Ліки від а до я  -   Хвороби  -  Калькулятор калорій  -   Магнітні бурі  -   Дієти  -  Очищення організму  -  Схуднення  -  Молочниця
Геморой  -  Лікування  -  Косметологія  -  Поради  -  Інсульт  -  Інфаркт  -  Діабет  -  Варикоз  - Вправи - Covid-19 


Хвороби








Пневмонія хронічна

Категорія: 

Пневмонія хронічна - інфекційне запалення легень, яке періодично загострюється. Хворобу, як правило, спричинює ураження бронхів (функціональне і органічне, з бронхоектазами і без них), судин, паренхіматозної й інтерстиціальної тканини легень, плеври з наступним розвитком склерозу.

Етіологія хронічної пневмонії



Схильність до розвитку пневмонії зумовлюють недоношеність, аномалії конституції, особливо ексудативно-катаральна, гіпотрофія, рахіт, штучне вигодовування, забруднення атмосфери, погані житлово-побутові умови. Сприяють хворобі гостра пневмонія (у 80 % випадків), кашлюк, кір, часті ГРВІ, сторонні тіла дихальних шляхів, уроджені та набуті вади розвитку бронхолегеневої системи, спадкові захворювання (муковісцидоз). Зазначені чинники зумовлюють: а) зниження загальної реактивності (опірності); б) порушення місцевого імунітету; в) порушення дренажної (евакуаторної) і бар'єрної функцій бронхів. Причиною підтримання хронічного запального процесу є мікрофлора (паличка інфлюенци, стрептокок, стафілокок, пневмокок, грамнегативні бактерії) або її L-форми, що знаходяться в бронхопульмональних лімфовузлах, вогнищах хронічної інфекції (тонзиліт, аденощит, синусит, каріозні зуби).

Клініка хронічної пневмонії



Клініка проявляється як загальними симптомами, так і безпосередньо пов'язаними з бронхолегеневою системою. Хронічна пневмонія у 80 % випадків формується в перші З роки життя та приблизно в 50 % - на першому році.

Кашель здебільшого вологий, супроводжується виділенням мокротиння; за наявності емфіземи - тяжкий, малопродуктивний. У фазі ремісії кашель сухий. Мокротиння слизисто-гнійне або гнійне, більша його кількість виділяється зранку. При відстоюванні воно не буває тришаровим, як у дорослих; виділяється в меншій кількості (30-50 мл), отримати його важко, оскільки в більшості випадків діти заковтують мокротиння.

Ціаноз з'являється при загостренні хронічної пневмонії або в разі розвитку хронічної легенево-серцевої недостатності. Слід завжди звертати увагу на форму грудної клітки, деформація якої помітна при середньотяжкому та тяжкому перебігу захворювання. Вона свідчить про значну площу патологічного процесу в легенях і тривалу гіпоксемію. «Куряча», кілеподібна грудна клітка, вдавлення грудини - ознаки раннього формування хронічної пневмонії в дошкільному віці; бочкоподібна - в школярів. Асиметрія грудної клітки, западіння, помітне зменшення розмірів однієї з її половин (визначають при вимірюванні сантиметровою стрічкою) - все це дає змогу ще під час огляду скласти уявлення про тяжкість, тривалість та локалізацію процесу. Задишка при хронічній пневмонії має змішаний характер, інколи експіраторний. Пальці кистей у вигляді барабанних паличок або форма нігтів, що нагадує годинникове скельце, свідчать про тривалу гіпоксемію. За допомогою перкусії виявляють коробковий звук (емфізема), при значних склеротичних змінах можна вловити укорочення звуку. При аускультації в разі загострення виявляють різноманітні сухі та вологі хрипи.

Постійне локальне вислуховування дрібнопухирцсвих хрипім свідчить на користь хронічної пневмонії.
Права половина серця розширена, спостерігаються акцент II тону на легеневій артерії, приглушеність тонів серця і функціональний систолічний шум. На ЕКГ наявні зміни, які свідчать про гіпоксію міокарда. Апетит знижений, печінка збільшена в розмірі, функція її порушена, у тяжких випадках дитина відстає у масі, рості. Шкіра суха, бліда, із зниженою еластичністю. Волосся помутніле, ламке. Інколи з'являється короткочасна алергічна висипка, одноразове значне підвищення температури тіла (пояснюється порушенням відходження гнійного мокротиння). Головний біль, швидка втомлюваність, дратливість, агресивність, зниження пам'яті свідчать про ураження ЦНС. Легеневі кровотечі бувають дуже рідко.

За допомогою рентгенологічного дослідження виявляють стійкі зміни: посилення легеневого малюнку, його деформацію, кістовидні просвітлення, об'ємне зменшення сегмента, частки, зміщення середостіння в бік ураження, чергування безповітряних ділянок з ділянками емфіземи. Ці зміни підсилюються під час загострення, залишаються в період ремісії. При бронхографічному дослідженні (є обов'язковим) визначають деформацію бронхів, циліндричні та мішковидні бронхоектази, зменшення кута розгалуження бронхів.

Лікування хронічної пневмонії



Лікування хронічної пневмонії етапне (стаціонар, поліклініка, місцевий санаторій, курорт). У період загострення показаний оберігаючий режим; у період ремісії - обмеження фізичного навантаження, але з різноманітними руховими елементами (велосипед, ковзани, лижі, санки, басейн); якнайтриваліше перебування на свіжому повітрі (не менше 3-4 год на добу). Треба уникати відвідання дитиною багатолюдних видовищних заходів (концерти, кіно, театр та ін.) з метою запобігання приєднанню ГРВІ. Харчування повинно відповідати фізіологічним віковим потребам і бути легкозасвоюваним; під час загострення - хімічно і механічно щадне з обмеженням кухонної солі та жирних страв, сенсибілізуючих поживних речовин, збільшенням споживання вітамінів у 2-4 рази.

Провідною ланкою в комплексному лікуванні є відновлення дренажної функції бронхів протягом 1 року і довше. Воно включає дренажне положення, вібраційний масаж, ЛФК, які проводять декілька разів на день з метою поліпшення функції дихальних м'язів; надавлювання шпателем на корінь язика (рефлекторний кашель сприяє видаленню мокротиння), промивання бронхів при бронхоскопії за допомогою катетера, гортанного шприца. Дренажного положення досягають, змінюючи положення тіла доти, поки не виникне продуктивний кашель. При локалізації процесу в нижніх частках легень дренаж ефективніший у положенні дитини лежачи на здоровому боці з трохи піднятим ножним кінцем ліжка; у верхніх частках - на ураженому боці або сидячи нахилившись вперед; у разі наявності патологічного процесу в середній частці та язичкових сегментах - лежачи на спині з трохи піднятим ножним кінцем ліжка й приведеними до грудей зігнутими ногами та відкинутою назад головою або напівлежачи на лівому боці з нахиленою донизу головою.

Сприяють відходженню мокротиння інгаляції препаратів, що помірно розріджують слиз (2 % розчин натрію гідрокарбонату, 3 % розчин натрію хлориду - 3-5 мл на процедуру), зменшують набряк слизової оболонки бронхів (еуфілін - 0,3 г, ефедрин - 0,2 г, новокаїн - 0,25 г, аскорбінова кислота - 1 г, дистильована вода 50 мл - 3-5 мл на процедуру), поліпшують функцію бронхів (6 % розчин тіаміну - 0,3 мл, нікотинова кислота - 0,01 г, димедрол - 0,01 г, дистильована вода - 3-5 мл на 1 інгаляцію), діють антибактеріально (0,2 % розчин етонію - 5 мл на інгаляцію, 1 % розчин новокаїну - 0,3 мл, дистильована вода - 5 мл на 1 інгаляцію). Можна підібрати багато інших комбінацій лікарських речовин, але вони повинні бути мінімально сенсибілізуючими.

Антибіотики застосовують у період загострення відносно короткими курсами (7-14 днів), проте у великих дозах. Наприклад, пеніциліни призначають з розрахунку 100 000 - 200 000 ОД/кг маси тіла (на 3 ін'єкції). Антибіотики інших груп використовують у максимальних вікових дозах.

Широко застосовують фізіотерапевтичні процедури: у період загострення - внутрішньоорганний електрофорез антибіотиків, гепарину й еуфіліну на ізотонічному розчині натрію хлориду; у фазі затихання - УВЧ, НВЧ, індуктотермію, електрофорез кальцію хлориду й аскорбінової кислоти, інгаляції речовин, що розріджують слиз, антибактеріальних засобів (етоній, новоіманін, рідше антибіотики); у фазі реконвалесценції - індуктотермію, електрофорез діоніну й аскорбінової кислоти, озокеритові аплікації на грудну клітку; в період ремісії - УФО, електрофорез лідази, калію йодиду, екстракту алое; озокеритові аплікації, ванни (натрієві, хлоридні, хвойні).

Загальностимулюючу терапію призначають у період ремісії: пентоксил, продигіозан, дибазол (можна одночасно з вітамінами групи В, аскорбіновою кислотою); імуномодулятори (натрію нуклеїнат, Т-активін, тималін) - за наявності значної Т-лімфоцитної недостатності. На курорти можна направляти дітей з легкою та середньої тяжкості хронічною пневмонією в період стійкої ремісії, не пізніше ніж через З міс після загострення (Південний берег Криму, Бердянськ, Бірштонас, Нальчик, Кисловодськ та ін.). Використовують регламентований режим, ЛФК, кліматолікування, бальнеотерапію, грязеозокеритолікування.
Кількість переглядів:
Оцінка і коментарі відвідувачів
comments powered by Disqus