Склад:

діюча речовина: доксазозин;

1 таблетка містить 1 мг, 2 мг, 4 мг доксазозину у формі доксазозину мезилату;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят (тип А), магнію стеарат, натрію лаурилсульфат.

Лікарська форма.

Таблетки.

Фармакотерапевтична група.

Анти адренергічні засоби з периферичним механізмом дії. Блокатори альфа-адренорецепторів.

Код АТС С 02С А 04.

Клінічні характеристики.

Показання.

Артеріальна гіпертензія (моно терапія і в комбінації з іншими антигіпертензивними засобами).

Доброякісна гіперплазія передміхурової залози (можна призначати як за наявності артеріальної гіпертензії, так і при нормальному артеріальному тиску).

Протипоказання.

Підвищена індивідуальна чутливість до доксазозину або до будь-якого компонента препарату, інших похідних хіназоліну; період вагітності і годування груддю; дитячий вік до 12 років.

Спосіб застосування та дози.

Доксазозин можна приймати вранці або ввечері, незалежно від прийому їжі.

Артеріальна гіпертензія

Діапазон доз для доксазозину становить 1 - 16 мг на добу. Рекомендується починати терапію з 1 мг 1 раз на добу; цей режим застосовується протягом 1 - 2 тижнів з метою мінімізувати ризик потенційної постуральної гіпотензії та/або синкопе. Через 1 -2 тижні доза може бути збільшена до 2 мг 1 раз на добу. Якщо необхідно, щоденна доза може бути послідовно збільшена через такі ж самі інтервали до 4 мг, 8 мг та 16 мг (максимальна добова доза); при цьому необхідно контролю вати терапевтичну відповідь у пацієнтів з метою досягнення бажаного зниження артеріального тиску. Середні терапевтичні дози становлять 2 - 4 мг на добу.

Доброякісна гіперплазія передміхурової залози (ДГПЗ)

Рекомендована початкова доза доксазозину становить 1 мг 1 раз на добу; цей дозовий режим використовується з метою мінімізації ризику виникнення постуральної гіпотензії та/або синкопе.

Залежно від індивідуальних параметрів уродинаміки та симптоматики ДГПЗ, доза може бути збільшена до 2 мг і далі до 4 мг, максимальна рекомендована доза становить 8 мг. За необхідності рекомендовано підвищувати дозу з інтервалом 1 - 2 тижні. Середні терапевтичні дози становлять 2 - 4 мг на день. Тривалість лікування визначає лікар.

Застосування у людей літнього віку: звичайна доза для дорослих.

Застосування при нирковій недостатності: зважаючи на те, що фармакокінетичні параметри практично незмінні у пацієнтів з нирковою недостатністю та відсутні повідомлення про погіршення ниркової функції при застосуванні доксазозину, у більшості пацієнтів може бути використаний звичайний режим дозування.

Печінкова недостатність: слід дотримуватись обережності при призначенні доксазозину хворим з порушеннями функції печінки, особливо у тих випадках, коли одночасно застосовуються потенційно гепатотоксичні препарати.

Побічні реакції.

Найбільш часто реєструвались ортостатичні реакції (рідко з син копальними станами).

Можливі такі побічні реакції.

Серцево-судинна система: припливи з відчуттям жару, гіпотензія, тахікардія, відчуття серцебиття, рідко брадикардія, загрудинний біль, стенокардія, дуже рідко на фоні прийому доксазозину відзначались інфаркт міокарда, порушення мозкового кровообігу, серцеві аритмії.

Травний тракт: нудота, дискомфорт в абдомінальній ділянці, біль у животі, запор, діарея, метеоризм, сухість у роті, блювання, aнорексія.

Гепатобіліарна система: жовтяниця, підвищення активності печінкових ферментів, холестаз, гепатит.

Центральна нервова система: запаморочення, в тому числі на фоні ортостазу, головний біль, сонливість, гіпестезія, парестезія, тремор, підвищена тривожність, емоційна лабільність, погіршення пам’яті, депресія, безсоння, нервозність, збудження, апатія.

Органи слуху: шум у вухах.

Органи зору: порушення чіткості зору (порушення акомодації), аномальне сльозовиділення, фотофобія.

Система дихання: риніт, носова кровотеча, посилення бронхоспазму, кашель, задишка, набряк гортані.

Система крові та лімфатична система: лейкопенія, тромбоцит опенія.

Сечостатева система: дизурія, порушення сечовипускання, збільшення частоти сечовипускання, ніктурія, поліурія, нетримання сечі, дуже рідко – гематурія, підвищення рівнів сечовини і креатині ну у плазмі; гінекомастія, імпотенція, пріапізм, затримка еякуляції.

Скелетно-м’язова система: aртралгії, міоспазми, міастенія, міалгія.

Шкіра: алергічні реакції, свербіж, пурпура, висипи на шкірі, кропив’янка, алопеція.

Інші: неспецифічний біль, астенія, набряки, збільшення маси тіла, подагра, гіпокаліємія, відчуття спраги.

При застосуванні доксазозину у хворих з артеріальною гіперетензією і ДГПЗ реєструвались аналогічні побічні реакції.

Передозування.

Передозування може спричинити виражену артеріальну гіпотензію з порушенням перфузії життєво важливих органів, втратою свідомості. Хворого слід покласти на спину, опустивши голову. Рекомендовані симптоматичні заходи, за необхідності плазмозамінники і вазопресорні агенти. Необхідний моніторинг показників гемодинаміки, дихання, функції нирок. Враховуючи високий ступінь зв’язування доксазозину з білками крові, гемодіаліз не ефективний.

Особливості застосування.

Призначення альфа-адреноблокаторів у деяких пацієнтів може провокувати ортостатичну гіпотензію, що проявляється падінням артеріального тиску та запамороченням при зміні положення тіла, зрідка реєструвались син копальні реакції (з втратою свідомості).

Для того, щоб знизити ризик подібних реакцій, терапію доксазозином слід починати з мінімальних доз препарату, дотримуватись режиму підвищення дозування, контролю вати артеріальний тиск. Пацієнтів необхідно попереджати про можливість таких реакцій та вживати заходи, необхідні для їх профілактики. Особлива обережність необхідна при призначенні доксазозину пацієнтам, схильним до артеріальної гіпотензії або з наявністю в анамнезі ортостатичної дисрегуляції, а також особам, які знаходяться на дієті з обмеженням солі і рідини, приймають діуретичні засоби, мають інтенсивні фізичні навантаження. Різке зниження артеріального тиску може провокувати загострення захворювання у пацієнтів з вираженими ураженнями коронарних та церебральних артерій.

Доксазозин не показаний хворим із серцевою недостатністю. Виходячи з оцінки вазодилататорного ефекту препарату, його слід застосовувати з обережністю при таких критичних станах: при набряку легенів, обумовленому аортальним або мі тральним стенозом; при недостатності правого шлуночка серця, обумовленого емболією легень або випотом до порожнини перикарда; при недостатності лівого шлуночка з низьким тиском наповнення; при недостатності серцевого викиду. З обережністю, після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик, може призначатись хворим з гемодинамічно значущим аортальним/мі тральним стенозом, за наявності обструктивної форми гіпертрофічної кардіоміопатії.

Слід дотримуватись обережності при призначенні доксазозину хворим з порушенням функції печінки.

Ретельна оцінка співвідношення користь/ризик необхідна щодо призначення доксазозину при ДГПЗ за наявності прогресуючого захворювання нирок, анурії, хронічної інфекції сечових шляхів, сечових конкрементів.

Пацієнти з рідкісними спадковими проблемами, такими як непереносимість галактози, лактазна недостатність, синдром недостатнього всмоктування глюкози-галактози, не повинні приймати цей препарат.

Доксазозин може підвищувати активність реніну у плазмі і виділення ванілілмигдальної кислоти в сечу, що необхідно враховувати при проведенні лабораторних аналізів.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Через відсутність контрольованих досліджень у вагітних жінок безпека доксазозину для таких хворих не встановлена. У зв’язку з цим застосування препарату вагітним не рекомендовано і можливе тільки за умови, що потенційна користь для матері перевищує ризик для дитини.

Препарат протипоказаний в період годування груддю. Відомостей про виділення доксазозину в грудне молоко у людини немає.

Діти.

Досвіду застосування доксазозину у дітей немає.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або іншими механізмами.

Здатність керувати автомобілем та механізмами може погіршитися, особливо на початку лікування доксазозином, при зміні дозування.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодій.

Антигіпертензивний ефект доксазозину може збільшуватись при одночасному застосуванні з іншими антигіпертензивними засобами, вазодилататорами, включаючи органічні нітрати.

Застосування доксазозину разом з інгібіторами фосфодіестерази (силденафіл) потребує особливої обережності через можливість розвитку вираженої гіпотензії.

Доксазозин практично не впливає на зв’язування з білками таких препаратів, як дигоксин, варфарин, фенітоїн та індометацин.

Антигіпертензивний ефект доксазозину може зменшуватись при одночасному призначенні не стероїдних протизапальних засобів, естрогенів, симпатоміметиків.

Доксазозин може послабити дію допаміну, ефедрину, епінефрину, метарамінолу, метоксаміну і фенілепінефрину щодо судинних реакцій та артеріального тиску.

Оскільки немає достатньої інформації щодо взаємодії доксазозину з препаратами, які впливають на активність печінкових ферментів (циметидин, рифампіцин та ін.), їх одночасне призначення з доксазозином потребує обережності.

У клінічній практиці застосування доксазозину не супроводжувалось взаємодією з ті азидними діуретиками, фуросемідом, бета-адрено блокаторами, антибіотиками, пероральними гіпоглікемічними та урікозуричними засобами, антикоагулянтами.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Артеріальна гіпертензія

Застосування доксазозину у хворих на артеріальну гіпертензію призводить до клінічно значущого зниження артеріального тиску внаслідок зменшення периферичного опору судин. Цей ефект пов’язують із селективною блокадою a₁-адренорецепторів, які знаходяться у судинах. При застосуванні препарату один раз на добу терапевтичний ефект зберігається протягом 24 год. Зазвичай максимальне зниження артеріального тиску спостерігається через 2 - 6 год після прийому разової дози препарату.

Доксазозин позитивно впливає на ліпідний профіль крові, знижуючи рівень загальних три гліцеридів та загального холестерину. При тривалому застосуванні сприяє регресії гіпертрофії лівого шлуночка.

При проведенні тривалої підтримуючої терапії зрідка спостерігалися збільшення активності реніну у плазмі крові та тахікардія.

Доброякісна гіперплазія передміхурової залози (ДГПЗ)

Призначення доксазозину хворим із симптомами ДГПЗ призводить до покращання уродинаміки, зменшення симптомів захворювання. Дію препарату пов’язують з селективною блокадою a₁-адренорецепторів, які знаходяться у м’язовій стромі та капсулі передміхурової залози, а також у шийці сечового міхура.

Фармакокінетика.

Всмоктування. Після застосування внутрішньо у терапевтичних дозах доксазозин добре всмоктується; максимальна концентрація препарату в крові спостерігається приблизно через 2 год після прийому.

Біо трансформація/виведення

Виведення з плазми є двофазним, з кінцевим періодом напів виведення 22 год, що дає змогу призначати препарат один раз на добу. Доксазозин піддається активній біо трансформації; лише менше 5% дози виводиться у незміненому вигляді. Абсолютна біодоступність – приблизно 63 %.

Фармакокінетичні дослідження показали, що у пацієнтів з нирковою недостатністю відсутні суттєві фармакокінетичні особливості у порівнянні з пацієнтами з нормальною нирковою функцією.

Існують обмежені дані щодо пацієнтів з порушеною функцією печінки та щодо взаємодії з препаратами, які здатні змінювати печінковий метаболізм (наприклад, циметидин). Через те, що лікарський засіб метаболізується переважно у печінці, використання доксазозину у пацієнтів з порушеною функцією печінки повинно здійснюватись з обережністю.

Приблизно 98% доксазозину зв’язується з білками плазми крові.

Фармацевтичні характеристики:

основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 1 мг: круглі, двоопуклі, білі таблетки;

таблетки по 2 мг та по 4 мг: довгасті, двоопуклі, білі таблетки з рискою з однієї сторони.

Термін придатності.

4 роки.

Умови зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці, при температурі не вище 30 ºC.

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері; по 2 (2 × 10) блістери в картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Салютас Фарма ГмбХ, Німеччина, підприємство компанії Сандоз.

Місцезнаходження.

Д-39179 Барлебен, Отто-вон-Гюріке-Аллеє, 1, Німеччина;