Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: мetoprolol; (±)-1-(Ізопропіл аміно)-3-[пара-(метоксіетил) феноксі]-2-пропанолу тартрат;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого кольору, форма таблеток округла, плоскі з обох боків, зві зрізаними краями ;

склад: 1 таблетка містить метопрололу тартрату 50 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль картопляний, натрію крохмальгліколяту, полівінілпіролідон, тальк, магнію стеарат.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Селективні блокатори β-адреноблокаторів. Кардіоселективні бета-адреноблокатори. Код АТС С 07А В 02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Метопролол – селективний блокатор b₁-адренорецепторів без внутрішньої симпатоміметичної та мембраностабілізуючої активності. Має негативну хронотропну дію, знижує артеріальний тиск і серцевий викид, активність реніну в плазмі крові. Тривала терапія метопрололом при артеріальній гіпертензії зменшує гіпертрофію лівого шлуночка, покращує його діастолічні функціональні показники. Метопролол знижує потребу міокарда в кисні, має антинагінальну дію. При застосуванні метопрололу у середніх терапевтичних дозах дія на b₂-адренорецептори судин і бронхів значно менш виражена, ніж при застосуванні неселективних блокаторів b-адренорецепторів.

Фармакокінетика. Після перерального прийому метопролол швидко і повністю абсорбується з травного тракту. Максимальна концентрація метопрололу у сироватці крові встановлюється через майже 1 - 2 год. Біологічна доступність після прийому одноразової дози становить приблизно 50%. Наявність їжі підвищує біологічну доступність препарату.

Біологічний період напів виведення становить в середньому 3 - 5 год (від 1 до 9 год).

Метопролол інтенсивно метаболізується в печінці з утворенням неактивних метаболітів. Внаслідок вираженого ефекту „першого проходження”, біодоступність препарату становить 50%. Виведення здійснюється нирками (95%), головним чином у вигляді метаболітів. Метопролол має ліпофільні властивості, проникає через гематоенцефалічний бар’єр, у незначній кількості потрапляє у грудне молоко. Зв’язування з білками плазми – приблизно 10%.

Терапевтична дія препарату проявляється протягом 1 год після його прийому. Максимальний терапевтичний ефект залежить від дози і після одноразового застосування препарату у дозі 20 мг, 50 мг або 100 мг проявляється відповідно через 3.3 год, 5 год та 6.4 год. Антигіпертензивний ефект зберігається протягом 12 год.

При нирковій недостатності період напів виведення метопрололу збільшується до 16 - 27 год; при печінковій недостатності метопролол може кумулювати в організмі.

Показання для застосування. Артеріальна гіпертензія; ішемічна хвороба серця; попередження нападів стенокардії, інфаркт міокарда, тахиаритмії, профілактика нападів мігрені.

Спосіб застосування та дози. Доза препарату повинна бути підібрана індивідуально залежно від стану хворого. Лікування починається від дози 50 - 100 мг на добу, яку за індивідуальними показаннями можна збільшувати під контролем лікаря на 50 - 100 мг на добу з тижневою перервою. Добова доза метопрололу становить від 100 до 400 мг у 2 прийоми. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 400 мг.

Іноді для підтримки адекватного клінічного ефекту необхідне 3-разове призначення препарату.

Метопролол слід приймати під час їжі або безпосередньо після їжі. Термін лікування визначається індивідуально залежно від досягнутого терапевтичного ефекту та переносимості препарату.

При профілактиці випадків мігрені добова доза становить 100 - 200 мг.

При порушеннях функції нирок та печінки препрарат призначають у менших дозах.

За необхідності відміни препарату дозу знижують поступово (протягом 10 днів і більше).

Побічна дія.

З боку нервової системи: підвищена втомлюваність, слабкість, головний біль, уповільнення швидкості психічних і рухових реакцій; у поодиноких випадках – парестезії кінцвок ( у хворих з “переміжною” кульгавістю і синдромом Рейно), тремор, судоми, депресія, занепокоєння, зниження уваги, сонливість, безсоння, жахливі сновидення, сплутаність свідомості або короткочасна втрата пам’яті, галюцинації, астенія, міастенія.

З боку органів чуття: зрідка – погіршання зору, зниження секреції сльозної рідини, сухість і болючість очей, кон’юнктивіт, шум у вухах, зниження слуху.

З боку серцево-судинної системи: синусова брадикардія, зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія (запаморочення, іноді втрата свідомості); у поодиноких випадках – зниження скоротливості міокарда, розвиток хронічної серцевої недостатності (набряки, набряклість ступнів та/або нижньої частини гомілки, задишка), порушення ритму серця, прояви ангіоспазму (посилення порушень периферчиного кровообігу, поколювання нижніх кінцівок, синдром Рейно), порушення провідності міокарда, кардіалгія.

З боку травної системи: нудота, блювання, біль у животі, сухість у роті, запори або діарея, в окремих випадках – порушення функції печінки (темна сеча, пожовтіння склер або шкіри, холестаз), зміна смаку.

З боку шкіри: висипання на шкірі (загострення псоріазу), псоріазоподібні шкірні реакції, гіперемія шкіри, екзантема, фото дерматоз, посилене потовиділення, алопеція.

З боку дихальної системи: закладеність носа, бронхзоспазм при призначенні високих доз (втрата селективності та/або у схильних пацієнтів), задішка.

З боку ендокринної системи: гіперглікемія (у хворих на інсулінезалежний цукровий діабет), гіпоглікемія (у хворих, які отримують інсулін), гіпотиреоїдний стан.

Алергічні реакції: кропив’янка, свербіж, шкірні висипання.

Лабораторні показники: тромбоцит опенія, агранулоцит оз, лейкопенія, підвищення активності “печінкових” трансаміназ, гіпербілірубінемія.

Інші: біль у спині або у суглобах, збільшення маси тіла, зниження лібідо та/або потенції, при рпізкому припиненні лікування – синдром відміни (посилення нападів стенокардії, підвищення артеріального тиску).

Протипоказання. Підвищена чутливість до бета-адреноблокаторів; кардіогенний шок, атріовентрикулярна блокада ІІ - ІІІ ступеня, SA блокада, синдром слабкості синусового вузла, синусова брадикардія (частота серцевих скорочень менше 50/хв), гостра серцева недостатність або декомпенсована хронічна серцева недостатність, стенокардія Принц метала, артеріальна гіпотензія, бронхіальна астма; одночасне застосування інгібіторів МАО. Лактація. Дитячий вік.

Передозування.

Симптоми: артеріальна гіпотензія, синусова брадикардія, атріовентрикулярна блокада, серцева недостатність, кардіогенний шок, асистолія, бронхоспазм, втрата свідомості, кома, нудота, блювання, ціаноз, гіпоглікемія; у поодиноких випадках – гіперкаліємія. Перші ознаки передозування виникають від 20 хв до 2 год після прийому препарату.

Лікування: постійний моніторинг функцій серцево-судинної і дихальної систем, нирок, електролітного балансу. Щоб уникнути подальшого всмоктування препарату рекомендується промити шлунок, призначити активоване вугілля. За показаннями призначають симпатоміметики (норепінефрин), атропін, допамні або добутамін. У разі розвитку атріовентрикулярної блокади застосовують тимчасовий водій ритму серця. Внутрішньо венно вводять глюкагон у дозі 1 - 10 мг. При бронхоспазмі внутрішньо венно вводять b₂-адреноміметики. Гемодіаліз неефективний.

Особливості застосування. Лікування не слід припиняти раптово, оскільки це може призвести до розвитку синдрому відміни. Препарат відміняють поступово протягом 7 - 10 днів.

Прийом препарату слід припинити не пізніше як за 48 год до оперативного втручання, за винятком випадків тиреотоксикозу і феохромоцитоми.

Анафілактичний шок у пацієнтів, які приймають метопролол, може мати більш тяжкий перебіг.

При серцевій недостатності застосування метопрололу може бути розпочато тільки після досягнення компенсації.

Необхідно з обережністю призначати препарат пацієнтам з хронічними обструктивними захворюваннями легенів.

Хворим на цукровий діабет у період лікування метопрололом визначення рівня глюкози в крові слід проводити частіше, а у разі необхідності коригувати дози інсуліну і пероральних гіпоглікемізуючих засобів. При лікуванні хворих з феохромоцитомою метопролол комбінують з блокаторами a-адренорецепторів.

У пацієнтів з печінковою недостатністю уповільнення метаболізму препарату може бути причиною підвищення його концентрації у сироватці крові, що потребує корекції дози препарату.

Перед хірургічним втручанням слід попередити анестезіолога про те, що пацієнт приймає метопролол. Якщо вирішено припинити лікування метопрололом, то це треба зробити за 48 год до оперативного втручання.

Хворі, які користуються контактними лінзами, повинні враховувати можливість зменшення продукції сльозної рідини.

Під час вагітності препарат призначають тільки за суворими показниками через можливе виникнення у новонародженого брадикардії, гіпотензії, гіпоглікемії і паралічу дихання). Лікування слід припинити зха 48 - 72 год до пологів. У випадках, коли це неможливо, необхідно забезпечити суворий нагляд за новонародженим протягом 48 - 72 год після пологів.

Оскільки досвіду застосування у дітей немає, Метопролол не слід призначати дітям до 16 років.

Вплив на здатність керувати механічними транспортними засобами, обслуговувати машини та психофізичну активність.

Слід бути особливо обережними при необхідності керувати авто транспортом та обслуговувати механічні пристрої, оскільки препарат може викликати сонливість та порушення зору.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Алергени, які застосовуються для лікування імунотерапії, або екстракти алергенів для шкріних проб підвищують ризик виникнення тяжких системних алергічних реакцій або анафілаксії у хворих, які отримують метопролол. Йодовмісні рентгеноконтрастні лікарські засоби для внутрішньо венного введення підвищують ризик розвитку анафілактичних реакцій.

Фенітоїн при внутрішньо венному введенні, лікарські засоби для інгаляційної загальної анестезії (похідні вуглеводів) підвищують вираженість кардіодепресивної дії і вірогідність зниження артеріального тиску.

При одночасному застосуванні Метопрололу з інсуліном або пероральними антидіабетичними засобами може посилюватися або пролонгувати ся їх дія. При цьому симптоми гіпоглікемії (особливо збільшення частоти серцевих скорочень та тремтіння) можуть маскуватися або минати. Тому хворим на цукровий діабет необхідна корекція гіпоглікемічних засобів та регулярний контроль рівня глюкози у крові.

Знижує кліренс лідокаїну і ксантинів (крім дифіліну) і підвищує їх концентрацію в плазмі, особливо у хворих з підвищеним кліренсом теофіліну під впливом паління.

Гіпотензивний ефект послаблюють не стероїдні протизапальні засоби, глюкокортикостероїди і естрогени.

Серцеві глікозиди, метилдопа, резерпін і гуанфацин, верапаміл, дилтіазем, аміодарон і інші анти аритмічні лікарські засоби підвищують ризик розвитку брадикардії, атріовентрикулярної блокади, зупинка серця і серцевої недостатності. Ніфедипін може привести до значного зниження артеріального тиску.

Діуретики, клонідин, симпатолітики, гідралазин та інші гіпотензивні лікарські засоби можуть призвести до значного зниження артеріального тиску.

Збільшує дію недеполяризуючих міо релаксантів і антикоагулянт ний ефект кумаринів.

Три- і тетрациклічні антидепресанти, антипсихотичні лікарські засоби (нейролептики), етанол, седативні і снодійні лікарські засоби посилюють пригнічення центральної нервової системи.

Не рекомендується одночасне застосування з інгібіторами МАО через значне посилення гіпотензивної дії, перерва у лікуванні між прийомом інгібіторів МАО і метопрололу повинна становити не менше 14 днів.

Негідрировані алкалоїди ріжків підвищують ризик розвитку порушень периферичного кровообігу.

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей, сухому, захищеному від світла місці при температурі 15 - 25°С. Термін придатності – 3 роки.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. Таблетки по 50 мг № 30 (15 × 2) або № 40 (20 × 2) у блістері.

Виробник. Фірма ‘ Ай-Сі-Ен Польфа Жешув А Т’.

Адреса. 35-959 Жешув, вул. Пшемислова,2, Польща.