Склад:

діюча речовина: telbivudine;

1 таблетка містить 600 мг телбівудину;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, повідон, натрію крохмальгліколят (тип А), магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, полі етиленгліколь (макрогол) 4000, тальк, гіпромелоза, титану діоксид (171).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Нуклеозидні та нуклеотидні інгібітори зворотньої транскриптази. Телбівудин. Код АТС J05AF11

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування хронічного гепатиту В у пацієнтів з наявними ознаками реплікації вірусу і активного запалення печінки.

Показання визначені на основі вірусологічних, серологічних, біохімічних та гістологічних реакцій, які спостерігалися у пацієнтів з хронічним гепатитом В, позитивних і негативних на антиген вірусу гепатиту В (НВеАg).

Протипоказання.

Підвищена чутливість до одного з інгредієнтів препарату або до активної речовини.

Спосіб застосування та дози.

Рекомендована доза Себіво для дорослих становить 600 мг (одна таблетка) один раз на добу. Таблетку приймають перорально з їжею або окремо.

Оптимальна тривалість лікування не встановлена.

Себіво можна застосовувати для лікування хронічного гепатиту В у пацієнтів з нирковою недостатністю. Для пацієнтів з кліренсом креатині ну ³ 50 мл/хв коригування рекомендованої дози телбівудину не потрібне. Якщо у пацієнтів кліренс креатині ну < 50 мл/хв, включаючи ниркову недостатність термінальної стадії з гемодіалізом, інтервал між дозами коригують відповідно до нижче наведеної таблиці:

Спостерігалося зростання креатинінкінази. Однак середні рівні креатинінкінази сягали максимуму на 52-му тижні при вживанні телбівудину і надалі не зростали. У більшості випадків зростання креатинінкінази було безсимптомним і при подальшому лікуванні значення креатинінкінази, як правило, знижувалися.

Можливе коливання рівнів аланін амінотрансфер ази (АЛТ) під час лікування.

Передозування.

Про випадки передозування не повідомлялося. Досліджувані дози до 1 800 мг/кг (у 3 рази більше за рекомендовану добову дозу) переносилися добре. Максимально переносима доза телбівудину не визначалася. При передозуванні Себіво лікування треба припинити і призначити відповідну загальну підтримуючу та симптоматичну терапію.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Клінічні дані про вплив телбівудину під час вагітності відсутні. Під час вагітності Себіво варто застосовувати лише у випадках, коли очікувана користь для матері переважає потенційну небезпеку для плода.

Дані про вплив телбівудину на ризик передачі вірусу гепатиту В від матері до дитини відсутні. Тому для запобігання передачі гепатиту В дитині від матері необхідно вжити відповідних профілактичних заходів.

Під час приймання Себіво жінкам не рекомендується годувати дітей груддю.

Клінічні дані про вплив телбівудину на жіночу та чоловічу репродуктивну функцію відсутні.

Діти.

Дослідження лікування даним препаратом дітей віком до 16 років не проводилося. Тому до отримання більш повного об’єму інформації Себіво не рекомендується застосовувати для лікування дітей.

Особливості застосування.

Після припинення терапії гепатиту В телбівудином повідомлялося про тяжкі загострення хвороби у пацієнтів. Необхідно ретельно контролю вати функцію печінки за клінічними та лабораторними показниками у пацієнтів, які призупинили лікування телбівудином. У разі необхідності відразу поновити терапію препаратами проти гепатиту В.

При застосуванні аналогів нуклеотиду/нуклеозиду в якості моно терапії або у комбінації з антиретровірусними препаратами повідомлялося про розвиток лактоацидозу та тяжкої гепатомегалії, інколи з летальним кінцем.

При застосуванні телбівудину було повідомлено про випадки міопатії, які зафіксовані при прийманні препарату від декількох тижнів до місяців після початку терапії. Міопатія також була діагностована при використанні препаратів цього класу. Неускладнена міалгія була зафіксована у пацієнтів, які лікувалися телбівудином. Серед хворих з асоційованою з телбівудином міопатією, не було виявлено єдиного принципу, який би пов’язував ступінь або час підвищення креатинкінази (КК) з прийомом телбівудину. Крім того, чинники, що сприяють розвитку міопатії серед пацієнтів, які приймають телбівудин, невідомі. Пацієнтам потрібно радити повідомляти негайно про будь-який постійний нез'ясовний біль або слабкість у м’язах. Терапію телбівудином потрібно припинити, якщо міопатія діагностована.

Лікарі повинні ретельно контролю вати пацієнтів з ризиком виникнення міопатії.

Функція нирок

Телбівудин, в основному, виводиться нирками, тому пацієнтам з кліренсом креатині ну < 50 мл/хв, включаючи пацієнтів, що перебувають на гемодіалізі, необхідно підібрати інтервал між прийманням доз згідно наведених рекомендацій. Крім того, прийом Себіво разом з лікарськими засобами, здатними впливати на функцію нирок, може стати причиною зміни концентрацій телбівудину або супутніх препаратів в плазмі.

Інфіковані гепатитом В пацієнти з резистентністю до антивірусних препаратів

Адекватні та належним чином контрольовані дослідження лікування телбівудином інфікованих гепатитом В пацієнтів з встановленою резистентністю до ламівудину не проводилися. В умовах in vitro телбівудин показував ефективність проти одинарних мутацій штаму вірусу гепатиту В M204V при відсутності активності до подвійних мутацій M204V/L180M та одинарних мутацій штамів цього вірусу M204I.

Також не проводилися адекватні та належним чином контрольовані дослідження лікування телбівудином інфікованих гепатитом В пацієнтів з встановленою резистентністю до адефовіру. За умов in vitro телбівудин демонстрував активність до мутантних штамів цього вірусу N236T.

Пацієнти з пересадженою печінкою

Безпека та ефективність телбівудину серед людей з пересадженою печінкою невідома. Фармакокінетика сталих рівнів телбівудину не змінювалася при постійному прийманні в комбінації з циклоспорином. Якщо визнано за необхідне призначити лікування телбівудином пацієнтам з пересадженою печінкою, які приймали або приймають імунодепресанти з відомим впливом на функцію печінки (зокрема, циклоспорин або такролім), необхідно контролю вати функцію печінки до та під час лікування Себіво.

Окремі групи пацієнтів

Себіво не досліджувався серед пацієнтів з гепатитом В, які мали супутні інфекції (наприклад, одночасно були інфіковані ВІЛ, вірусом гепатиту С або D).

Пацієнти літнього віку

Клінічні дослідження телбівудину не проводились у пацієнтів старше 65 років, у кількості достатній для визначення відмінностей їх реакцій порівняно з молодшими особами. Загалом призначати Себіво пацієнтам літнього віку треба з обережністю, враховуючи поширеніше в цій віковій групі ослаблення функції печінки через супутні захворювання та паралельний прийом інших медичних препаратів.

Інформація для пацієнтів

Пацієнтів треба інформувати, що лікування Себіво не зменшує ризик передачі вірусу гепатиту В через статеві стосунки або з кров’ю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

Рекомендації відсутні.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Оскільки телбівудин, в основному, виводиться нирками, то прийом Себіво разом з речовинами, здатними впливати на функцію нирок, може спричинити зростання в плазмі концентрацій телбівудину або супутніх препаратів.

Концентрації телбівудину, що в 12 разів перевищували рекомендовані для людей значення, не пригнічували in vitro метаболізм, який відбувається за посередництва перелічених далі мікросомальних ізоферментів: цитохрому Р 450 (CYP) (відомих участю у метаболізмі лікарських препаратів в організмі людини: 1А 2, 2С 9, 2C19, 2D26, 2E1, 3A4. У тварин телбівудин не стимулював ізоферменти цитохром Р 450. Беручи до уваги наведені вище результати та відомі шляхи виведення телбівудину, можна зазначити низьку ймовірність опосередкованих через CYP450 взаємодій Себіво з іншими медичними препаратами.

Фармакокінетика сталих рівнів телбівудину не змінювалася при постійному прийманні в комбінації з ламівудином, адефовіром, дипівоксилом, циклоспорином та інтерфероном-a 2а.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Телбівудин є синтетичним аналогом нуклеозиду тимідину, якому притаманна активність до полімер ази ДНК вірусу гепатиту В. Відбувається активне фосфорилювання її клітинними кіназами до активної три фосфатної форми, з внутрішньоклітинним періодом напіврозпаду 14 годин. Телбівудин-5’-трифосфат гальмує полімер азу ДНК вірусу гепатиту В (зворотна транскриптаза), конкуруючи з природним тимідин-5’-три фосфатом. Включення телбівудин-5’-три фосфату до вірусної ДНК спричиняє обрив ланцюга ДНК, і це гальмує реплікацію вірусу гепатиту В. Телбівудин є інгібітором синтезу як першої нитки вірусу гепатиту В (50% ефективна концентрація 0,4 - 1,3 мкМ), так і другої нитки (50% ефективна концентрація 0,12 - 0,24 мкМ). Телбівудин-5’-трифосфат у концентраціях до 100 мкМ нездатний гальмувати клітинні ДНК полімер ази a, b і g. В експериментах з дослідженням будови мітохондрій, функції і вмісту ДНК, телбівудин не мав токсичного ефекту в концентраціях до 10 мкМ і не спричиняв вироблення молочної кислоти в умовах in vitro.

Фармакокінетика.

Фармакокінетика одинарних та множинних доз телбівудину оцінювалися серед здорових добровольців та серед пацієнтів з хронічним гепатитом В. Фармакокінетика телбівудину в обох групах була подібна.

Всмоктування

Після перорального прийому одинарних доз телбівудину 600 мг здоровими добровольцями (n=42) сталий стан пікової концентрації телбівудину в плазмі (С_макс) складали 3,69±1,25 мкг/мл (середнє ± середньоквадратичне відхилення) і в середньому досягався через 2,0 години після прийому дози. Площа телбівудину, що обмежується графіком концентрація в плазмі-час (AUC), складала 26,1 ± 7,2 год/мл (середнє ± середньоквадратичне відхилення). Концентрація в періоді часу (С_часу) була приблизно 0,2 – 0,3 мкг/мл. Сталий стан був досягнутий приблизно після 5 – 7 діб застосування телбівудину .

Вплив їжі на пероральне всмоктування

Всмоктування та вплив телбівудину при прийомі з їжею одинарних доз 600 мг не змінювалися.

Розподіл

In vitro зв’язування телбівудину з людськими білками плазми низьке (3,3%). Після перорального прийому оцінюваний уявний об’єм розподілу перевищував загальний об’єм води в організмі, що свідчило про широкий розподіл телбівудину в тканини. Телбівудин був розподілений в рівних частках між плазмою та клітинами крові.

Біо трансформація

Після прийому міченого ізотопом С¹⁴-телбівудину людьми метаболіти цієї речовини не визначалися. Телбівудин не є субстратом, інгібітором чи індуктором ферментної системи цитохрому Р 450 (CYP450).

Виведення

Після досягнення пікової концентрації вміст телбівудину в плазмі зменшувався за біекспоненціальною залежністю з кінцевим періодом напів виведення (t½) 40 - 49 год. Телбівудин в основному виводиться у початковій формі в незміненому вигляді з сечею. Нирковий кліренс цієї речовини наближається до швидкості гломерулярної фільтрації. Це означає що основним механізмом виведення є пасивна дифузія. Після разового прийому пероральної дози телбівудину 600 мг протягом 7 днів з сечею виводиться 42% дози. Оскільки домінуючим шляхом виведення є нирки, то пацієнтам з помірною або тяжкою дисфункцією або на гемодіалізі необхідно підбирати відповідний інтервал між прийомом доз препарату.

Характеристики пацієнтів

Стать

Фармакокінетика телбівудину не має достовірних відмінностей у чоловіків та жінок.

Раса

Фармакокінетика телбівудину не має достовірних відмінностей між різними расами людей.

Діти та люди літнього віку

Вивчення фармакокінетики телбівудину у дітей та людей похилого віку не проводилось.

Ниркова недостатність

Фармакокінетика одинарних доз телбівудину оцінювалася серед пацієнтів (що хворіли на хронічний гепатит В) з різним ступенем ниркової недостатності (яка оцінювалася за кліренсом креатині ну), таблиця 3.

ESRD = Термінальна стадія ниркової недостатності

Пацієнти з нирковою недостатністю на гемодіалізі

Гемодіаліз (тривалістю до 4 годин) зменшує системний вплив телбівудину приблизно на 23%. Після приведення інтервалу між дозами у відповідність з кліренсом креатині ну додаткове коригування дози при плановому діалізі не потрібне. Телбівудин приймають після гемодіалізу.

Печінкова недостатність

Фармакокінетика телбівудину після застосування одноразової дози 600 мг досліджувалася серед пацієнтів (без хронічного гепатиту В) з різним ступенем печінкової недостатності. Порівняно із здоровими особами фармакокінетика телбівудину не мала суттєвих відмінностей у пацієнтів з печінковою недостатністю. Результати цих досліджень показали, що для пацієнтів з печінковою недостатністю коригування дози не потрібне.

Фармацевтичні характеристики.

основні фізико-хімічні властивості:

від білого до злегка жовтуватого кольору овальної форми, злегка зігнута таблетка з плівковою оболонкою, зі скошеними гранями, на якій з одного боку нанесені літери “LDT”.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання. Зберігати при температурі до 30°C, в недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 28 таблеток в упаковці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Новартіс Фарма Штейн АГ, Швейцарія для Новартіс Фарма АГ, Швейцарія.

Місцезнаходження. Шаффхаусерштрассе, CH-4332, Штейн, Швейцарія.