в результаті не ферментативного процесу, функція печінки не повинна здійснювати істотного впливу на метаболізм препарату.
Показання для застосування. Лікування інфекцій, спричинених чутливими анаеробними і аеробними грампозитвиними мікро організмами, в тому числі інфекції, що супроводжуються бактеріємією — нозосоміальна пневмонія; поза госпітальна пневмонія; інфекції шкіри і м'яких тканин; ентерококові інфекції, в тому числі спричинені резистентними до ванкоміцину штамами Enterococcus faecalis і E. faecium.
Спосіб застосування та дози.
Внутрішньо венно призначають 2 рази на добу. Розчин для ін фузій вводять протягом 30-120 хв.
Пацієнтів, які почали лікування парентеральною формою препарату, за клінічними показаннями, можна перевести на будь-яку лікарську форму лінезоліду для прийому всередину. В цьому випадку підбір дози не потрібен, оскільки біодоступність лінезоліду при прийомі всередину становить майже 100 %.
Рекомендовані дози для дорослих і підлітків (12 років і старше):
Показання Дози і спосіб введення Тривалість лікування
Госпітальна пневмонія
(зокрема з бактеріємією) 600 мг в/в
кожні 12 годин 10–14 днів
Не госпітальна пневмонія
(зокрема з бактеріємією) 600 мг в/в
кожні 12 годин 10–14 днів
Інфекції шкіри і м'яких тканин
(зокрема з бактеріємією)* 600 мг в/в
кожні 12 годин 10–14 днів
Ентерококові інфекції
(в тому числі резистентні до ванкоміцину штами і форми, що супроводжуються бактеріємією) 600 мг в/в
кожні 12 годин 14–28 днів
Рекомендовані дози для дітей (від 5 до 11 років включно):
Показання Дози і спосіб введення Тривалість лікування
Госпітальна пневмонія
(зокрема з бактеріємією) 10 мг/кг в/в
кожні 8 годин 10–14 днів
Поза госпітальна пневмонія
(зокрема з бактеріємією) 10 мг/кг в/в
кожні 8 годин 10–14 днів
Інфекції шкіри і м'яких тканин
(зокрема з бактеріємією)* 10 мг/кг в/в
кожні 8 годин 10–14 днів
Ентерококові інфекції
(в тому числі резистентні до ванкоміцину штами і форми, що супроводжуються бактеріємією) 10 мг/кг в/в
кожні 8 годин 14–28 днів
* Тривалість лікування залежить від природи збудника, локалізації і тяжкості інфекції, а також від клінічного ефекту.
Внутрішньо венну інфузію здійснюють протягом 30–120 хв. Не можна з’єднувати інфузійні пакети послідовно! Видаляти захисну оболонку з фольги необхідно безпосередньо перед
використанням препарату. Слід стискати пакет протягом приблизно 1 хв, щоб переконатися у відсутності порушення його цілісності. Якщо пакет протікає — препарат нестерильний і використанню не підлягає! Залишки розчину слід вилити у відходи. Не використовувати частково заповнені упаковки!
Побічна дія. Біль, спазми в животі, метеоризм, відхилення гематологічних показників і показників функції печінки, діарея, головний біль, кандидомікоз, нудота, спотворення смаку, блювання, скороминуща анемія, тромбоцит опенія, лейкопенія і панцитопенія. Нейропатія (периферична, зорового нерва) зрідка спостерігалася при застосуванні лінезоліду, особливо при перевищенні максимальної рекомендованої тривалості лікування — 28 днів.
Протипоказання. Підвищена чутливість до лінезоліду або будь-якого іншого компоненту препарату, вік до 5 років.
Передозування. Про випадки передозування лінезоліду не повідомлялося. Проводять симптоматичне лікування на фоні заходів, спрямованих на підтримку рівня клуб очкової фільтрації. При гемодіалізі виводиться приблизно 30 % дози лінезоліду.
Особливості застосування. Псевдомембранозний коліт різного ступеня тяжкості може розвинутися на фоні застосування майже всіх антибактеріальних препаратів, в тому числі лінезоліду, що слід враховувати при виникненні діареї у пацієнта, який одержує антибіотико терапію. У деяких пацієнтів, які одержують лінезолід, може розвинутися скороминуща мієлосупресія (анемія, тромбоцит опенія, лейкопенія і панцитопенія), в залежності від тривалості терапії. У зв'язку з цим необхідно контролю вати показники розгорненого аналізу крові у пацієнтів, що мають підвищений ризик виникнення кровотечі, прояву мієлосупресії, приймають препарати, здатні зменшити кількість гемоглобіну, тромбоцитів в крові або порушити їх функціональні властивості, а також при тривалості лікування лінезолідом більше 2 тижнів.
Адекватні і контрольовані дослідження препарату Лінезолід у вагітних не проводилися. Лінезолід слід застосовувати в період вагітності лише за абсолютними показаннями, тобто якщо потенційна користь терапії препаратом перевершує потенційний ризик.
Невідомо, чи проникає лінезолід в грудне молоко, тому слід проявляти особливу обережність при застосуванні препарату в період годування груддю.
Ніякого впливу препарату на здатність керувати автомобілем або використовувати інші механізми не спостерігалося.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Лінезолід являє собою слабкий оборотний неселективний інгібітор МАО, тому у деяких пацієнтів може спричиняти помірне посилення пресорної дії псевдо ефедрину гідро хлориду і фенілпропаноламіну гідро хлориду.
Рекомендується зменшити початкові дози адренергічних препаратів, таких як допамін (або його агоністи), і надалі здійснювати титрування дози.
Фармакокінетика лінезоліду не змінюється при одночасному призначенні азтреонаму і гентаміцину.
Лінезолід розчин для інфузій сумісний з такими розчинами: 5 % розчином декстрози, 0,9 % розчином натрію хлориду, розчином Рингера з лактатом для ін'єкцій.
Не слід вводити додаткові компоненти в розчин лінезоліду для інфузій. Якщо лінезолід призначається одночасно з іншими лікарськими засобами, кожен препарат повинен вводитися окремо відповідно до режиму дозування і способу введення.
Лінезолід в розчині для інфузій хімічно несумісний з наступними препаратами: амфотерицин В, хлорпромазину гідро хлорид, діазепам, пентамідину ізотіонат, фенітоїн натрію, еритроміцину лактобіонат, триметоприм-сульфаметоксазол. Крім того, розчин хімічно несумісний з цефтриаксоном натрію.
При лікуванні туберкульозу з множинною медикаментозною резистентністю призначають в комплексі з іншими протитуберкульозними препаратами I та II ряду.
Умови та термін зберігання. В захищеному від світла та недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.
Термін придатності. 2 роки.
Упаковка. По 100 мл або 300 мл в поліетиленовому флаконі. Флакон разом з інструкцією для застосування у картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. Алкон Парентералс (I) Лтд, Індія. (Ahlcon Parenterals (I) Ltd., India).
Місцезнаходження. SP-918, Фейз-III, Бхіваді, Раджастан, Індія
(SP-918, Phase- III, Bhiwadi (Rajasthan), India
| Кількість переглядів: |
| Хвороби |
| А Б В Г Д Е Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Я |
| Ліки від а до я |
| 5 A B C D H L А Б В Г Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Э Ю Я “ |
Група «Здорове харчування»
|