Фармакотерапевтична група. Спазмолітики, що діють на сечовивідні шляхи.
Код АТС G04B D07.
Клінічні характеристики.
Показання. Гіперактивність сечового міхура, що супроводжується такими симптомами:
- часте або надмірне сечовипускання;
- нетримання сечі.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до толтеродину або до будь-якого компонента препарату;
затримка сечовипускання;
закрито кутова глаукома, що не піддається лікуванню;
міастенія gravis;
тяжкий виразковий коліт;
токсичний мегаколон;
вагітність і годування груддю;
дитячий вік (до 18 років).
Спосіб застосування та дози. Рекомендована доза – по 2 мг 2 рази на добу, за винятком пацієнтів із порушенням функції печінки і нирок (швидкість клуб очкової фільтрації GFR ≤ 30 мл/хв), для яких рекомендується доза по 1 мг 2 рази на добу. У випадку появи побічних явищ дозу також слід знижувати до 1 мг 2 рази на добу.
Курс лікування – 6 місяців. Через 6 місяців слід оцінити необхідність подальшого лікування.
Застосовувати препарат не залежно від прийому їжі. Таблетку слід ковтати цілою, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю нейтральної рідини.
Побічні реакції. Толтеродин може спричинювати анти-м-холінергічні ефекти легкої і середньої тяжкості, такі як сухість шкіри і слизових оболонок, диспепсія і зменшення сльозовиділення.
Імунна система: алергічні реакції.
Психічні порушення: нервозність, порушення свідомості, галюцинації.
Центральна нервова система: парестезія, запаморочення, сонливість.
Зір: ксерофтальмія (сухість очей), порушення зору, у тому числі порушення акомодації.
Серцево-судинна система: тахікардія.
Травний тракт: диспепсія, запор, біль у животі, метеоризм, блювання.
Нирки і сечовидільна система: затримка сечі.
Загальні прояви: стомлюваність, головний біль, біль у грудях, периферичні набряки.
Серед інших побічних проявів дуже рідко зустрічалися анафілактичні реакції з ангіоневротичним набряком і серцева недостатність. Застосування інших препаратів цієї групи інколи супроводжується пальпітацією та аритмією.
Передозування. Найбільша доза, яку отримували добровольці, становила 12,8 мг толтеродину гідрогену тартрату одноразово. Найсильніші несприятливі реакції, відмічені в них, – порушення акомодації і болісні позиви до сечовипускання.
У разі передозування толтеродину слід промити шлунок і застосовувати активоване вугілля.
Окремі симптоми слід лікувати таким чином:
Характер симптомів Заходи
Сильні центральні антихолінергічні ефекти (наприклад галюцинації, сильне збудження) Фізостигмін
Судоми, виражене збудження Бензодіазепіни
Порушення дихання Штучне дихання
Тахікардія b-блокатори
Затримка сечовипускання Катетеризація
Розширення зіниць Очні краплі з пілокарпіном і/або переведення пацієнта у темне приміщення
Особливості застосування. Слід бути обережними при застосуванні толтеродину, якщо у пацієнта
значна обструкція шляхів відтоку сечі з ризиком затримки сечовипускання;
захворювання печінки: доза не повинна перевищувати 1 мг 2 рази на добу;
нейропатія;
защемлена грижа;
ризик погіршання моторики травного тракту.
Слід бути обережним при застосуванні препарату для лікування хворих, які мають фактори ризику подовження інтервалу QT (гіпокаліємія, брадикардія, сумісне застосування препаратів, що подовжують інтервал QT) і захворювання серця, такі як ішемічна хвороба серця, аритмія, хронічна серцева недостатність.
Примітка: перед початком лікування слід виключити органічні причини частих і імперативних позивів.
Здатність впливати на швидкість реакцій при керуванні авто транспортом або іншими механізмами. Препарат може спричинювати порушення акомодації і змінювати час реакції, тому застосування препарату може впливати на діяльність, що вимагає високої швидкості психічних і фізичних реакцій, прийняття швидкого рішення (наприклад, керування транспортними засобами, обслуговування машин і механізмів, робота на висоті тощо).
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Супутнє лікування сильними інгібіторами CYP3А 4, такими як макролідні антибіотики (еритроміцин і кларитроміцин), протигрибковими азоловими засобами (кетоконазол, ітраконазол і міконазол), а також антипротеазними засобами не рекомендується, оскільки ці засоби можуть збільшувати концентрацію толтеродину в плазмі і ризик передозування.
Супутнє лікування іншими препаратами, що мають антихолінергічні властивості, може спричиняти посилення терапевтичної дії і небажаних ефектів. Навпаки, при одночасному застосуванні агоністів мускаринових холінергічних рецепторів терапевтична дія толтеродину може зменшуватись.
Дія про кінетиків, подібних до метоклопраміду і цизаприду, може послаблюватися толтеродином.
Можливі фармакокінетичні взаємодії з іншими препаратами, які метаболізуються через цитохроми Р450-2D6 (CYP2D6) або CYP3А 4. Однак супутнє лікування флуоксетином (сильний інгібітор CYP2D6, який метаболізується до норфлуоксетину, що є інгібітором CYP3А 4) призводить лише до незначного збільшення загальної експозиції незв’язаного толтеродину і еквівалентного йому за активністю 5-гідроксиметильного метаболіту. Це не спричиняє клінічно помітної взаємодії.
Клінічні випробування показали відсутність взаємодії з варфарином і змішаними пероральними контрацептивами (етинілестрадіолом/левоноргестрелом).
Клінічне дослідження не виявило жодних даних про те, що толтеродин здатний інгібувати активність CYP2D6, 2С 19, 3А 4 або 1А 2.
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Толтеродин є конкурентним антагоністом холінергічних мускаринових рецепторів, які локалізуються у сечовому міхурі і слинних залозах. Пригнічення цих рецепторів спричиняє зниження скорочувальної функції сечового міхура і зменшення слиновиділення. У випробуваннях на тваринах була показана селективність толтеродину відносно рецепторів сечового міхура у порівнянні з такою відносно рецепторів слинних залоз.
Виражений вплив толтеродину на функцію сечового міхура був продемонстрований у здорових добровольців. Після застосування 6,4 мг препарату відмічалося неповне спорожнення сечового міхура, збільшення кількості залишкової сечі і зменшення тиску детрузору.
Після прийому внутрішньо толтеродин метаболізується у печінці і перетворюється на 5-гідроксиметильне похідне, що є основним фармакологічним активним метаболітом. Цей метаболіт має близькі до толтеродину фармакологічні властивості і в осіб з підвищеним обміном речовин істотно посилює дію препарату. Терапевтичний ефект толтеродину досягається через 4 тижні.
Як толтеродин, так і його 5-гідроксиметильне похідне високо специфічні відносно мускаринових рецепторів і не чинять значного впливу на інші рецептори.
Фармакокінетика. Толтеродин швидко абсорбується. Його концентрація в сироватці досягає піка через 1–3 год після застосування. Значення пікової концентрації підвищується пропорційно дозі толтеродину в інтервалі від 1 до 4 мг.
Толтеродин в основному метаболізується поліморфним ферментом CYP2D6, що спричиняє утворення фармакологічно активного 5-гідроксиметильного метаболіту. Системний кліренс толтеродину в осіб з підвищеним метаболізмом становить приблизно 30 л/год, а кінцевий період на півжиття – від 2 до 3 год. В осіб зі зниженим метаболізмом (недостатність CYP2D6) толтеродин зазнає дезалкілування ізоферментами CYP3А, внаслідок чого утворюється N-дезалкілований толтеродин. Цей метаболіт не має фармакологічної активності. Зниження кліренсу і подовження періоду на півжиття (близько 10 год) вихідної сполуки в осіб зі зниженим метаболізмом спричиняє підвищення концентрації толтеродину (приблизно у 7 разів) на фоні концентрацій 5-гідроксиметильного метаболіту, що не піддається виявленню. Внаслідок цього експозиція (площа під кривою) незв’язаного толтеродину в осіб зі зниженим метаболізмом близька до суми експозицій незв’язаного толтеродину і 5-гідроксиметильного метаболіту у пацієнтів з активним CYP2D6 при однаковому дозуванні. Безпека, переносимість і клінічний ефект однакові, незалежно від фенотипу. Стаціонарні концентрації досягаються протягом 2 днів.
Абсолютна біодоступність толтеродину становить 65 % в осіб зі зниженим метаболізмом (які залишилися без CYP2D6) і 17 % – в осіб з підвищеним метаболізмом (більшість пацієнтів).
Їжа не впливає на експозицію незв’язаного толтеродину й активного 5-гідроксиметильного метаболіту в осіб з підвищеним метаболізмом, хоча рівень толтеродину підвищується, якщо його застосовують під час їди. Також не відмічається клінічно значущих змін і в осіб зі зниженим метаболізмом.
Толтеродин і 5-гідроксиметильний метаболіт зв’язуються переважно з орозомукоїдом. Незв’язані фракції становлять 3,7 % і 36 % відповідно. Об’єм розподілу толтеродину дорівнює 113 л. Елімінація радіо активності після застосування [14C]-толтеродину становить приблизно 77 % (із сечею) та 17 % (з калом). Менше 1 % дози виводиться у незміненому стані і близько 4 % – у вигляді 5-гідроксиметильного метаболіту. Карбоксильований метаболіт і відповідний йому дезалкілований метаболіт становлять приблизно 51 % і 29 % від того, що виводиться із сечею.
Експозиція незв’язаного толтеродину і 5-гідроксиметильного метаболіту підвищується приблизно у 2 рази у хворих на цироз печінки.