Ліки від а до я -
Хвороби -
Калькулятор калорій -
Магнітні бурі -
Дієти -
Очищення організму -
Схуднення -
Молочниця
Геморой -
Лікування -
Косметологія -
Поради -
Інсульт -
Інфаркт -
Діабет -
Варикоз -
Вправи -
Covid-19
Ліки та препарати
Зерит
Брістол-Майєрс Сквібб, Франція
Інструкція
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: ставудин (d4T); 2’3’-дидегідро-3’-дезокситимідин;
основні фізико-хімічні властивості: флакон містить порошок майже білого кольору з рожевим відтінком без видимих включень з фруктовим (вишневим) запахом;
склад: 1 флакон містить 0,210 г ставудину, 1 мл готового розчину містить 1 мг ставудину;
допоміжні речовини: метилпарабен, пропіл парабен, натрію карбоксим етилцелюлоза 12, симетиконова емульсія 30%, сахароза, ароматизатор вишневий.
Форма випуску.
Порошок для приготування розчину.
Фармакотерапевтична група.
Противірусні препарати для системного застосування. Нуклеозидні та нуклеотидні інгібітори зворотної транскриптази. Код АТС J05A F04.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Як синтетичний аналог нуклеозиду тимідину, ставудин є противірусним препаратом, що активний in vitro відносно ВІЛ у клітинах людини. Під впливом клітинних кіназ він фосфорилюється в ставудинтрифосфат, який пригнічує зворотну транскриптазу ВІЛ внаслідок конкуренції з природним субстратом, а саме: тимідинтри фосфатом. Препарат також пригнічує синтез вірусної ДНК через індукцію термінування ланцюгів ДНК, що пояснюється відсутністю 3'-гідроксильної групи, необхідної для елонгації ДНК. In vitro ставудинтрифосфат пригнічує клітинну ДНК-полімер азу g через пригнічення синтезу мітохондріальної ДНК. Його активність щодо клітинних ДНК полімераз a і b в 100 разів нижча відносно зворотної транскриптази ВІЛ. У результаті пасивування in vitro, а також у ході дослідження хворих в умовах ізоляції після їх лікування були виділені штами ВІЛ‑1 із зниженою чутливістю до ставудину. Однак дані щодо розвитку резистентності ВІЛ до ставудину in vivo обмежені, як і щодо перехресної резистентності до інших аналогів нуклеозидів.
Фармакокінетика.
Дорослі. Абсолютна біодоступність становить 86±18%. Після вживання пероральних доз 0,5‑0,67 мг/кг маси тіла Cmax (максимальної концентрації) дорівнювало 810 ±175 нг/мл. Значення Cmax і AUC (площі під кривою) збільшуються пропорційно дозі в дозовому інтервалі 0,033‑4,0 мг/кг при пероральному застосуванні.
Період напів виведення не залежить від дози і дорівнює 1,3±0,2 години після прймання одноразової дози та 1,4±0,2 години після приймання множинних доз препарату. Час на півжиття всередині клітини ставудинтри фосфату in vitro дорівнює 3,5 години в лімфоцитах лінії CEM і в мононуклеарних клітинах периферичної крові, що дозволяє застосовувати препарат два рази на день.
Загальний кліренс ставудину становить 600±90 мл/хв., а нирковий кліренс – 240 ±50 мл/хв., що вказує на активну канальцеву секрецію поряд з гломерулярною фільтрацією. Після перорального прийому в незмінному стані з сечею виводиться 34±5% одноразової дози або 40±12% - після прийому множинних пероральних доз; причому інші 60% препарату, можливо, виділяються з організму ендогенними механізмами.
Метаболізм ставудину людини не досліджувався.
Фармакокінетика ставудину літніх хворих не вивчалася.
Діти. Фармакокінетичний профіль після приймання першої дози та в стаціонарному стані не відрізнявся, також не відзначалася будь-яка кумуляція ставудину в організмі при вживанні дози 0,125-2 мг/кг два рази на день. Величини Cmax і AUC пропорційні отриманій дозі. Після перорального прийому розчину ставудину середня абсолютна біодоступність 72 %. Після приймання одноразової пероральної дози середній на півперіод виділення з організму становив приблизно 1 годину.
При захворюваннях нирок. Хворим із зниженою функцією нирок рекомендується коригувати дозу препарату, оскільки із зменшенням кліренсу креатині ну зменшується і кліренс ставудину.
При захворюваннях печінки. Не відрізняється фармакокінетика ставудину в хворих із порушеною функцією печінки та хворих із нормальною функцією печінки.
Показання для застосування.
Лікування ВІЛ-інфікованих хворих.
Спосіб застосування та дози.
Приготування розчину. Порошок у флаконі струснути. Додати у флакон 202 мл води (до рівня поміченого на флаконі) і знову струснути до повного розчинення порошку, 1 мл приготованого розчину буде містить 1 мг ставудину. Приготований розчин може бути не зовсім прозорим, а злегка опалесціювальним. Дозу відміряють мірним ковпачком, що додається. Перед кожним прийомом флакон з розчином треба струснути. Приймати внутрішньо незалежно від терміну прийому їжі.
Щоденну дозу препарату призначають відповідно до маси тіла хворого та інших індивідуальних характеристик.
Дорослі та діти віком від 12 років.
Маса тіла Доза препарату ЗЕРИТ
< 60 кг 30 мг два рази на день; кожні 12 годин
³ 60 кг 40 мг два рази на день; кожні 12 годин
Діти віком від 3 місяці до 12 років.
Маса тіла Доза препарату ЗЕРИТ
< 30 кг 1 мг/кг два рази на день; кожні 12 годин
³30 кг <60 кг 30 мг два рази на день; кожні 12 годин
³ 60 кг 40 мг два рази на день; кожні 12 годин
При захворюваннях печінки. Коригування дози непотрібне.
Дорослим, при захворюванні нирок рекомендується зниження дози відповідно до рівня кліренсу креатині ну.
Кліренс креатині ну
(мл/хв.) Дозування відповідно до маси тіла
³ 60 кг <60 кг
> 50* 40 мг кожні 12 годин 30 мг кожні 12 годин*
26 - 50 20 мг кожні 12 годин 15 мг кожні 12 годин
< 25** 20 мг кожні 24 години 15 мг кожні 24 години
* Звичайна доза, коректування дози непотрібно.
** Хворим після сеансу гемодіалізу рекомендується одразу прийняти добову дозу препарату. У дні, коли діаліз не проводиться, препарат слід приймати в звичайному режимі .
Побічна дія.
Під час лікування ВІЛ-інфікованих хворих дуже складно відрізнити побічні ефекти, зумовлені прийманням препарату ЗЕРИТ, від побічної дії інших препаратів, які застосовуються одночасно з ним, та просто від небажаних симптомів, що обумовлені складністю захворювання.
Клінічні спостереження за хворими під час прийому препарату демонструють наступну поширеність побічних дій:
Загальні прояви: головний біль, озноби, біль у животі, нездужання, астенія, грипоподібні алергічні реакції, новоутворення.
Система травлення: діарея, нудота та блювання, анорексія, диспепсія; з меншою частотою спостерігався запор.
Дихальна система: диспное, нечасто спостерігалась пневмонія.
Нервова система: порушення сну, депресія, почуття тривоги, запаморочення.
Шкіра: почервоніння, пітливість, свербіж, з меншою частою спостерігалися доброякісні новоутворення.
Кістково-м’язова система: міалгія, артралгія.
Серцево-судинна система: біль у грудях.
Кров’яна та лімфатична системи: лімфаденопатія.
Особливої уваги заслуговують нижченаведені побічні дії.
Периферична нейропатія - це дозозалежний побічний ефект, ризик розвитку якого зростає при одночасному застосуванні препарату з диданозином. Периферична нейропатія звичайно супроводжується двобічним симетричним відчуттям оніміння кінцівок: поколюванням та болем у ступнях ніг та кистях рук. У клінічних дослідженнях поява таких симптомів була залежна від дози та/або стадії захворювання. У випадку усунення симптоматики можна поновити лікування препаратом ЗЕРИТ, призначаючи половину від дози, що вживалася.
Панкреатит різного ступеня тяжкості може розвинутися у хворого на різній стадії лікування і не залежить від моно терапії або комбінації з іншими препаратами або ступеня імуносупресії. В комбінації з диданозином ризик розвитку панкреатиту збільшується.
Молочнокислий ацидоз та жировий гепатоз можуть проявлятися симптомами диспепсії (нудота/блювання, розлад травлення, пронос або запор, почуттям важкості в ділянці печінки), а також підвищення рівня трансаміназ печінки АЛТ/АСТ. При підвищенні рівня трансаміназ печінки більш ніж у п’ять разів слід розглянути питання про доцільність лікування хворого будь-якими аналогами нуклеозидів.
Діти. Побічна дія та серйозні лабораторні відхилення спостерігалися тіж самі, що у дорослих. Однак клінічно значущі прояви периферичної нейропатії спостерігалися не часто.
Протипоказання.
Застосування препарату протипоказане хворим із гіперчутливістю до ставудину або будь-якого іншого компонента, що входить до його складу.
Не слід рекомендувати ЗЕРИТ для лікування дітей віком до 3 місяців - достовірні відомості про безпеку застосування препарату дітьми такого віку на сьогодні відсутні.
Передозування.
Немає серйозної небезпеки в тому, що людина або дитина випадково вживе надлишкову дозу препарату (відомо, що у дорослих 12-разове перевищення добової дози не супроводжувалось ознаками гострої інтоксикації, хронічне перевищування дози може проявлятись периферичною нефропатією та порушенням функції печінки), однак в цьому випадку потрібне спостереження лікаря, а при необхідності можливе проведення неспецифічних детоксикацій них заходів. Гемодіалізний кліренс ставудину становить 120 мл/хвилину, однак ефективність гемодіалізу при передозуванні ставудином не відома. Також невідома і ефективність перітонеального діалізу.
Особливості застосування.
Призначати ЗЕРИТ пацієнтам з периферичною нейропатією в анамнезі слід з обережністю через підвищений ризик її розвитку. Також у пацієнтів з панкреатитом в анамнезі ризик розвитку панкреатиту під час лікування препаратом ЗЕРИТсуттєво збільшується. Тому пацієнти зазначених груп потребують підвищеної уваги з боку лікаря.
Призначаючи лікування препаратом ЗЕРИТ, треба уважно слідкувати за станом здоров’я хворого. Перед початком призначення препарату необхідно визначати функціональний стан нирок, наявність симптомів периферичної нейропатії (постійне поколювання, оніміння або біль в ділянці рук і/або ніг), а також стан підшлункової залози.
У пацієнтів з гепатитом або печінковою недостатністю препарат слід призначати з обережністю, враховуючи його потенційну гепато токсичність. Якщо рівень печінкових трансаміназ (АЛТ/АСТ ) у 5 разів перевищує нормальний рівень, ЗЕРИТ та інші потенційно гепатотоксичні препарати необхідно відмінити.
Діти. Даних стосовно застосування препарату у дітей віком до 3 місяців не існує.
Вагітність і лактація. Лікарю необхідно знати до початку лікування пацієнтки ЗЕРИТОМ про наявність у неї вагітності або планування вагітності, оскільки препарат можна застосовувати під час вагітності тільки у випадках, коли користь від застосування перевищує потенційний ризик для плода. Якщо пацієнтка годує груддю або планує годувати, її необхідно попередити, що це приведе до ВІЛ-інфікування дитини. Спеціалісти радять ВІЛ-інфікованим жінкам ні в якому разі не годувати дітей груддю. Годування груддю слід припинити до початку лікування препаратом.
Пропуск дози. Якщо пацієнт випадково пропустив час прийому препарату, то наступного разу треба прийняти звичайну дозу. Не можна приймати подвійну дозу для того, щоб компенсувати пропущену.
Застосування препарату не впливає на здатність людини керувати транспортними засобами або механізмами.
Цукровий діабет, слід враховувати, що 1 мл приготованого розчину містить 50 мг сахарози.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Зидовудин може пригнічувати внутрішньоклітинне фосфорилювання ставудину, тому не рекомендується приймати ЗЕРИТ одночасно із зидовудином. Одночасний прийом диданозину, ламівудину або нелфінавіру не впливає на ефективність препарату.
Умови та термін зберігання.
ЗБЕРІГАТИ В НЕДОСТУПНОМУ ДЛЯ ДІТЕЙ МІСЦІ.
Зберігати при температурі 15-30 °С.
Термін придатності - 2 роки.
Приготований розчин слід зберігати у холодильнику (2-8 °С) не більше 30 діб.
Умови відпуску. За рецептом.
Упаковка.
12,6 г порошку (загальна маса), що містить 0,210 г ставудину, у поліетиленовому флаконі об’ємом 260 мл, який розраховано на приготування 200 мл розчину з концентрацією 1мг/мл, закритий пластиковою кришкою, що недоступна для відкривання дитиною, з мірним ковпачком у картонній коробці.
Виробник. Брістол-Майєрс Сквібб.
Адреса. Ля Гуаль, 19259 Меймак, Франція.
| Кількість переглядів: |
| Хвороби |
| А Б В Г Д Е Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Я |
| Ліки від а до я |
| 5 A B C D H L А Б В Г Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Э Ю Я “ |
Група «Здорове харчування»
|