Хірургічні операції та різні патологічні стани з підвищенням фібринолізу:
при операціях на мозку, легенях, серці та судинах, щитовидній та підшлунковій залозах, простаті;
при передчасному відшаровуванні плаценти, довгостроковій затримці у порожнині матки мертвого плода, матковій кровотечі, аборті;
при гострих панкреатитах, хворобах печінки, гіпопластичній анемії, носових, шлунково-кишкових кровотечах, кровотечі з сечового міхура.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до препарату. Ниркова недостатність, схильність до тромбозів та емболії, коагулопатія внаслідок дифузного внутрішньо судинного згортання крові (ДВЗК–синдром) без значної активації фібринолізу, порушення кольорового зору. Вагітність.
Спосіб застосування та дози.
Показання Дози
При генералізованому фібринолізі Внутрішньо венно 15 мг/кг маси тіла (в ізотонічному розчині натрію хлориду або глюкози, швидкість введення 1 мл/хв) кожні 6-8 годин.
При місцевому фібринолізі Внутрішньо венно 0,25 – 0,5 г або внутрішньо по 1 – 1,5 г 2 – 3 рази на добу.
Операція на серці в умовах штучного кровообігу Внутрішньо венно повільно 10 мг/кг маси тіла за 20 – 30 хв перед операцією.
Тонзилектомія Внутрішньо венно 10 мг/кг маси тіла за півгодини до операції.
Простатектомія Внутрішньо венно 1 г кожні 8 годин. протягом перших 3 днів, після чого переходять до прийому внутрішньо по 1 г 2 – 3 рази на добу до зникнення макрогематурії.
Хворим з коагулопатіями перед екстракцією зубів Внутрішньо венно 10 мг/кг маси тіла; після втручання призначають внутрішньо по 25 мг/кг 3 – 4 рази на добу протягом 6 – 8 днів.
Носові кровотечі Місцеві аплікації на слизову оболонку носа.
При гастроінтестинальних геморагіях 1 г (2 ампули) внутрішньо венно кожні 6 годин у перші 3 дні, далі 1 – 1,5 г внутрішньо кожні 6 годин наступні 3 або 4 дні.
Для внутрішньо венного введення препарат розводять у стандартних ін фузійних розчинах. Готувати розчин необхідно перед самим введенням. У розчин для ін’єкцій можна додавати гепарин. Застосування разом з гепарином безпечне!
Порушення функції нирок.
Транексамова кислота виводиться переважно з сечею у незміненому вигляді, тому пацієнтам із порушеннями функції нирок рекомендується зменшувати дози.
Для внутрішньо венного введення препарату доза повинна бути відкоригована:
Кліренс креатині ну Доза
120 – 250 мкмоль/л 10 мг/кг маси тіла 2 рази на добу
250 – 500 мкмоль/л 10 мг/кг маси тіла кожні 24 години
> 500 мкмоль/л 10 мг/кг маси тіла кожні 40 годин або
5 мг/кг маси тіла кожні 24 години
Порушення функції печінки.
При захворюваннях печінки корекція дози не потрібна.
Побічні реакції.
З боку травного тракту: нудота, блювання, діарея.
З боку нервової і серцево-судинної системи: запаморочення, артеріальна гіпотензія.
Інші: рідко – тромбоз глибоких вен, емболія легень, тромбоз судин головного мозку, гострий нирковий корковий некроз.
Передозування.
У поодиноких випадках можуть спостерігатися нудота, блювання, ортостатичні симптоми, артеріальна гіпотензія.
Лікування: викликати блювання, промити шлунок, застосувати активоване вугілля. Терапія симптоматична.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Транексамова кислота виділяється у грудне молоко при концентрації всього однієї сотої відповідних рівнів сироватки. Препарат можна призначати в період годування груддю без ризику для дитини.
Діти.
Дозування у дітей залежно від віку не встановлене.
Особливі заходи безпеки.
Для уникнення артеріальної гіпотензії препарат слід вводити повільно і в кількості не більше 1 мл на хвилину.
Особливості застосування.
При нирковій недостатності (залежно від ступеня підвищення креатині ну сироватки) зменшують дозу і кількість введень.
При лікуванні гематурії ниркового генезу зростає ризик механічної анурії внаслідок утворення згустка в уретрі.
Спостерігалися випадки венозного й артеріального тромбозу чи тромбоемболії у пацієнтів, які застосовували препарат. Крім того, повідомлялося про випадки закупорення судин сітківки і центральної ретинальної вени, у пацієнтів з тромбоемболічною хворобою існує підвищений ризик виникнення венозних чи артеріальних тромбозів.
Транексамову кислоту не слід застосовувати одночасно з Фактор IX комплексом (Factor IX complex) чи антиінгібітор ними коагуляцій ними комплексами, оскільки може підвищитись ризик утворення тромбозів.
Пацієнти з ДВЗК-синдромом, яким необхідне лікування препаратом, повинні перебувати під наглядом лікаря, який має досвід терапії таких захворювань.
Під час і після лікування протягом кількох днів необхідне спостереження офтальмолога з перевіркою гостроти, полей і кольорового зору, оглядом очного дна.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.
Слід мати на увазі, що під час лікування у деяких пацієнтів можливе виникнення запаморочення і артеріальної гіпотензії. Тому слід бути обережними при керуванні автотранспортними засобами або при роботі з іншими складними механізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Через обмеженість даних високоактивні протромбінові комплекси та інші антифібринолітичні агенти, антиінгібітор ні коагуляцій ні комплекси не повинні застосовуватися одночасно з транексамовою кислотою. Транексамову кислоту можна змішувати з більшістю розчинів (електроліти, розчин глюкози, протишоковий розчин).
При внутрішньо венному краплинному введенні можна додавати гепарини.
Сумісна терапія хлорпромазином і транексамовою кислотою у пацієнтів із субарахноїдальним крововиливом може призводити до спазму мозкових судин і церебральної ішемії, також можливе зниження церебрального кровообігу.
Засіб не сумісний з урокіназою, норадреналіном бітартратом, дезоксіепінефрином гідро хлоридом, дипіридамолом, діазепамом.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Антифібролітичний, проти алергійний, протизапальний засіб. Конкурентно інгібує активатор плазміногену, в більш високих концентраціях зв’язує плазмін. Подовжує протромбі новий час. Пригнічує утворення кінінів та інших пептидів при запальних та алергійних реакціях.
Фармакокінетика.
Після внутрішньо венного введення дози 1 г крива «концентрація - час» показує триекспоненційну кінетику з середнім періодом напів виведення приблизно 2 години в кінцевій фазі елімінації. Початковий об’єм розподілу становить приблизно 9 – 12 л. Екскретується з сечею. Виводиться нирками шляхом клуб очкової фільтрації. Загальний рівень екскреції нирками еквівалентний загальному кліренсу плазми (110 – 116 мл/хв). Більше ніж 95 % введеної дози виділяється з сечею в незміненому вигляді. Виведення транексамової кислоти становить приблизно 90 % протягом 24 годин після внутрішньо венного введення препарату у дозі 10 мг/кг маси тіла. Транексамова кислота проходить через плацентарний бар’єр. Концентрація в пуповинні й крові після внутрішньо венного введення 10 мг/кг маси тіла у вагітних жінок становить близько 30 мг/л. Транексамова кислота швидко проникає в синовіальну рідину і синовіальну оболонку. В синовіальній рідині досягає того ж рівня концентрації, що і в сироватці. Період напів виведення транексамової рідини становить близько 3 годин. Концентрація транексамової кислоти в крові нижча, ніж в інших тканинах. У грудному молоці концентрація становить близько 1/100 пікової концентрації в сироватці. Концентрація транексамової кислоти в цереброспінальній рідині становить близько 1/10 від плазмової, у внутрішньо очній рідині - приблизно 1/10 від плазмової.
Фармацевтичні характеристики:
основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний розчин.
Несумісність.
Препарат не змішувати з кров'ю або з розчинами, що містять пеніцилін (бензилпеніцилін, тетрациклін).
Термін придатності.
1,5 року.
Умови зберігання.
Зберігати в захищеному від світла, сухому місці при температурі не вище 25 º С.
Зберігати в недоступному для дітей місці!
Упаковка.
По 5 мл в ампулі з безбарвного скла; по 5 ампул в упаковці , в картонній пачці.