– профілактика тромбозів при ішемічних порушеннях, викликаних атеросклеротичними ураженнями судин головного мозку та нижніх кінцівок;
– попередження або корекція тромбоцитарних порушень (тромбоутворення) після шунтування судин і при використанні штучного кровообігу, при хронічному гемодіалізі;
– стан після гемотрансфузії;
– профілактика ранньої ретинопатії, нефроангіопатії і ангіопатії нижніх кінцівок при цукровому діабеті.
Протипоказання.
– Підвищена чутливість до тиклопідину та/або інших інгредієнтів готової лікарської форми;
– геморагічний діатез;
– захворювання крові, що супроводжуються подовженням часу кровотечі;
– органічні ураження зі схильністю до кровотечі (загострення виразкової хвороби шлунка та дванадцяти палої кишки, геморагічні інсульти в гострий та під гострий періоди);
– лейкопенія, тромбоцит опенія та агранулоцит оз (в т. ч. в анамнезі);
– лікування високими дозами гепарину;
– захворювання печінки з клінічними проявами гепатиту або жовтяниці;
– вагітність та період лактації;
– діти та підлітки у віці до 14 років.
Спосіб застосування та дози.
Препарат “Тиклопідин-ратіофарм” призначають дорослим під час або після їжі по 1 таблетці (250 мг) 1-2 рази на добу. Таблетки не розжовують, запивають достатньою кількістю рідини (вода, сік). Максимальна добова доза – 500 мг. Тривалість лікування встановлюють індивідуально.
При необхідності доза препарату може бути на незначний час збільшена до 1 г на добу. Лікування в такій дозі проводять коротким курсом під постійним ретельним лікарським спостереженням і під контролем часу кровотечі. Тривалість часу лікування збільшеною дозою залежить від перебігу захворювання. Рішення про його тривалість приймає лікар індивідуально.
Побічні реакції.
Небажані побічні ефекти при застосуванні препарату “Тиклопідин-ратіофарм” найчастіше спостерігаються на початку або протягом перших 3 місяців лікування. Після припинення лікування за кілька днів усі симптоми спонтанно зникають.
Геморагічні: головним чином гематоми, носові кровотечі, гематурія, шлунково-кишкові кровотечі. Можливе підвищення ризику розвитку внутрішніх або після операційних кровотеч.
Повідомлялось про можливість тяжких гематологічних або геморагічних порушень, що загрожують життю. Їх розвиток можливий у тих випадках, коли:
– контрольні лабораторні дослідження були проведені некоректно, побічні ефекти, що розвивались було виявлено дуже пізно, а заходи щодо їх усунення були помилковими;
– одночасно застосовувалась активна терапія високими дозами антикоагулянтів, ацетил саліциловою кислотою або іншими не стероїдними протизапальними засобами.
З боку шлунково-кишкового тракту можуть спостерігатись діарея, нудота, блювання та ін. В окремих випадках можливі коліт з діареєю. Звичайно вони можуть з’являтись протягом перших 3 місяців лікування і, як правило, через 1 – 2 тижні після виникнення спонтанно зникають. При тяжких формах прояву цих побічних ефектів іноді необхідно припиняти лікування.
Шкірні алергічні реакції виникають у поодиноких випадках (шкірний висип, свербіж або кропив’янка). В окремих випадках можливі набряк Квінке, васкуліт, червоний вовчак. В украй рідких випадках може спостерігатя поліморфна еритема або синдром Стівенса-Джонсона.
З боку печінки: є окремі повідомлення про виникнення гепатиту або холестатичної жовтяниці. Відхилення з боку функції печінки можуть спостерігатися протягом перших 4 місяців лікування.
Зміна лабораторних показників: найне безпечнішими є зміни з боку картини крові, такі як нейтропенія або агранулоцит оз. Іноді можливе виникнення тромбоцит опенії або тромбоцит опенії в комбінації з гемолітичною анемією.
Як правило, припинення прийому Тиклопідину-ратіофарм призводить до нормалізації картини крові.
При тривалому прийомі препарату може спостерігатися підвищення рівня холестерину (ХС) і три гліцеридів (ТГ) у сироватці крові. Рівень ХС ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ), ХС ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ), ХС ліпопротеїдів дуже низької щільності (ЛПДНЩ) і ТГ у сироватці крові через 1 – 4 місяці лікування може підвищуватися на 8 – 10 %, при продовженні лікування подальшого підвищення не відбувається. Співвідношення субфракцій ліпопротеїдів (особливо ЛПВП і ЛПНП) залишається незмінним. Цей ефект не залежить від віку, статі, прийму алкоголю або захворювання на цукровий діабет і не підвищує ризик серцево-судинних захворювань.
Інші: іноді спостерігалось запаморочення, головний біль, астенія, анорексія, а також нервозність, порушення сну, підсилення серцебиття, пітливість, порушення смакових відчуттів, депресивні розлади.
Передозування.
Симптоми: випадків передозування не описано. Будь-яких додаткових проявів, окрім відомого впливу препарату на гемостаз, у разі передозування тиклопідину не очікується.
Лікування: при передозуванні доцільно видалити з організму залишки препарату, який ще не всмоктався (викликати штучне блювання) та зробити промивання шлунка.
Хворі потребують ретельного спостереження.
При виникненні кровотечі для пригнічення ефекту тиклопідину призначають десмопресин або трансфузію тромбоцитарної маси.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Тиклопідин проникає через плацентарний бар’єр та надходить у жіноче молоко. Експериментальні дослідження на тваринах не виявили тератогенної дії препарату. Однак у зв’язку з недостатнім досвідом застосування тиклопідину у людини, приймати препарат “Тиклопідин-ратіофарм” у період вагітності та годування груддю протипоказано.
Діти. Призначати дітям до 14 років не рекомендується.
Особливі заходи безпеки.
Не передбачено.
Особливості застосування.
Протягом перших трьох місяців у всіх хворих слід проводити ретельний контроль ознак побічних реакцій, контроль картини периферичної крові та показників функції печінки протягом кожних 15 днів. Хворого необхідно ознайомити з можливими проявами нейтропенії (гарячка, біль у горлі, укривання виразками ротової порожнини), тромбоцит опенії або порушення гемостазу (кровоточивість, синці, темний колір калу). Хворі повинні бути попереджені щодо необхідності припинити лікування та проконсультуватись з лікарем негайно при появі зазначнених симптомів.
Рішення щодо продовження лікування повинно прийматися тільки на підставі клінічних та лабораторних досліджень.
Якщо лікування препаратом “Тиклопідин-ратіофарм” з будь-яких причин було перервано протягом перших 3 місяців лікування, необхідно через 2 тижні після припинення терапії провести контрольний аналіз крові.
При необхідності проведення планових оперативних втручань (навіть таких незначних, як екстракція зуба) слід повторно дослідити час кровотечі та за тиждень до операції припинити терапію. Винятком можуть бути тільки ті випадки, коли тромбоцитарна дезагрегація є бажаною.
Зазначений лікарський засіб слід з обережністю призначати хворим з порушенням функції печінки, а у випадку розвитку гепатиту та жовтяниці (в т. ч. темний колір сечі, знебарвлений кал), лікування слід припинити і провести відповідні лабораторні дослідження.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або іншими механізмами. Препарат “Тиклопідин-ратіофарм” не чинить значного впливу на здатність керувати авто транспортом та працювати з технікою.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодій.
Слід уникати одночасного застосування препарату “Тиклопідин-ратіофарм” та інших лікарських засобів, що сприяють посиленню кровотеч (гепарин, пероральні антикоагулянти, ацетил саліцилова кислота, не стероїдні протизапальні засоби). У тих випадках, коли неможливо запобігти поєднанню таких лікарських засобів, слід здійснювати частий контроль стану гемостазу.
Прийом препарату “Тиклопідин-ратіофарм” одразу після антацидних засобів призводить до зниження рівня концентрації тиклопідину в плазмі на 20 – 30 %.
Тривалий прийом циметидину значно підвищує рівень тиклопідину у плазмі.
Одночасний прийом:
– тиклопідину та дигоксину призводить до незначного підвищення (приблизно на 15%) рівня концентрації дигоксину в плазмі, що навряд чи може викликати зміни терапевтичного ефекту;
– тиклопідину та антипірину, седативних та снодійних засобів, які метаболізуються за допомогою ферментів печінки (цитохромів Р-450), призводить до підвищення періоду їх напів виведення на 25 %. У цих випадках необхідно на початку лікування тиклопідином і після припинення його прийому коректувати дозування зазначених препаратів, щоб досягнути оптимального рівня їх концентрації у плазмі.
– тиклопідину і теофіліну призводить до подовження періоду напів виведення теофіліну з 8,6 години до 12,2 години і до одночасної редукції кліренсу плазми теофіліну. У зв’язку з цим через ризик передозування теофіліну необхідно під час і після лікування тиклопідином коректувати дозування теофіліну.
До цього часу клінічно значимих взаємодій при одночасному прийомі тиклопідину та бета-адреноблокаторів, антагоністів кальцію та діуретиків не спостерігалось.
Необхідно бути обережними і контролю вати та оптимізувати рівень фенітоїну в плазмі при одночасному застосуванні з тиклопідином.
Одночасний прийом алкоголю сприяє посиленню можливих небажаних реакцій.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Тиклопідин є антиагрегантним засобом із своєрідним фармакологічним профілем (механізмом дії). Тиклопідин має антагоністичну дію ефекту аденозиндифосфату (АДФ), гальмує агрегацію та адгезію тромбоцитів, яка викликана АДФ, також іншими факторами (арахідоновою кислотою, колагеном, тромбіном, фактором активації тромбоцитів), викликає посилення дезагрегації тромбоцитів.
Ефект гальмування агрегації тромбоцитів можна спостерігати вже через 2 дні після прийому препарату в дозі 250 мг 2 рази на добу. При продовженні лікування у тій же дозі на 5 – 8 день спостерігається максимум антиагрегантної дії.
Тиклопідин знижує рівень фібриногену та в’язкість крові у пацієнтів з хронічними об літеруючими захворюваннями артерій нижніх кінцівок; нормалізує адгезивність тромбоцитів, здатність еритроцитів до деформування та вивільнення бета-тромбоглобуліну у хворих на цукровий діабет.
Після завершення прийому препарату терапевтичний ефект триває ще не менше тижня. У терапевтичних дозах, що використовуються, тиклопідин не викликає ніяких інших фармакологічних ефектів, крім антиагрегантної дії, що описана вище.
Механізм дії остаточно не визначений. Вважають, що препарат взаємодіє з глікопротеїдом IIв/IIIa шляхом пригнічення зв’язування фібриногену з активованими тромбоцитами. Препарат не впливає на метаболізм простаноїдів.
Фармакокінетика. Після одноразового внутрішнього прийому терапевтичної дози тиклопідину спостерігається швидке і майже повне всмоктування препарату. Максимальна концентрація досягається через 2 години. Максимальна біодоступність препарату спостерігається при його прийомі після їжі. Сталий рівень концентрації у плазмі досягається через 7 – 10 днів щоденного прийому тиклопідину в дозі 250 мг 2 рази на добу. Ефект гальмування агрегації не залежить від його рівня в плазмі. Тиклопідин зворотно (на 98 %) зв’язується з білками плазми, переважно сироватковим альбуміном і ліпопротеїном.
Тиклопідин швидко метаболізується в організмі з утворенням одного активного метаболіту. Виводиться переважно з сечею (50 – 60 %) і жовчю (23 – 30 %). Період напів виведення тиклопідину коливається у межах 30 – 50 годин.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: білі або майже білі, злегка опуклої форми, круглі таблетки, вкриті оболонкою;
Несумісність. Немає.
Термін придатності.
3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.
Упаковка. 3 блістери по 10 таблеток з інформацією для споживача у картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. in bulk: “Доппель Фармасьютик” С. р. А., Італія;