Ліки від а до я -
Хвороби -
Калькулятор калорій -
Магнітні бурі -
Дієти -
Очищення організму -
Схуднення -
Молочниця
Геморой -
Лікування -
Косметологія -
Поради -
Інсульт -
Інфаркт -
Діабет -
Варикоз -
Вправи -
Covid-19
Ліки та препарати
Вентавіс
Байєр Шерінг Фарма АГ, Німеччина
Інструкція
Склад:
діюча речовина: iloprost;
1 мл розчину містить ілопросту трометамолу, що відповідає 10 мкг ілопросту;
1 ампула з 2 мл розчину для інгаляцій містить ілопросту трометамолу, що відповідає 20 мкг ілопросту;
допоміжні речовини: трометамол, етанол 96%, натрію хлорид, кислота хлористоводнева, 1 н., вода для ін’єкцій.
Лікарська форма. Розчин для інгаляцій.
Фармакотерапевтична група.
Антиагреганти. Код АТС B01A C11.
Клінічні характеристики.
Показання.
Лікування пацієнтів з первинною легеневою гіпертензією та вторинною легеневою гіпертензією середнього або тяжкого ступеня, зумовленої захворюваннями сполучних тканин або спричинені лікарськими засобами.
Лікування пацієнтів з вторинною легеневою гіпертензією середнього або тяжкого ступеня, зумовленої хронічною неоперабельною тромбоемболією легеневої артерії.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до ілопросту або до будь-якого іншого компонента препарату.
Стани, при яких дія препарату на тромбоцити може підвищити ризик виникнення кровотечі (наприклад, пептичні виразки в стадії загострення, травма, внутрішньо черепний крововилив).
Множинне, розповсюджене ураження коронарних судин або нестабільна стенокардія.
Інфаркт міокарда протягом останніх 6 місяців.
Декомпенсована серцева недостатність за відсутності ретельного контролю лікаря.
Аритмії, що не контролюються медикаментозно, цереброваскулярні захворювання (в тому числі транзиторна ішемічна атака, інсульт) упродовж останніх 3 місяців.
Легенева гіпертензія внаслідок венозної оклюзії.
Не пов’язані з легеневою гіпертензією спадкові або набуті вади клапанів з вираженими порушеннями функції міокарда, що супроводжуються гемодинамічними розладами.
Вагітність і період годування груддю.
Спосіб застосування та дози.
Застосовувати препарат слід тільки під контролем лікаря, який має досвід лікування легеневої гіпертензії.
Вентавіс призначений для застосування шляхом інгаляції.
Готовий до застосування розчин вводять за допомогою відповідних інгаляційних пристроїв (інгаляторів) згідно з рекомендаціями, поданими у підрозділі «Вказівки до застосування». Можливо продовжувати попередню терапію або пристосувати її залежно від потреб конкретного пацієнта (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Дорослі пацієнти
Рекомендована доза становить 2,5 мкг або 5 мкг інгальованого ілопросту (що відповідає дозі ліків у трубці інгалятора). Лікування починають з низької дози, що становить 2,5 мкг для першої інгаляції, і переходять до дози 5 мкг для другої інгаляції. У випадку поганої переносимості дози 5 мкг, її слід знизити до 2,5 мкг.
Доза, що відповідає серії інгаляцій, повинна вводитись 6 - 9 разів на день залежно від потреб та переносимості кожного конкретного пацієнта.
Залежно від потрібної дози у трубці та балончику інгалятора тривалість кожної серії інгаляцій становить приблизно 5 - 10 хв.
Тривалість лікування залежить від клінічного статусу і визначається на розсуд лікаря. При погіршенні стану пацієнта під час терапії препаратом, слід розглянути питання про внутрішньо венне введення проста цикліну.
Пацієнти з порушеною функцією печінки
Виведення ілопросту з організму знижується у пацієнтів з порушенням функції печінки.
Щоб уникнути небажаної акумуляції препарату протягом дня, потрібен особливий контроль за цією групою пацієнтів під час титрування початкової дози. Спершу дози по 2,5 мкг слід вводити з інтервалами, що становлять не менше 3 годин (відповідає введенню максимально 6 разів на день). Після цього інтервали між дозуванням можна обережно скоротити з огляду на переносимість препарату пацієнтом. Якщо показане подальше підвищення дози до 5 мкг, препарат слід також спершу вводити з інтервалами, що становлять не менше 3 годин, які можна згодом скоротити залежно від переносимості пацієнта. Подальша небажана акумуляція препарату після лікування протягом кількох днів малоймовірна через перерву на ніч при застосуванні лікарського засобу.
Пацієнти з порушеною функцією нирок
Немає потреби у корекції дози для пацієнтів із кліренсом креатині ну > 30 мл/хв (що визначається за сироватковим рівнем креатині ну за формулою Cockroft-Gault. Пацієнти з кліренсом креатині ну ≤ 30 мл/хв не брали участі у клінічних дослідженнях препарату Вентавіс. На підставі даних, отриманих з ілопростом для внутрішньо венного введення, при нирковій недостатності, що вимагає діалізу, і при цирозі печінки виведення препарату з організму знижується (див. рекомендації щодо дозування у розділі для пацієнтів з порушенням функції печінки).
Вказівки до застосування.
Для кожної серії інгаляцій вміст однієї відкритої ампули препарату Вентавіс слід повністю перенести в балончик інгалятора безпосередньо перед застосуванням.
Невикористаний під час курсу інгаляцій розчин слід знищити.
Застосування з інгаляторами.
Загалом для інгаляційної терапії препаратом Вентавіс слід застосовувати СЕ сертифіковані компресорні інгалятори.
Інгалятори, що підходять для інгаляції ілопросту, повинні доставляти 2,5 мкг або 5 мкг ілопросту в трубці за період 5 - 10 хв. Мас-Медіанний Аеродинамічний Діаметр (ММАД) аерозолю становить 3 - 4 мкм, а загальний вихід – 0,05 - 0,4 мл/хв.
Щоб мінімізувати ризик ненавмисного впливу препарату, рекомендується застосовувати Вентавіс з інгаляторами із системою фільтрів або системою для запуску інгаляції та підтримувати кімнату у добре провентильованому стані.
Побічні реакції.
Крім місцевих реакцій, спричинених введенням ілопросту шляхом інгаляції, таких як посилений кашель, побічні ефекти ілопросту пов'язані з фармакологічними властивостями проста циклінів.
Най поширеніші побічні реакції, що спостерігались у клінічних дослідженнях, включають вазодилатацію, артеріальну гіпотензію, головний біль та посилений кашель.
Частота побічних реакцій зазначається наступним чином:
Дуже поширені ≥ 1/10 Поширені ≥1/100 - <1/10
Непоширені ≥ 1/1000-< 1/100 Рідко поширені ≥1/10000 - <1/1000
Дуже рідко поширені < 1/10000
У таблиці, наведеній нижче побічні реакції наведені за класами органів та систем MedDRA. Частоти засновані на даних клінічних досліджень.
У межах кожної групи побічні ефекти представлені у порядку зниження тяжкості
Органи та системи Дуже поширені
≥ 1/10 Поширені
≥ 1/100 - < 1/10
Розлади з боку нервової системи головний біль
Васкулярні розлади вазодилатація,
артеріальна гіпотензія син копальний стан, запаморочення, пов’язане з артеріальною гіпотензією
Розлади з боку дихальної системи Посилений кашель
Розлади з боку кістково-м'язової системи та сполучних тканин біль у щелепі/тризм
Син копальний стан є поширеним симптомом самої хвороби, але також зустрічається під час терапії. Збільшення частоти син копальних станів може бути пов’язане із загостренням захворювання або недостатньою ефективністю препарату.
Периферичний набряк є дуже поширеним симптомом самої хвороби, але також зустрічається під час терапії. Збільшення частоти виникнення периферичного набряку може бути пов’язане із загостренням захворювання або недостатньою ефективністю препарату.
Були поширені випадки кровотечі (головним чином, гематоми). Як і очікувалось, у цієї популяції пацієнтів, причому при одночасному застосовуванні антикоагулянтів їх частота збільшувалась. Частота випадків виникнення кровотечі не відрізнялася для пацієнтів, які застосовували ілопрост або плацебо.
Дані пост маркетингового дослідження
У зв’язку з інгаляцією препарату Вентавіс повідомлялось про випадки диспное, блювання, запаморочення та діареї.
Також повідомлялось про випадки бронхоспазму та хрипу у пацієнтів, які отримували інгаляції препарату Вентавіс (див. розділ «Особливі вказівки»).
Побічні реакції у здорових добровольців
У рандомізованому плацебо-контрольованому дослідженні за участю 160 здорових добровольців застосовувався розчин ілопросту в інгаляціях у вигляді фіксованої дози 2,5 мкг ілопросту 6 разів на добу (загальна добова доза становила 15 мкг) або починаючи з 5 мкг і підвищуючи дозу до 20 мкг або найвищої переносимої дози (в цілому 6 інгаляцій із загальною добовою дозою, що становила 70 мкг).
У групі, яка застосовувала фіксовану дозу по 2,5 мкг на інгаляцію, біль у грудях, дискомфорт (32,5 %), біль у гортані, подразнення горла (22,5 %) та нудота (7,5%) (всі випадки були несерйозними та легкого ступеня тяжкості) спостерігались частіше порівняно з побічними реакціями, отриманими на підставі результатів плацебо-контрольованих досліджень фази ІІ та ІІІ у пацієнтів, які застосовували дози 2,5 мкг або 5 мкг ілопросту на інгаляцію.
У п’яти пацієнтів виявилось неможливим підвищити дозу до 20 мкг ілопросту на інгаляцію через появу транзиторного болю у грудях легкого або середнього ступеня тяжкості, дискомфорту, що зазвичай супроводжується головним болем, запамороченням та нудотою.
Передозування.
Симптоми передозування.
Не повідомлялось ні про жодний випадок передозування. Можуть спостерігатися гіпотензивні/вазовагальні реакції, а також головний біль, приплив крові до обличчя, нудота, блювання та діарея.
Лікування при передозуванні.
Специфічні антидоти не відомі. Рекомендується припинити застосування, симптоматична терапія та моніторинг.
Застосування в період вагітності або годування груддю.
Адекватні дані про застосування препарату Вентавіс у вагітних жінок відсутні. Згідно з результатами до клінічних досліджень ілопрост має репродуктивну токсичність. Потенційний ризик для людей не відомий. Застосування препарату Вентавіс під час вагітності протипоказане.
Зважаючи на це, жінки репродуктивного віку повинні застосовувати надійні засоби контрацепції протягом періоду лікування ілопростом.
Не відомо, чи виділяється ілопрост в грудне молоко. Препарат не слід застосовувати матерям, які годують груддю.
Діти.
Досвід застосування препарату у дітей віком до 18 років обмежений.
Особливі заходи безпеки.
Розчин для інгаляцій не повинен потрапляти на шкіру та в очі; слід уникати перорального застосування препарату. Під час курсів інгаляцій не рекомендується використовувати маску, а слід застосовувати трубку інгалятора.
Особливості застосування.
Застосування препарату Вентавіс не рекомендується у пацієнтів з нестабільною легеневою гіпертензією з гострою недостатністю правого шлуночка серця. У випадку загострення або погіршення стану при недостатності правого шлуночка серця слід розглянути питання про зміну терапії.
Вазодилататорний ефект ілопросту у вигляді легеневих інгаляцій є нетривалим (1-2 години). Пацієнти з легеневою гіпертензією, у яких трапилося зомління, повинні уникати надмірного напруження, наприклад, під час фізичного навантаження. Перед фізичним навантаженням рекомендується здійснити інгаляцію. Випадки зомління при напруженні відображають недоліки режиму терапії, у цьому випадку слід розглянути питання про потребу адаптувати і/або змінити схему (див. розділ «Побічні реакції»).
Інгаляція препаратом Вентавіс може підвищувати ризик розвитку бронхоспазму. Користь від терапії не була встановлена для пацієнтів з наявністю хронічних обструктивних захворювань легень та тяжкої астми. Пацієнти з супутніми інфекційними захворюваннями легень у гострій стадії, з хронічними обструктивними захворюваннями легень та тяжкою астмою повинні знаходитись під ретельним моніторингом лікаря.
При проведенні терапії препаратом Вентавіс у хворих зі зниженим системним тиском необхідно вжити заходів проти подальшого зниження артеріального тиску. Лікування препаратом не слід розпочинати в пацієнтів із систолічним артеріальним тиском нижче 85 мм рт. ст.
При появі ознак набряку легень при застосуванні ілопросту у вигляді інгаляцій у пацієнтів з легеневою гіпертензією слід розглянути питання про наявність асоційованого венооклюзивного захворювання легень. У такому випадку лікування слід припинити.
Вентавіс не слід застосовувати як першочергову терапію вибору при тромбоемболічній легеневій гіпертензії, якщо можлива хірургічна операція.
При нирковій недостатності, що вимагає діалізу, і порушенні функції печінки виведення препарату з організму знижується. Рекомендується обережне титрування початкової дози з інтервалами у застосуванні, що становлять не менше 3 годин.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.
Малоймовірно, що Вентавіс матиме будь-який шкідливий ефект (наприклад, седацію), проте слід бути уважним на початку терапії щодо виникнення будь-яких ефектів. У пацієнтів, у яких спостерігаються пов’язані з артеріальною гіпотензією симптоми, такі як запаморочення, можуть виникати серйозні впливи на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Ілопрост може посилювати антигіпертензивну дію b-адреноблокаторів, блокаторів кальцієвих каналів і засобів, що розширюють судини, а також інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту. У разі виникнення значної артеріальної гіпотензії артеріальний тиск може бути відкоригований шляхом зменшення дози ілопросту.
Через інгібування ілопростом агрегації тромбоцитів, його застосування в комбінації з антикоагулянтами (наприклад, гепарином, антикоагулянтами, похідними кумарину) або іншими інгібіторами агрегації тромбоцитів (такими як ацетил саліцилова кислота, не стероїдні протизапальні засоби, інгібітори фосфодіестерази або нітровмісні засоби, що розширюють судини (наприклад, молсидомін) може підвищити ризик виникнення кровотечі. У такому разі застосування препарату необхідно припинити.
Проведення премедикації ацетил саліциловою кислотою в таблетках у дозі до 300 мг на день протягом 8 днів не чинило жодного впливу на фармакокінетичні властивості ілопросту.
Результати клінічних досліджень вказують на те, що інфузії ілопросту не впливають на фармакокінетичні властивості дигоксину у пацієнтів при його багаторазовому пероральному прийомі, та на те, що ілопрост не чинить жодної дії на фармакокінетичні властивості тканинного активатора плазміногену, що вводиться одночасно.
Хоча не проводилося клінічних досліджень щодо цього приводу, результати досліджень in vitro, що вивчали інгібітор ну дію ілопросту на активність ферментів системи цитохрому Р450, вказують на те, що ілопрост не інгібує метаболізм лікарських засобів через ці ферменти.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Ілопрост є синтетичним аналогом проста цикліну, фармакологічна дія якого полягає у наступному:
інгібуванні агрегації, адгезії та реакції вивільнення тромбоцитів;
дилатації артеріол і венул;
підвищенні щільності капілярів і зниженні підвищеної судинної проникності у системі мікро циркуляції, що спричинена такими медіаторами, як серотонін чи гістамін;
активізації фібринолізу;
протизапальній дії, а саме, інгібуванні адгезії лейкоцитів після ушкодження ендотелію та акумуляції лейкоцитів в ушкодженій тканині, а також зниженні вивільнення фактора некрозу пухлини.
Фармакологічні ефекти після інгаляції ілопросту:
Пряма вазодилатація легеневих артерій з наступним значним позитивним ефектом відносно легеневого артеріального тиску, судинної резистентності та серцевого викиду, а також змішаного насичення киснем венозної крові.
Фармакокінетика.
Всмоктування.
При застосуванні ілопросту шляхом інгаляції у пацієнтів з легеневою гіпертензією (доза ілопросту в трубці інгалятора: 5 мкг) у кінці інгаляції спостерігались пікові сироваткові рівні від 100 до 200 пкг/мл. Ці рівні знижуються з періодом напів виведення, що становить приблизно 5 - 25 хв.
Розподіл.
При застосуванні шляхом інгаляції досліджень не проводилось.
Після внутрішньо венної інфузії очевидний рівноважний об’єм розподілу становив 0,6 - 0,8 л/кг у здорових суб’єктів. Загальне зв’язування ілопросту з білками плазми є незалежною концентрацією в діапазоні 30 - 3000 пкг/мл і становить приблизно 60 %, 75 % яких – внаслідок зв’язування з альбуміном.
Метаболізм.
При застосуванні шляхом інгаляції досліджень не проводилось.
Ілопрост метаболізується, головним чином, шляхом b-окиснення бічного карбоксильного ланцюга. У незміненому стані речовина з організму не виводиться. Головний метаболіт — тетранор-ілопрост, що виявляється в сечі у вільній та кон’югованій формі у вигляді чотирьох діастереоізомерів. Тетранор-ілопрост фармакологічно неактивний, що доведено під час дослідів із тваринами. Результати досліджень in vitro вказують на те, що після внутрішньо венного введення або інгаляції метаболізм ілопросту в легенях схожий.
Елімінація.
При застосуванні шляхом інгаляції досліджень не проводилось.
В осіб із нормальними функціями печінки та нирок виведення ілопросту з організму після внутрішньо венної інфузії в більшості випадків має двофазний характер із періодами напів виведення, що становлять 3 – 5 хв і 15 - 30 хв відповідно. Загальний кліренс ілопросту становить приблизно 20 мл/кг/хв, що вказує на наявність також поза печінкового шляху метаболізму ілопросту.
За участі здорових добровольців було проведене дослідження з визначення масових частинок метаболітів із застосуванням 3Н-ілопросту. Після внутрішньо венної інфузії було визначено в цілому 81 % радіо активності, в сечі та фекаліях було виявлено 68 % і 12 % відповідно. Метаболіти виводяться із плазми та з сечею в 2 фази, причому час напів виведення із плазми становить у першу фазу приблизно 2 години і 5 годин, а для сечі – відповідно 2 і 18 годин.
Характеристики у пацієнтів.
Порушена функція нирок
Результати дослідження за участі пацієнтів з кінцевою стадією ниркової недостатності, яким проводили періодичний діаліз, вказують на те, що при внутрішньо венних інфузіях ілопросту у таких хворих кліренс препарату значно нижчий (середня швидкість становить 5 ± 2 мл/хв/кг), ніж той, що спостерігався у пацієнтів з нирковою недостатністю, яким не проводили періодичний діаліз (середня швидкість становить 18 ± 2 мл/хв/кг).
Порушена функція печінки
Оскільки ілопрост значною мірою метаболізується печінкою, на рівень препарату в плазмі впливають зміни функції печінки. Результати дослідження були отримані за участі 8 пацієнтів, що страждали на цироз печінки. Визначений середній кліренс ілопросту становив 10 мл/хв/кг.
Вік і стать.
Фармакокінетика ілопросту не залежить від віку та статі хворого.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин, що не містить частинок.
Несумісність.
За відсутності досліджень щодо сумісності цей лікарський засіб не слід змішувати з іншими препаратами.
Термін придатності.
2 роки.
Умови зберігання.
Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі нижче 30 º С.
Упаковка.
Ампули по 2 мл № 30, № 100.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробники.
Байєр Шерінг Фарма АГ, Німеччина Schering AG, Germany.
БерліМед СА, Іспанія, BerliMed SA, Spain.
Місцезнаходження.
D-13342 Berlin, Germany.
Poligano Industrial Santa Rosa s/n 28806 Madrid.
| Кількість переглядів: |
| Хвороби |
| А Б В Г Д Е Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Я |
| Ліки від а до я |
| 5 A B C D H L А Б В Г Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Э Ю Я “ |
Група «Здорове харчування»
|