Ліки від а до я -
Хвороби -
Калькулятор калорій -
Магнітні бурі -
Дієти -
Очищення організму -
Схуднення -
Молочниця
Геморой -
Лікування -
Косметологія -
Поради -
Інсульт -
Інфаркт -
Діабет -
Варикоз -
Вправи -
Covid-19
Хвороби
Сибірка
Сибірка - гостра бактерійна хвороба, яка найчастіше перебігає з локальним ураженням шкіри і лімфатичної системи, зрідка - в генералізованій формі.
Етіологія сибірки
Збудником є сибіркові бацили, які існують у вегетативній і споровій формах. Спори дуже стійкі: витримують кип'ятіння 5-10 хв, у дезінфікуючих розчинах гинуть через 1 год і пізніше, у грунті можуть зберігатися десятиліттями.
Епідеміологія сибірки
До сибірки дуже сприйнятливі велика і дрібна рогата худоба, коні, верблюди. Вони є потенційним джерелом зараження людини. У тварин сибірка перебігає у вигляді сепсису з геморагічним запаленням шлунка і кишок, з тривалим проносом і гематурією.
Людина заражається через подряпини, порізи, садна на шкірі під час догляду за хворою твариною, її забою, при виконанні земляних робіт, дуже рідко - при споживанні м'яса або через повітря. Ризику зараження найчастіше піддаються пастухи, чабани, доярки, зоотехніки, працівники різниць, м'ясокомбінатів, підприємств по переробці тваринної сировини. Захворюваність вища влітку. Вона спорадична, спалахи трапляються дуже рідко.
Патогенез сибірки
Збудник проникає в організм крізь шкіру, зрідка крізь слизові оболонки дихальних шляхів або травного каналу. Відповідно розвиваються шкірна, легенева або кишкова форми хвороби. При шкірній формі на місці проникнення мікробів виникає серозно-геморагічне запалення з некрозом у вигляді карбункулу. По лімфатичних судинах збудник потрапляє в найближчі лімфатичні вузли, викликаючи їх запалення. Зараження крізь слизову оболонку призводить до розвитку сибіркового сепсису з ураженням внутрішніх органів і тяжкими ускладненнями.
Клініка сибірки
Інкубаційний період триває 2-14 діб.
Локалізована форма
При локалізованій формі найчастіше вражаються обличчя, шия, кисті. Виникає червоно-синюшна плямка, яка швидко трансформується у вузлик і далі в пухирчик. Останній тріскає 1 оголює виразку з темно-коричневим дном і піднятими краями. Вона вкривається чорним струпом. Таким чином утворюється сибірковий карбункул. По його периферії виникають нові пухирчики, які повторюють той же шлях розвитку, внаслідок чого карбункул розширюється. Довкола карбункулу спостерігаються запальний багряно-синюшний валик і масивний набряк тканин. Якщо постукати перкусійним молоточком по набряку, то з'являється драглисте тремтіння (симптом Стефанського). Сибірковий карбункул не містить гною, не болить, супроводжується регіонарним лімфаденітом. Температура тіла досягає 39-40 °С. Хворі скаржаться на загальну слабість, біль голови. Загоювання карбункулу відбувається повільно. Струп відпадає в кінці З-4-го тижня, на його місці залишається рубчик.
Генералізована форма
Генералізована форма перебігає дуже важко, з високою гарячкою, маренням, корчами, геморагічною висипкою, кровотечами, менінгітом. При ураженні легень розвивається двобічна плевропневмонія, яка проявляється сильним болем у грудях, кашлем з кров'янистим мокротинням, тяжкою задишкою і ціанозом. Зрідка домінує симптоматика ураження кишок: різь у животі, рідкі кров'янисті випорожнення, блювання. Внаслідок парезу кишок настає їх непрохідність. Печінка і селезінка збільшені. Фінальними ускладненнями можуть бути перитоніт, геморагічний менінгоенцефаліт, інфекційно-токсичний шок.
Діагностика сибірки
Діагностика сибірки починається з оцінки характерних епідеміологічних і клінічних даних. Важливого значення надають участі хворого в догляді за хворою твариною, її забої, розробці туші, переробці тваринної сировини. При розпізнаванні шкірної форми враховують наявність карбункулу та його клінічні особливості.
Для підтвердження діагнозу домагаються виділення збудника з карбункулу, крові, мокротиння, калу. Цінною є шкірна проба з антраксином, яку роблять на передпліччі. Вона стає позитивною в кінці першого тижня захворювання і залишається такою багато років. Але треба мати на увазі, що проба дає позитивний результат у вакцинованих. З метою виявлення спор у тваринній сировині застосовують реакцію термопреципітації Асколі.
При шкірній формі сибірки треба виключити простий карбункул і фурункул, бешиху, еризипелоїд, вузлувату еритему, шкірну форму чуми, туляремії. У випадку розвитку генералізованої форми сибірки її диференціюють від сепсису і пневмонії іншої етіології, легеневої форми чуми і туляремії. При ураженні кишок треба відмежувати від сальмонельозу, харчових токсикоінфекцій, дизентерії, гострих хірургічних захворювань органів черевної порожнини.
Лікування сибірки
Хворого негайно ізолюють і госпіталізують в інфекційний стаціонар. З етіотропних засобів призначають антибіотики і протисибірковий глобулін. Ефективні бензилпеніцилін, тетрациклін, левоміцетин, гентаміцин у максимальних дозах. Вводять гемодез, реополіглюкін, сольові розчини, глюкокортикоїди тощо.
Прогноз при шкірній формі сибірки сприятливий, при генералізованій - сумнівний.
Профілактика сибірки
Важливе значення мають систематичні ветеринарно-санітарні заходи, спрямовані на попередження сибірки у домашніх тварин. Хворих тварин ізолюють, лікують або знищують, дотримуючись правил безпеки. За несприятливих умов слід імунізувати все стадо. Тваринникам 1 працівникам м'ясокомбінатів, підприємств по переробці шкіри і вовни роблять профілактичні щеплення живою сибірковою вакциною. При підозрі на зараження проводять екстрену профілактику пеніциліном чи тетрацикліном (по 2 г на добу протягом 5 днів) або вводять протисибірковий глобулін по 20-25 мл внутрішньом'язово.
| Кількість переглядів: |
| Хвороби |
| А Б В Г Д Е Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Я |
| Ліки від а до я |
| 5 A B C D H L А Б В Г Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Э Ю Я “ |
Група «Здорове харчування»
|