Ліки від а до я -
Хвороби -
Калькулятор калорій -
Магнітні бурі -
Дієти -
Очищення організму -
Схуднення -
Молочниця
Геморой -
Лікування -
Косметологія -
Поради -
Інсульт -
Інфаркт -
Діабет -
Варикоз -
Вправи -
Covid-19
Хвороби
Рак легенів
Рак легенів - злоякісна пухлина, яка виникає з епітелію бронхів. Посідає перше місце в структурі онкологічної захворюваності і становить пересічно 48-50 випадків (на 100 тис. населення). Спостерігається постійне зростання частоти його реєстрації. Важливу етіологічну роль відіграють паління тютюну, тривале дихання запиленим і задимленим повітрям. Профілактика полягає в оздоровленні довкілля і умов праці на шкідливих виробництвах, у відмові від паління тютюну, у систематичному обстеженні і оздоровленні хворих на хронічні запальні процеси дихальних шляхів.
За характером росту пухлини розрізняють такі різновиди раку легенів: ендобронхіальний (пухлина виступає в просвіт бронха), перибронхіальний (пухлина інфільтрує стінку бронха, звужуючи його просвіт) і розгалужений.
Існують такі клініко-анатомічні форми: центральний рак, який виникає із слизової оболонки головного, часткового і сегментарного бронхів; периферичний рак, який характеризується ураженням субсегментарних і дрібніших бронхів; атипові форми - медіастинальна, міліарна, кісткова, мозкова, шлунково-кишкова, печінкова та ін.
Розрізняють чотири стадії раку легенів: І - діаметр пухлини не перевищує 3 см, метастазів немає; II - пухлина величиною понад 3 см або будь-якого розміру, яка переходить на головний бронх, метастази в лімфатичних вузлах кореня легені; III - пухлина великих розмірів з інфільтрацією сусідніх анатомічних структур (плевра, перикард, діафрагма) або ателектаз всієї легені, метастази в лімфатичних вузлах середостіння; IV - пухлина будь-яких розмірів з наявністю віддалених метастазів.
Рак легенів за гістологічною будовою поділяють на дві групи: недиференційований (дрібноклітинний, вівсяноклітинний) й диференційований (плоскоклітинний рак, аденокарцинома, солідний рак). Ступінь диференціації пухлини має великий вплив на перебіг захворювання і його прогноз.
Клініка раку легенів
Клініка центрального раку обумовлена в основному порушенням бронхіальної прохідності. Найчастішою ознакою його є кашель, який виникає внаслідок подразнення слизової оболонки бронха пухлиною. Він має надсадний, приступоподібний характер, а в початковій стадії сухий. У міру росту пухлини кількість мокротиння збільшується. Кровохаркання з'являється при розпаді пухлини і проявляється у вигляді прожилків крові в мокротинні.
Подальший ріст пухлини призводить до повної обтурації бронха з ателектазом відповідної ділянки легенів. При цьому виникають біль у грудях і задишка, підвищується температура тіла.
Периферичний рак (кругла пухлина, пневмонієподібний рак і рак верхівки легенів) тривалий час залишається непоміченим.
Його клінічні прояви пов'язані з поширенням процесу на плевру або грудну стінку (біль), розпадом пухлини і перифокальною пневмонією (підвищення температури тіла, кашель з гнійним мокротинням, кровохаркання), інтоксикацією (зменшення маси тіла, загальна слабість).
Верхівковий рак легенів (Пенкоста) проявляється різким болем у зв'язку з проростанням пухлиною плеври, грудної стінки, плечового сплетення нервів. Синдром Горнера позитивний (птоз, міоз та енофтальм).
З атипових форм найбільше значення має медіастинальна. Її клінічна картина зумовлена проростанням бронхогенного раку в середостіння або швидким збільшенням метастазів у лімфатичних вузлах середостіння. При цьому розвивається синдром стиснення верхньої порожнистої вени (набряк і ціаноз верхньої половини тулуба, здуття вен шиї, задишка).
Діагностика раку легенів
З метою діагностики раку легенів використовують клінічний, рентгенологічний і бронхологічний методи, цитологічне дослідження мокротиння, трансторакальну пункцію, комп'ютерну томографію, радіонуклідне дослідження, ангіографію, діагностичну торакотомію.
Рентгенологічне дослідження є основним у розпізнаванні раку легенів. До рентгенологічних ознак центрального раку легенів належать рецидивуючий пневмоніт, гіповентиляція й ателектаз легеневої тканини. Для отримання вичерпних даних про пухлину велике значення має томографія в прямій і бічній проекціях.
У випадках периферичного раку легенів тінь пухлини частіше має вигляд інфільтрату і лише в міру росту пухлина набуває вигляду однорідного вузла. Інколи з самого початку захворювання спостерігається тяжистість в прикореневій зоні.
Бронхоскопія дає змогу оглянути трахею, головні, часткові та сегментарні бронхи. Цінність методу полягає також у тому, що за його допомогою можна зробити біопсію пухлини, а також взяти мазки й аспірат для цитологічного дослідження. Оскільки процедуру здійснюють під наркозом, то напередодні хворому необхідно промити шлунок, а в день проведення бронхоскопії ввести шлунковий зонд.
Для діагностики первинної пухлини застосовують комп'ютерну томографію, за допомогою якої можна визначити величину і топографо-анатомічне розміщення пухлини, її структуру і взаємозв'язок з навколишніми органами і тканинами. Цитологічне дослідження мокротиння дає можливість підтвердити діагноз раку у 60-80 % випадків.
Мокротиння для дослідження беруть вранці, натще. Перед цим хворий повинен ретельно прополоскати рот і глотку. Отримане шляхом відкашлювання мокротиння збирають у чисті сухі широкогорлі склянки або чашки Петрі.
Трансторакальну пункцію пухлини проводять під рентгенологічним контролем для морфологічної верифікації периферичного раку легенів. Методи радіонуклідного дослідження мають обмежене застосування, в основному в диференціальній діагностиці круглих утворів легень з допомогою сканування органа (цитрат галію-67, технецій-99), а також для діагностики метастазів. Інтенсивне накопичення радіофармацевтичних препаратів свідчить про пухлинну природу патологічного процесу. Торакотомія є заключною діагностичною процедурою в тих випадках, коли не вдається з'ясувати природу патологічного вогнища за допомогою інших діагностичних методів.
Лікування раку легенів
Вибір методу лікування залежить від стадії раку легенів, гістологічної структури пухлини, загального стану хворого. Хірургічне лікування показане хворим з І і II стадіями захворювання. Основними радикальними операціями є пульмо- і лобектомія (білобектомія). Проте в значній частині випадків захворювання виявляють у III стадії. Таким хворим показане комбіноване лікування: перед- або післяопераційна променева терапія та розширена або комбінована пульмонектомія. До тяжких післяопераційних ускладнень належать недостатність кукси бронха, емпієма плеври, гостра серцево-судинна і легенева недостатність, пневмонія. В разі значного поширення злоякісного процесу (IV стадія) і наявності протипоказань до операції вдаються до консервативного лікування і променевої терапії та поліхіміотерапії. В лікуванні дрібноклітинного раку легенів перевагу надають хіміо- і променевій терапії.
Прогноз залежить від стадії раку легенів, його морфологічної форми і віку хворих.
Низькодиференційований рак (дрібноклітинний) характеризується швидким перебігом і раннім лімфо- і гематогенним метастазуванням. П'ятирічна тривалість життя хворих не перевищує 15 % випадків. Швидкий перебіг захворювання спостерігається у молодих осіб. Після радикального хірургічного і комбінованого лікування понад 5 років живуть: при І-II стадії - 45-55 % хворих, при III стадії - 20-30 %.
| Кількість переглядів: |
| Хвороби |
| А Б В Г Д Е Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Я |
| Ліки від а до я |
| 5 A B C D H L А Б В Г Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Э Ю Я “ |
Група «Здорове харчування»
|