Ліки від а до я -
Хвороби -
Калькулятор калорій -
Магнітні бурі -
Дієти -
Очищення організму -
Схуднення -
Молочниця
Геморой -
Лікування -
Косметологія -
Поради -
Інсульт -
Інфаркт -
Діабет -
Варикоз -
Вправи -
Covid-19
Ліки та препарати
Комбівудин
ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця»
Інструкція
Склад:
діючі речовини: 1 таблетка містить 150 мг ламівудину у перерахуванні на 100 % суху речовину і 300 мг зидовудину у перерахуванні на 100 % безводну речовину;
допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль частково преже латинізований, натрію кроскармелоза, магнію стеарат.
Лікарська форма. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Противірусні засоби для системного застосування. Нуклеозидні і нуклеотидні інгібітори зворотної транскриптази. Код АТС. J05А F30.
Клінічні характеристики.
Показання. ВІЛ-інфекції у дорослих і дітей старше 12 років.
Протипоказання. Відома гіпер чутливість до ламівудину чи до компонентів препарату, тяжкий ступінь нейтропенії (кількість нейтрофілів < 0,75х 109/л) або анемії (рівень гемоглобіну – нижче 75 г/л), дитячий вік (до 12 років), вагітність, тяжка ниркова недостатність.
Спосіб застосування та дози. Внутрішньо, дорослим і дітям старше 12 років (з масою тіла > 40 кг) по 1 таблетці 2 рази на добу, незалежно від прийому їжі. Тривалість терапії визначає лікар за допомогою моніторингу кількості CD4-лімфоцитів пацієнта.
Ниркова недостатність.
У зв’язку з необхідністю корекції дози для хворих з нирковою недостатністю (кліренс креатині ну – менше 50 мл/хв) рекомендується застосовувати ламівудин та зидовудин в ізольованих формах.
Печінкова недостатність.
Для пацієнтів з печінковою недостатністю потрібна корекція дози зидовудину. Тому для хворих з тяжкою печінковою недостатністю треба застосовувати ламівудин та зидовудин в ізольованих формах.
Корекція дози для пацієнтів з гематологічними побічними ефектами.
Корекція дози зидовудину може знадобитися у випадку зниження рівня гемоглобіну нижче 9 г/дл чи 5,59 ммоль/л або ж при кількості нейтрофілів менше 1,0 х 109/л. У зв’язку з тим, що коригування дози Комбівудину не можливе, потрібно застосовувати ламівудин та зидовудин в ізольованих формах.
Дозування для хворих літнього віку.
Спеціальних даних немає, але рекомендується звертати особливу увагу на цю групу хворих у зв’язку з можливістю вікового зниження ниркової функції або зміни гематологічних показників.
Побічні реакції. Були повідомлення про побічні ефекти під час терапії ВІЛ-інфікованих як при застосуванні окремо ламівудину і зидовудину, так і їх комбінації. Для багатьох з цих ефектів залишається не з’ясованим, чи пов’язані вони із застосуванням ламівудину, зидовудину або широкого спектра інших ліків, які призначаються при лікуванні ВІЛ-інфекцій, чи є результатом власне захворювання. Через те що Комбівір містить комбінацію ламівудину та зидовудину, можна очікувати, що тип та тяжкість побічних ефектів будуть пов’язані з цими двома складниками. Даних про збільшення токсичності внаслідок сумісного застосування цих двох складників виявлено не було. Частота виникнення побічних ефектів класифікується за такою схемою: дуже поширені (>1/10), поширені (>1/100, <1/10), непоширені (>1/1000, <1/100), рідко поширені (>1/10 000, <1/1000), дуже рідко поширені (<1/10 000).
Ламівудин.
Кров та лімфатична система:
непоширені: анемія, нейтропенія, тромбоцит опенія;
дуже рідко поширені: істинна еритроцитарна аплазія.
Метаболізм: перерозподіл/акумуляція жирових відкладень на тілі. Частота виникнення цього залежить від багатьох факторів, включаючи конкретну антиретровірусну комбінацію препаратів.
Нервова система:
поширені: головний біль;
дуже рідко поширені: парестезія. Описані випадки периферичної нейропатії, хоча зв’язок її з лікуванням до кінця не з’ясований.
Травна система:
поширені: нудота, блювання, біль у верхніх відділах живота, діарея;
рідко поширені: панкреатит, хоча зв’язок його з лікуванням до кінця не з’ясований. Підвищення рівня амілази сироватки.
Гепатобіліарна система:
непоширені: транзиторне підвищення рівня печінкових ферментів (АСТ, АЛТ).
Шкіра:
поширені: висип, алопеція.
Опорно-руховий апарат:
: артралгія, розлади з боку м’язів;
рідко поширені: рабдоміоліз.
Інші: втомлюваність, погане самопочуття, гарячка.
Зидовудин.
Кров і лімфатична система:
поширені: анемія (при якій може знадобитися гемотрасфузія), нейтропенія та лейкопенія. Частіше це зустрічається при застосуванні високих доз (1200 - 1500 мг на добу) та у пацієнтів з розвинутими стадіями ВІЛ (особливо при зниженому резерві кісткового мозку до початку лікування), переважно у хворих з кількістю CD4+ клітин менше 100/мм3. У зв’язку з цими побічними ефектами необхідно зменшити дозу або відмінити терапію. Частота нейтропенії збільшується також у пацієнтів, у яких на початку лікування зидовудином був знижений рівень нейтрофілів, гемоглобіну та вітаміну В12 в сироватці;
не часто: тромбоцит опенія та панцитопенія з гіпоплазією кісткового мозку;
рідко поширені: істинна еритроцитарна анемія;
дуже рідко поширені: а пластична анемія.
Метаболізм:
дуже рідко поширені: лактоацидоз за відсутності гіпоксемії, анорексія. Перерозподіл/акумуляція жирових відкладень на тілі. Частота виникнення цього залежить від багатьох факторів, включаючи конкретну антиретровірусну комбінацію препаратів.
Психічні розлади:
рідко поширені: неспокій, депресія.
Нервова система:
дуже поширені: головний біль;
поширені: запаморочення;
рідко поширені: безсоння, парестезія, сонливість, зниження розумової активності, судоми;
Серцево-судинна система:
рідко поширені: кардіоміопатія.
Дихальна система:
непоширені: задишка;
поширені: кашель.
Травна система:
дуже поширені: нудота;
поширені: блювання, біль у животі, діарея;
непоширені: метеоризм;
рідко поширені: пігментація слизової оболонки рота, зміна смаку, диспепсія. Панкреатит.
Гепатобіліарна система:
поширені: підвищення рівня печінкових ферментів та білірубіну;
рідко поширені: розлади з боку печінки, наприклад, тяжка гепатомегалія зі стеатозом.
Шкіра:
непоширені: висип, свербіж;
рідко поширені: пігментація шкіри та нігтів, кропив’янка, підвищена пітливість;
Опорно-руховий апарат:
поширені: міальгія;
непоширені: міопатія;
Сечовидільна система:
рідко поширені: часте сечовиділення;
Інші:
поширені: погане самопочуття;
непоширені: гарячка, генералізований біль, астенія;
рідко поширені: гінекомастія, озноб, біль у грудях, грипоподібний синдром.
Передозування. Даних про випадки передозування Комбівудину немає. Мають місце обмежені дані про гостре передозування ламівудину та зидовудину. Специфічних ознак чи симптомів не описано, можливе посилення побічних ефектів.
Лікування. Рекомендується контролю вати стан пацієнта для своєчасного виявлення ознак інтоксикації і проводити симптоматичну терапію. Оскільки ламівудин виводиться шляхом діалізу, при передозуванні можна застосовувати безперервний гемодіаліз.
Застосування у період вагітності або годування груддю. У II та III триместрі вагітності застосування препарату можливе, якщо очікуваний терапевтичний ефект для матері перевищує ризик для плода. Годування груддю на період лікування препаратом слід припинити.
Діти. Препарат призначають дітям віком від 12 років.
Особливості застосування. Лікування Комбівудином повинні проводити лікарі, які мають досвід терапії ВІЛ-інфекції. З обережністю необхідно застосовувати Комбівудин хворим на гепатит або з гепатомегалією, а також за наявності факторів ризику, що спричиняють ураження печінки, особливо у жінок з ожирінням. Треба уважно контролю вати стан цих пацієнтів під час лікування Комбівудином.
Комбівудин потрібно застосовувати з обережністю для лікування пацієнтів із задавненим цирозом печінки, обумовленим хронічним гепатитом В. Пацієнтам із тяжким ступенем порушення функції печінки рекомендується застосовувати ламівудин і зидовудин у вигляді моно препаратів для полегшення індивідуального підбору дози зидовудину.
Пацієнти, коінфіковані вірусом гепатиту С. Загострення анемії, пов’язане із застосуванням рибавірину, спостерігалось у хворих, які приймали зидовудин у складі комплексного режиму лікування ВІЛ, хоча точний механізм цього залишається не з’ясованим. Тому не рекомендується суміщати рибавірин та зидовудин. Лікар повинен замінити іншим відповідником зидовудин у складі комбінованої антиретровірусної терапії, якщо така вже призначена. Це особливо важливо для пацієнтів з відомою зидовудиніндукованою анемією в анамнезі.
Пацієнтам з нирковою недостатністю (кліренс креатині ну – менше 50 мл/хв) у низці випадків необхідно індивідуально підбирати дозу ламівудину і зидовудину.
При розвитку гематологічних побічних ефектів при вираженій анемії (рівень гемоглобіну – нижче 9 г/дл чи 5,59 ммоль/л) або нейтропенії (кількість нейтрофілів – менше 1,0х 109/л) може знадобитися корекція дози зидовудину або спеціальний підбір дози зидовудину у випадках розвитку тяжкої анемії або мієлосупресії під час лікування Комбівудином, а також у пацієнтів з попереднім пригніченням функції кісткового мозку. Ризик розвитку цих побічних ефектів вище у пацієнтів зі зниженим резервом кісткового мозку до початку терапії, особливо у пацієнтів із задавненою ВІЛ-інфекцією.
Враховуючи це, пацієнтам, які приймають Комбівудин, необхідно проводити ретельний контроль гематологічних показників не менше одного разу на 2 тижні протягом перших 3-х місяців терапії, а потім – не менше одного разу на місяць. Зазначені гематологічні зміни звичайно з'являються не раніше ніж через 4 - 6 тижнів від початку терапії.
З появою клінічних симптомів чи лабораторних даних, що підтверджують розвиток панкреатиту, лікування Комбівудином необхідно негайно припинити.
Незважаючи на прийом Комбівудину чи будь-якого іншого протиретровірусного препарату, у пацієнтів можуть розвинутися опортуністичні інфекції та інші ускладнення ВІЛ-інфекції. Тому пацієнти повинні знаходитись під постійним спостереженням лікаря, який має досвід лікування ВІЛ-інфекції.
Для профілактики розвитку інфекцій, спричинених умовно-патогенною мікрофлорою при лікуванні Комбівудином, можна застосовувати ко-тримоксазол, пентамідин у формі аерозолю, піриметамін і ацикловір.
Здатність впливати на швидкість реакцій при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами. Спеціальні дослідження з цього приводу не проводилися. Виходячи з фармакологічних характеристик препарату, немає підстав очікувати будь-який шкідливий вплив. Але для визначення спроможності займатися цими видами діяльності треба враховувати клінічний статус пацієнта та профіль побічних ефектів ламівудину та зидовудину.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Рибавірин знижує противірусну активність Комбівудину. Ацетил саліцилова кислота, кодеїн, морфін, індометацин, кетопрофен, напроксен, оксазипам, лоразипам, циметидин, клофібрат, дапсон та інозин сповільнюють біотрансформацію зидовудину через конкурентне пригнічення окиснювання мікросомальними ферментами печінки або глюкуронування. Пентамідин, дапсон, піриметамін, ко-тримоксазол, амфотерицин, флуцитазин, ганцикловір, інтерферон, вінкристин, вінбластин і доксорубіцин підвищують прояв побічних ефектів. Пробенецид зменшує ниркову екскрецію зидовудину і його метаболітів.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Противірусний засіб прямої дії. Обидва компоненти (ламівудин і зидовудин) високо вибірково інгібують ВІЛ-1 і ВІЛ-2, пригнічуючи реплікацію вірусу в культурі клітин. Вони послідовно фосфорилюються внутрішньоклітинними кіназами до 5-три фосфату, що конкурентно блокує зворотну транскриптазу ВІЛ.
Зменшує опширеність ВІЛ-1 в організмі і збільшує кількість клітин CD4+, значно знижує ризик прогресу вання синдрому СНІДу людини з фатальним кінцем, сповільнює розвиток резистентності до зидовудину у хворих, які раніше не застосовували протиретровірусну терапію.
Фармакокінетика. Швидко і майже повністю всмоктується зі шлунково-кишкового тракту (у дорослих біодоступність ламівудину – 80 - 85 %, зидовудину – 60 - 69 %). Максимальна концентрація у плазмі крові (Сmax) досягається через 0,75 - 0,5 г і становить 1,5 мг/мл і 1,8 мг/мл. У терапевтичному діапазоні доз обидва компоненти Комбівудину мають лінійну фармакокінетику і слабко зв'язуються з альбуміном плазми (in vitro 34 - 38 %). Проникають в центральну нервову систему і спинномозкову рідину. Ламівудин (Т1/2 – 5 - 7 г) виводиться з організму переважно нирками в незміненому вигляді. Основні метаболіти – 5'-глюкуронід і 3'-аміно-3-дезокситимідин – екскретуються нирками (50 - 80 %).
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або білого з жовтуватим відтінком кольору, допускається мармуровість.
Термін придатності. 2 роки.
Умови зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці, в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 оС.
Упаковка. По 10 таблеток у контурній чарунковій упаковці, по 6 контурних чарункових упаковок у пачці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця».
Місцезнаходження. Україна, 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 13.
| Кількість переглядів: |
| Хвороби |
| А Б В Г Д Е Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Я |
| Ліки від а до я |
| 5 A B C D H L А Б В Г Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Э Ю Я “ |
Група «Здорове харчування»
|