Ліки від а до я -
Хвороби -
Калькулятор калорій -
Магнітні бурі -
Дієти -
Очищення організму -
Схуднення -
Молочниця
Геморой -
Лікування -
Косметологія -
Поради -
Інсульт -
Інфаркт -
Діабет -
Варикоз -
Вправи -
Covid-19
Ліки та препарати
Пегінтрон
-
Інструкція
Загальна характеристика:
міжнародна назва: пегінтерферон альфа-2b;
основні фізико-хімічні властивості: білий або майже білий ліофілізованийпорошок без сторонніх включень; приготований розчин – прозорий безбарвний розчин без видимих часток;
склад: 1 флакон ПегIнтрону містить пегінтерферону альфа-2bу вигляді порошку в кількості, достатній для приготування при розчиненні вмісту флакона (розчинником, що додається), 0,7 мл розчину з концентрацієюпегінтерферону альфа-2b 50 мкг/0,5 мл, 80 мкг/0,5 мл, 100 мкг/0,5 мл, 120мкг/0,5 мл або 150 мкг/0,5 мл, відповідно;
1 шприц-ручка ПегІнтрону містить пегінтерферону альфа-2b у вигляді порошку в кількості, достатній для приготування при активації шприц-ручки 0,7 мл розчину для ін’єкцій з концентрацієюпегінтерферону альфа-2b 50 мкг/0,5 мл, 80 мкг/0,5 мл, 100 мкг/0,5 мл, 120мкг/0,5 мл або 150 мкг/0,5 мл відповідно;
допоміжні речовини: натрію фосфату двоосновнийбезводний, натрію фосфату одноосновний дигідрат, сахароза, полісорбат 80;
розчинник – вода для ін’єкцій – 0,7 мл.
Форма випуску. Порошокліофілізований для приготування розчину для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Імуностимулятори, цитокіни таімуномодулятори; інтерферони.
Код АТС L03A B10.
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. ПегІнтрон – це ковалентнийкон’югат рекомбінантного інтерферону альфа-2b та монометоксиполі етиленгліколю. Рекомбінантний інтерферон альфа-2b одержують із клону E.coli, що міститьгенно-інженерний плаз мідний гібрид, який кодує інтерферон альфа-2b людських лейкоцитів. Дослідження in vitro і in vivo свідчать про те, що біологічна активність ПегІнтрону обумовлена інтерфероном альфа-2b. Клітинні ефекти інтерферонів обумовлені зв’язуванням зі специфічними рецепторами на поверхні клітин. Дослідження інших інтерферонів продемонстрували їх видоспецифічність. Зв’язуючись з клітинною оболонкою, інтерферон ініціює ланцюг внутрішньоклітинних реакцій, у тому числі й індукцію певних ферментів. Вважається, що цей процес, принаймні частково, опосередковує різні клітинні ефекти інтерферонів, включаючи пригнічення реплікації вірусу в інфікованих клітинах, інгібірування проліферації клітин та імуномодулюючі властивості, такіяк посилення фагоцитарної активності макрофагів та специфічної цитотоксичностілімфоцитів відносно клітин-мішеней. Будь-які чи всі ці ефекти можуть опосередковувати терапевтичну активність інтерферону. Рекомбінантний інтерферон альфа-2b пригнічує також реплікацію вірусу in vitro та in vivo. Хоча точний механізм противірусної дії рекомбінантного інтерферону альфа-2b невідомий, проте вважається, що препарат змінює метаболізм клітин господаря. Це призводить до пригнічення реплікації вірусу; якщо вона все-таки відбувається, то віріони, що утворяться, не здатні вийти з клітини.
Фармакодинаміку ПегІнтрону в зростаючих дозах вивчали при одноразовому застосуванні у здорових добровольців шляхом реєстрації змін температури в порожнині рота, концентрацій ефект орних білків, таких як сироватковий неоптерин і 2’5’-олігоаденілатсинтетаза, а також числа лейкоцитів та нейтрофілів. У пацієнтів, що одержували ПегІнтрон, спостерігалося незначнедозозалежне підвищення температури тіла. Після одноразового введення ПегІнтронув дозах від 0,25 до 2 мкг/кг/тиждень виявлено дозозалежне збільшення сироваткової концентрації неоптерину. Зниження числа нейтрофілів та лейкоцитів до кінця четвертого тижня корелювало з дозою ПегІнтрону.
Фармакокінетика. ПегІнтрон є добре вивченимпегільованим (тобто з’єднаним з полі етиленгліколем) похідним інтерферону альфа-2b і складається в основному з монопегільованих молекул. Періоднапів виведення ПегІнтрону з плазми перевищує період напів виведеннянепегільованого інтерферону альфа-2b. ПегІнтрон може депегілюватися з вивільненням інтерферону альфа-2b. Біологічна активність пегільованих ізомеріву якісному відношенні подібна до біологічної активності вільного інтерферону альфа-2b, але слабша. Після підшкірного введення сироваткова концентрація досягає піку через 15-44 години і триває протягом 48-72 години. Максимальна концентрація в плазмі крові (Cmax) та період напів виведення (AUC) ПегІнтрону збільшуються пропорційно дозі. Явний об’єм розподілу становить в середньому 0,99 л/кг. При повторному застосуванні відбувається кумуляціяімунореактивних інтерферонів. Однак збільшення біологічної активності незначне. Період напів виведення одноразової дози ПегІнтрону становить у середньому приблизно 40 годин (13,3 години), явний кліренс – 22,0 мл/год/кг. Механізмикліренса інтерферонів повністю не описані. Однак відомо, що частка нирковогокліренса становить приблизно 30% від загального кліренса ПегІнтрону.
При одноразовому застосуванні (1,0 мкг/кг) у хворих з порушеною функцією нирок виявлене збільшення Cmax, AUC і періодунапів виведення пропорційно ступеню ниркової недостатності. При неодноразовому застосуванні ПегІнтрону (1 мкг/кг, підшкірно, 1 раз на тиждень протягом 4тижнів), кліренс препарату знижувався в середньому на 17% у пацієнтів знирковою недостатністю середньої тяжкості (кліренс креатині ну 30-49 мл/хв) і на 44% у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатині ну 10-29мл/хв) порівняно з особами з нормальною функцією нирок. Кліренс залишався однаковим у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю, які не перебували надіалізі, і у пацієнтів, які отримували гемодіаліз. Враховуючи ці дані, необхідне зниження дози ПегІнтрону для моно терапії у пацієнтів з середньою ітяжкою нирковою недостатністю (див. “Особливості застосування”).
Фармакокінетика ПегІнтрону у хворих з вираженими порушеннями функцій печінки не вивчалася.
Фармакокінетика ПегІнтрону при одноразовому підшкірному застосуванні в дозі 1,0 мкг/кг не залежала від віку, тому зміна дози у людей похилого віку не потрібна. Фармакокінетика ПегІнтрону у пацієнтів віком до 18років спеціально не вивчалася.
Нейтралізуючі антитіла до інтерферону аналізували в пробах сироватки хворих, що одержували ПегІнтрон при клінічному дослідженні. Ці антитіла нейтралізують противірусну активність інтерферону. Частота виявлення нейтралізуючих антитіл у хворих, що одержували ПегІнтрон у дозі 0,5 мкг/кг, становила 1,1% та у дозі 1,5 мкг/кг – 2-3%.
Показання для застосування.
Хронічний гепатит В у пацієнтів від 18 років при відсутності декомпенсації захворювання печінки.
Хронічний гепатит С у пацієнтів від 18 років при відсутності декомпенсації захворювання печінки.
Спосіб застосування та дози.
Хронічний гепатит В
Терапію ПегІнтроном повинен проводити лікар, що маєдосвід лікування хворих на гепатит В.
ПегІнтрон вводять підшкірно у дозі 1,0 або 1,5мкг/кг 1 раз на тиждень, протягом принаймні від 24 до 54 тижнів. Дозу підбирають з урахуванням передбачуваної ефективності та безпечності. Пацієнтам, які інфіковані вірусним генотипом С або D, що важче піддаються лікуванню, можебути необхідним лікування більш високими дозами та більш тривалим курсом.
Хронічний гепатит С
Терапію ПегІнтроном повинен проводити лікар, що має досвід лікування хворих на гепатит С.
Оптимальний шлях лікування хронічного гепатиту С –комбінована терапія з рибавірином, яка застосовується як у нелікованихпацієнтів, так і у пацієнтів, що отримували моно терапію інтерфероном альфа з позитивним ефектом (з нормалізацією АЛТ у кінці лікування), але з подальшим рецидивом.
При призначенні комбінованої терапії слід керуватися також Інструкцією для медичного застосування Ребетолу (рибавірину).
Моно терапія ПегІнтроном показана переважно у випад кахнепереносимості рибавірину чи наявності протипоказань до його призначення.
Моно терапія. ПегІнтрон вводять підшкірно у дозі 0,5 або 1,0мкг/кг 1 раз на тиждень, протягом принаймні 6 місяців. Дозу підбирають з урахуванням передбачуваної ефективності та безпечності.
В таблиці 1 вказані дози ПегІнтрону залежно від маситіла пацієнта і наведені відповідні найбільш зручні форми випуску препарату для проведення моно терапії.
Таблиця 1
0,5 мкг/кг
1,0 мкг/кг
Маса тіла (кг)
Флакони/шприц-ручки, форма випуску
(мкг/0,5 мл)
Застосування 1 раз на тиждень (мл)
Флакони/шприц-ручки, форма випуску
(мкг/0,5 мл)
Застосування 1 раз на тиждень (мл)
30 – 35
50*
0,15
50
0,3
36 – 45
50*
0,2
50
0,4
46 – 56
50*
0,25
50
0,5
57 – 72
50
0,3
80
0,4
73 – 88
50
0,4
80
0,5
89 – 106
50
0,5
100
0,5
> 106**
80
0,4
120
0,5
*Повинні застосовуватися флакони. Мінімальна кількість для введення у шприц-ручці 0,3 мл.
**Для пацієнтів з вагою понад 120 кг застосовуються флакони по 80 мкг/0,5 мл.
Тривалість лікування. Якщо через 6 місяців відбувається елімінація РНК вірусу із сироватки, то лікування продовжують ще протягом 6 місяців (тобто в цілому протягом 1 року). Якщо через 6 місяців не відбувається елімінації РНК вірусу, лікування не продовжують.
Комбінована терапія з рибавірином. ПегІнтрон застосовують підшкірно в дозі 1,5мкг/кг 1 раз на тиждень. Необхідна доза рибавірину для комбінованої терапії розраховується залежно від маси тіла пацієнта (табл. 2):
Таблиця 2
Маса тіла пацієнта
Добова доза рибавірину
Кількість капсул по 200 мг
< 65 кг
800 мг
4 (2 вранці, 2 ввечері)
65 – 85 кг
1000 мг
5 (2 вранці, 3 ввечері)
86 – 105 кг
1200 мг
6 (3 вранці, 3 ввечері)
> 105 кг
1400 мг
7 (3 вранці, 4 ввечері)
Як альтернатива до точного підрахунку дози була розроблена спрощена схема дозування для комбінованої терапії (заснована надосвіді клінічних досліджень). У таблиці 3 вказані дози ПегІнтрону залежно відмаси тіла пацієнта і наведені відповідні найбільш зручні форми випуску препарату. Рибавірин застосовують внутрішньо з їжею кожен день у 2 прийоми: вранці та ввечері (табл. 3).
Таблиця 3
Маса тіла (кг)
ПегІнтрон (у флаконах або шприц-ручках)
Рибавірин капсули
Форма випуску (мкг/0,5 мл)
Застосування 1 раз на тиждень (мл)
Загальна добова доза (мг)
Кількість капсул по 200 мг
<40
50
0,5
800
4 (2 вранці, 2 ввечері)
40 – 50
80
0,4
800
4 (2 вранці, 2 ввечері)
51 – 64
80
0,5
800
4 (2 вранці, 2 ввечері)
65 – 75
100
0,5
1000
5 (2 вранці, 3 ввечері)
76 – 85
120
0,5
1000
5 (2 вранці, 3 ввечері)
>85
150
0,5
1200
6 (3 вранці, 3 ввечері)
Тривалість лікування.
Прогнозування розвитку стійкої вірусологічної відповіді: у пацієнтів, інфікованих вірусом гепатиту С генотипу 1, які недосягли вірусологічної відповіді на 12-му тижні лікування, ймовірність розвитку стійкої вірусологічної відповіді дуже низька.
Генотип 1: пацієнтам, які продемонстрували вірусологічну відповідь на 12-му тижні лікування, терапію слід продовжувати наступні 9 місяців (у цілому 48 тижнів).
Серед пацієнтів з HCV 1-гогенотипу та низьким вірусним навантаженням (< 2 000 000 копій/мл), в якихрезультат аналізу на HCV РНК стає негативним на 4-му тижні лікування і залишається негативним до 24-го тижня, лікування може бути або припинено після цього 24-тижневого курсу, або проведено ще протягом додаткових 24 тижнів (тривалість лікування у цілому 48 тижнів). Проте 24-тижневий курс лікування може бути асоційований з вищим ризиком рецидиву, чим 48-тижневий курс.
Генотип 2 чи 3: рекомендована тривалість лікування всіх пацієнтів становить 24 тижні.
Генотип 4: вважається, що пацієнти, інфіковані вірусом генотипу 4, важче піддаються лікуванню та обмежені клінічні дані (n=66) виявили подібність у тривалості лікування цих пацієнтів і пацієнтів із генотипом 1.
Модифікація дози
Якщо під час лікування ПегІнтроном або ПегІнтроном у комбінації зрибавірином спостерігаються тяжкі небажані явища або погіршення лабораторних показників, рекомендовано корекцію доз препаратів або припинення терапії до зникнення небажаних ефектів (табл. 4а і 4б).
Таблиця 4а Рекомендації щодо модифікації дози під час моно терапії ПегІнтроном
Лабораторні показники
Зниження дози ПегІнтрону до половини терапевтичної дози,
якщо:
Припинення прийому ПегІнтрону,
якщо:
Число нейтрофілів
< 0,75 х 109/л
< 0,5 х 109/л
Число тромбоцитів
< 50 х 109/л
< 25 х 109/л
Таблиця 4б Рекомендації щодо модифікації дози під час комбінованої терапії
Лабораторні показники
Зниження дози тільки рибавірину до 600 мг/добу*,
якщо:
Зниження дози тільки ПегІнтрону до половини терапевтичної дози,
якщо:
Припинення прийому і рибавірину, і ПегІнтрону,
якщо:
Вміст гемоглобіну
< 10 г/дл
-
< 8,5 г/дл
Вміст гемоглобіну у пацієнтів із захворюваннями серця в стадії компенсації
Вміст гемоглобіну знизився на => 2 г/дл протягом будь-яких 4 тижнів під час лікування (постійне застосування зниженої дози)
< 12 г/дл через 4 тижні після зниження дози
Число лейкоцитів
-
< 1,5 х 109/л
< 1,0 х 109/л
Число нейтрофілів
-
< 0,75 х 109/л
< 0,5 х 109/л
Число тромбоцитів
-
< 50 х 109/л
< 25 х 109/л
Вміст прямого білірубіну
-
-
2,5 х ВМН**
Вміст непрямого білірубіну
> 5 мг/дл
-
> 4 мг/дл більше 4 тижнів
Вміст креатині ну
-
-
> 2,0 мг/дл
АЛТ/АСТ
-
-
2 х значення початкового рівня
> 10 х ВМН**
*Пацієнти, яким знизили дозу рибавірину до 600 мг на добу, повинні приймати 1 капсулу 200 мг вранці та 2 капсули по 200 мг ввечері.
**ВМН – верхня межа норми
При спрощеному дозуванні модифікація зниження дозина 50% можлива за рахунок використання різних форм випуску препарату.
Введення. ПегІнтрон у шприц-ручках. Ліофілізованийпорошок та розчинник містяться у двокамерному картриджі шприц-ручки. При активації картриджа порошок розчиняється розчинником, який додається, і дляв ведення використовується до 0,5 мл отриманого розчину. Повна
ІНСТРУКЦІЯ для приготування та введення препарату наведенау Додатку до листка-вкладиша.
ПегІнтрон у флаконах. До розчинення ПегІнтрон, ліофілізований порошок, виглядає як біле або майже білетіло у формі цілої таблетки, або в шматочках, або як білий (майже білий) порошок. Порошкоподібний вміст флакона розчиняють 0,7 мл води для ін’єкцій ідля введення використовують до 0,5 мл розчину.
За допомогою стерильного шприца 0,7 мл води для ін’єкцій ПОВІЛЬНО вводять у флакон з ПегІнтроном, направляючи потік рідини на скляну стінку флакона. Найкраще не спрямовувати потік прямо набіле тіло або порошок та не вводити рідину швидко, бо це спричиняє появу значної кількості бульбашок. Протягом кількох хвилин розчин може виглядати каламутним або пінистим. Обережно перевертайте флакон вверх-вниз до повного розчинення порошку. Не струшуйте, тільки легко перевертайте флакон. Після цього вміст має бути повністю розчинений. Після закінчення розчинення та після того, як всі бульбашки піднімуться на поверхню, розчин має бути прозорий з тонким кільцем дрібних бульбашок по верхньому краю. Необхідну дозу набирають стерильними шприцем та голкою.
При самостійному виконанні ін’єкцій слід повідомити пацієнта щодо необхідності зміни місця ін’єкції при кожному введенні препарату.
У процесі приготування розчину зпорошку ПегІнтрону як у шприц-ручці, так і у флаконі втрачається невелика кількість об’єму при заборі та введенні дози. Однак кожна упаковка містить надлишок розчинника і порошку, щоб забезпечити введення точної дози, яка вказана на упаковці, тобто в 0,5 мл розчину. Вказана на упаковці доза буде міститися в 0,5 мл готового розчину: 50 мкг в 0,5 мл, 80 мкг в 0,5 мл, 100 мкгв 0,5 мл, 120 мкг в 0,5 мл, 150 мкг в 0,5 мл.
Як і будь-які інші препарати для парентеральногозастосування, готовий розчин необхідно оглянути перед введенням. Розчин повинен бути прозорим, безбарвним та не містити сторонніх включень, зверху може бути невелике кільце маленьких бульбашок. У разі зміни кольору розчину використовувати його не варто. Залишки розчину необхідно вилити.
Побічна дія. Моно терапія. Більшість небажаних явищ була легкоюабо середньої важкості та не потребувала змін терапії. Найчастіше відзначали головний біль та міалгію.
Найбільш частими небажаними явищами (=> 10% хворих) були біль та запалення в місцях ін’єкцій, підвищена втомлюваність, озноб, гарячка, депресія, біль у суглобах, нудота, алопеція, м’язово-скелетний біль, роздратованість, грипоподібні симптоми, безсоння, діарея, біль у животі, астенія, фарингіт, зниження маси тіла, анорексія, відчуття тривоги, порушення концентрації уваги, запаморочення.
Менш частими небажаними явищами (=> 2% хворих) були свербіж, сухість шкіри, нездужання, пітливість, біль у правому підребер’ї, нейтропенія, лейкопенія, анемія, висип, блювання, сухість у роті, емоційна лабільність, нервозність, вірусні інфекції, неспокій, задишка, сонливість, тиреоїдні розлади, біль у грудях, диспепсія, припливи, парестезії, кашель, збудження, синусит, гіпертензія, гіперестезія, затуманення зору, сплутаність свідомості, здуття живота, зниження лібідо, еритема, біль в очах, кон’юнктивіт, апатія, гіпестезія, закладеність носа, запор, діарея, менорагія, менструальні порушення.
При клінічних дослідженнях рідко відзначались важкіабо життєво небезпечні психічні розлади, такі як суїцид, спроба самогубства, суїцид альні ідеї, агресивна поведінка (іноді спрямованої на оточуючих) іпсихоз, включаючи галюцинації.
Гранулоцит опенія (< 0,75x109/л) спостерігалася в 4 і 7% хворих, а тромбоцит опенія (< 70x109/л) –в 1 і 3% хворих, що одержували ПегІнтрон у дозах 0,5 та 1 мкг/кг, відповідно.
Комбінована терапія з рибавірином. Крім небажаних явищ, що спостерігались при моно терапії ПегІнтроном, були також відзначені такі побічні ефекти: з частотою 5-10% – тахікардія, риніт, зміни смаку; з частотою 2-5% – гіпотензія, непритомність, гіпертензія, порушення сльозовиділення, тремор, кровоточивість ясен, глосит, стоматит, виразковий стоматит, порушення/втрата слуху, шум у вухах, відчуття серцебиття, спрага, агресивна поведінка, грибкова інфекція, простатит, середній отит, бронхіт, респіраторні порушення, ринорея, екзема, підвищена ламкість волосся, фото реакції, лімфаденопатія.
Із застосуванням інтерферону альфа-2b рідкопов’язують виникнення судом, панкреатиту, гіпертри гліцеридемії, аритмії, діабету, периферичної нейропатії.
Дуже рідко комбінація рибавірину з інтерфероном альфа-2bможе бути асоційована з виникненням а пластичної анемії.
Інші побічні ефекти, які можуть виникати при застосуванні моно- або комбінованої терапії: офтальмологічні розлади, про якірідко повідомлялося у зв’язку із застосуванням інтерферону альфа-2b –ретинопатії (включаючи макулярний набряк), геморагії сітківки, вогнищеві зміни сітківки, обструкції артерії або вени сітківки, зниження гостроти або обмеження полів зору, неврит зорового нерва, набряк дисків зорових нервів.
Виникнення небажаних явищ з боку серцево-судинної системи, особливо аритмій, пов’язані головним чином з вже існуючими серцево-судинними хворобами або з попередньою терапією кардіо токсичнимизасобами. Повідомлялось про дуже поодинокі випадки кардіоміопатії у пацієнтів без попередніх серцево-судинних захворювань, прояви якої зникали після припинення лікування інтерфероном альфа.
Рідко відзначались рабдоміоліз, міозит, порушення функції нирок та ниркова недостатність; дуже рідко – ішемія міокарда, інфаркт міокарда, цереброваскулярна ішемія та геморагія, енцефалопатія, виразковий або ішемічний коліт, саркоїдоз або його загострення, мультиформна еритема, синдромСтівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, некроз у місці ін’єкції.
При застосуванні інтерферону альфа-2b повідомлялося про розвиток різноманітних ауто імунних й імуноопосередкованих розладів, включаючиідіопатичну тромбоцит опенічну пурпуру та тромботичну тромбоцит опенічну пурпуру.
Протипоказання.
Гіпер чутливість до активного або будь-якого з неактивних компонентів препарату.
Гіпер чутливість до будь-якого інтерферону.
Вагітність. Не слід починати комбіновану терапіюПегІнтроном і рибавірином до отримання негативного результату тесту на вагітність.
Чоловіки, партнерка яких вагітна, при лікуванніПегІнтроном у комбінації з рибавірином.
Ауто імунний гепатит або ауто імунне захворювання ванамнезі.
Захворювання печінки в стадії декомпенсації.
Пацієнтам із кліренсом креатині ну < 50 мл/хв, при застосуванні комбінації з рибавірином.
Передозування. Існують обмежені дані з передозування. У клінічних дослідженнях декілька пацієнтів ненавмисно отримали дозу, що у два рази перевищувала рекомендовану. Серйозних реакцій, пов’язаних з передозуванням, відзначено не було.
Особливості застосування. Застосування при порушенні функції нирок. Моно терапія: у пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (кліренс креатині ну 30-50 мл/хв) стартову дозу ПегІнтрону слід знизити на 25%. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатині ну 10-29 мл/хв), включаючи тих, хто перебуває на гемодіалізі, стартову дозу ПегІнтрону слід знизити на 50%. При погіршенні функції нирок під час лікування терапію слід припинити.
Комбінована терапія: пацієнти з кліренсом креатині ну< 50 мл/хв не повинні отримувати лікування ПегІнтроном у комбінації зрибавірином. При застосуванні комбінації з Ребетолом слід ретельно спостерігати за станом пацієнтів з порушеною фукцією нирок, враховуючи можливість розвитку анемії. Рекомендовано оцінювати функцію нирок у всіх пацієнтів до початку терапії ПегІнтроном. Хворі з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкостіповинні бути під постійним наглядом; за необхідності доза ПегІнтрону повинна бути знижена. Якщо рівень креатині ну сироватки збільшується до > 2 мг/дл, терапія повинна бути припинена.
Застосування при порушенні функції печінки. Безпеката ефективність терапії пегінтерфероном альфа-2b у хворих з тяжким порушенням функції печінки не вивчалися, тому у таких хворих застосовувати ПегІнтрон неварто.
Як і при лікуванні іншими інтерферонами, необхідно припинити терапію ПегІнтроном у пацієнтів, в яких з’являються ознаки пролонгації коагуляції, що може вказувати на декомпенсацію захворювання печінки.
Застосування у людей літнього віку (=> 65 років). Явної залежності фармакокінетики пегінтерферону альфа-2b від віку немає. Проте, як і при лікуванні молодших пацієнтів, слід оцінювати ренальну функцію передйого застосуванням.
Застосування у хворих віком до 18 років. Безпека та ефективність терапії ПегІнтроном у пацієнтів цієї вікової групи не досліджувались. ПегІнтрон не рекомендується призначати дітям та підліткам до 18років.
Психічні порушення і центральна нервова система (ЦНС). Пацієнти з клінікою або з анамнезом тяжкого психічного стану. Якщо вирішено, що терапія ПегІнтроном є необхідною для дорослих пацієнтів із клінічними або анамне стичними даними про тяжкий психічний розлад, її слід розпочинати тільки після проведення відповідної індивідуальної діагностики тана фоні терапевтичного ведення психічного стану.
При розвитку тяжких нейропсихічних ефектів, особливо депресії, застосування ПегІнтрону слід припинити. У деяких хворих під час терапії ПегІнтроном спостерігалися тяжкі порушення з боку ЦНС, зокрема депресія, суїцид альні думки, суїцид або спроба самогубства. Спостерігалися йінші небажані ефекти з боку ЦНС, включаючи агресивну поведінку, іноді спрямовану проти оточуючих, психоз, включаючи галюцинації, сплутаність свідомості та порушення ментального статусу. Ці явища виникали як у дорослих пацієнтів, які отримували лікування рекомендованими дозами, так і у пацієнтів, які лікувалися високими дозами інтерферону альфа. Більш значні прояви, як зниження больової чутливості та кома, включаючи випадки енцефалопатії, спостерігалися у деяких пацієнтів, зазвичай літнього віку, при лікуванні високими дозами інтерферону альфа. Ці явища оборотні, але у кількох пацієнтів повне відновлення настало за три тижні. Дуже рідко при застосуванні високих доз препарату виникали судоми.
При появі психічних порушень або змін з боку ЦНС, утому числі клініки депресії, за хворими рекомендується постійно наглядати протягом лікування та 6 місяців періоду подальшого спостереження після завершення лікування. При появі вказаних симптомів слід враховувати потенційну серйозність подібних небажаних явищ. При збереженні чи погіршені симптомів абопри виявленні суїцидальних думок чи агресивної поведінки, спрямованої на оточуючих, рекомендується припинити лікування та надати пацієнту відповідну психіатричну допомогу.
Серцево-судинна система. Як і при лікуванні інтерфероном альфа, пацієнти, які страждають чи страждали на застійну серцеву недостатність, інфаркт міокарда та/або аритмію, повинні бути під постійним наглядом лікаря. У пацієнтів із захворюваннями серця перед початком і під час лікування рекомендується проводити електрокардіографію. Аритмії (в основному над шлуночкові), як правило, піддаються звичайній терапії, але можуть вимагати припинення терапії ПегІнтроном.
Гіпер чутливість негайного типу. У поодиноких випадках терапія інтерфероном альфа-2b ускладнювалася реакціями гіпер чутливостінегайного типу (наприклад, кропив’янкою, ангіоневротичним набряком, бронхоспазмом, анафілаксією). З появою таких реакцій на фоні введенняПегІнтрону слід припинити лікування і негайно призначити адекватну симптоматичну терапію. Транзиторні висипи не вимагають припинення лікування.
Відторгнення пересаджених печінки/нирок. Безпека та ефективність застосування моно- або комбінованої терапії ПегІнтрону зрибавірином для лікуванням гепатиту С у пацієнтів з пересадженими печінкою абоіншими органами не були досліджені. Попередні дані вказують на можливістьзв’язку підвищеного рівня реакції відторгнення пересаджених нирок з терапією інтерфероном альфа. Описані випадки реакцій відторгнення пересадженої печінки, але причинний зв’язок з терапією інтерфероном альфа не був встановлений.
Гарячка. Хоча гарячка може спостерігатися вмежах грипоподібного синдрому, що часто реєструють при лікуванні інтерфероном, проте необхідно виключити інші причини стійкої гіпертермії.
Гідратація. У хворих, що одержують терапіюПегІнтроном, необхідно забезпечувати адекватну гідратацію, тому що у деяких пацієнтів спостерігалася гіпотензія, пов’язана зі зменшенням об’єму рідини в організмі. У таких випадках може бути необхідною ре гідратація.
Зміни легень. Зрідка у хворих, що одержували інтерферон альфа, у легенях розвивалися інфільтрати, пневмоніти та пневмонії, утому числі з фатальним кінцем. З появою гарячки, кашлю, задишки та інших респіраторних симптомів всім хворим варто проводити рентгенографію грудної клітки. За наявності інфільтратів на рентгенограмах чи ознак порушення функції легень потрібен постійний нагляд за хворими і при необхідності відміна терапії. Негайне припинення терапії та лікування кортикостероїдами призводять до зникнення небажаних явищ з боку легень.
Ауто імунні захворювання. При лікуванні інтерфероном альфа відзначали появу ауто антитіл. Клінічні прояви ауто імунних захворювань при лікуванні інтерфероном, очевидно, частіше виникають у хворих, схильних до розвитку ауто імунних порушень.
Зміни органа зору. В деяких випадках при лікуванні інтерфероном альфа розвивалися офтальмологічні порушення, у томучислі крововиливи в сітківку, вогнищеві зміни сітківки й обструкція артерії абовени сітківки (див. розділ “Побічна дія”). Всі пацієнти до початку терапії повинні пройти офтальмологічне обстеження. Всім пацієнтам, що мають офтальмологічні скарги, у тому числі зниження гостроти зору чи обмеження полівзору, необхідно негайно провести повне офтальмологічне обстеження. Подібні небажані реакції з боку сітківки частіше виникають за наявності супутніх захворювань, тому хворим на цукровий діабет чи артеріальну гіпертензію рекомендується періодично проводити офтальмологічне обстеження під час терапіїПегІнтроном. Слід припинити терапію ПегІнтроном при появі нових або погіршенні наявних офтальмологічних порушень.
Зміни щитовидної залози. Нечасто у хворих нахронічний гепатит С, що одержували інтерферон альфа, розвивалися порушення функції щитовидної залози – гіпотиреоз чи гіпертиреоз. При появі симптомів порушення функції щитовидної залози на фоні лікування інтерфероном альфа необхідно визначати рівні ТТГ. При наявності порушення функції щитовидної залози лікування ПегІнтроном можна продовжити, якщо вміст ТТГ вдається підтримувати медикаментозною терапією на нормальному рівні.
Дентальні та періодонтальні порушення. Повідомлялося про розвиток дентальних та періодонтальних порушень серед пацієнтів, які отримували комбіновану терапію пегінтерфероном альфа-2b та рибавірином. До тогож, сухість у роті може чинити порушую чий ефект на зуби та слизову оболонку ротапід час довго тривалої комбінованої терапії Ребетолом і пегінтерфероном альфа-2b. Пацієнтам слід рекомендувати ретельно чистити зуби 2 рази на день та регулярно проходити стоматологічне обстеження. Крім цього, у деяких пацієнтів може виникати блювання, після чого вони повинні ретельно сполоскувати ротову порожнину.
Метаболічні розлади. Враховуючи можливість виникнення випадків гіпертри гліцеридемії та збільшення гіпертри гліцеридемії (іноді важкі), рекомендовано контролю вати рівень ліпідів крові.
Інші. Враховуючи описані випадки загострення псоріазу та саркоїдозу при лікуванні інтерфероном альфа, застосовуватиПегІнтрон у хворих на псоріаз та саркоїдоз слід тільки в тому випадку, якщо очікувана користь переважає можливий ризик.
Застосування при ко-інфікуванні ВІЛ і вірусом гепатиту С. У пацієнтів, які ко-інфіковані ВІЛ та отримують високоактивнуантиретровірусну терапію (ВААРТ), може зростати ризик виникнення лактоацидозу. З обережністю слід додавати лікування ПегІнтроном і рибавірином до ВААРТтерапії (див. також Інструкцію для медичного застосування рибавірину[Ребетолу]).
У ко-інфікованих хворих на цироз, які отримують ВААРТ, може зростати ризик виникнення печінкової декомпенсації та смерті. Додаткове застосування альфа-інтерферонів окремо або в комбінації з рибавірином підвищує вищезазначений ризик у даної категорії хворих.
Лабораторні дослідження. Усім хворим допочатку терапії ПегІнтроном і під час лікування (на 2 та 4 тижнях і далі у разі необхідності) рекомендується проводити загальний та біохімічний аналізи кровіта дослідження функції щитовидної залози. Для початку терапії прийнятними єтакі вихідні значення показників крові:
гемоглобін => 120 г/л – у жінок та => 130 г/л– у чоловіків (при застосуванні комбінованої терапії);
тромбоцити => 100 x109/л;
нейтрофіли => 1,5 x109/л;
ТТГ у межах норми.
Вагітність та лактація. Моно терапія. Показано, що інтерферон альфа-2b має абортивну дію у приматів. Швидше за все, ПегІнтрон такожможе спричиняти таку дію. Враховуючи відсутність даних щодо застосуванняПегІнтрону у вагітних жінок, застосовувати його у період вагітності не рекомендується. ПегІнтрон можна застосовувати для лікування жінок репродуктивного віку в тому випадку, якщо протягом усього лікування вони користуються ефективними засобами контрацепції.
Відомостей щодо виділення компонентів цього препарату з грудним молоком немає. У зв’язку з цим рішення щодо припинення терапії або припинення вигодовування має бути прийнятим залежно від важливості даної терапії для матері.
При комбінованій терапії з рибавірином (у зв’язку зтератогенним та ембріотоксичним ефектами) слід звернути увагу на особливості застосування рибавірину (див. Інструкцію для медичного застосування Ребетолу).
Здатність до керування автомобілем та користування складною технікою. З появою стомлюваності, сонливості чи сплутаності свідомості на фоні терапії ПегІнтроном не рекомендується керувати автомобілем або працювати зі складною технікою.
При застосуванні комбінованої терапії ПегІнтрону зрибавірином слід ознайомитися з особливостями застосування рибавірину (див. Інструкцію для медичного застосування Ребетолу).
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При неодноразовому сумісному застосуванніпегінтерферону альфа-2b і рибавірину ознак фармакокінетичної взаємодії між нимине виявлено.
Результати дослідження з оцінки субстратів цитохромуР 450 у пацієнтів з хронічним гепатитом С, які отримували пегінтерферон альфа-2b1 раз на тиждень по 1,5 мкг/кг протягом 4 тижнів, не виявили зміни активностіCYP1A2, CYP3A4 або N-ацетилтрансфер ази. Спостерігалось підвищення активностіCYP2C8/9 та CYP2D6. Тому слід з обережністю призначати пегінтерферон альфа-2b з медикаментами, що метаболізуються CYP2C8/9 і CYP2D6, особливо з тими, що мають вузькі терапевтичні індекси.
У ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які отримують високоактивнуантиретровірусну терапію (ВААРТ), зростає ризик виникнення лактоацидозу. Томуслід обережно застосовувати комбіновану терапію на фоні ВААРТ.
Несумісність. Цей препарат варто розводити тільки розчинником, що додається. Його не можна змішувати з іншими медичними препаратами.
Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі 2-8оС. Термін придатності – 3 роки. При неможливості одразу використати приготований розчин його можна зберігати небільше 24 годин при температурі 2-8°С.
| Кількість переглядів: |
| Хвороби |
| А Б В Г Д Е Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Я |
| Ліки від а до я |
| 5 A B C D H L А Б В Г Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Э Ю Я “ |
Група «Здорове харчування»
|