Любов до природи передають у спадок

Скориставшись величезним реєстром близнюків, дослідники опитали 1153 пари про те, як вони ставляться до природи. У ході опитування близнюків просили оцінити свої контакти з природою, визначити бажання частіше бувати за містом, відвідувати ті чи інші зелені зони, включаючи міські сквери та парки. Виявилося, що однояйцеві близнюки, які розділяють між собою майже 100% загальних генів, вкрай схоже ставилися до природи, включаючи частоту відвідувань зелених зон.

За даними вчених, спадковість визначала приблизно 46% ставлень близнюків до природи та 34% їх ставлень до частоти відвідувань зелених просторів. Таким чином, вплив генетики був помітним, але не переважним. До інших причин формування цього ставлення можна зарахувати зовнішні чинники. Наприклад той факт, що жителі мільйонників рідше дихають чистим повітрям, тому що їм складніше вибиратися кудись у парки чи сквери.

А це наголошує на важливості того, щоб подібна доступність була у кожного жителя мегаполісу, незалежно від того, в якому густонаселеному місті він живе. Крім того, дослідження показало, що вплив спадковості на формування подібних уподобань слабшає з віком. Науці відомо, що проведення часу в зелених зонах зміцнює психіку, хоча люди по-своєму сприймають природу. Отримано перше свідчення генетичної визначальної схильності до природи та схильностей до відвідування зелених зон.