Ліки від а до я -
Хвороби -
Калькулятор калорій -
Магнітні бурі -
Дієти -
Очищення організму -
Схуднення -
Молочниця
Геморой -
Лікування -
Косметологія -
Поради -
Інсульт -
Інфаркт -
Діабет -
Варикоз -
Вправи -
Covid-19
Хвороби
Гіпотрофія
Гіпотрофія - розлад харчування дитини раннього віку, який характеризується зупинкою або сповільненням наростання маси тіла, прогресуючим стоншенням підшкірної основи, порушенням пропорцій тіла, розладами функції травлення й обміну речовин, зниженням специфічних і неспецифічних захисних сил організму, схильністю до розвитку інших захворювань, затримкою фізичного і нервово-психічного розвитку.
Етіологія і патогенез гіпотрофії
Причиною гіпотрофії слід вважати нестачу однієї, кількох або й численних поживних речовин, необхідних для нормального функціонування дитячого організму, його росту і розвитку.
Клініка гіпотрофії
Гіпотрофія І ступеня
Гіпотрофію І ступеня діагностують рідко, оскільки загальний стан дитини залишається задовільним. Клінічні симптоми: голодування (неспокій, переривчастий сон, прояв «жадібності» до їжі, рідкі випорожнення під час годування у першому півріччі життя), легка блідість шкірних покривів, стоншення підшкірної основи на животі і тулубі. Товщина шкірної складки на рівні пупка сягає 0,8-1 см. Помірно знижуються еластичність шкіри і тургор тканин. Маса тіла зменшується на 10-20 %, крива наростання маси сплощена; ріст не відстає від норми. Масо-ростовий коефіцієнт дорівнює 56-60 (в нормі - перевищує 60), спотворюється індекс пропорційності, знижується до 10-15 індекс угодованості (в нормі - 20-25). Інтерес дитини до оточуючого зберігається, психомоторний розвиток відповідає віку. Імунологічна реактивність і толерантність до їжі, як правило, не змінюються. З біохімічних параметрів найвиразнішими є зміни у білковому спектрі сироватки крові (гіпоальбумінемія, диспротеїнемія, зниження альбумін-глобулінового коефіцієнта до 0,8). Інші показники в нормі або незначно змінені. У 40 % дітей з гіпотрофією відзначають ознаки рахіту І і II ступеня, у 39 % - дефіцитної анемії, звичайно легкої форми.
Гіпотрофія II ступеня
Гіпотрофія II ступеня характеризується виразними змінами всіх органів і систем. Апетит у таких дітей поганий, а при насильному годуванні з'являється блювання; вони мляві або неспокійні, байдужі до оточуючого, іграшок; сон порушений. Помітне відставання в моторному розвитку: дитина не тримає голову, не сидить, не встає на ніжки, не ходить або перестає ходити. Внаслідок глибоких порушень обмінних і регуляторних процесів порушується монометричність (коливання температури тіла протягом дня перевищує 1 °С). Виражене схуднення, підшкірна основа відсутня або незначна їм «.ивоті, тулубі, кінцівках. Товщина шкірної складки на ріпні пупка становить 0,4-0,5 см, індекс Чулицької зменшуеться до 10-0, індекс пропорційності змінений, масо-росіовий коефіцієнт нижчий від 56; дитина відстає в масі на 20-30 у іхкті - на 2-4 см. Крива маси неправильного типу, шкіра бліда або блідо-сірого забарвлення, відзначаються іі сухість, лущення (прояви полігіповітамінозу), значне зниження еластичності (легко збирається в складки і повільно розправляється). Тургор тканин млявий, тонус м'язів знижений, а самі м'язи за відсутності дегідратації гіпотонічні. Волосся тьмяне, рідке. Толерантність до їжі знижена, активність ферментів, і перш за все тих, що беруть участь у гідролізі й всмоктуванні, різко знижена. У зв'язку з поліферментопатією змінюються випорожнення. Спочатку вони можуть бути так званими голодними - мізерними, знебарвленими, грудочками, з гнильним смердючим запахом; надалі переходити в часті, рідкі з зеленим забарвленням і великою кількістю слизу, наявністю позаклітинного крохмалю, неперетравленої клітковини, жирних кислот, нейтрального жиру, а наприкінці першого року - з включенням м'язових волокон.
Виявляють дисбактеріоз різного ступеня. Сеча пахне аміаком. При переважно вуглеводному годуванні (каші) випорожнення рідкі, пінисті, жовті з зеленим відтінком, мають виражену кислу реакцію (бродіння), містять слиз, багато позаклітинного крохмалю, жирних кислот, нейтрального жиру. Гнильні випорожнення властиві так званій молокоманії, коли меню обмежено в основному молоком і його продуктами (сир). Вони щільні, крихтоподібні, сірогнильного кольору, лужної реакції, смердючого запаху.
При гіпотрофії II ступеня виникають зміни у серцево-судинній системі, органах дихання, печінці. Розвивається полігландулярна недостатність. Більшість дітей з цією формою розладу харчування хворіють на рахіт, кожна друга дитина - на анемію. Спостерігаються різні порушення білкового, жирового, вуглеводного, водно-електролітного і вітамінного обмінів. Різко знижується імунологічна реактивність. Такі діти часто хворіють на пневмонію, отит, пієлонефрит, сепсис. Причому ці захворювання на фоні гіпотрофії перебігають малосимптомно, атипово; кінець їх часто несприятливий.
Гіпотрофія III ступеня (атрофія, маразм)
Гіпотрофія III ступеня (атрофія, маразм) характеризується крайнім ступенем виснаження у дітей раннього віку. Кожна третя дитина з такою недостатністю живлення народилася недоношеною, з пренатальною гіпотрофією. Апетит відсутній, більшість малят відмовляється від їжі, а дехто з них - і від рідини. Вони мляві, апатичні, не цікавляться оточуючим; активні рухи різко обмежені або відсутні. Обличчя виражає страждання, а в претсрмінальний період - байдужість. Різко порушена монометричність температури тіла, і дитина легко охолоджується з падінням температури до 34-32 °С, кінцівки завжди холодні. Підшкірна основа відсутня по всьому тілу; хворий нагадує скелет, обтягнутий шкірою.
Обличчя трикутної форми, зморщене; носогубна складка глибока, щелепи і вилиці видаються, підборіддя загострене, щоки запалі. Воно подібне до обличчя старця («вольтерівське обличчя»). Товщина шкірної складки на рівні пупка зменшується до 0,2 см (стоншена шкіра), індекс угодованості Чулицької негативний, пропорційності - різко спотворений. Шкіра блідо-сірого кольору, інколи багряно-синя, на шиї і кінцівках звисає складками, суха, лущиться, місцями є ділянки пігментації, еластичність її втрачена, шкірна складка не розпрямляється, тургор тканин млявий, тонус м'язів знижений, хоч можлива і гіпертонія, кон'юнктива і слизова оболонка рота сухі. Рот великий, губи яскраво-червоні (згущення крові), в куточках рота утворюються тріщини («рот горобця»). Дитина втрачає понад ЗО % маси тіла, різко відстає в рості (понад 4 см), психомоторному розвитку.
Дихання поверхневе, періодично з'являється апное. Тони серця ослаблені або глухі, спостерігається схильність до брадикардії, артеріальний тиск знижений. Живіт збільшений в розмірах за рахунок метеоризму, передня черевна стінка стоншена, видно петлі кишок. Відбувається чергування закрепу з мильно-вапняними випорожненнями. Процеси гідролізу і всмоктування різко ослаблені у зв'язку з гіпоферментопатією, що розвивається внаслідок атрофії слизової оболонки тонкої кишки, печінки, підшлункової залози та інших органів. У більшості хворих наявні рахіт, анемія, бактеріальна інфекція (пневмонія, сепсис, отит, пієлонефрит та ін.). Всі види обміну різко порушені; спостерігаються імунологічна недостатність, згасання функції й атрофія органів регуляторних систем (нервової, ендокринної), дисбактеріоз II-III ступеня. Термінальний період характеризується гіпотермією (33-32 °С), брадикардією (60-40 за 1 хв), гіпоглікемією; повністю байдужа до оточуючого, дитина повільно вмирає.
Пренатальна гіпотрофія (затримка внутрішньоутробного розвитку)
Пренатальна гіпотрофія (затримка внутрішньоутробного розвитку) є один із різновидів гіпотрофії, що виявляється відразу після народження. В разі відставання плода в розвитку з другого триместру вагітності діти народжуються зі значно зменшеними масою тіла, ростом і окружністю голови. Симптоми зниженого живлення виражені помірно, і за зовнішнім виглядом ці діти нагадують недоношених. Якщо несприятливі чинники, що затримують розвиток плода, почали діяти в останньому триместрі, то діти народжуються з вираженим дефіцитом маси тіла та нормальними ростом і окружністю голови. У них відзначаються сухість, лущення шкіри, яка звисас складками. Тургор її знижений, підшкірна основа стоншена.
У дітей із затримкою внутрішньоутробного розвитку спостерігаються гіпотонія, зниження фізіологічних рефлексів, зменшення апетиту, порушення терморегуляції, схильність до гіпоглікемії, пізнє відпадіння пуповинного залишку з млявим гоєнням пуповинної ранки, тривала транзиторна жовтяниця, зригування, нестійкі випорожнення.
Основним діагностичним критерієм пренатальної гіпотрофії у доношених новонароджених слід вважати зменшення масо-ростового коефіцієнта нижче від 60. Для оцінки цього стану у недоношених дітей зазначений індекс непридатний. В цьому разі користуються такою формулою: індекс трофіки (IT) дорівнює різниці довжини і окружності стегна (см). У недоношених з гестаційним терміном 36-37 тиж за відсутності клінічних ознак гіпотрофії IT = 0, при гіпотрофії І ступеня IT дорівнює 1 см, II ступеня - 2 см, III ступеня - З см і більше. Зручним є метод обчислення дефіциту маси тіла недоношених відповідно до гестаційного віку: дефіцит маси при народженні 10-20 % - І ступінь, 20-30 % - II ступінь, 30 % і більше - III ступінь гіпотрофії.
Гіпостатура
Гіпостатуру слід розглядати як варіант гіпотрофії, котра трапляється при вроджених вадах серця, мозку, енцефалопатії, ендокринній патології. Для неї характерне рівномірне відставання від норми росту і маси тіла дитини при задовільних стані угодованості і тургорі шкіри. Гіпостатуру слід диференціювати від різновиду нанізму, що характеризується непропорційною будовою тіла (хондродистрофія, вітамін D-резистентний рахіт та ін.).
Лікування дітей з гіпотрофією - складна проблема. Щоденно необхідно враховувати динаміку маси тіла, кількість спожитих рідини і їжі, зригувань, блювань, випорожнень.
При гіпотрофії І ступеня період з'ясування толерантності до їжі становить 1-3 дні. Його проводять за такою схемою. Передусім усувають хиби вигодовування, призначають їжу, що відповідає віку (в 1-й день - 1/2-2/3 добового об'єму, на 2-й - 2/3-4/5 і на 3-й день - повний добовий об'єм). Кількість їжі, якої не вистачає, компенсують рідиною (овочеві, фруктові, рисовий та інші відвари, настої лікарських рослин, переварена вода). Об'єм харчування розраховують відповідно до певної маси тіла, нестачу у їжі того або іншого складника коригують додаванням білка (сир, жовток, ацидофільна паста, білковий енпіт), жиру (жировий енпіт, олія, вершки), вуглеводів (овочі, фрукти, каші, рафіновані вуглеводи).
В окремих випадках з метою поліпшення процесів травлення призначають замінну терапію (ферменти). Через рот дайть аскорбінову кислоту, ергокальциферол, вітаміни групи В. За відсутності інших захворювань дітей з гіпотрофією І ступеня лікують у домашніх умовах.
Лікування хворих на гіпотрофію II і III ступеня проводять у стаціонарі. При гіпотрофії II ступеня протягом 1-го тижня призначають 1/2 необхідного добового об'єму їжі, на 2-му - 2/3, 3-му - повний об'єм. При гіпотрофії III ступеня - на 1-му тижні - 1/3, 2-му - 1/2, 3-му - 2/3 і 4-му- повний об'єм. Частоту її приймання збільшують відповідно на 1-2 і 2-3 рази. Решту добового об'єму забезпечують рідиною (овочеві і фруктові відвари, електролітні розчини, парентеральне годування).
Для парентерального харчування використовують амінокислотні суміші (поліамін, вамін, альвезин «Новий», амікін, левамін та ін.), 10 % розчин глюкози з інсуліном (5-8 днів, щоденно або через день, 5-6 разів). Протягом 2-З тиж в дозах, що перевищують фізіологічні в 3-5 разів, дітям дають вітаміни (групи В, аскорбінову кислоту, препарати вітаміну Р, ергокальциферол).
З метою поліпшення процесів гідролізу і всмоктування в травному каналі на термін 2-3 тиж призначають ферментні препарати (шлунковий сік, панкреатин, пепсидил, фестал, панзинорм, абомін тощо).
В перші дні проводять курси лікування препаратами, що стимулюють обмін речовин (апілак, пентоксил, настойка женьшеню, пантокрин), а у відновний період використовують сильнодіючі анаболічні гормони (метандростендіол, неробол, ретаболіл та ін.).
Профілактика антенатальної гіпотрофії полягає в лікуванні токсикозу вагітних, дотриманні гігієнічних умов праці, побуту, харчування, виключенні шкідливих звичок тощо. Природне вигодовування в поєднанні з правильним режимом і вихованням, періодичним визначенням хімічного складу їжі й динаміки маси тіла є передумовою виключення розвитку постнатальної гіпотрофії.
Запобігання будь-якому гострому і хронічному, набутому, спадковому й уродженому захворюванню і рання діагностика - це найважливіший етап профілактики розвитку гіпотрофії.
| Кількість переглядів: |
| Хвороби |
| А Б В Г Д Е Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Я |
| Ліки від а до я |
| 5 A B C D H L А Б В Г Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Э Ю Я “ |
Група «Здорове харчування»
|