Ліки від а до я -
Хвороби -
Калькулятор калорій -
Магнітні бурі -
Дієти -
Очищення організму -
Схуднення -
Молочниця
Геморой -
Лікування -
Косметологія -
Поради -
Інсульт -
Інфаркт -
Діабет -
Варикоз -
Вправи -
Covid-19
Хвороби
Сифіліс (пранці)
Сифіліс (пранці) - хронічна венерична хвороба, збудником якої є бліда трепонема. Ця хвороба передається переважно статевим шляхом і вражає всі органи та системи організму. Джерело зараження - хвора людина, особливо з активними проявами сифілісу на шкірі і слизових оболонках у вигляді висипки з вологою поверхнею. Збудник поширюється в організмі по лімфатичній і кровоносній системах. Крім статевого можливі ще такі шляхи передачі: побутовий, гемотрансфузійний (переливання зараженої крові), трансплацентарний (від хворої матері до дитини в період вагітності). В останньому випадку розвивається природжений (а не спадковий) сифіліс. Інкубаційний період триває 3-4 тиж.
Розрізняють первинний, вторинний і третинний сифіліс. Первинний сифіліс пересічно триває 6-8 тиж з моменту появи першого симптому - твердого шанкеру. В свою чергу, він має такі стадії: серонегативний сифіліс - перші 3-4 тиж хвороби, коли реакція Вассермана ще негативна, і серопозитивний - наступні 3-4 тиж, коли вона стає позитивною. Вторинний сифіліс поділяють на свіжий - до 6-8 міс після зараження і рецидивний - у наступні 2-3-5 років; третинний сифіліс, вісцеральний і природжений сифіліс.
Первинний сифіліс
На місці заглиблення збудника, найчастіше на статевих органах, з'являється твердий шанкер. Це ерозія, рідше виразка блюдцеподібної форми, різних розмірів, з чіткими, наче піднятими, краями, лискучим дном, шільною основою із незначними серозними виділеннями на поверхні. В нетипових випадках шанкер може бути покритий нальотом кольору старого сала або кірочкою. Він неболючий. Можуть виникати такі ускладнення: фімоз, парафімоз, баланопостит, гангренізація. Через І тиж збільшуються регіонарні лімфовузли, причому один із них найбільший. Вони щільні, неболючі, рухомі, не спаяні між собою і з шкірою, не нагноюються (супутній лімфаденіт, бубон).
Вторинний сифіліс
Після 6-8 тиж існування твердого шанкеру сифіліс переходить у вторинний період, першим клінічним проявом якого є поява дисемінованої висипки, а напередодні в окремих хворих можуть спостерігатися продромальні явища (гарячка, нездужання, головний біль, нічний біль у кістках). У вторинний період на шкірі і слизових оболонках можуть бути такі прояви: розеоли, папули, пустули, випадіння волосся, лейкодерма.
Розеоли - це невеликі рожеві запальні плями, які зникають при натискуванні, не зливаються, не підвищуються, не лущаться і не викликають суб'єктивних відчуттів.
Папули (вузлики) підвищуються над рівнем шкіри, щільні, супроводжуються незначним лущенням, не викликають суб'єктивних відчуттів.
У хворих на сифіліс можуть спостерігатися такі різновиди папул: міліарні (точкові), лентикулярні, монетоподібні, ерозивні, папули долонь і підошов, себорейні, псоріазоподібні, гіпертрофічні або широкі кондиломи. Останні характеризуються локалізацією на статевих органах, у складках. Вони щільні, розміщені на широкій основі з нерівною, часто вологою поверхнею. При дослідженні їх вмісту виявляють величезну кількість блідих трепонем. Широкі кондиломи слід диференціювати від вірусних гострокінцевих кондилом, які розміщуються на вузькій ніжці, м'які, з часточковою поверхнею. На слизових оболонках статевих органів, рота папули часто ерозивні, вкриті нальотом, може спостерігатись сифілітична ангіна.
Пустули при сифілісі трапляються рідко. Виділяють такі їх різновиди: сифілітичні вугри, віспоподібні сифіліди, сифілітичне імпетиго, рупія (пошарова кірочка) і сифілітична ектима.
Випадіння волосся у вторинний період сифілісу може бути дрібновогнищевим, дифузним і змішаним; шкіра не змінена, лущення відсутнє. Під впливом специфічної терапії волосся відростає.
Лейкодерма, або пігментний сифілід, - порівняно рідкісний симптом. У 90 % випадків вона локалізується на шиї і має вигляд білуватих плям, іноді у вигляді мережива (намисто Венери). Всі ці прояви можуть комбінуватись у різних варіантах. Найчастіше спостерігаються розеоли і папули, здебільшого широкі кондиломи.
Третинний сифіліс
Третинний сифіліс трапляється дуже рідко. Він буває горбиковий або гумозний (вузлуватий), завжди залишає після себе рубці. Якщо хворого не лікувати, то через 3-6 років або пізніше у нього може розвинутись вісцеральний сифіліс (майже у 90 % випадків це сифілітичний мезаортит, який ускладнюється аневризмою аорти) або ураження нервової системи (прогресивний параліч, спинна сухотка). В цей період хворі практично незаразні.
Природжений ранній сифіліс
Природжений ранній сифіліс у дітей до 2 років (згідно з Міжнародною класифікацією, 1980). Шкіра хворих новонароджених зморшкувата, бліда з сірим відтінком, вони неспокійні, погано беруть груди, відстають у фізичному та розумовому розвитку. У них не відбувається збільшення маси тіла. Характерні ще такі симптоми: сифілітична пухирчатка із розміщенням пухирів на долонях і підошвах, дифузна папульозна інфільтрація, папульозна висипка, розеоли, сифілітичний риніт, сифілітичний періостит, остеохондрит, фалангіт; можуть спостерігатися гепатоспленомегалія, анемія, хоріоретиніт тощо.
Природжений пізній сифіліс
Природжений пізній сифіліс у дітей віком понад 2 роки. Характерна тріада Гетчінсона у дітей з постійними зубами: гетчінсонівські зуби (верхні передні різці бочкоподібні, широко розставлені, ріжучий край їх має півмісяцеву заглибину), паренхіматозний кератит (запалення рогівки ока, яке проявляється більмом, водночас наявний кон'юнктивіт), лабіринтна глухота. Спостерігаються сідлоподібний ніс, готичне піднебіння, потовщення грудинного краю правої ключиці, горбики і гуми на шкірі і слизових оболонках, ураження внутрішніх органів, нервової системи. Діагноз сифілісу підтверджується виявленням збудника на поверхні вологих елементів висипки, результатами серологічних реакцій (реакції Вассермана, імунофлюоресценції - Р1Ф, іммобілізації трепонем - PIT).
Лікування сифілісу
Лікування (в основному застосовують препарати групи пеніциліну) проводять згідно з відповідною інструкцією у венерологічних диспансерах.
Профілактика сифілісу
Госпіталізація і лікування хворих, виявлення джерел зараження й контактних осіб і їх лікування, профогляди певних контингентів (працівники дитячих установ, закладів громадського харчування та ін.), серологічне обстеження вагітних у першій і другій половині вагітності, стаціонарних хворих. Проводячи санітарно-просвітню роботу, необхідно наголошувати, що сифіліс є одним із факторів ризику щодо зараження СНІДом у зв'язку із наявністю вхідних воріт (дефекти шкіри і слизових оболонок) і однаковим (статевим) шляхом передачі. Індивідуальна профілактика: уникання випадкових статевих зв'язків, використання презервативів, за необхідності - обробка статевих органів 0,05 % розчином хлоргексидину (не пізніше ніж через 2 год).
| Кількість переглядів: |
| Хвороби |
| А Б В Г Д Е Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Я |
| Ліки від а до я |
| 5 A B C D H L А Б В Г Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Э Ю Я “ |
Група «Здорове харчування»
|