Ліки від а до я -
Хвороби -
Калькулятор калорій -
Магнітні бурі -
Дієти -
Очищення організму -
Схуднення -
Молочниця
Геморой -
Лікування -
Косметологія -
Поради -
Інсульт -
Інфаркт -
Діабет -
Варикоз -
Вправи -
Covid-19
Хвороби
Туляремія
Туляремія - природно-осередкова бактерійна хвороба, що перебігає з септицемією, ураженням лімфатичних вузлів, шкіри та легень.
Етіологія туляремії
Збудник - дрібні коко- і паличкоподібні бактерії. Вони стійкі до низької температури, але при кип'ятінні і в дезінфікуючих розчинах гинуть за декілька хвилин.
Епідеміологія туляремії
Резервуаром туляремії в природі є понад 80 видів тварин. Основним джерелом інфекції для людини слугують водяні щури, миші, полівки, піщанки, зайці, ондатри. У гризунів туляремія перебігає з важкою септицемією і високою летальністю. Збудника серед них розповсюджують іксодові кліщі, комарі, ґедзі; можлива передача з кормом і водою.
Людина може заразитися різними шляхами: внаслідок укусу тих самих кровосисних паразитів, що сприяють зараженню тварин; через заражені воду і харчові продукти; при контакті з хворою на туляремію твариною або трупом тварини, загиблої від цієї хвороби, розробці туші (частіше мисливці); аспіраційним шляхом унаслідок потрапляння мікроорганізмів з пилом у повітря (при обмолоті зерна, розбиранні скирд). Захворювання спостерігаються головним чином у сільській місцевості, що прилягає до заплав і боліт.
Сприйнятливість людей до туляремії висока. В осіб, які перенесли захворювання, зберігається сталий імунітет. Завдяки планомірній протиепідемічній роботі захворюваність вдалося зменшити до поодиноких випадків.
Патогенез туляремії
Збудник проникає в організм крізь шкіру, кон'юнктиви, слизові оболонки дихальних шляхів і травного каналу. Інфікуванню крізь шкіру сприяють її мікротравми. З лімфою бактерії заносяться у регіонарні лімфовузли, де розмножуються, спричиняючи запальні зміни. Далі вони можуть проникати у кров і з її плином розноситися по організму. Осідаючи в паренхіматозних органах, збудники викликають їх вогнищеві ураження. В ушкоджених тканинах утворюються численні специфічні блідо-жовті вузлики некрозу (гранульоми), які нагадують туберкульозні бугорки.
Клініка туляремії
Інкубаційний період триває 3-7 діб. Найчастіше захворювання розпочинається раптово - з ознобу і швидкого підвищення температури тіла до 38-40 °С. Хворі скаржаться на біль голови, запаморочення, біль у м'язах, виражену слабість. Можливі блювання і кровотечі.
Обличчя червоне. Відзначаються гіперемія кон'юнктив та ін'єкція судин склер. На шкірі зрідка з'являються різні висипання (еритеми, розеоли, папули, петехії). Пульс частий. Артеріальний тиск знижений. Язик вкритий нальотом. Печінка і селезінка збільшені. У перший тиждень хвороби спостерігається гарячка постійного типу, яка згодом стає ремітуючою або хвилеподібною. Вона триває 1-5 тиж. При дослідженні крові виявляють лейкопенію, паличкоядерний зсув, лімфо- і моноцитоз, збільшення ШОЕ.
Залежно від способу і місця проникнення збудника в організм та локалізації основного патологічного процесу розрізняють декілька клінічних форм туляремії.
Бубонна форма характеризується розвитком регіонарного лімфаденіту. Найчастіше вражаються пахвові, ліктьові, пахові, стегнові лімфовузли. Вони добре контуруються, рухливі, малоболючі, чим суттєво відрізняються від чумних бубонів. У більшості хворих бубони з часом розсмоктуються, рідше - нагноюються, при цьому з нориць витікає густий гній без запаху.
При виразково-бубонній формі на шкірі послідовно розвиваються пляма, вузлик, пухирчик, пустула і виразка. Остання досягає 1 см в діаметрі, кратероподібна, малоболюча. Регіонарні лімфовузли збільшені.
Очно-бубонна форма відзначається виникненням фолікулярного кон'юнктивіту, іноді з бугорками і дрібними виразками. Повіки дуже набряклі, з очної щілини виділяється жовтуватий гній. Підщелепні та шийні лімфовузли збільшені.
Ангінозно-бубонна форма трапляється переважно у дітей при аліментарному зараженні. Розвивається катаральний, дифтеритичний або некротично-виразковий тонзиліт. Процес частіше однобічний. Приєднується запалення підщелепних, білявушних і шийних лімфовузлів, які можуть нагноїтися.
При абдомінальній формі виникають переймистий біль у животі, блювання, висока гарячка. Печінка і селезінка збільшені. Інколи вдається пропальпувати лімфовузли брижі.
Легенева форма перебігає у вигляді трахеобронхіту або пневмонії. Перебіг останньої тяжкий, вона має схильність до нагноєння з утворенням бронхоектазів і абсцесів.
Генералізована форма нагадує черевний тиф або сепсис. Хворі скаржаться на біль голови, у м'язах. Гарячка висока, іноді гектична, з маренням. На шкірі з'являються розеоли. Спостерігається тахікардія. Печінка і селезінка збільшені. Видужання повільне, можливі рецидиви.
Ускладнення: абсцес легень, гнійний плеврит, перитоніт, менінгоенцефаліт, міокардит, інфекційний психоз.
Діагностика туляремії
Крім клінічних даних ураховують перебування захворілого в природному осередку туляремії. Для лабораторного підтвердження діагнозу використовують серологічні реакції (РА і РИГА), а також внутрішньошкірну алергічну пробу з тулярином, яка стає позитивною з 3-5-го дня хвороби. Бактеріологічні дослідження здійснюють у спеціальних лабораторіях при дотриманні режиму безпеки. Матеріал від хворих (кров, пунктат бубону, виділення з виразки на шкірі, кон'юнктиви, наліт з мигдаликів, мокротиння) забирають по можливості у перші дні хвороби. Однак частота виділення збудника мала.
З урахуванням клінічної форми туляремії проводять диференціальну діагностику з мстою відмежування її від тифу, пневмонії і лімфаденіту іншої етіології, сибірки, чуми, туберкульозу, бруцельозу, лептоспірозу, дифтерії, ангіни.
Лікування туляремії
Хворого госпіталізують в інфекційний стаціонар. Призначають антибіотики, серед яких при туляремії найефективнішим с стрептоміцин, меншою мірою - тетрациклін, доксициклін, левоміцетин, канаміцин, гентаміцин. При затяжній формі та рецидивах проводять комбіноване лікування антибіотиками і туляремійною вакциною за схемою. Згідно з клінічними показаннями застосовують гемодез, розчини глюкози, солей. Хворим з ангінозно-бубонною формою туляремії показані інгаляції хлорофіліпту, полоскання розчином фурациліну; при очно-бубонній формі призначають 20-30 % розчин сульфацил-натрію. Летальність значно нижча від 1 %.
Профілактика туляремії
В природних осередках проводять дератизацію і дезінсекцію (на полях, складах, у населених пунктах). Регулюють чисельність промислових гризунів. Важливого значення надають своєчасному і повному збиранню врожаю, а також охороні джерел водопостачання і місць зберігання продуктів від заселення гризунами. Проводять санітарно-освітню роботу серед професійних груп ризику (працівників сільського господарства, мисливців). Контролюють використання засобів індивідуального захисту (окуляри-консерви, респіратор, гумові рукавиці) при обмолоті зернових, розбиранні скирд, заселених гризунами. У природних осередках проводять планову вакцинацію людей живою туляремійною вакциною, в першу чергу осіб із груп ризику.
| Кількість переглядів: |
| Хвороби |
| А Б В Г Д Е Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Я |
| Ліки від а до я |
| 5 A B C D H L А Б В Г Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Э Ю Я “ |
Група «Здорове харчування»
|