Фармакотерапевтична група. Засоби для лікування пептичної виразки та гастроезофагеальної рефлюксної хвороби. Код АТС А 02В А 03.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Пригнічує секрецію соляної кислоти, як базальну, так і стимульовану гістаміном, гастрином та, меншою мірою, ацетилхоліном. Одноразова доза, прийнята ввечорі, ефективно пригнічує секрецію шлункового соку.
Фармакокінетика. Препарат швидко всмоктується при прийманні внутрішньо. Пік концентрації у плазмі крові після одноразового застосування спостерігається через 1 - 3 год і дія триває залежно від дози протягом 12 - 24 год. Біодоступність – 43%. Приблизно 15 - 20% фамотидину зв’язується з альбумінами плазми крові. Частина метаболізується у печінці (30 - 35% - метаболіт 8-оксид), виводиться у незміненому вигляді з сечею (20 - 40% за рахунок клуб очкової фільтрації та канальцевої секреції). Кліренс – приблизно 320 мл/хв. Період напів виведення становить приблизно 3 год (при застосуванні 20 мг), у хворих з кліренсом креатині ну нижче 30 мл/хв. Період напів виведення – 10 - 12 год.
Показання для застосування. Виразкова хвороба шлунка і дванадцяти палої кишки, захворювання, які характеризуються підвищеною секрецією соляної кислоти (синдром Золлінгера-Еллісона), рефлюкс-езофагіт; профілактика рецедивів виразки дванадцяти палої кишки, хронічний гастрит з підвищеною кислотоутворюючою функцією шлунка в стадії загострення, не виразкова диспепсія.
Спосіб застосування та дози. Для лікування виразкової хвороби шлунка і дванадцяти палої кишки Фамотидин призначають по 20 мг 2 рази на добу (вранці і ввечері) або по 40 мг 1 раз на добу перед сном. Тривалість лікування становить 4 - 8 тижнів.
Якщо результати ендоскопічного обстеження наприкінці перших 4 тижнів лікування не показують покращання стану, терапію продовжують ще 4 тижні. Для запобігання рецидивів виразкової хвороби шлунка і дванадцяти палої кишки призначають по 20 мг ввечері перед сном.
При синдромі Золлінгера-Еллісона призначають у початковій дозі по 20 мг через кожні 6 год. Дозу слід коригувати залежно від стану хворого, курс лікування можна продовжити на основі клінічних результатів.
У хворих з порушенням функції нирок (кліренс креатині ну нижче 30 мл/хв, концентрація креатині ну в сироватці більше 3 мг/100 мл) добову дозу зменшують до 20 мг.
При рефлюкс-езофагіті призначають по 20 мг 4 рази на добу протягом 4 - 8 тижнів; підтримуюча терапія – по 20 мг 1 раз на добу протягом 12 місяців.
Для лікування хронічного гастриту з підвищеною кислотоутворюючою функцією шлунка призначають по 40 мг на добу протягом 2 - 4 тижнів.
При не виразковій диспепсії призначають по 40 мг на добу протягом 2 - 4 тижнів.
Побічна дія. Рідко спостерігаються запор або діарея, загальна слабкість, головний біль, сухість у роті, відсутність апетиту, шкірні висипання.
Протипоказання. Підвищена чутливість до препарату. Вагітність і лактація. Діти до 14 років.
Передозування. Специфічних симптомів передозування не виявлено. Можливо підсилення побічної дії.
Особливості застосування. При підвищеній чутливості до фамотидину лікування слід припинити. При виразці шлунка до початку лікування необхідно виключити розвиток злоякісного процесу.
З обережністю призначають хворим похилого віку та пацієнтам з порушеннями функції нирок.
Після досягнення терапевтичного ефекту препарат необхідно приймати у підтримуючій дозі протягом 1 - 4 тижнів.
Препарат не впливає на швидкість психомоторних реакцій, тому його можна призначати пацієнтам, діяльність яких потребує підвищеної уваги.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При одночасному застосуванні Фамотидину і кетоконазолу резорбція останнього може зменшуватися. Антациди можуть уповільнювати всмоктування Фамотидину.
Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей, сухому, захищеному від світла місці при температурі до 25°С. Термін придатності – 3 роки.