Ліки від а до я -
Хвороби -
Калькулятор калорій -
Магнітні бурі -
Дієти -
Очищення організму -
Схуднення -
Молочниця
Геморой -
Лікування -
Косметологія -
Поради -
Інсульт -
Інфаркт -
Діабет -
Варикоз -
Вправи -
Covid-19
Хвороби
Паротит епідемічний
Паротит епідемічний - гостра інфекційна хвороба, яка характеризується ураженням слинних залоз та інших залозистих органів, а нерідко - й нервової системи.
Етіологія епідемічного паротиту
Збудник належить до родини параміксовірусів. Він нестійкий, активується при нагріванні, ультрафіолетовому опромінюванні, під дією дезінфікуючих засобів (формаліну, лізолу). В лабораторних умовах вірус культивують на курячих ембріонах і культурі тканин.
Епідеміологія епідемічного паротиту
Джерело інфекції - хвора людина (в тому числі із стертою і безсимптомною формою хвороби), яка є заразною з останніх двох днів інкубаційного періоду до 9-го дня від початку клінічних проявів захворювання. Механізм передачі повітряно-крапельний, хоча не можна повністю виключити й зараження через інфіковані речі. Переважно хворіють діти, частіше хлопчики. Захворюваності властиві весняна сезонність і періодичність через кожні 3-5 років. Діти першого року життя, як правило, не хворіють, оскільки мають пасивний імунітет від матері. Повторні захворювання відзначаються рідко.
Патогенез епідемічного паротиту
Вхідні ворота інфекції - слизова оболонка верхніх дихальних шляхів. Плином крові збудник розноситься по всьому організму. Він має тропізм до залозистих органів (слинні та статеві залози, підшлункова залоза) і нервової системи.
Клініка епідемічного паротиту
Інкубаційний період триває 11-23 доби. Зрідка спостерігаються продромальні явища у вигляді розбитості, болю в м'язах і голові, мерзлякуватості, розладів сну, зниження апетиту. Типова клінічна картина характеризується підвищенням температури тіла (від субфебрильної до 40 °С; гарячка триває 4-7 днів), інтоксикацією та ураженням слинних залоз (частіше привушних, рідше підщелепних та під'язичних). Залози збільшені в розмірах, болючі при пальпації, тістуватої консистенції; ураження може бути одно- і двобічним. Певне діагностичне значення має симптом Мурсона - гіперемія й інфільтрація слизової оболонки довкола отвору протоки привушної залози (у переддвер'ї рота на рівні другого або першого кутнього зуба верхньої щелепи). Шкіра над ураженою залозою напружена, лискуча, але колір її не змінений.
Крім слинних залоз, у процес часто залучаються статеві залози, підшлункова залоза, мозкові оболонки. У хлопчиків і чоловіків (приблизно в 1/4-1/2 хворих) на 5-8-й день хвороби може розвинутись орхіт: яєчко значно збільшується в розмірах, з'являється сильний біль у мошонці, який іррадіює у пахову ділянку, посилюється під час ходьби. При пальпації яєчко щільне, дуже болюче; мошонка набрякла, гіперемована. Орхіт супроводжується вираженою інтоксикацією - гарячкою, ознобом, болем голови, блюванням. Симптоми орхіту зберігаються 1-2 тиж. Може приєднатися орхіепідидиміт, у процес часто залучається передміхурова залоза.
У молодих жінок та дівчат у період статевого дозрівання іноді розвиваються оофорит, бартолініт, мастит, порушення менструального циклу. У вагітних паротит може призвести до інфікування плода та викидня.
У 50 % хворих уражується підшлункова залоза. Панкреатит може бути єдиним клінічним проявом хвороби. Хворі скаржаться на біль у надчерев'ї, лівому підребер'ї та в ділянці пупка, нерідко оперізуючий. Іноді спостерігаються відраза до їжі, сухість у роті, нудота, блювання, гарячка, часом з ознобом. Пульс прискорений, артеріальний тиск знижений, може розвинутися колапс. Живіт здутий, симптоми Мейо-Робсона, Воскресенського, френікус-симптом зліва позитивні. Іноді спостерігається напруження м'язів живота. В сечі і крові виявляють збільшення активності альфа-амілази. Симптоми панкреатиту зберігаються 5-7 днів.
На фоні ураження слинних залоз або й раніше може виникнути серозний менінгіт, рідше менінгоенцефаліт, які проявляються різким підвищенням температури тіла, сильним болем голови, повторним блюванням, іноді судомами, непритомністю, ригідністю м'язів потилиці, позитивними симптомами Керніга, Брудзинського. При дослідженні спинномозкової рідини виявляють лімфоцитарний плеоцитоз. При менінгоенцефаліті також відзначаються вогнищеві зміни - парези черепно-мозкових нервів, кінцівок, застійні диски зорових нервів, пірамідні знаки.
Захворювання у дорослих перебігає тяжче, ніж у дітей.
При дослідженні крові виявляють лейкопенію, відносний лімфоцитоз; при ускладненому перебігу - лейкоцитоз із зсувом формули вліво, збільшення ШОЕ.
Ускладнення: цукровий діабет, хронічний панкреатит, атрофія яєчок, артрит. Після перенесеного енцефаліту бувають парези і паралічі кінцівок, глухота, сліпота, вестибулярні розлади.
Діагностика епідемічного паротиту
Діагностика грунтується на типових клінічних даних про первинне негнійне ураження слинних залоз. При ізольованому ураженні підшлункової залози, менінгіті, орхіті слід спиратися на дані епідеміологічного анамнезу. Допомагають уточнити діагноз дослідження парних сироваток у РЗК, РГА, а також внутрішньошкірна проба з паротитним алергеном.
Диференціювати необхідно від гнійного (вторинного) паротиту, слиннокам'яної хвороби, лімфаденіту, токсичної форми дифтерії зіва, серозного менінгіту іншої етіології (туберкульозного, лептоспірозного, ентеровірусного), гострих хірургічних захворювань черевної порожнини, інших різновидів орхіту, водянки оболонок яечок.
Лікування епідемічного паротиту
Хворих на епідемічний паротит лікують, як правило, вдома. І 'оспіталізація показана при тяжкому і ускладненому перебігу, а також за епідеміологічними показаннями. Специфічних засобів терапії немає. Хворому призначають ліжковий режим не менше як на 10 днів, з метою запобігання панкреатиту - щадну дієту. При ізольованому ураженні слинних залоз рекомендують полоскати порожнину рота 2 % розчином натрію гідрокарбонату; місцево на залози призначають сухе тепло, компреси, солюкс, УВЧ. За показаннями використовують болезаспокійливі засоби. При гострому панкреатиті показані спазмолітичні, болезаспокійливі, антигістамінні препарати, холод на живіт, інгібітори ферментів; при орхіті - дезінтоксикація, преднізолон (15-20 мг на добу), сухе тепло, носіння суспензорію; при менінгіті - лікувально-діагностична люмбальна пункція, глюкокортикоїди, дегідратація, комплекс вітамінів.
Хворих виписують не раніше 9-го дня від початку захворювання.
Профілактика епідемічного паротиту
На кожний випадок захворювання подають термінове повідомлення в СЕС. Хворого ізолюють на 9 днів. У дитячих закладах, де виявлено випадок захворювання, встановлюють карантин на 21 день. Дітей віком до 10 років, котрі мали контакт з хворим на епідемічний паротит вдома, не допускають у колектив з 11-го по 21-й день від моменту контакту. На цей період за ними встановлюють медичне спостереження. За відсутності протипоказань проводять екстрену імунізацію живою паротитною вакциною. Ослабленим дітям в епідемічному осередку можна ввести нормальний імуноглобулін, але його ефективність невисока. Дезінфекція в осередку не потрібна.
Планову активну профілактику проводять живою паротитною вакциною, яку вводять підшкірно одноразово дітям віком 12 міс.
| Кількість переглядів: |
| Хвороби |
| А Б В Г Д Е Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Я |
| Ліки від а до я |
| 5 A B C D H L А Б В Г Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Э Ю Я “ |
Група «Здорове харчування»
|