міжнародна та хімічна назви: Amiodaronе (2-бутил-3-бензофураніл)– [4-[2-(диетилоаміно) – етоксі] – 3,5 – дийодфеніл] метанона гідро хлорид;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті оболонкою, діаметром 8 мм, рожевого кольору, округлої форми, двоопуклі, зі злегка шорохуватоюповерхнею;

склад: 1 таблетка містить: аміодарона гідро хлориду 200 мг;

допоміжні речовини: желатин, тальк, магнію стеарат, крохмаль картопляний;

оболонка: гіпромелоза, лак кошенілого (E-124)-0,7 мг, тальк, пропіленгліколь-0,9мг, титану двоокис, макрогол 6000.

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Анти аритмічні препаратиIII. Код АТС С 01В D01

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Аміодарон має анти аритмічну йантиангінальну дію. Блокує іонні канали (головним чином, калієві, у меншому ступені – кальцієві і натрієві) мембран кардіоміоцитів, гальмує збудження альфаі бета-адренорецепторів.

Аміодарон належить до III анти аритмічнихпрепаратів, які збільшують тривалість потенціалу дії серцевих структур зарахунок зниження амплітуди та подовжують ефективний рефрактерний період у синусному та AV вузлах. Крім того, препарат має анти адренергічну дію. Знижує навантаження на серце та потребу міокарда в кисні, що призводить до негативногодромотропного ефекту. Володіє властивістю вазодилататора, може знижувати протидію коронарних сосудів.

Фармакокінетика.

Аміодарон частково всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Значною мірою розподіляється в жировій та м'язовійтканинах. Піддається біо трансформації, в основному в печінці. Препарат дуже повільно виводиться з організму, в основному з жовчю.

Біодоступність становить близько 50%. С maxдосягається в плазмі через 3-7 год. після перорального прийому першої дози.

Період напівелімінації становить 14-30 днів.

Препарат проникає через плацентарний бар'єрі виділяється з грудним молоком.

Показання для застосування.

Рецидивуючі шлуночкові аритмії, коли інші препарати не ефективні.

Синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта.

Тріпотіння та мерехтіння передсердь, коли інші препарати не ефективні.

Інші форми пароксизмальної тахікардії, а саме: суправентрикулярна тахікардія, АV-вузлова реципрокнатахікардія, фібриляція шлуночків, коли інші препарати не ефективні.

Спосіб застосування та дози.

Застосовувати суворо за вказівками лікаря!

Варто приймати мінімальні дози, що забезпечують терапевтичний ефект.

Дозу препарату варто підібрати індивідуально, з урахуванням потреб конкретного пацієнта та терапевтичної відповіді на препарат.

Звичайно дорослим призначають:

Спочатку: по 200 мг 3 рази на добу протягом одного тижня. Потім дозу необхідно зменшити до 200 мг 2 рази на добу та застосовувати протягом наступного тижня. Підтримуюча доза становить 200 мг надобу або менше, якщо це можливо. Протягом усього періоду лікування необхідно контролю вати, щоб величина підтримуючої дози була адекватною, особливо в тих випадках, коли добова доза перевищує 200 мг. Високі початкові дози препарату необхідні для досягнення відповідної терапевтичної концентрації в тканинах.

Препарат призначений для тривалої терапії. Схему та тривалість застосування визначає лікар.

Дозування для людей похилого віку.

Пацієнтам літнього віку варто призначати дози особисто, за рекомендацією лікаря, приймаючи до уваги симптоми, що виявляються частіше: брадикардію та порушення провідності.

Побічна дія.

Нудота, блювання, фото сенсибілізація, утома, тремтіння, брадикардія, порушення координації, атаксія, запаморочення, парестезії, запор, відсутність апетиту, порушення зору, зміна показників печінкових проб, запалення легень або фіброз, гіпо- або гіпертиріоз, зниження лібідо, безсоння, головні болі, розлад сну, застійна недостатність кровообігу, аритмія, розлад функції синусового вузла, біль у животі та неспецифічнігепатопатії, гіперемія обличчя, розлад смаку та нюху, набряки, підвищене виділення слини, порушення згортання крові; депігментація, висипання, облисіння, гіпотензія, порушення провідності; гепатит, цироз печінки, запалення зорового нерву, епідидиміт, васкуліт, тромбоцит опенія.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до компонентів препарату, утому числі до йоду.

Захворювання щитовидної залози, утому числі в анамнезі.

Синусова брадикардія.

AV-блокада ІІ-ІІІ ступеню (при відсутностікардіостимулятора).

Синдром синусової недостатності.

Кардіогенний шок.

Період вагітності та лактації.

Передозування.

При передозувані препарату можуть виникнути брадикардія, гіпотензія, AV блокада, електромеханічна дисоція, кардіогеннийшок, асистолія, зупинка серця.

У випадку передозування необхідно зменьшитидозу або відмінити препарат, та звернутися до лікаря для призначення адекватного лікування.

Особливості застосування.

Аміодарон необхідно обережно застосовувати в пацієнтів з підвищеною чутливістю до йоду, тому що 1 таблетка препаратуОпакорден^® 200 мг містить близько 75 мг йоду.

Обережно комбінують з препаратами, що викликають гіпокаліємію (діуретики, кортикостероїди).

Потрібно дотримуватися особливої обережності при одночасному застосуванні аміодарона з анти аритмічними препаратами, особливоI класу.

У більшості пацієнтів, що лікувалисьаміодароном, препарат або його метаболіти відкладаються в рогівці, рідко викликаючи порушення зору. Ці симптоми зникають після припинення прийому препарату.

Аміодарон може викликати фото сенсибілізацію, яку можна попередити, використовуючи сонцезахисні креми. При тривалому лікуванні шкіра набуває сірувато-блакитного відтінку.

Аміодарон може викликати гіпо- або гіпертиреоз.

Під час лікування аміодароном може змінитися активність амінотрансфер аз.

Рекомендують проводити контроль за функцією печінки, особливо активністю амінотрансфер аз, рівень яких може зрости в 1,5–3рази.

Можуть розвинутися гострі порушення функції печінки, іноді з супутною жовтяницею, які зникають після відміни препарату.

При тривалому застосуванні може розвинутися хронічна печінкова недостатність.

Вагітність та лактація.

Вагітність: категорія D.

Застосування аміодарону підчас вагітності може викликати ушкодження плоду. Хоча цей препарат дуже рідко застосовується вагітними жінками, описані випадки гіпо- і гіпертиреозу внемовлят. Якщо аміодарон приймається під час вагітності, або вагітність почалася в період прийому препарату, то існує потенційна небезпека ушкодження плоду. Аміодарон варто призначати вагітним жінкам тільки тоді, коли потенційна користь для матері перевищує ризик розвитку порушень у плоду.

Застосування препарату підчас годування груддю.

Аміодарон виділяється з грудним молоком і не повинен застосовуватися під час годування груддю.

Застосування препарату у дітей.

Безпека та ефективність застосуванняаміодарону в дітей недостатньо вивчені.

Вплив препарату на керування автомобілем та виконання роботи, що вимагає високої швидкості психічних та фізичних реакцій.

Відсутні дані щодо протипоказання до керування транспортними засобами й обслуговування механізмів, що рухаються, під час лікування аміодароном.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

У пацієнтів літнього віку або тих, що приймають препарати з групи наперстянки, при лікуванні аміодароном (у високих дозах) може розвинутися виражена брадикардія (уповільнення серцевого ритму) та порушення провідності з появою шлуночкового ритму.

Аміодарон підвищує в крові концентрацію препаратів наперстянки, що може стати причиною прояви побічних дій, пов'язанихз токсичністю глікозидів. Рекомендується контролю вати стан пацієнта та змінити дозу серцевих глюкозидів (зменшення дози на 50% або відмінити препарат), щовирішує лікар.

Аміодарон збільшує в крові концентрацію пероральних антикоагулянтів та підсилює їх дію. Рекомендується часто проводити контроль протромбі нового часу в період лікування цими препаратами та після закінчення лікування аміодароном, а також знизити дозу антикоагулянтів на 1/3або наполовину, що вирішує лікар.

Аміодарон посилює негативну хронотропну тадромотропну дію b-адреноблокаторів та антагоністів іонів кальцію (верапаміл).

Аміодарон, прийнятий разом з іншимианти аритмічними препаратами (гуанетидин, дизопірамід) чи з препаратами, що викликають гіпокаліємію (диуретики), може збільшувати концентрацію цих препаратів у крові. Дози інших анти аритмічних засобів повинні бути значно меншими, у порівнянні з тими, що застосовують зазвичай; таке лікування призначається лікарем.

Аміодарон не слід застосовувати ізсоталолом, з інгібіторами МАО.

Умови та термін зберігання.

Зберігати в сухому місці, при температурі до 25Сº, захищати від світла.

Перед застосуванням препарату варто перевірити дату придатності, зазначену на упаковці. Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності.

Препарат необхідно зберігати в недоступному длядітей місці!

Термін придатності 3 роки.