міжнародна та хімічна назви: еналаприл;(S)-1-(N-[1-(етоксикарбоніл)-3-феніл пропіл]-L-аланіл-L-пролін,(Z)-2-бутендіанова сіль (1.1);

основні фізико-хімічні властивості: круглі таблетки, без оболонки, оранжевого кольору з можливими білими та темно-оранжевими вкрапленнями, зі скошеними краями і центральною роз дільчою рискою з одного боку- по 2,5 мг;

круглі, білі таблетки, без оболонки, зі скошеними краями і центральною роз дільчою рискою з одного боку - по 5 мг;

круглі таблетки, без оболонки, світло-рожевого кольору з можливими темно-рожевимим та білими вкрапленнями таблетки, зі скошеними краямиі центральною роз дільчою рискою на одному боці - по 10 мг;

склад:

Міоприл 2,5 мг

1 таблетка містить еналаприлу малеату – 2,5 мг;

допоміжні речовини: лактоза, крохмаль кукурудзяний, тальк, барвник Сансет жовтий ПКФ, кальцію стеарат, кремнезем колоїдний безводний;

Міоприл 5 мг

1 таблетка містить еналаприлу малеату – 5 мг;

допоміжні речовини: лактоза, крохмаль кукурудзяний, тальк, кальцію стеарат, кремнезем колоїдний безводний;

Міоприл 10 мг

1 таблетка містить еналаприлу малеату – 10 мг;

допоміжні речовини: лактоза, крохмаль кукурудзяний, тальк, кальцію стеарат, барвник яскраво-червоний 4R, кремнезем колоїдний безводний.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Інгібіториангіотензинперетворюючого ферменту. Код АТС С 09А А 02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Еналаприл малеат гідролізу ється в організмі з утворенням активного метаболіту еналаприлату. Еналаприлат інгібуєангіотензинперетворюючий фермент (АПФ). АПФ, який є пептидиловою дипептидазою, каталізує конверсію ангіотензину I в ангіотензин ІІ. Ангіотензин ІІ за рахуноквазопресорної дії стимулює секрецію альдостерону наднирковими залозами.

Еналаприл викликає поступове зниження систолічного та діастолічного тиску практично без зміни частоти серцевих скорочень та хвилинного об’єму крові , зменшує розміри лівого шлуночка, покращує коронарнийкровоток, підвищує стійкість міокарда до гіпоксії. Еналаприл сприяє збільшенню ниркового кровотоку, покращанню функції нирок та перешкоджає прогресу ваннюдіабетичної нефропатії.

Фармакокінетика. Після прийому внутрішньо пікові концентрації еналаприлу у сироватці досягаються приблизно протягом однієї години. Біодоступність препарату становить близько 60%. На всмоктуванняеналаприлу не впливає наявність їжі у шлунково-кишковому тракті. Після всмоктування еналаприл гідролізу ється в печинці в еналаприлат, який є інгібітором АПФ. Пікові концентрації еналаприлату у сироватці досягаються через 3-4 години після прийому дози еналаприлу внутрішньо. Препарат діє протягом 12-24 годин. Еналаприлат проникає крізь плацентарний бар’єр і секретується вгрудне молоко. Виділення еналаприлу відбувається головним чином нирками. Періоднапів виведення становить приблизно 11 годин. Повна секреція відбувається через 30-35 годин. У разі незначних порушень функції нирок (кліренс креатині ну більше 30 мл/хв) виділення еналаприлу суттєво не порушується. При помірних та значних порушеннях функції нирок виведення препарату з організму уповільнюється. Приблизно 94% дози виділяється із сечею і калом у формі еналаприлу абоеналаприлату. Головним компонентом у сечі є еналаприлат, який становить майже 40% дози, та незмінений еналаприл. Крім еналаприлату, жодних інших метаболітівеналаприлу не знайдено. Еналаприлат виводится з організму при гемодіалізі таперитонеальному діалізі.

Показання для застосування. Міоприл рекомендується для лікування

артеріальної гіпертензії;

- серцевої недостатності різного ступеня тяжкості.

Спосіб застосування та дози. Рекомендована початкова доза для хворих, які не приймають діуретики, становить 5 мг на добу. Дозування слід регулювати залежно від реакції кров’яного тиску. При недостатньому ефекті дозу збільшують до 10-40 мг на добу. Інтервал між підвищення ми дози має становити не менше 3 тижнів. Середня підтримуюча доза становить 10-20 мг надобу за один або за два прийоми. Максимальна добова доза – 40 мг.

Для лікування симптоматичної застійної серцевої недостатності Міоприл призначається в комбінації з діуретиками ідигіталісом. Рекомендована початкова доза в цьому випадку становить 2,5 мг одинабо два рази на добу. Терапевтична доза регулюється залежно від клінічних результатів від 5 мг до 20 мг на добу за один або за два прийоми. Середня підтримуюча доза становить 5-10г на добу. Максимальна добова доза - 20 мг.

Для пацієнтів з порушенням функції нирок доцільно збільшити інтервали прийому препарату та/або зменшити дозу. Початкова доза для пацієнтів з незначними порушеннями функції нирок (кліренс креатині ну більше 30мл/хв) початкова доза препарату може становити 5 мг на добу. Для пацієнтів з помірними порушеннями функції нирок (кліренс креатині ну менше 30 мл/хв і більше 10 мл/хв) початкова доза препарату може становити 2,5-5 мг на добу. Не слід перевищувати максимальну добову дозу 10 мг на добу. В разі значних порушень (кліренс креатині ну менше 10 мл/хв) початкова доза і добова доза препарат установить 2,5 мг на добу. Хворим, які застосовують діаліз призначають 2,5 мгМіоприлу в день діалізу.

Побічна дія. Встановлено, що Міоприлзвичайно добре переноситься. В більшості випадків описані побічні явища були легкими і тимчасовими за своїм характером.

Серцево-судинна система: дуже рідко – тахікардія та інші аритмії, інфаркт міокарда, цереброваскулярний інсульт, емболія та інфаркт легенів, легеневий набряк, артеріальна

гіпотензія (у тому числі ортостатична), особливо після прийому першої дози препарату, колапс.

Дихальна система: сухий (непродуктивний) кашель, бронхоспазм, біль у горлі і дисфонія, астма, інфекція верхніх дихальних шляхів, легеневі інфільтрати, задишка, ринорея, фарингіт, ангіо невротичний набряк гортані, ротоглотки або язика.

Травна система: нудота, блювання, дискінезія, панкреатит, печінкова недостатність, гепатит, мелена, анорексія, диспепсія, запор, холестатична жовтуха, глосит, стоматит, сухість у роті.

Система крові: поодинокі випадки нейтропенії, тромбоцит опенії, анемії. Дуже рідко - агранулоцит оз.

М’язово-скелетна система: м’язові судоми.

Нервова система: запаморочення, депресія, збентеження, атаксія, сонливість, безсоння, нервовість, периферична нейропатія (наприклад парестезія, дизестезія).

Шкіра: ексфоліативний дерматит, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса–Джонсона, поліморфна еритема, уртикарія, свербіж, алопеція, припливи крові до обличчя, діафорез, підвищена світлочутливість.

Органи чуття: нечіткість зорового сприйняття, порушення смаку, аносмія, дзвін у вухах, кон’юнктивіт, сухість очей, сльозоточивість.

Сечовидільна система: у пацієнтів з порушенням функції нирок, та у пацієнтів, які приймають діуретики, спостерігається оборотне підвищення показників креатині ну і сечовини в сироватці крові, протеїнурія, які після відміни препарату нормалізуються.

Лабораторні показники: зрідка спостерігається підвищення вмісту сечовини в крові, креатині ну в сироватці крові, підвищення активності ферментів печінки та/або вмісту білірубіну в сироватці крові.

При застосуванні Міоприлу слід враховувати таке, щоякщо інший інгібітор ангіотензин-конвертую чого ферменту каптоприл спричинявагранулоцит оз, особливо у хворих з порушеннями ниркової функції або з колагеновою васкулярною хворобою, то не можна виключити, що Міоприл може спричинити подібне ускладнення.

Протипоказання. Підвищена чутливість доеналаприлу та складових препарату. Ангіо невротичний набряк в анамнезі, в томучислі ідіопатичний та спадковий набряк Квінке, ангіо невротичний набряк після застосування інших інгібіторов АПФ. Двосторонній стеноз ниркових артерій абостеноз ниркової артерії єдиної нирки. Стан після трансплантації нирки. Стеноз артеріального або мі трального клапана з вираженим порушенням гемодинаміки. Гіпертрофічна кардіоміопатія. Первинний гіперальдостеризм. Захворювання печінки, печінкова недостатність. Порфірія, гіперкаліємія. Вагітність та годування груддю. Дитячий вік до 15 років.

Аферез з декстрин сульфатом. Проведення десенсибілізації до яду комах.

Передозування. Проявом перевищення дозиможе бути тяжка артеріальна гіпотензія, брадикардія, колапс, порушення електролітного балансу, ниркова недостатність.

Лікування: необхідно надати пацієнту горизонтального положення, підняти нижні кінцівки. Протягом 30 хвилин після прийому препарату показано промивання шлунка з подальшим призначенням ентеросорбентів.

У більш серйозних випадках в умовах стаціонару вживають заходів, спрямованих на стабілізацію АТ: введення 0.9% натрію хлориду або плазмозамінників. При тяжкому ступені передозування можливо проведеннягемодіалізу та внутрішньо венне введення катехоламіну, ангіотензіну II. Якщовжиті терапевтичні заходи не знімають брадикардії, проводять кардіостимуляцію.

Необхідно проводити контроль електролітів такреатині ну в сиворотці крові.

Особливості застосування.

Міоприл ефективний один або в комбінації з іншимиантигіпертензивними засобами, особливо ті азидними діуретиками.

У хворих з тяжкою серцевою недостатністю, в яких функція нирок може залежати від активності системи ренін-ангіотензин-альдостерону, лікування інгібіторами ангіотензин-перетворюючого ферменту, включаючи Міоприл, може бути ускладнено олігурією і/або прогресивною азотемією, зрідка – гострою нирковою недостатністю.

При прийомі Міоприлу, особливо після першої дози, може з’явитися ангіоневротчний набряк, включаючи набряк гортані. Хворі повинні терміново інформувати лікаря про будь-які ознаки або симптоми, що свідчать проангіо невротичний набряк (набрякання обличчя, кінцівок, очей, губів, язика, утруднене дихання або ковтання), і припинити прийом препарату до консультації злікарем та прийняти протигістамінні засоби.

Надмірна гіпотензія зустрічається зрідка у хворих на неускладнену гіпертонію при лікуванні Міоприлом.

У хворих із серцевою недостатністю при прийоміМіоприлу часто виникає зниження кров’яного тиску, особливо при першому прийомі. Але якщо суворо дотримуватись вказівок щодо дозування, тривала симптоматичнагіпотензія не виникає і припиняти лікування не потрібно.

Хворі повинні терміново повідомити лікаря про появу запаморочення (особливо в перші дні лікування), появу синкопе. У цьому разі необхідно припинити прийом препарату до консультації з лікарем.

Надмірне потіння, блювання, діарея можуть призвести до сильного падіння кров’яного тиску через зменшення об’єму рідини. В цьомуразі пацієнти повинні проконсультуватися з лікарем щодо подальшого прийомуМіоприлу.

Хворих слід попереджати про те, що без консультації з лікарем не слід використовувати солезамінники, які містять калій.

Необхідно терміново повідомити лікаря про будь-які ознаки інфекції (наприклад біль угорлі, пропасниця), які можуть бути симптомами нейтропенії.

Препарат слід відмінити перед дослідженням функції пара щитовидної залози.

Досвід використання Міоприлу дітьми відсутній, тому призначити препарат дітям не рекомендується.

Вплив на здатність керувати авто транспортом і управляти механізмами.

Оскільки при прийомі Міоприлу (особливо при першому прийомі) може виникнути зниження кров’яного тиску, слід з обережністю призначати препарат пацієнтам, які керують авто транспортом або управляють механізмами.

Вагітність та грудне вигодовування.

Прийом інгібіторів АПФ під час другого та третього триместрів вагітності може спричиняти ушкодження плоду та новонародженого, включаючи гіпоплазію черепа новонародженого, анурію, оборотну або необоротну ниркову недостатність і смерть.

Були зареєстровані випадки олігогідрамніону внаслідок зниженої ниркової функції плода (олігогідрамніон у цій ситуації з перетягуванням кінцівок плода, деформацією черепа та обличчя і розвитком гіпопластичних легенів). Також були відмічені випадки передчасного розвитку, внутрішньо маткової затримки росту таявного артеріозу протоків, хоча неясно, чи пов’язані ці явища з прийомом інгібіторів ангіотензин-конвертую чого ферменту. Тому з настанням вагітності прийомМіоприлу слід якомога швидше припинити.

Встановлено, що еналаприл та еналаприлат проникають вгрудне молоко в слідових кількостях. Тому жінкам, які годують груддю, не слід призначати Міоприл.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Хворі, які приймають діуретики, і особливо ті, лікування яких діуретиками було разпочато нещодавно, можуть іноді відчувати надмірне зниження кров’яного тиску після початку прийому Міоприлу. Можливістьгіпотензійної дії Міоприлу можна звести до мінімуму припиненням прийомудіуретика або підвищеним вживанням солі до початку лікування Міоприлом. Якщо необхідно приймати діуретики, хворий має перебувати під суворим медичним наглядом після першої дози як мінімум 2 години і доки кров’яний тиск не стабілізується - хоча б ще одну годину.

При прийомі Міоприлу паралельно з препаратами калію, калій зберігаючи ми діуретиками та гепарином спостерігається підвищення концентрації іонів калію в сироватці крові. Одночасний прийом із солями літію призводить до зростання концентрації літію в сироватці крові та зростання ризику виникнення токсичних ефектів.

Застосування Міоприлу на фоні лікування снодійними, наркотичними лікарськими засобами та анестетиками призводить до підсилення гіпотензивного ефекту.

Зниження антигіпертензивної дії Міоприлу можливо при одночасному застосуванні

з не стероїдними протизапальними препаратами (особливоіндометацином);

з естрогенами, симпатоміме тиками.

Одночасний прийом Міоприлу з імуносупресантами, глюкокортикоїдами для системного застосування, цитостатиками, алопуринолом, прокаїнамідом може призвести до розвитку лейкопенії.

Засоби, що пригнічують функцію кісткового мозку, разом зМіоприлом підвищують ризик нейтропенії та агранулоцит озу.

Не рекомендується вживання алкоголю при лікуванніМіоприлом, оскільки препарат підсилює дію алкоголю.

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі не вище 25⁰С в сухому, недоступному для дітей місці. Захищати віддії світла.

Термін придатності – 3 роки.