Ліки від а до я -
Хвороби -
Калькулятор калорій -
Магнітні бурі -
Дієти -
Очищення організму -
Схуднення -
Молочниця
Геморой -
Лікування -
Косметологія -
Поради -
Інсульт -
Інфаркт -
Діабет -
Варикоз -
Вправи -
Covid-19
Хвороби
Амебіаз
Амебіаз - протозойна хвороба, яка характеризується розвитком виразок у товстій кишці та абсцесів у головному мозку й внутрішніх органах.
Етіологія амебіазу
Збудником є дизентерійна амеба, яка належить до типу найпростіших. Життєвий цикл її складається з двох стадій - вегетативної (тканинна, або велика вегетативна, просвітна та передцистна) і стадії спокою (цисти). Тканинна форма виявляється тільки при гострому амебіазі безпосередньо в уражених тканинах і дуже рідко - в свіжовиділеному калі хворих. Вона має великі розміри, рухома за рахунок псевдоподій, є еритрофагом, нестійка у зовнішньому середовищі. Просвітну форму знаходять у фекаліях реконвалесцентів, хворих на хронічний амебіаз та у цистоносіїв після приймання проносного засобу. Її розміри та рухомість менші, ніж у тканинної форми, еритроцити не фагоцитує. Основну роль у зараженні людини відіграють цисти, які відзначаються високою стійкістю у довкіллі, тривало зберігаються у фекаліях, воді, вологому грунті.
Епідеміологія амебіазу
Джерелом інвазії є хворі, реконвалесценти, цистоносії. Механізм передачі фекально-оральний. Зараження відбувається через продукти, особливо овочі і фрукти, рідше - воду, побутові речі, мух. Захворювання частіше трапляється в тропічних і субтропічних зонах, характеризується літньо-осінньою сезонністю.
До амебіазу сприйнятливі всі вікові групи, передусім особи з імунодепресивними станами та вагітні. Співвідношення захворюваності й зараженості людей в ендемічних районах становить 1 : 7, в зоні помірного клімату - 1 : 20.
Патогенез амебіазу
У кишках циста перег зорюється у просвітну форму і далі - в тканинну. Остання розмножується в стінці кишки, що обумовлює виникнення мікроабсцесів у підслизовій основі і виразок слизової оболонки. Гематогенно амеба заноситься в печінку, головний мозок, інші органи і може утворювати там специфічні абсцеси. Розвитку амебного ураження сприяє кишкова мікрофлора, має значення характер харчування і стан макроорганізму. Імунітет нестерильний.
Клініка амебіазу
Інкубаційний період триває від 1 тиж до кількох місяців. Розрізняють кишкову і позакишкову (гепатит, абсцеси печінки та інших органів, амебіаз шкіри) форми.
Кишковий амебіаз
Кишковий амебіаз починається відносно гостро з симптомів загальної інтоксикації - слабість, біль голови, субфебрилітет; при тяжкому перебігу гарячка може бути високою. Основним проявом хвороби є розлади функції кишок - випорожнення напіврідкі або рідкі з патологічними домішками. У тяжких випадках випорожнення спостерігаються до 20 разів на добу, в калі наявна велика кількість скловидного слизу та крові («малинове желе»). Хворі відзначають біль у животі, більше по ходу спазмованих сліпої та висхідної кишок (правобічний коліт), тенезми, несправжні позиви до дефекації. При ректороманоскопії на незміненій слизовій оболонці виявляють виразки діаметром до 10-20 мм з набряклими підритими краями і дном, яке вкрито гноєм і некротичними масами. Виразки частіше розташовані на складках слизової оболонки і оточені зоною гіперемії. В дітей хвороба часто перебігає з гарячкою, явищами дегідратації, здуттям живота. Гострі прояви хвороби зникають протягом 2-4 тиж, функція кишок поступово нормалізується. За відсутності специфічного лікування хвороба часто набуває хронічного характеру з рецидивуючим або безперервним перебігом. Для хронічного кишкового амебіазу характерний біль у животі, чергування проносу і закрепу, періодичне підвищення температури тіла. З часом розвиваються виражена астенія, схуднення, гіпохромна анемія.
Позакишкові ураження
Із позакишкових уражень найчастіше спостерігається амебний абсцес печінки, якому властиві гострий початок з високою гарячкою гектичного або неправильного типу, озноб, пітливість. Печінка збільшується, стає болючою; можлива іррадіація болю під лопатку і в праве плече. Нерідко розвиваються правобічна пневмонія, сухий або ексудативний плеврит. При рентгенологічному дослідженні виявляють високе стояння правого купола діафрагми, обмеження її рухомості; при дослідженні крові - нейтрофільний лейкоцитоз, збільшення ШОЕ. Можливі жовтяниця за наявності грубих або множинних абсцесів печінки, виснаження, гіпохромна анемія. Досить часто реєструють амебні абсцеси легень, для яких характерні гарячка, біль у грудях, кашель, кровохаркання, а при сполученні вогнища ураження з бронхом - велика кількість мокротиння шоколадного кольору. Зрідка бувають абсцеси мозку, нирок та інших органів.
Шкірна форма амебіазу проявляється виразками та некротичними змінами в періанальній ділянці, на животі та зовнішніх статевих органах, які швидко розповсюджуються. Виразки глибокі, виділення смердючі.
Ускладнення: кишкова кровотеча, перфорація кишок, перитоніт, часткова кишкова непрохідність, випадіння прямої кишки.
Діагностика амебіазу
Діагностика грунтується на епідеміологічних (ендемічна місцевість), клінічних (тривалий процес, правобічний коліт, випорожнення у вигляді «малинового желе») та ендоскопічних даних. Лабораторним підтвердженням діагнозу є знаходження великої вегетативної форми амеби в калі, матеріалі з дна виразки, мокротинні тощо. Виявлення просвітних форм та цист амеб у випорожненнях не дає права поставити остаточний діагноз, оскільки можливе і у носіїв.
Досліджують свіжі порції калу методом мікроскопії нативних мазків або після їх забарвлення розчином Люголя чи залізним гематоксиліном. З серологічних методів найчутливішими є РИГА та імуноферментний метод.
Диференціювати потрібно від дизентерії, балантидіазу, неспецифічного виразкового коліту, гельмінтозів, раку і поліпозу товстої кишки, гнійного холангіту, раку печінки.
Лікування амебіазу
Як етіотропний засіб використовують метронідазол (трихопол, флагіл) по 0,5-0,75 г 3 рази на день протягом 5-7 днів. Препарат можна поєднувати з антибіотиками (тетрацикліном, мономіцином) і хінгаміном (делагілом). Абсцеси печінки лікують хірургічним способом. При нашаруванні вторинної інфекції призначають антибіотики групи пеніциліну. Для лікування анемії застосовують препарат заліза, кровозамінники, рідше гемотрансфузії.
Для санації амебоносіїв призначають фурамід (по 0,5 г З рази на день протягом 10 днів), метронідазол, тетрациклін, хінгамін.
Реконвалесцентів виписують після клінічного одужання і повного зникнення паразитів (за результатами дослідження калу).
Профілактика амебіазу
Хворі та цистоносії підлягають ізоляції та лікуванню. В ендемічних осередках проводять паразитологічне обстеження харчовиків та осіб, що до них прирівняні. В оточенні хворих й носіїв роблять дезінфекцію випорожнень, приміщень та побутових речей, як при інших кишкових інфекціях. До важливих протиепідемічних заходів належать оздоровлення довкілля, контроль води, знищення мух, санітарно-освітня робота серед населення. Специфічна профілактика не розроблена.
| Кількість переглядів: |
| Хвороби |
| А Б В Г Д Е Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Я |
| Ліки від а до я |
| 5 A B C D H L А Б В Г Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Э Ю Я “ |
Група «Здорове харчування»
|