Загальна характеристика:

міжнародна назва: ceftriaxonum;

основні фізико-хімічні властивості: кристалічний порошок від білого до жовто-оранжевого кольору;

склад: 1 флакон містить цефтриаксону натрієвої солі у перерахуванні на цефтриаксон 0,25г або 0,5г або 1,0 г.

Форма випуску. Порошок для приготування розчину для ін'єкцій.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Цефалоспорини і споріднені препарати. Цефтриаксон. Код АТС J01DA13.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка Цефтриаксон - цефалоспориновий антибіотик III покоління для парентерального застосування, має бактерицидну дію, пригнічує синтез клітинної стінки бактерій, in vitro пригнічує ріст більшості грам позитивних і грам негативних мікро організмів.

Стійкий до дії більшості b-лактамаз (пеніцилін аз і цефалоспориназ).

До дії цефтриаксону чутливі нижченаведені мікро організми.

Грам позитивні:

Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis (включаючи штами, що продукують пеніцилін азу, але виключаючи метицилінрезистентні штами), Streptococcus pneumoniae, Streptococcus групи A (Str. pyogenes), Streptococcus групи В (Streptococcus agalactiae), Streptococcus viridans, Streptococcus bovis, Staphylococcus spp.

Грам негативні:

Aeromonas spp., Alcaligenes spp., Branhamella catarrhalis, Citrobacter spp., Enterobacter spp. (деякі штами стійкі), Escherichia coli, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae (включаючи штами, що продукують пеніцилін азу), Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella spp. (у тому числі Kl. pneumoniae), Moraxella spp., Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae (включаючи штами, що продукують пеніцилін азу), Neisseria meningitidis, Plesiomonas shigelloides, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia spp., Pseudomonas aeruginosa (деякі штами стійкі), Salmonella spp. (у тому числі S. typhi), Serratia spp. (у тому числі S. marcescens), Shigella spp., Vibrio spp. (у тому числі V. cholerae), Yersinia spp. (у тому числі Y. enterocolitica).

Анаеробні патогени:

Bacteroides spp. (наприклад В. fragilis), Clostridium spp. (за винятком Cl. difficile), Fusobacterium spp. (крім F. mostiferum, F. varium), Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp.

Деякі штами багатьох Bacteroides spp. (наприклад В. fragilis), що виробляють бета-лактамазу, стійкі до цефтриаксону.

Фармакокінетика. При парентеральному введенні цефтриаксон добре проникає в тканини і рідини організму. Площі під кривою ‘концентрація – час’ у сироватці крові при внутрішньо венному і внутрішньом'язовому введеннях збігаються. Це означає, що біодоступність цефтриаксону при внутрішньом'язовому введенні - 100%. При внутрішньо венному введенні цефтриаксон швидко дифундує в інтерстиціальну рідину, де бактерицидна дія щодо чутливих до нього патогенів зберігається протягом 24 год.

Проникнення у спинномозкову рідину.

У немовлят і у дітей при запаленні мозкової оболонки цефтриаксон проникає в ліквор, при цьому у разі бактеріального менінгіту в середньому 17% від концентрації препарату в сироватці крові дифундує в спинномозкову рідину, що приблизно у 4 рази більше, ніж при асептичному менінгіті. Через 24 год після внутрішньо венного введення цефтриаксону в дозі 50-100 мг/кг маси тіла концентрація в спинномозковій рідині перевищує 1,4 мг/л. У дорослих хворих на менінгіт через 2-24 години після введення цефтриаксону в дозі 50 мг/кг маси тіла концентрація цефтриаксону багаторазово перевищувала мінімальну пригнічу вальну дозу, необхідну для патогенів, які спричинюють менінгіт.

Цефтриаксон оборотно зв'язується з альбуміном, і це зв'язування зворотно пропорційне концентрації: наприклад, при концентрації препарату в сироватці крові менше 100 мг/л зв'язування цефтриаксону з білками становить 95%, а при концентрації 300 мг/л - тільки 85%. Завдяки нижчому вмісту альбумінів в інтерстиціальній рідині концентрація цефтриаксону в ній вища, ніж у сироватці крові.

Період напів виведення у здорових дорослих становить приблизно 8 год. У немовлят до 1 місяця і у людей похилого віку старше 75 років середній період напів виведення приблизно вдвічі довший. У дорослих 50 - 60% цефтриаксону виділяється у незміненій формі із сечею, а 40 - 50% - також у незміненій формі з жовчю. Під впливом кишкової флори цефтриаксон перетворюється на неактивний метаболіт. У немовлят приблизно 70% введеної дози виділяється нирками. При помірній недостатності нирок, при патології печінки у дорослих фармакокінетика цефтриаксону майже не змінюється, період напів виведення подовжується незначно. Якщо функція нирок порушена, збільшується виділення з жовчю, а якщо має місце патологія печінки, то підсилюється виділення цефтриаксону нирками.

Показання для застосування.

Інфекції, спричинені чутливими до цефтриаксону мікро організмами:

сепсис, менінгіт, інфекції черевної порожнини (перитоніт, запальні захворювання травного тракту, жовчовивідних шляхів), інфекції кісток, суглобів, сполучної тканини, шкіри, інфекції у хворих зі зниженою функцією імунної системи, інфекції нирок і сечовивідних шляхів, інфекції дихальних шляхів, особливо пневмонії, а також інфекції вуха, горла, носа, статевих органів, у тому числі гонорея.

Профілактика інфекцій у після операційному періоді.

Спосіб застосування та дози.

Застосовується внутрішньо венно та внутрішньом’язово.

Для дорослих і для дітей старше 12 років:

середньодобова доза становить 1-2 г цефтриаксону 1 раз на день (через 24 год).

У тяжких випадках або у випадках інфекцій, спричинених помірно чутливими патогенами, одноразова добова доза може бути збільшена до 4 г.

Для немовлят, грудних і дітей до 12 років:

при одноразовому добовому дозуванні рекомендується така схема:

Для новонароджених (до двотижневого віку): 20-50 мг/кг маси тіла на добу (дозу 50 мг/кг маси тіла перевищувати не дозволяється через незрілу ферментну систему немовлят).

Для грудних дітей та до 12 років: добова доза становить 20-75 мг/кг маси тіла.

Для дітей з масою тіла 50 кг і більше застосовувати дозування як для дорослих.

Дозу понад 50 мг/кг маси тіла необхідно призначати у вигляді внутрішньо венної інфузії принаймні протягом 30 хв.

Тривалість терапії залежить від перебігу захворювання.

Комбінована терапія.

У дослідах доведено, що між цефтриаксоном і аміноглікозидами за впливом на деякі грам негативні бактерії має місце синергізм. Але така комбінація обґрунтована лише у випадках тяжких і загрозливих для життя інфекцій (наприклад, спричинених Pseudomonas aeruginosa).

Через фармацевтичну несумісність цефтриаксону і аміноглікозидів необхідно застосовувати їх у рекомендованих дозах роздільно!

Менінгіт.

При бактеріальному менінгіті у немовлят і у дітей початкова доза становить 100 мг/кг маси тіла 1 раз на день (максимально 4 г). Як тільки вдалося виділити патогенний мікро організм і визначити його чутливість до цефтриаксону, необхідно зменшити дозу відповідно до одержаних даних. Найкращі результати були досягнуті при нижченаведеній схемі терапії:

Недостатність функції нирок і печінки.

Для хворих з порушеною функцією нирок, за умови нормальної функції печінки, дозу цефтриаксону зменшувати немає необхідності. Тільки при нирковій недостатності у пре термінальній стадії (кліренс креатині ну нижче 10 мл/хв) необхідно, щоб добова доза цефтриаксону не перевищувала 2 г.

Для хворих з порушеною функцією печінки, за умови збереженої функції нирок, дозу цефтриасону зменшувати також немає необхідності.

У випадках одночасної наявності тяжкої патології печінки і нирок концентрацію цефтриаксону в сироватці крові необхідно регулярно контролю вати. Для хворих, які піддаються гемодіалізу, дозу препарату після проведення цієї процедури змінювати немає необхідності.

Внутрішньом'язове введення: для внутрішньом'язового введення 1 г препарату необхідно розвести в 3,5-4,0 мл, а 0,25 г і 0,5 г препарату – у 2 мл 1% чи 2,0% розчину лідокаїну і ввести глибоко в сідничний м'яз; рекомендується вводити не більше 1 г препарату в одну сідницю. Одержаний розчин не можна вводити внутрішньо венно!

Внутрішньо венне введення: для внутрішньо венної ін'єкції 1 г препарату необхідно розвести в 10 мл, а 0,25 г і 0,5 г препарату – в 5 мл стерильної води для ін’єкцій і вводити внутрішньо венно повільно протягом 2-4 хв.

Внутрішньо венна інфузія: тривалість внутрішньо венної інфузії принаймні 30 хв.

Для внутрішньо венної інфузії 2 г порошку необхідно розвести приблизно в 40 мл розчину, вільного від кальцію, наприклад: у 0,9% розчині натрію хлориду, у 5% розчині глюкози, у 10% розчині глюкози, 5% розчині левульози.

Побічна дія.

Системні побічні ефекти: з боку травного тракту (майже 2% хворих): пронос, нудота, блювання, стоматит і глосит.

Зміни картини крові (приблизно 2% хворих) у вигляді еозинофілії, лейкопенії, гранулоцит опенії, гемолітичної анемії, тромбоцит опенії.

Реакції шкіри (приблизно 1% хворих) у вигляді екзантеми, алергічного дерматиту, кропив’янки, набряку, мультиформної еритеми.

Інші поодинокі побічні ефекти: головний біль, запаморочення, збільшення активності ферментів печінки, важкість у правому підребер'ї, олігурія, збільшення вмісту креатині ну в сироватці крові, мікози статевих органів, озноб, анафілаксія чи анафілактичні реакції. У винятковому випадку відмічають псевдомембранозний ентероколіт і порушення згортання крові.

Місцеві побічні ефекти: після внутрішньо венного введення в деяких випадках відмічали флебіт. Зазначеного явища можна уникнути повільним (протягом 2 - 4 хв) введенням препарату. Описані побічні ефекти звичайно минають після припинення терапії.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до цефалоспоринів і пеніциліні в.

Перший триместр вагітності.

Передозування.

Великі концентрації цефтриаксону в плазмі не можуть бути знижені за допомогою гемодіалізу чи перитонеального діалізу. При передозуванні необхідно проводити симптоматичні заходи.

Особливості застосування.

Незважаючи на докладний збір анамнезу, що є правилом і для інших цефалоспоринових антибіотиків, не можна виключати можливість розвитку анафілактичного шоку, що вимагає негайної терапії – спочатку внутрішньо венно вводять адреналін, потім глюкокортикоїди.

Іноді при ультразвуковому дослідженні жовчного міхура відмічається наявність тіні, що вказує на відкладення осадів. Даний симптом зникає після закінчення або тимчасового припинення терапії цефтриаксоном. Дослідження in vitro показали, що подібно до інших цефалоспоринових антибіотиків цефтриаксон здатний витісняти білірубін, зв'язаний з альбуміном сироватки крові. Тому для лікування немовлят з гіпербілірубінемією, і особливо недоношених немовлят, застосування цефтриаксону вимагає ще більшої обережності.

Оскільки препарат потрапляє в грудне молоко, не слід продовжувати годування груддю в період лікування цефтриаксоном.

При тривалому застосуванні потрібен періодичний контроль формули крові.

Застосовується тільки в умовах стаціонару!

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Цефтриаксон і аміноглікозиди мають синергізм щодо багатьох грам негативних бактерій. При одночасному застосуванні з ‘петльовими’ діуретиками, наприклад з фуросемідом, порушень функції нирок не спостерігається. Фармацевтично несумісний з розчинами, що містять у своєму складі інші антибіотики.

Умови та термін зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей, сухому, захищеному від світла місці, при температурі не вище 25°С. Термін придатності – 2.5 роки. Не використовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Свіжо виготовлений розчин Цефтриасону придатний для застосування протягом 6 год. при температурі 25°С або 24 год при температурі 5°С.

Умови відпуску.

За рецептом.

Упаковка.

Флакон по 250 мг, або по 500 мг, або по 1000 мг в картонній коробці.

Виробник. ЕМКЙОР ФАРМАСЬЮТІКАЛС ЛТД.

(EMCURE PHARMACEUTICALS LTD.)

Адреса.

Оф. Т-184, М. І. Д. С., Бхосарі, Пуне-411026, Індія.

T-184, M.I.D.C., Bhosari, Pune-411026, India.