основні фізико-хімічні властивості:таблетки овальної форми, коричнево-червоного кольору, вкриті оболонкою, з розподільчою рискою на одному боці;

склад: 1 таблетка містить піразинаміду 400 мг, етамбутолу гідро хлориду

275 мг, рифампіцину 50 мг, ізоніазиду 75 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль, метилпарабен, пропіл парабен, желатина, етилцелюлоза, діетилфталат, титану діоксид, магнію стеарат, аеросил, тіосечовина, динатрію едетат, гідроксипропілм етилцелюлоза, тальк очищений, заліза оксид.

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Комбіновані протитуберкульозні засоби. Код

ATC J04A M02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Рифампіцин - основний препарат у лікуванні всіх форм туберкульозу та деяких опортуністичних мікобактеріозів. Він ефективний у випадках резистентності мікобактерій до інших протитуберкульозних препаратів. При застосуванні препаратів групи рифампіцину не спостерігалисьвипадки перехресної резистентності. Рифампіцин ефективний у комбінаціях зізоніазидом, стрептоміцином, етамбутолом та більшістю інших протитуберкульозних препаратів.

Піразинамід, який є похідним нікотинаміду, маєвисоку протитуберкульозну активність і бактерицидну дію.

Етамбутол - синтетичний препарат, який діє намікобактерії шляхом порушення синтезу ДНК у бактеріальній клітині. Він виявляє ранню бактерицидну дію, поступаючись лише ізоніазиду, і перешкоджає виникненню резистентних до ізоніазиду та рифампіцину штамів.

Фармакокінетика. Всмоктування. Після внутрішнього застосування Мілі-Кокс всмоктується із травного тракту. Максимальна концентрація (C_max) етамбутолу досягається через 2-4 годпісля одноразового застосування препарату в дозі 25 мг/кг маси тіла та становить 2-5 мкг/мл. При щодобовому застосуванні препарату у такій же дозі протягом тривалого часу концентрація у плазмі крові зберігається на тому жрівні. Концентрація етамбутолу в еритроцитах досягає максимальних значень, які приблизно у 2 рази перевищують концентрацію в плазмі. Це співвідношення зберігається протягом 24 год.

C_max рифампіцину досягається через 2-4год. після одноразового застосування препарату в дозі 600 мг і становить у середньому 7 мкг/мл. Рифампіцин здатний проникати через гематоенцефалічний та плацентарний бар’єри, виділяється з грудним молоком.

Ізоніазид добре розподіляється по всіх органах ітканинах організму.

Після застосування препарату в дозі 20-25 мг/кг маситіла C_max піразинаміду у плазмі крові досягається протягом 2 год і становить 30-50 мкг/мл.

Розподіл і метаболізм. Кумуляції етамбутолу у пацієнтів з нормальною функцією нирок не відбувається, він метаболізується шляхом окислення.

Рифампіцин метаболізується в печінці шляхомдеацетилювання.

Ізоніазид метаболізується шляхом ацетилювання. Беручи до уваги, що швидкість ацетилювання є генетично детермінованою, в осіб з повільним метаболізмом спостерігається підвищення рівня ізоніазиду в крові ітим самим підвищується ризик розвитку токсичних реакцій.

Піразинамід розподіляється у тканинах організму (ут. ч. у печінці, легенях, спинномозковій рідині) здебільшого у пацієнтів із запаленими менінгеальними оболонками. Зв’язується з білками плазми приблизно 10% піразинаміду, метаболізується у печінці шляхом гідролізу.

Виведення. Протягом 24 год 50% застосованої дозиетамбутолу виводиться в незміненому вигляді з сечею, 8-15% - у вигляді метаболітів, 20-22% - з фекаліями.

15% від дози рифампіцину виводиться із сечею у незміненому вигляді, 15% - у вигляді метаболітів, залишки виводяться з жовчю.

50-70% від застосованої дози ізоніазиду виводиться із сечею через 24 год, частково у незміненому стані.

Період напів виведення піразинаміду становить 9-10год. 70% дози виводиться із сечею протягом 24 год.

Фармакокінетика в особливих клінічних випадках. У пацієнтів з нирковою недостатністю спостерігали накопичення етамбутолу; періоднапів виведення рифампіцину у хворих з обструкцією жовчних шляхів збільшується, при проведенні гемодіалізу або перитонеального діалізу рифампіцин з крові не видаляється; термін напів виведення піразинаміду подовжується у хворих з порушеннями функції печінки.

Показання для застосування. Мілі-Кокс застосовується у лікуванні дорослих для інтенсивної хіміотерапії всіх форм туберкульозу, спричинених чутливими мікро організмами. Препарат рекомендується застосовувати на початковій стадії лікування, яка триває приблизно 2 місяці.

Спосіб застосування та дози. Добову дозу встановлюють з урахуванням маси тіла: при масі менше 44 кг застосовують по 3 таблетки, примасі 45-54 кг - 4 таблетки, якщо маса хворого 55 кг і більше – по 5 таблеток. Всю добову дозу рекомендовано приймати одразу, за годину до або через 2 години після їжі, запиваючи таблетки склянкою води. Курс лікування становить 2 місяці.

Побічна дія. При застосуванні препарату можливе виникнення таких побічних ефектів:

з боку травного тракту та печінки: стоматит, сухість у роті, печія, анорексія, нудота, блювання, біль у животі, метеоризм, діарея, запор, гепатит, жовтяниця; підвищення рівня печінкових трансаміназ, білірубіну, лужної фосфатази; з боку центральної нервової системи та периферичної нервової системи: безсоння або сонливість, головний біль, запаморочення, атаксія, сплутаність свідомості, дезорієнтація, галюцинації, парез, парестезії, судоми, периферична невропатія, периферичний неврит, зниження гостроти зору, неврит іатрофія зорового нерва;

з боку системи кровотворення: тромбоцит опенія, транзиторна лейкопенія, агранулоцит оз, гемолітична анемія, метгемоглобінемія, сидеробласна анемія, підвищення концентрації сироваткового заліза, васкуліт;

алергічні реакції: свербіж, кропив’янка, пемфігоїд, анафілактичні реакції, ексудативний або ексфоліативний дерматит, еозинофілі я, пропасниця;

з боку сечовидільної системи: підвищення рівня сечовини, сечової кислоти, гемоглобінурія, гематурія, інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність, порушення сечовиділення (у чоловіків);

з боку кістково-м’язової системи: міалгія, артралгія, артрит, гострий напад подагри; дерматологічні реакції: фото сенсибілізація;

ефекти, зумовлені біологічною дією: кандидоз;

інші: порушення менструального циклу, порфірія.

Протипоказання. Вагітність, період годування груддю; вік пацієнтів до 13 років (через те що всі компоненти в таблетках Мілі-Кокс представлені у фіксованих дозах); гострі захворювання печінки будь-якої етіології; ізоніазид-, рифампіцин-, піразинамідасоційовані захворювання печінки в анамнезі; гіперурикемія, подагра; підвищена чутливість до компонентів препарату.

Передозування. Симптоми: нудота, блювання, сонливість, порушення зору, зорові галюцинації, запаморочення, порушення мовлення, збільшення печінки, жовтяниця, кома; коричнево-червоне або оранжеве забарвлення шкіри, сечі, поту, слини, сліз і фекалій пропорційно застосованій дозі препарату.

Лікування: промивання шлунка з подальшим застосуванням активованого вугілля та проти блювотних засобів. Для прискорення виведення препарату показане проведення форсованого діурезу. При тяжкому порушенні функції печінки, що триває довше 24-48 год, можна застосовуватибіліарний дренаж. Можливе проведення екстракорпорального гемодіалізу. У пацієнтів з адекватною функцією печінки протягом 72 год, ймовірно, буде спостерігатися зменшення розмірів печінки та поновлення її секреторної функції.

Особливості застосування. Узв’язку з можливою гепатотоксичністю у лікуванні хворих з порушенням функції печінки, а також при хронічному алкоголізмі та недостатньому харчуванні Мілі-Кокс слід застосовувати під наглядом лікаря.

У період лікування препаратом хворим заборонено вживати алкоголь.

Рифампіцин може викликати зміну кольору сечі, мокротиння, слізної рідини, а також стійке фарбування м’яких контактних лінз. Хворі повинні бути щодо цього попереджені.

У зв’язку з тим, що рифампіцин є індуктороммікросомальних ферментів, Мілі-Кокс треба застосовувати обережно при гострій інтермітуючій порфірії. З тієї ж причини, з метою запобігання невдачам при оральній контрацепції під час лікування препаратом потрібне додаткове використання негормональних засобів контрацепції.

Для запобігання погіршенню показників зору необхідно провести офтальмологічне обстеження кожного ока окремо, а також оцінити стан бінокулярного зору. Слід обстежити хворого перед початком терапії та повторювати обстеження періодично в процесі лікування. Хворий мусить негайно повідомляти лікарю про будь-які зміни гостроти зору. Якщо при об’єктивному обстеженні підтверджується погіршення зору, не пов’язане з іншими причинами, необхідно припинити застосування препарату та проводити динамічне спостереження за станом зору хворого.

Вагітність ілактація. Дослідження етамбутолу гідро хлориду на тваринах показали, що препарат має тератогенний потенціал. Було виявлено, що рифампіцин має тератогенний ефекту тварин у дуже високих дозах. Ізоніазид має ембріоцидний ефект в експериментах у тварин під час вагітності. Дослідження впливу піразинаміду на репродукцію у тваринне проводилося.

Застосування Мілі-Коксу під час вагітності можливе тоді, коли ймовірна користь для жінки переважає потенційний ризик для плода. При лікуванні препаратом в останній триместр вагітності рифампіцин може спричинювати післяпологові кровотечі у матері та дитини. У зв’язку з тим, щорифампіцин, ізоніазид і піразинамід потрапляють у грудне молоко, перед застосуванням препарату під час годування груддю необхідно вирішити питання про припинення грудного годування.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Відомо, що рифампіцин індукує деякі ферменти системи цитохром Р-450. Встановлено, що рифампіцин прискорює метаболізмфенітоїну, хінідину, пероральних антикоагулянтів і протигрибкових засобів.

Ізоніазид посилює такі побічні ефекти фенітоїну, як сонливість і атаксія.

Преднізолон може суттєво знижувати концентраціюізоніазиду в плазмі крові.

Гідроксид алюмінію порушує абсорбцію етамбутолу, тому необхідно використовувати альтернативні антациди.

При одночасному застосуванні препарату знейро токсичними засобами можливе посилення нейротоксичної дії етамбутолу.

Піразинамід знижує концентрацію ізоніазиду в сироватці крові.

При спільному застосуванні Мілі-Кокс знижує активність пероральних контрацептивів, а також метадону, діазепаму, верапамілу, бета-адреноблокаторів, пероральних гіпоглікемічних препаратів, дигоксину, хінідину, дизопіраміду, дапсону та кортикостероїдів.

При одночасному застосуванні рифампіцин, який входить до складу Мілі-Коксу, знижує активність фенітоїну, а ізоніазид -уповільнює виведення фенітоїну.

Пробенецид може збільшувати концентрацію рифампіцинув плазмі крові.

Умови та термін зберігання.

Зберігати в сухому, прохолодному, захищеному відсвітла та недоступному для дітей місці, при температурі не вище 25 С.

Термін зберігання – 3 роки.