Ліки від а до я -
Хвороби -
Калькулятор калорій -
Магнітні бурі -
Дієти -
Очищення організму -
Схуднення -
Молочниця
Геморой -
Лікування -
Косметологія -
Поради -
Інсульт -
Інфаркт -
Діабет -
Варикоз -
Вправи -
Covid-19
Хвороби
Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки
Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки - хронічна рецидивуюча хвороба, при якій внаслідок порушень нервових і гуморальних механізмів, що регулюють секреторно-трофічні процеси, виникає одна або декілька виразок у гастродуоденальній зоні. Характерна сезонність загострень (осінь, весна).
Виникненню хвороби сприяють такі чинники: певна конституція, обтяжена спадковість, супутні хвороби, деякі лікарські препарати, несприятливі умови зовнішнього середовища, порушення харчування, вживання алкоголю, паління, зниження імунітету, а також вік особи - зрілий (стосовно виразкової хвороби шлунка) і молодий (виразки дванадцятипалої кишки).
Виразкова хвороба шлунка
Клініка виразкової хвороби шлунка
Основні прояви хвороби залежать від локалізації виразки. При виразках кардіальної частини і задньої стінки шлунка біль виникає відразу після їди, локалізується під мечовидним відростком. Він тупий, ниючий, часто іррадіює за грудину, в ділянку серця, симулюючи атаки стенокардії. Блювання з'являється рідко. Переважають нудота, печія. При виразках малої кривизни характерний біль у надчеревній ділянці, що виникає через 15-60 хв після їди. Антральним виразкам властиві голодний біль, відрижка, печія, профузні кровотечі. Для виразки пілоричного відділу характерні блювання, значне зменшення маси тіла, інтенсивний біль, не пов'язаний з прийманням їжі. Нерідко відсутні ритмічність і сезонність клінічних проявів.
При посиленні болю хворий займає вимушене положення на боці чи спині з підібганими до живота ногами або сидить скоцюрбившись. При пальпації з'являються біль у надчеревній ділянці і напруження верхньої третини прямого м'яза живота. Там же можна побачити пігментацію від грілки.
Виразкова хвороба дванадцятипалої кишки. Клініка. Хворі скаржаться на періодичний нічний, голодний біль навколо пупка, в надчеревній ділянці, справа від серединної лінії живота, який зменшується або зникає після приймання їжі, натрію гідрокарбонату, часто віддає у спину, іноді за грудину. На висоті загострення болю виникає блювання, яке, як правило, приносить полегшення. Одним із перших симптомів захворювання є печія. Після споживання їжі виникає відрижка кислим. Характерний закреп. Кислотність шлункового соку підвищена.
З ускладнень частіше трапляється кровотеча, яка супроводжується блюванням «кавовою гущею», чорними дьогтеподібними випорожненнями, тахікардією, зменшенням болю в животі, загальною слабістю. При перфорації виразки виникає раптовий «кинджальний» біль, спотерігаються дошкоподібний живіт та інші ознаки перитоніту. Для пенетрації характерна поява симптомів ураження інших органів, втягнутих у процес (симптоми панкреатиту, холецистохолангіту тощо). Перивісцерити характеризуються поширенням запального процесу в ділянці виразки на серозну оболонку органа із залученням інших органів, формуванням спайок і зрощень.
Виділяють три ступеня запальної деформації воротаря і цибулини дванадцятипалої кишки:
І - помірний набряк, вільне просування ендоскопа в дванадцятипалу кишку;
II - значний набряк і тривалий спазм воротаря, зміна його форми, утруднене просування ендоскопа в дванадцятипалу кишку;
III - просвіт воротаря і цибулини дванадцятипалої кишки не проглядається.
Рубцево-виразковий стеноз вихідного відділу шлунка і дванадцятипалої кишки буває компенсований і декомпенсований. При компенсованому стенозі функція переміщення харчової грудки не порушена, ускладнень не виникає. Декомпенсований стеноз характеризується порушенням її просування, що супроводжується виникненням блювання, розладом білкового, електролітного та інших видів обміну. Диференціальну діагностику запальних і рубцево-виразкових деформацій воротаря і цибулини дванадцятипалої кишки проводять з використанням лікарських засобів (сечогінних, антигістамінних), які усувають ексудативну фазу запалення.
В разі закидання вмісту шлунка в стравохід виникає рефлюкс-езофагіт. Основними його симптомами є печія, зригування (нагадує блювання, підсилюється при згинанні тулуба і в горизонтальному положенні, при переїданні і напруженні черевного преса), загрудинний біль під час ковтання. За допомогою рентгенологічного дослідження можна виявити грижу стравохідного отвору діафрагми, шлунково-стравохідний рефлюкс.
При ендоскопії розрізняють три ступеня рефлюксезофагіту:
I - обмеження зони гіперемії, набряк стравоходу
1 кардіального відділу шлунка;
II - дифузна гіперемія, набряк стравоходу і кардіального відділу шлунка;
III - виразково-геморагічні зміни слизової оболонки стравоходу.
Діагноз можна підтвердити за допомогою рентгенологічного дослідження або гастродуоденоскопії.
Диференціальну діагностику найчастіше проводять з метою виключення хронічного гастриту, дуоденіту, панкреатиту, холециститу.
Лікування виразкової хвороби шлунка
При загостренні виразкової хвороби хворого госпіталізують у терапевтичне відділення. Йому необхідні спокій, часте регулярне харчування (дієта № 1, 1а, 16). У разі наявності виражених нейровегетативних розладів обмежують у дієті кількість вуглеводів (до 250-300 г), при порушеннях трофіки збільшують вміст білка (до 130-140 г). З лікарських засобів насамперед застосовують антацидні: альмагель - по 1 столовій ложці після іди і на ніч; вікалін або вікаїр - по 2 таблетки 3 рази на добу після їди; натрію гідрокарбонат - по 1 чайній ложці на прийом. Після вживання препаратів цієї групи зникають печія, біль. Крім того, призначають в'яжучі і обволікаючі засоби: вісмуту нітрат - по 0,25 г 3-4 рази на день; вентер, де-нол - по 2 таблетки 2 рази на добу (сніданок, обід) та ін.; спазмолітичні препарати: папаверину гідрохлорид, но-шпу; гангліоблокатори: бензогексоній - по 0,1 г 2-3 рази на добу або по 1 мл 2 % розчину підшкірно, пірилен - по 0,005 г, димеколін - по 0,05 г тощо. При виразному загостренні застосовують атропіну сульфат - по 0,5-1 мл 0,1 % розчину підшкірно або внутрішньовенно крапельно. Атропін і атропіноподібні препарати не слід рекомендувати хворим з виразковою хворобою шлунка, бо у них кислотність не підвищена.
Для пригнічення блювотного рефлексу шлунка призначають церукал - по 5-10 мг 2-3 рази на день до їди або 2 мл розчину внутрішньом'язово чи внутрішньовенно. Щоб зняти емоційне напруження, вживають препарати брому, димедрол, супрастин, а також блокатори Нг-рецепторів, з яких частіше призначають циметидин - по 300 мг 4 рази на добу. Для поліпшення репаративних процесів застосовують солкосерил, актовегін, оксиферискорбон натрію, метилметіонінсульфонію хлорид (вітамін U) по 0,1 г після їди 3-5 разів на день протягом 1-2 міс. З метою стимуляції регенераційних процесів нерідко використовують нестероїдні і стероїдні анаболічні гормони (неробол, ретаболіл). Є дані про швидке загоювання виразки і зникнення клінічних проявів хвороби при вживанні даларгіну по 1 мг 2 рази на день, курсова доза - 30-60 мг.
Після вщухання проявів больового синдрому показана фізіотерапія (діатермія на надчеревну ділянку, шийні симпатичні вузли, УВЧ, грязьові і озокеритні аплікації, електрофорез новокаїну, папаверину). Рекомендують санаторно-курортне лікування: Трускавець, Моршин, Боржомі, Єсентуки. З мінеральних вод застосовують миргородську, смирновську, боржомі, джермук, арзні; меншою мірою - єсентуки № 4, 17. Для профілактики загострень навесні і восени хворим слід частіше харчуватися, приймати антацидні засоби, сульфатовані вуглеводи. При виникненні ускладнень і підозрі на малігнізацію хворого госпіталізують у хірургічне відділення.
| Кількість переглядів: |
| Хвороби |
| А Б В Г Д Е Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Я |
| Ліки від а до я |
| 5 A B C D H L А Б В Г Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Э Ю Я “ |
Група «Здорове харчування»
|