міжнародна та хімічна назви: цефазолін ,(6R,7R)-3[[(5-метил-1,3,4-тіадіазол-2-іл) сульфаніл]метил]-8-оксо-7-[(1Н-тетразол-I-ілацетил)-аміно]-5-тіа-1-азабіцикло[4.2.0]окт-2-ене-2-карбоксилат;

основні фізико-хімічні властивості: білий або майже білий кристалічний порошок;

склад: кожен флакон містить натрію цефазоліну дляін’єкцій у кількості, еквівалентній вмісту 500 мг або 1 г цефазоліну;

допоміжні речовини: відсутні.

Форма випуску.

Порошок для приготування розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група.

Антибіотики цефалоспоринового ряду. Код АТС J01DA04.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Тотацеф має бактерицидну дію, в основі якої лежитьінгібування синтезу компонентів клітинної стінки бактерій. Препарат найбільшактивний, in vitro і в клінічній практиці, у відношенні:

Staphylococcus aureus (пеніцилін-чутливі і пеніцилін-резистентні штами);

Staphylococcus epidermidis;

бета-гемолитичних стрепрококів групи А та інших штамів стрептококів, (багато штамів ентерококів можуть виявитися стійкими);

Streptococcus pneumoniae (колишня назва Diplococcuspneumoniae);

Escherichia col;

Proteus mirabilis;

Klebsiella spp.;

Enterobacter aerogenes;

Haemophilus influenzae;

Clostridium perfringens;

Neisseria gonorrhoeae;

Salmonella typhi;

Shigella disenteriae, Shigella flexneri.

Стійкі до цефазолину більшість штамів Enterobactercloacea, індол-позитивний Proteus (P.vulgaris), Morganella morganii (колишня назва Proteus morganii), Providencia rettgeri ( Proteus rettgeri), Serratia,Pseudomonas, Acinetobacter calcoaceticus (колишня назва Mima і Herellea spp.).

Фармакокінетика.

Тотацеф після внутришньом’язового і внутрішньо венного введення дуже швидко виявляється у високих концентраціях у сироватці. Препарат легко проникає в тканини різних органів, зjокрема, улегені, мигдалики, стінку жовчного міхура і апендикс. Тотацеф також виявляється у високих концентраціях у жовчі, синовіальній рідині, у тканинах ока. При обструкції жовчних шляхів концентрації препарату в жовчі зменшується. Препарат практично не проникає через гемато-енцефалічний бар’єр.

Тотацеф не метаболізується в печінці і виділяється з організму із сечою у незміненому виді. Через б годин після внутрішньом’язового введення 500 мг препарату, у сечі виявляється 63±17% дози і майже цілком (80 - 100% уведеної дози) виводиться через 24 години. Максимальні концентрації цефазолинув сечі після внутрішньом’язового введення 500 мг та 1000 мг препарату, може досягати 1000 мкг/мл і 4000 мкг/мл відповідно.

Через 24 години після проведення перітонеальногодіалізу з Тотацефом у концентраціях 50 мг/л і 150 мг/л зі швидкістю 2 л/годину концентрації цефазолину в сироватці крові складали близько 10 мкг/мл і 30мкг/мл відповідно. При цьому максимальні концентрації цефазолину в сироватці крові складали близько 29 мкг/мл і 72 мкг/мл відповідно.

Показання для застосування.

Тотацеф показаний для лікування інфекцій, викликаних чутливими мікро організмами: інфекції верхніх і нижніх дихальних шляхів, тонзиліти, інфекції вуха, горла та носа, інфекції жовчних шляхів, сечостатевого тракту, включаючи простатити і епідидимити, гінекологічні інфекції, інфекції шкіри і м’яких тканин, інфекції кісток та суглобів, інфекції тканин ока, перитоніти, септицемія, бактеріальні ендокардити.

Тотацеф показаний для профілактики в перед - іпісля операційному періоді з метою зменшення ризику виникнення після операційнихінфекцій при проведенні трансвагінальної резекції матки та холецистектомії, атакож при проведенні

порожнинних хірургічних операцій (наприклад, операції на відкритому серці або протезування суглобів).

Спосіб застосування та дози.

Тотацеф призначений для внутрішньом’язового або внутрішньо венного введення в залежності від виду та тяжкості інфекції і функції нірок. При внутрішньо венному введенні препарату можливі два способи: внутрішньо венне введення повільне протягом 3-5 хвилин або у виді внутрішньо венного вливання. Препарат у дозі 1 г переважно вводять внутрішньо венно краплинно. Після зникнення симптомів захворювання або ознак бактеріальної інфекції лікування препаратом слід продовжувати ще протягом не менш ніж 48-72 годин. При інфекціях, спричинених бета-гемолітичним стрептококами, тривалість лікування становить мінімум 10 днів.

При нормальній функції нирок

Дорослим з масою тіла не менше 40 кг

Дози, що рекомендуються для профілактики після операційних інфекцій:

По 1-2 г препарату внутрішньо венно чивнутрішньом’язово за 30-60 хвилин до початку проведення хірургічної операції.

При хірургічних операціях тривалістю 2 години ібільш: додатково 0,5 -1,0 г внутрішньо венно чи внутрішньом’язово під час операції (схему введення можна змінювати в залежності від тривалості операції).

По 0,5-1 г внутрішньо венно чи внутрішньом’язово з інтервалом у б годин протягом 24 годин після операції.

Препарат необхідно вводити за 30-60 хвилин допочатку операції в дозі, достатній для створення ефективної концентрації антибіотика в плазмі крові і тканинах. Під час проведення операції показане повторне введення препарату для підтримки належної концентрації антибіотика протягом всієї операції. При погрозі розвитку тяжких інфекційних ускладнень після операції, із профілактичною метою препарат слід вводити ще протягом 3-5днів.

Приготування розчинів для ін’єкцій

Для внутрішньом’язового введення

Вміст флакона розчиняють у стерильній воді дляін’єкцій, бактеріостатичній воді для ін’єкцій, 0,9% розчині натрію хлориду дляін’єкцій, як зазначено нижче в таблиці. Флакони по 1 г варто розчиняти тільки в стерильній воді для ін’єкцій чи в бактериостатичній воді для ін’єкцій.

Приготовлений для внутрішньом’язового введення розчин препарату розбавляють у стерильній води для ін’єкцій у кількосі не менш 10мл. Приготовлений розчин вводять повільно внутрішньо венно протягом 3-5 хвилин.

Для внутрішньо венної інфузії розчин длявнутрішньом’язового введення розбавляють у 50-100 мл одним з наступних розчинів:

0,9% розчин натрію хлориду для ін’єкцій;

5% чи 10% розчин глюкози для ін’єкцій;

5% розчин глюкози в розчині Рингера з лактатом дляін’єкцій;

0,9%, 0,45% чи 0,2% розчин натрію хлориду в 5% розчині глюкози для ін’єкцій;

Розчин Рингера для ін’єкцій з лактатом або без лактату .

Приготовлені розчини стабільні протягом 24 годин при температурі 15-30 °С чи протягом 96 годин при збереженні в холодильнику (2-8°С).

Розчин препарату у воді для ін’єкцій, у 0,9% розчині натрію хлориду або у 5% розчині глюкози, якщо він заморожений безпосередньо після готування, залишається стабільним на протязі 12 тижнів при умові зберігання у морозильнику при температурі нижче -20 °С. Розморожувати препарат треба без нагрівання. Повторно заморожувати не слід.

Побічна дія.

Реакції підвищеної чутливості: еозинофілі я, лікарська лихоманка, сверблячка, кропив’янка, ангіо невротичний набряк і анафілаксія.

Гематологічні зміни. Повідомлялося про випадки лейкопенії, нейтропенії, тромбоцит опенії.

Печінка. У поодиноких випадках спостерігалисятранзиторне підвищення рівня аланин-трансфер азы, аспартам-трансфер азы та лужноїфосфотази, транзиторний гепатит і холестатическая жовтяниця.

Нирки. Транзиторні підвищення рівня азоту сечовини крові без клінічних симптомів порушення функції нирок.

Шлунково-кишковий тракт. Під час і після лікування препаратом можуть з’явитися симптоми псевдомембранозного коліту. Урідких випадках спостерігається нудота і блювання. Повідомлялося про анорексії, диареї та кандидоз ротової порожнини (кандидозний стоматит).

Інші ефекти. У поодиноких випадках біль та ущільнення в місці ін’єкції. При внутрішньо венному введенні флебіти виникаютьрідко. Можлива поява анально-генітальної сверблячки, генітального кандидозу та вагініту.

Протипоказання.

Тотацеф протипоказаний хворим з підвищеною чутливістю до цефалоспориновых антибіотиків.

Передозування.

При парентеральному введенні препарату в дозах, що перевищують рекомендовані, можуть спостерігатися запаморочення, парастезії, головні болі. Можлива поява судом, особливо у хворих з порушеною функцією нирок, коли імовірність накопичення препарату в організмі стає більш високою. Уцьому випадку введення препарату слід припинити і провести противосудомнутерапію. Можливе застосування гемодіаліза.

Особливості застосування.

Препарат слід застосовувати з обережністю в хворих при підвищеній чутливості до пеніциліні в. Клінічні та лабораторні дослідження підтверджують часткову перехресну аллергенність між антибіотиками пеніциліновоїта цефалоспоринової груп. Повідомлялося про тяжкі анафілактичні реакції з летальними результатами при одночасному введенні антибіотиків з обох груп. При розвитку тяжких анафілактичних реакцій потрібно невідкладна терапія. При застосуванні більшості антибактеріальних препаратів повідомлялося про випадкипсевдомембранозного коліту від легких форм до форм, що загрожують життю. Томупри виникненні діареї під час лікування препаратом, її слід правильно оцінити, провести додаткові аналізи для підтвердження діагнозу і призначити лікування. Препарат не рекомендується вводити інтратекально, оскільки при цьому шляху введення розвиваються важкі токсичні реакції з боку центральної нервової системи, включаючи судоми. Хворим з порушеною функцією нирок рекомендується зниження дози препарату.

При тривалому застосуванні препарату слід враховувати можливість розвитку суперінфекції, викликаної нечутливими до нього мікро організмами. Під час лікування препаратом можливі псевдо позитивні показники реакції Кумбса.

Вагітність та годування груддю.

Дослідження на тваринах показали відсутність впливуна репродуктивну функцію і який-небудь шкідливий вплив на плід. Однак адекватніі добре контрольовані дослідження у вагітних жінок не проводилися. Препарат слід застосовувати при вагітності тільки під спостереженням лікаря і при наявності абсолютних показань. Відомо, що препарат в дуже низьких концентраціях проникає в жіноче молоко, тому матерям що годують, застосовувати препарат требаз обережністю.

Використання в педіатрії

Безпека та ефективність застосування препарату у недонесених дітей ідітей першого місяця життя не встановлена.

Взаємодії з іншими лікарськими засобами.

При одночасному застосуванні пробенециду секреціяцефалоспоринів у ниркових канальцах може знижуватися, що може привести до створення підвищених концентрацій препарату Тотацеф у крові протягом більш тривалого часу. При одночасному застосуванні з аміноглікозидами підвищується ризик розвитку нефротоксичності.

Під час лікування препаратом результати аналізу глюкози в сечі, заснованого на відновленні солей міді, можуть виявитисяпсевдо позитивними. Тому аналіз на

глюкозу рекомендується проводити ферментативними методами з використанням глюкозооксидази.

Умови та термін зберігання.

Зберігати при температурі 15-30 °С.