Фармакотерапевтична група. Антигістамінні засоби для системного застосування. Код АТС R06А Х 13.
Проти алергічний (антигістамінний) препарат, блокатор периферичних гіста мінових Н 1-рецепторів. Чинить протисвербіжну, анти ексудативну дію, зменшує проникність капілярів, запобігає розвитку набряку тканин, знімає спазми гладенької мускулатури. Всі ефекти дії лоратидину – проти алергічний, протисвербіжний та проти ексудативний, що базуються на блокаді гіста мінових Н 1-рецепторів, – настають за 30 - 60 хв, досягають максимуму за 8 - 12 годин і тривають 24 години.
Після прийому внутрішньо швидко всмоктується. У крові практично повністю зв'язується з білками (до 97 %). Під час біо трансформації утворюється активний метаболіт - дезкарбоетоксилоратадин. Період напів виведення становить від 3-х до 20 годин (у середньому - 8,4 години), активного метаболіту - від 8,8 до 92 годин (у середньому - 28 годин). Рівноважні концентрації лоратадину та дезкарбоетоксилоратадину в плазмі досягаються до п'ятого дня після введення.
Прийом їжі не має значного впливу на фармакокінетику, але уповільнює час досягнення максимальної концентрації на одну годину, тому препарат рекомендується приймати до їди. Виводиться із сечею і фекаліями. У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю і при проведенні гемодіалізу фармакокінетика практично не змінюється.
При алкогольному ураженні печінки досягнення максимальної концентрації і період напів виведення зростають залежно від тяжкості перебігу захворювання.
Лоратидин не проникає через гематоенцефалічний бар'єр та не виявляє седативного ефекту.
Показання для застосування. Сезонний (поліноз) і цілорічний алергійний риніт та алергійний кон'юнктивіт – усунення симптомів, спричинених цими захворюваннями: чхання, свербежу слизової оболонки носа, ринореї, відчуття печіння та свербежу в очах, сльозотечі. Хронічна ідіопатична кропив’янка. Шкірні захворювання алергічного походження.
Протипоказання. Підвищена індивідуальна чутливість до препарату. Вагітність, період годування груддю. Дитячий вік до 3 років для даної лікарської форми.
Належні заходи безпеки при застосуванні.
При проведенні шкірних проб з алергенами, щоб запобігти псевдо негативним результатам, необхідно відмінити застосування засобу не пізніше як за 48 годин перед проведенням дослідження. При істотному порушенні функції печінки максимальна концентрація у крові та період напів виведення підвищуються, тому слід призначати меншу початкову дозу.
Особливі застереження.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
При вагітності протипоказаний. Лоратадин та його метаболіт дезкарбоетоксилоратадин проникають в грудне молоко, де досягають концентрацій, близьких до концентрацій цих сполук у плазмі крові матері. Тому за необхідності призначення препарату годування груддю необхідно припинити.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.
Незважаючи на те що Лорфаст не чинить седативної дії, в окремих пацієнтів може спостерігатися дозозалежний седативний ефект.
Діти.
В даній лікарській формі застосовується у дітей з 3-х років.
Спосіб застосування та дози. Застосовують внутрішньо. Дорослим та дітям старше 12 років –10 мг (1 таблетка) 1 раз на добу. Дітям віком від 3 до 12 років: з масою тіла більше 30 кг – 10 мг (1 таблетка) 1 раз на добу; з масою тіла менше 30 кг – 5 мг (1/2 таблетки) 1 раз на добу.
При тяжкому порушенні функції печінки початкова доза становить 5 мг 1 раз на добу.
Тривалість курсу лікування зазвичай становить 10 – 15 днів. В окремих випадках курс лікування встановлюють індивідуально – від 1 до 28 днів.
Передозування.
Може виявлятися сонливістю, тахікардією та головним болем. Одноразовий прийом у кількості 160 мг лоратадину не спричиняє істотних побічних ефектів. Лікування симптоматичне. Промивають шлунок, призначають активоване вугілля, ентеросорбенти, сольові послаблюючі засоби. Лоратадин не видаляється із крові при проведенні гемодіалізу.
Побічні ефекти.
З боку нервової системи: підвищена стомлюваність, відчуття тривоги, збудженість (у дітей), запаморочення, головний біль; рідко - астенія, сонливість, депресія.
З боку шкіри: дерматит, алопеція.
З боку обміну речовин: збільшення маси тіла, пітливість, спрага.
З боку травної та гепатобіліарної систем: нудота, блювання, сухість у роті, гастрит, підвищення апетиту. Порушення функції печінки.
З боку дихальної системи: сухість слизової оболонки носа, синусит, кашель.
З боку серцево-судинної системи: зниження або підвищення рівня артеріального тиску, порушення серцевого ритму, відчуття серцебиття.