Ліки від а до я -
Хвороби -
Калькулятор калорій -
Магнітні бурі -
Дієти -
Очищення організму -
Схуднення -
Молочниця
Геморой -
Лікування -
Косметологія -
Поради -
Інсульт -
Інфаркт -
Діабет -
Варикоз -
Вправи -
Covid-19
Ліки та препарати
Стрепталізе
Донг Кук Фармасьютікал Компані, ЛТД, Корея
Інструкція
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: streptokinase;
основні фізико-хімічні властивості: білий порошок або біла пориста маса гідроскопічна добре розчинна у воді;
склад: 1 флакон містить стрептокінази 750000 МО або 1500000 МО;
допоміжні речовини: альбумін (людський), натрію глутамат одно заміщений, натрію гідро фосфат, натрію дигідро фосфат.
Форма випуску.
Порошок ліофілізований для приготування розчину для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Антитромботичні засоби. Ферменти. Код АТС В 01А D01.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Стрептокіназа – фермент, отриманий з фільтрату культури бета-гемолітичних стрептококів Лансфілда групи С. Стрептокіназа – потужний активатор фібринолітичної системи, який сприяє перетворенню плазміногену на плазмін (фібринолізин). Плазмін руйнує згустки фібрину і таким чином призводить до розчинення свіжих тромбів. Первинне швидке виведення препарату з плазми крові пов’язано з утворенням комплексу стрептокінази з анти стрептококовими антитілами. Цей комплекс біохімічно нейтральний і швидко виводиться з циркуляції. Після нейтралізації антитіл стрептокіназа зв’язується з плазміногеном і утворений комплекс діє на незв’язаний плазміноген, перетворюючи його у плазмін.
Фармакокінетика. У зв’язку зі швидкою реакцією між стрептокіназою і анти стрептококовими антитілами невелика кількість стрептокінази елімінується з крові з періодом напів виведення 18 хв. Період напів виведення комплексу стрептокіназа-плазміноген становить 80 хв.
Фібринолітичний ефект препарату досягає максимуму приблизно через 20 хв і зберігається протягом декількох годин, а тромбі новий час залишається пролонгованим ще протягом 24 годин. внаслідок одночасного зниження рівня фібриногену і збільшення кількості циркулюючих продуктів деградації фібрину та фібриногену. Продукти розпаду стрептокінази у вигляді пептидів виводяться нирками.
Показання для застосування.
Гострий інфаркт міокарда з підйомом сегмента ST.
Тромбоемболія легеневої артерії.
Тромбоз глибоких вен.
Гострий та під гострий тромбоз периферичних артерій.
Гострий тромбоз центральної артерії або вени сітківки.
Спосіб застосування та дози.
Спосіб приготування розчину. Спочатку готується концентрований розчин Стрепталізе. Для цього необхідно повільно додати 5 мл стерильного фізіологічного розчину до флакону Стрепталізе, обережно перемішати вміст флакона, обертаючи його. Для запобігання виникненню піни не слід струшувати флакон. Не додавати ніяких інших медичних засобів до флакону. Для приготування ін фузійного розчину Стрепталізе для внутрішньо венного застосування концентрований розчин Стрепталізе додається до 50 - 200 мл фізіологічного розчину, розчину Рінгер-Лактату, 5 % розчину глюкози.
Гострий інфаркт міокарда з підйомом сегмента ST. Стрепталізе необхідно застосувати якнайшвидше після виникнення симптомів гострого інфаркту міокарда. Ефективність препарату з часом зменшується. Враховуючи співвідношення ефективності та ризику, застосування стрептокінази пізніше як через 12 годин після початку гострого інфаркту міокарда не рекомендується, за виключенням випадків прогресу вання симптомів коронарного тромбозу.
Не рекомендується застосування Стрепталізе, як і інших фібринолітиків, для лікування гострого коронарного синдрому без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія та інфаркт міокарда без підйому сегмента ST) у зв’язку з доведеним у клінічних дослідженнях зростанням ризику серцево-судинної смертності в цих випадках.
Стрепталізе вводять внутрішньо венно у разовій дозі 1,5 млн. МО протягом однієї години. Лабораторний контроль не потрібен.
Тромбоемболія легеневої артерії, тромбоз глибоких вен, гострий та під гострий тромбоз периферичних артерій, гострий тромбоз центральної артерії або вени сітківки. Стрепталізе вводять внутрішньо венно протягом 30 хв у навантажувальній дозі 250000 МО з метою нейтралізувати циркулюючі анти стрептококові антитіла і таким чином усунути або зменшити ймовірність резистентності до стрептокінази. Потім Стрепталізе застосовують у підтримуючій дозі 100000 МО/год. Тривалість підтримуючої терапії залежить від поширеності та локалізації оклюзії судин. При тромбозах глибоких вен терапія звичайно продовжується протягом 72 годин, при легеневій емболії - 24 години (до 72 годин, якщо легенева емболія виникла на тлі тромбозу глибоких вен), при артеріальних тромбозах і тромбоемболіях - 24 - 72 години, при тромбозах центральних судин сітківки до 12 годин. Максимальна тривалість терапії Стрепталізе при периферичних тромбозах – 5 діб. При необхідності продовжити тромболітичну терапію довше цього терміну у разі поширених тромбозів, слід застосовувати гомологічні фібринолітики (наприклад, урокіназу або тканинний активатор плазміногену) з перервою в 24 години після закінчення введення Стрепталізе.
Контроль лікування. При лікуванні стрептокіназою зменшується рівень плазміногену і фібринолізину в плазмі крові та збільшується рівень продуктів деградації фібрину з наступною пролонгацією коагуляцій них показників, що є підтвердженням наявності фібринолітичної активності. У зв’язку з цим контроль лікування Стрепталізе здійснюється за такими показниками, як тромбі новий час (ТЧ) або активований частковий тромбопластиновий час (АЧТЧ). Якщо через 4 години після початку терапії Стрепталізе ТЧ або АЧТЧ не зростає більш ніж у 1,5 рази порівняно з нормальною величиною, рекомендується зупинити введення препарату у зв’язку з наявністю резистентності до стрептокінази.
Побічна дія.
Кровотечі. При застосуванні Стрепталізе можливі невеликі кровотечі, які обмежуються місцями пункції. У такому разі припиняти терапію немає потреби. У клінічних дослідженнях при застосуванні стрептокінази описані випадки тяжких кровотеч, у тому числі шлунково-кишкових та печінкових, розриви селезінки, сечостатеві кровотечі, поодинокі випадки інтракраніальних крововиливів, у тому числі фатальних, ретроперитонеальні кровотечі, у хворих на гострий інфаркт міокарда в окремих випадках виникали крововиливи у перикард.
У разі розвитку тяжких геморагічних ускладнень терапію Стрепталізе слід припинити і призначити інгібітори протеїназ, наприклад, апротинін внутрішньо венно краплинно у таких дозах: спочатку 500000 - 1000000 КМО, після чого - по 200000 КМО кожні чотири години до припинення кровотечі. Також призначають антифібринолітики і фактори згортання крові.
Алергічні реакції. Реакції негайного типу. У клінічних дослідженнях при застосуванні стрептокінази описані випадки анафілактичних та анафілактоїдних реакцій з висипом на шкірі, почервонінням, пухирцями, а також із задишкою та бронхоспазмом.
Пізні реакції. Описані окремі випадки сироваткової хвороби, артриту, васкуліту, нефриту і нейроалергічних симптомів (полінейропатії - синдром Гійєна Барре), які за часом виникнення збігалися з призначенням стрептокінази. Алергічним реакціям у значній мірі можна запобігти, якщо вводити початкову дозу стрептокінази повільно, а також застосовувати профілактично кортикостероїди (100 - 250 мг метил преднізолону за 10 хв до початку тромболітичної терапії). Якщо виникає алергічна або анафілактична реакція, введення Стрепталізе потрібно негайно припинити і призначити необхідне лікування. Після купірування симптомів алергічних реакцій лікування можна продовжити гомологічними фібринолітиками (наприклад, урокіназою або тканинним активатором плазміногену). При легких, добре контрольованих реакціях може бути виправданим продовження застосування Стрепталізе. За необхідності при легких реакціях вводять кортикостероїди та антигістамінні препарати, при тяжких реакціях (анафілактичний шок) слід дотримуватись діючих медичних стандартів лікування шоку: негайно зробити внутрішньо венну ін'єкцію адреналіну, призначити високі дози кортикостероїдів, заходи по заміщенню ОЦК, кисень.
Емболії. Ризик легеневої емболії у пацієнтів з тромбозом глибоких вен під час лікування Стрепталізе не більший, ніж при застосуванні гепарину. Якщо під час лікування виникає легенева емболія, терапію Стрепталізе слід продовжувати, що дозволить досягти розчинення емболів. Під час локального тромболізису у периферичних артеріях не можна виключити дистальної емболізації. Описано декілька випадків холестеринової емболії, які за часом виникнення збігалися з тромболітичною терапією.
Інші реакції. На початку терапії стрептокіназою інколи знижувався артеріальний тиск, спостерігалася тахікардія або брадикардія. На тлі терапії можуть виникати головний біль, біль у спині, скарги з боку шлунково-кишкового тракту, болі в м'язах, підвищення температури тіла, а також астенія, загальне нездужання, пропасниця. Ці реакції звичайно легко коригуються симптоматичною терапією. В окремих випадках спостерігалося минаюче підвищення активності трансаміназ сироватки, а також білірубіну. Інколи після внутрішньо коронарної тромболітичної терапії у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда спостерігався некардіогенний набряк легенів. У клінічних дослідженнях при застосуванні стрептокінази, як і інших фібринолітиків, у хворих з гострим інфарктом міокарда описані окремі випадки порушення серцевого ритму, стійкої стенокардії, серцевої недостатності, зупинки серця і дихання, а також церебральних геморагій, які супроводжувалися судомами.
Протипоказання.
Гостра внутрішня кровотеча.
Геморагічний інсульт в анамнезі незалежно від терміну давності.
Нещодавно (до 3-х місяців) перенесений ішемічний інсульт.
Відома інтракраніальна злоякісна пухлина (первинна або метастази).
Структурні захворювання судин мозку.
Нещодавно (до 3-х місяців) перенесена травма голови або інтракраніальні та інтраспінальні хірургічні втручання.
Підозра на розшаровуючу аневризму аорти.
Тяжка неконтрольована артеріальна гіпертензія.
Неконтрольовані порушення гемостазу.
Тяжкі алергічні реакції на стрептокіназу.
Передозування.
Передозування стрептокінази протягом тривалого періоду може збільшити ризик повторного тромбозу в зв’язку зі значним зниженням рівня плазміногену.
Особливості застосування.
У зв’язку з низькою вірогідністю успішної терапії, не рекомендується системне застосування Стрепталізе в наступних випадках: тромбоз глибоких вен - пізніше як через 14 діб, інфаркт міокарда - пізніше як через 12 годин; тромбоз центральної артерії сітківки - пізніше як через 6 - 8 годин, тромбоз центральної вени сітківки - пізніше як через 10 днів після початку захворювання.
Дитячий вік. Немає достатнього досвіду застосування стрептокінази у дітей.
Вагітність і період годування груддю. Під час вагітності Стрепталізе можна призначати лише за життєвими показаннями для матері. Немає інформації щодо застосування стрептокінази під час годування груддю. У разі необхідності застосування препарату в період лактації, слід припинити годування груддю на період проведення тромболітичної терапії та протягом 24 годин після неї.
Застереження. При терапії Стрепталізе ризик повинен порівнюватися з очікуваними перевагами у таких випадках:
Гострі кровотечі або нещодавно перенесені кровотечі, пов’язані з наступними станами: всі форми зниженої здатності крові до згортання, особливо спонтанний фібриноліз; шлунково-кишкові захворювання, великі хірургічні втручання (від 6 до 10 днів після операції залежно від тяжкості хірургічного втручання), травма або серцево-легенева реанімація, біопсія органа, пункція судин, які не піддаються компресії, внутрішньом'язові ін'єкції, наявність постійних катетерів і ендотрахеальних трубок, останні місяці вагітності, недавні пологи, аборт, хвороби сечостатевого тракту з існуючими або потенційними джерелами кровотечі.
Нещодавно перенесені стрептококові інфекції (стрептококовий фарингіт, гострий гломерулонефрит тощо) або попередня терапія стрептокіназою в період між 5 днями і 12 місяцями.
Під гострий бактеріальний ендокардит.
Перикардит. Деякі випадки перикардиту, неправильно діагностованого як гострий інфаркт міокарда і лі кованого стрептокіназою, призводили до випотів у перикард і тампонади серця.
Артеріальна гіпертензія із систолічним артеріальним тиском понад 200 мм. рт. ст. або діастолічним артеріальним тиском понад 100 мм. рт. ст., або гіпертензивні зміни сітківки III - IV ступеня.
Тяжка печінкова або ниркова недостатність.
Тяжкі цереброваскулярні захворювання.
Легеневі захворювання з утворенням порожнин (наприклад, кавернозні форми туберкульозу) або тяжкий бронхіт.
Гострий панкреатит.
Старечий вік з підозрою на тяжку атеросклеротичну дегенерацію судин.
Септичний тромбоз.
Дефекти мі трального клапана або фібриляція передсердь у зв’язку з ризиком церебральної емболії.
Резистентність до стрептокінази. Через підвищену вірогідність резистентності, зумовленої наявністю антитіл до стрептокінази, Стрепталізе може бути неефективним або недостатньо ефективним при призначенні пізніше як через 5 днів після попередньої терапії стрептокіназою, особливо в період між 5 днями і 12 місяцями. Подібним чином ефект препарату може зменшуватись у пацієнтів з нещодавно перенесеними стрептококовими інфекціями (стрептококовий фарингіт, гострий гломерулонефрит тощо). За необхідності тромболітичної терапії і за наявності високої концентрації антитіл проти стрептокінази або при нещодавньому застосуванні стрептокінази (від 5 днів і до одного року) рекомендується застосовувати гомологічні фібринолітики (наприклад, урокіназу або тканинний активатор плазміногену). Артеріальні пункції. Якщо під час терапії Стрепталізе необхідна артеріальна пункція, перевагу слід надавати судинам верхніх кінцівок. Потрібно накласти тісну пов’язку на місце пункції протягом принаймні 30 хв і оглядати це місце для виявлення перших ознак можливої кровотечі.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Одночасне або попереднє лікування антикоагулянтами або речовинами, які діють на формування чи функцію тромбоцитів (наприклад, інгібіторами агрегації тромбоцитів, декстранами), може підвищувати ризик кровотечі. Якщо пацієнту був призначений гепарин, його необхідно тимчасово відмінити, а рівень ТЧ або АЧТЧ не повинен перевищувати більше ніж удвічі нормальну величину до початку терапії Стрепталізе. Дію гепарину при необхідності можна нейтралізувати призначенням протаміну сульфату до початку тромболітичної терапії. У пацієнтів, які попередньо отримували похідні кумарину, до початку терапії Стрепталізе показник МНС (Міжнародне нормалізаційне співвідношення) повинен становити менше 1,7. Вищезгадані обмеження не стосуються випадків застосування Стрепталізе при лікуванні гострого інфаркту міокарда, при якому лабораторний контроль не потрібен. Після закінчення терапії Стрепталізе з метою запобігання повторним тромбозам необхідно продовжити лікування антикоагулянтами. Призначення гепарину можливо тільки тоді, коли ТТ зменшиться до рівня, який не перевищує більше як удвічі нормальну величину.
Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 °С. Щойно приготований концентрований або ін фузійний розчин Стрепталізе зберігати при температурі 2 – 8 °С протягом 24 годин без втрати активності.
Термін придатності - 2 роки. Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.
Умови відпуску. За рецептом.
Упаковка. По 1 флакону у картонній коробці.
Виробник. Донг Кук Фармасьютікал Компані, ЛТД, Корея.
Заявник. Мілі Хелскере Лімітед, Великобританія.
Адреса.
Хай Пойнт
Томас Стріт
| Кількість переглядів: |
| Хвороби |
| А Б В Г Д Е Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Я |
| Ліки від а до я |
| 5 A B C D H L А Б В Г Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Э Ю Я “ |
Група «Здорове харчування»
|