Ліки від а до я -
Хвороби -
Калькулятор калорій -
Магнітні бурі -
Дієти -
Очищення організму -
Схуднення -
Молочниця
Геморой -
Лікування -
Косметологія -
Поради -
Інсульт -
Інфаркт -
Діабет -
Варикоз -
Вправи -
Covid-19
Хвороби
Гломерулонефрит
Гломерулонефрит - група захворювань, в основі яких лежить двобічне імунне запалення нирок, переважно клубочків.
Гломерулонефрит гострий
Гломерулонефрит гострий - гостре двобічне імунне запалення нирок, яке розвивається після стрептококового фарингіту (ангіни). Зрідка він виникає після іншої бактеріальної або нірусної інфекції, паразитарного захворювання, введення сироватки чи вакцини.
Клініка гострого гломерулонефриту
В більшості випадків через 7-15 днів після гострого стрептококового фарингіту розвивається така клінічна тріада:
1) сечовий синдром,
2) артеріальна гіпертензія,
3) набряковий синдром.
Відзначається олігурія з появою в сечі еритроцитів, білка, циліндрів, інколи сеча має колір «м'ясних помиїв». Характерними є набряки під очима. При дослідженні крові виявляють ознаки помірної анемії, збільшення ШОЕ, підвищення титру протистрептококових антитіл. При типовому перебігу хвороби через 1-2 тиж збільшується виділення сечі та поліпшується самопочуття. Сечовий синдром зберігається протягом кількох тижнів або навіть місяців. Клінічний перебіг буває різний - від латентного, моносимптомного до тяжкого, який може спричинити розвиток гострої ниркової недостатності або навіть смерть.
Можливі варіанти прогнозу:
а) видужання,
б) перехід перебігу у підгострий з порушенням основних функцій нирок,
в) розвиток хронічного гломерулонефриту (близько 50 % випадків).
Лікування гострого гломерулонефриту
Хворі на гострий гломерулонефрит підлягають обов'язковій госпіталізації з призначенням ліжкового режиму і дієти № 7 (обмеження кухонної солі й рідини). При артеріальній гіпертензії показані клофелін, допегіт, анаприлін, антагоністи кальцію групи ніфедипіну. Як правило, при набряковому синдромі використовують фуросемід. Лікування антибіотиками групи пеніциліну або еритроміцином протягом 7-10 днів призначають у випадку, коли появі гломерулонефриту передував стрептококовий фарингіт. У разі розвитку гострої ниркової недостатності обмежують споживання білків, інколи проводять гемодіаліз. Після стаціонарного лікування хворі підлягають диспансерному нагляду (контроль за артеріальним тиском, аналізи сечі). Вони мають остерігатися переохолодження, інфекцій, вакцинацій, приймання нефротоксичних лікарських засобів. У випадку захворювання на стрептококову інфекцію призначають пеніцилінотерапію.
Гломерулонефрит швидкопрогресуючий
Гломерулонефрит швидкопрогресуючий (злоякісний, підгострий) розпочинається, як гострий, з поступовим прогресуванням і розвитком хронічної ниркової недостатності.
Клініка швидкопрогресуючого гломерулонефриту
Постійно відзначаються олігурія, артеріальна гіпертензія, серцева недостатність. Приєднуються анорексія, нудота, блювання, розлади зору, біль у животі. У частини хворих діагностують нефротичний синдром (анасарка, асцит, плеврит, гіперхолестсринемія). Виявляють протеїнурію, циліндрурію, гіпоізостенурію, гематурію, в крові спостерігається високий рівень креатиніну і сечовини.
Лікування швидкопрогресуючого гломерулонефриту
Лікування проводять тільки в стаціонарних умовах. Призначають тривалий ліжковий режим, дієту № 7 з різким обмеженням білків, імунодепресанти (преднізолон, азатіоприн), гепарин, курантил, діуретики, гіпотензивні засоби. Таким хворим показаний гемодіаліз, а декому з них - трансплантація нирки.
Прогноз несприятливий.
Гломерулонефрит хронічний
Гломерулонефрит хронічний - багаторічне імунне двобічне запалення нирок, яке веде до прогресуючої загибелі клубочків, порушення функцій нирок, розвитку артеріальної гіпертензії з наступним виникненням нефросклерозу і хронічної ниркової недостатності. У частини хворих в анамнезі відзначають гострий гломерулонефрит.
Клініка хронічного гломерулонефриту
Розрізняють такі клінічні форми:
а) латентну,
б) нефротичну,
в) гіпертонічну,
г) змішану.
Найчастіше трапляється латентна (гематурична) форма з сечовим синдромом без артеріальної гіпертензії і набряків. Нерідко її діагностують випадково при проведенні дослідження сечі, в якій виявляють білок, циліндри, еритроцити. Перебіг тривалий (до ЗО-40 років), якщо запобігати загостренню.
Нефротичній формі властиві масивна протеїнурія (понад 3,5 г на добу), гіпопротеїнемія, гіперхолестеринемія. Спочатку набряки з'являються під очима, потім поширюються на тулуб; розвиваються асцит, гідроторакс, гідроперикард.
Провідним синдромом при гіпертонічній формі хронічного гломерулонефриту є артеріальна гіпертензія. Спочатку вона транзиторна, а надалі стає постійною з підвищенням артеріального тиску до 200/120 мм рт.ст, (26,7/16 кПа). Відзначається гіпертрофія лівого шлуночка з прогресуючою серцевою недостатністю.
Для змішаної форми хронічного гломерулонефриту характерні набряки, артеріальна гіпертензія, гематурія, протеїнурія. При біопсії нирки виявляють проліферуючий нефрит. Перебіг прогресуючий, за 2-3 роки розвивається хронічна ниркова недостатність. Незалежно від клінічної форми хвороба перебігає з загостреннями і ремісіями. В кінцевій стадії хронічного гломерулонефриту настає декомпенсація нирок з порушенням азотовидільної функції. В крові визначають високий вміст креатиніну, сечовини. Фільтрація і реабсорбція в нирках порушені. В клінічній картині на перше місце виходить синдром інтоксикації з олігурією.
Лікування хронічного гломерулонефриту
Хворі на хронічний гломерулонефрит у фазі ремісії повинні стерегтися переохолоджень, сонячного опромінювання, вакцинацій, інтенсивних фізичних навантажень, нефротоксичних ліків, інфекції. їм рекомендується сухий і теплий клімат, санаторно-курортне лікування на Південному березі Криму. При гіпертонічній формі хвороби доцільно обмежити споживання кухонної солі до 4-5 г на добу, призначають гіпотензивні зисоби (див Гіпертонічна хвороба). Хворим на нсфротичну форму без азотемії рекомендують збільшити кількість білків у їжі в 1,5 разу вище від норми за рахунок яєць, м'яса, сиру, але обмежити вживання кухонної солі. Масивні набряки потребують призначення фуросеміду, урегіту, верошпірону тощо. При загостренні хронічного гломерулонефриту хворі підлягають стаціонарному лікуванню. їм призначають антибіотики групи пеніциліну, індометацин по 75-100 мг на добу, делагіл по 0,5-0,75 г на добу. Нефротичний синдром є показанням для приймання преднізолону в добовій дозі 30-80 мг, азатіоприну - 100-150 мг, гепарину - 10 000-15 000 ОД, ацетилсаліцилової кислоти - 0,25 г. Після виписки із стаціонару хворі продовжують приймати преднізолон і азатіоприн у підтримуючих дозах.
Профілактика хронічного гломерулонефриту
Профілактика хронічного гломерулонефриту полягає в повноцінному лікуванні гострого гломерулонефриту, санації вогнищ хронічної інфекції. В стадії іронічної ниркової недостатності хворі втрачають працездатність і потребують переведення на інвалідність.
| Кількість переглядів: |
| Хвороби |
| А Б В Г Д Е Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Я |
| Ліки від а до я |
| 5 A B C D H L А Б В Г Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Э Ю Я “ |
Група «Здорове харчування»
|